Модерністську будівлю колишньої поліклініки спілки письменників на вулиці Рейтарській ревіталізують – для відвідувачів її планують відкрити вже в січні 2027 року. Модерністська споруда, яку звели в 1986 році, за останні кілька років пережила пів десятка архітектурних бюро і щонайменше три проєкти й не функціонувала з моменту приватизації у 2007 році. 

Увесь цей час будівля стояла з вибитими шибками та дірявою гідроізоляцією на терасах, а серед пропозицій замовників були зовнішнє утеплення, перетворення простору в апартаменти й навіть надбудова сьомого поверху. «Це знищило би будівлю», – каже архітектор Володимир Шевченко, який проєктував цей будинок із 1975 року. Тепер будівлю перетворять на креативний бізнес-простір (з другого до шостого поверхів) разом із кафе з краєвидом на Софію Київську, яке проєктує архітектор Еміль Дервіш.

 

Візуалізація фасаду колишньої поліклініки спілки письменників на Рейтарській, 15. Balbek Bureau

 

Володимир Шевченко згадує, що свого часу робив на цьому ж місці майданчик для лікувальної фізичної культури, але той не «прижився». Натомість на Рейтарську хочуть повернути озеленені тераси, як це було в 90-х із диким виноградом.

«З командами, які працювали над проєктом раніше [як-от Balbek Bureau – ред.], ми залишилися в хороших стосунках, конфліктів не було. Замовники попереднього проєкту пішли, бо зрозуміли, що він виходить за межі їхніх масштабів та їхньої бізнес-моделі. Прийшли нові замовники зі своїми ідеями та проєктувальниками. Єдиний, хто залишився – генпроєктувальник Григорій Лисенко. У цьому є сенс, бо це людина, яка шість років із цим працювала, і робить тут уже третій проєкт», – розповідає Шевченко.

Зараз Володимир Шевченко консультує команди Focus Office й First Line Group, але не займається безпосередньо проєктуванням. «Намагаюся знайти рішення й підказати [...] Інтерʼєри – це проблема нових проєктантів. Щодо характеру самих просторів ми маємо консенсус, але я не заглиблююся в деталі», – додає архітектор.

 

Візуалізація поверху. Balbek Bureau

 

Зараз на локації вже збудовані будівельні риштування й ідуть внутрішні роботи: зняти нашарування, які виникли за останні 40 років, демонтувати неробочі інженерні мережі. Крім того, знесли кілька парапетів на терасах, щоб замінити їх – уже з нової цегли: «Під шарами тинькування ховаються сюрпризи, які неможливо врахувати».

 

 

Будівля на Рейтарській, 15, станом на червень 2026 року. Ілля Біняков для Віледж

«Наступного дня Києва я би вже дуже хотів бути на відкритті ревіталізованої будівлі. Хоча її частину можна було би відкрити й раніше, хоча би бізнесову, як цього хоче один із замовників», – каже Шевченко.

Крім того, розпочалися підготовчі процеси до фасадних робіт. «Наша принципова мета – дати історичній будівлі нове життя, максимально зберігши її первинний вигляд», – коментують у командах Focus Office та First Line Group.

«Завжди дотримуюся думки, що люди, які роблять реконструкцію, мають працювати з автором. Це не тільки етично й правильно з боку моралі закону, а й вигідно замовнику, бо автор знає нюанси, які можуть зберегти йому час і гроші», – каже Шевченко.

Трохи про будівлю на Рейтарській, 15

Шестиповерхову будівлю на вулиці Рейтарській, 15, звели на місці колишнього готелю «Рим» у 1986 році як поліклініку Літфонду Національної спілки письменників України. Модерністська споруда архітекторів Авраама Мілецького й Володимира Шевченка має каскад терас у торцевій частині, який називають «Сходами до неба».

 

 

Будівля поліклініки на Рейтарській, орієнтовно 1989 рік. Фото надали Focus Office та First Line Group

Мілецький до смерті у 2004 році став автором будівель готелів «Салют» та «Україна», а також Центрального автовокзалу, Палацу дітей і юнацтва та Парку пам’яті, а Шевченко, крім поліклініки, проєктував «Салют», Національний художній музей України, реконструкцію історичних кварталів на Хрещатику, а також житлові будинки на бульварі Лесі Українки та Подолі, житловий комплекс «Сонячна брама».

 

 

Будівля на Рейтарській, 15, у 2020 році. Ukrainian Modernism

Проєктувати будівлю почали в 1975 році. Шевченко згадує, що ділянка на Рейтарській, 15, в оточенні історичної забудови «передбачала ухвалення неординарних рішень», тому вирішили працювати через «контраст нових форм». Цеглу для будівлі знайшли на Корчуватському заводі, але її довелося перебирати прямо на будмайданчику, бракуючи майже половину. 

«Але гра того вартувала», – вважає Шевченко. – «Усі розміри споруди привели до модуля цегли, як і в історичній забудові. З’явилася мерехтлива фактура стін, цегляні перемички й інші деталі, які зробили будівлю «своєю» на вулиці [....] Критично важливо зберегти цегляну архітектуру будівлі попри значні пошкодження стін і вимоги щодо теплової санації».

Оригінальну цеглу бронзового кольору вибрали як основний матеріал фасаду будівлі замість цементної штукатурки, керамічної плитки чи натурального каменю, бо це могло би спотворити вигляд вулиці, згадує Шевченко. Бронзовий колір не вдасться відновити один в один, але він буде дуже близький до оригіналу. Попри це, малюнок намагаються залишити ідентичним майже на 100%, але з деякими новаціями. Усі додаткові будівлі мають бути контрастними до основної споруди, вважає Шевченко: «Так часто роблять на заході, коли новації – підкреслені, але пасують оригінальній будівлі. Кожен період на фасаді має бути зафіксований».

Що ще змінять у будівлі

Будівля на Рейтарській, 15, має залишитися «живим громадським простором», каже Володимир Шевченко, а перший поверх має належати місту: «Якщо там буде кафе чи ресторан із роботами сучасних митців – це цікаво».

Крім того, усередині будівлі також планують виставити художню колекцію робіт Ади Рибачук і Володимира Мельниченка, які «впливали на всі процеси, що відбувалися в майстерні архітектора Мілецького», додає Шевченко. Архітектор не виключає, що його малюнки й ескізи також можуть тимчасово виставити в ревіталізованому просторі.

 

   

Будівля має бути живою, відповідати сучасним вимогам, а також обовʼязково зберегти характерні риси – щоб вона й не вмерла, і не стала не впізнаваним обʼєктом. Історичні будівлі не мають бути надгробком над ідеєю, а мають жити

   

 

Навпроти будівлі також створюють сад на честь українського графіка Георгія Нарбута зі скульптурою, присвяченою митцю. Це буде вічнозелений сад, що розташували біля місць, де роками працював Нарбут. Архітектор Володимир Шевченко вважає, що успіх у ревіталізації будівлі колишньої поліклініки на Рейтарській і сад Нарбута можуть дати поштовх для повернення до життя інших київських історичних будинків, які зараз перебувають під загрозою знищення.

 

 

Візуалізації Balbek Bureau

«Київ втрачає автентику», – говорить Володимир Шевченко. Архітектор порівнює місто з австрійським Грацом, але додає, що Київ не сприймає історичний контекст як цінність, тому перетворює правий берег міста на будівельний майданчик. «Хоча люди, які заробляють тут величезні гроші, знищуючи історичні центри, витрачають їх на купівлю нерухомості в історичних містах Європи. Київ для них – майданчик для бізнесу, не більше», – каже Шевченко.

Олексій Морозов – заступник головного редактора й редактор культури Віледж, вивчився на журналіста в КНУ імені Тараса Шевченка, з 2021 року пише про попкультуру – музику, кіно й серіали – а також іноді про спорт.