За даними Європейської Бізнес Асоціації станом на квітень 2020 року 46% українців були задоволені своєю роботою. Проте для інших вона часто стає тягарем, який демотивує та забирає занадто багато часу. Попри це, українці не схильні часто змінювати професію. Лише молодь віком від 24 до 30 років готова щороку змінювати роботу, якщо вона приносить дискомфорт.

Ми поговорили з людьми, які змінювали роботу від чотирьох до шести разів за рік. Запитали, що спонукало їх залишати попередні посади та продовжувати пошуки, як це відбилося на самооцінці та що дав їм цей досвід.

Сергій Яковенко

відеомейкер, сценарист


Змінив шість робіт за 2020 рік

Мої ідеї називали фігнею та не платили зарплату

Усе почалося у 2019 році, коли я зрозумів, що хочу працювати у сфері відеопродакшну. Тоді, навчаючись на четвертому курсі, почав активно шукати роботу. В інтернеті натрапив на вакансію режисера-постановника, який повинен був створювати дитячі DIY для YouTube. Одразу відправив портфоліо зі своїх робіт і зробив тестове завдання.

Протягом двох місяців чекав відповіді й на початку січня 2020 року мене нарешті запросили на співбесіду. Атмосфера була дуже приємною, мені ставили цікаві та креативні запитання, тому я сподівався на продуктивну співпрацю. Керівництву сподобалося моє тестове, тож, попри невеликий досвід, мені запропонували роботу.

Моїми основними обов’язками були написання сценаріїв, генерація ідей і режисура відеороликів. Щопонеділка я вигадував ідеї та презентував їхній продюсерці. Далі разом із командою писав сценарії до двадцяти одного відео, які ми мусили зняти за тиждень. У четвер-п’ятницю повинна була проходити зйомка, але всі процеси постійно відтягувалися. Через це ми працювали на вихідних і встигали зробити тільки три або чотири відео.

Коли я з колегами презентував теми, керівниця через поганий настрій могла не затвердити жодну з них. Це відбувалося в досить грубій формі, мої ідеї могли просто назвати фігнею.

Оскільки відео були однаковими, я швидко зрозумів принцип зйомки й мені стало нудно

На початку роботи я був дуже вмотивованим і хотів отримувати якомога більше навичок і досвіду. Проте з кожною такою ситуацією усвідомлював, що в мене пропадає бажання тут працювати. Ба більше, оскільки відео були однаковими, я швидко зрозумів принцип зйомки й мені стало нудно.

Також дуже засмучувало те, що нам постійно змінювали графік і зменшували зарплату. Ще на співбесіді мені обіцяли, що робочий день триватиме з 9:00 до 18:00. Я розумів, що в дні зйомок ми затримуватимемося, й це нормально. Але ми затримувалися майже завжди.

При цьому зарплатня не збільшувалася. Вона, навпаки, зменшувалася. Це обумовлювали тим, що зарплата йтиме від відсотків за кожен перегляд на YouTube. Але оскільки канал не створювали, бо хотіли відразу наповнити його контентом, ніяких переглядів не було. Я більше не порушував цю тему, оскільки досить сором’язливий і просто не наважувався постійно говорити про гроші.

Мені було погано, але я мусив іти на роботу

Уперше задумався про звільнення, коли мої колеги отримали гроші за роботу, а я ні. Запитував, чому так трапилося, а мені відповідали, що я замало працював. Загалом отримав лише чотири тисячі гривень із шести обіцяних.

Остаточно зрозумів, що хочу звільнитися, коли одного дня мені стало погано і я не міг вийти на роботу. Зателефонував керівництву, щоб попередити про це, а у відповідь почув: «А чому ми повинні через тебе зупиняти зйомку? Ми ж не можемо сказати Землі, щоб вона зупинила ріст трави, бо Сергій захворів». У цей момент відчував себе жахливо.

Наступного дня поїхав на роботу. Я планував допрацювати до ще однієї видачі зарплатні, щоб отримати хоча б щось за свою працю. Але розумів, що більше не можу там працювати й усі знання, які міг отримати, я отримав. В офісі сказав про це керівництву, ми швидко попрощалися.

Після звільнення відчув легкість і неймовірне бажання відкрити для себе щось нове. Вийшовши з дверей студії, я зрозумів, що відео не закінчуються лише на яскравих стінах та одноманітних сюжетах. Є ще багато тем та ідей, які я можу показати світові. І це мотивувало мене йти вперед.

Паралельно з попередньою роботою я працював менеджером акаунту в TikTok. Це був мій перший досвід роботи з цією платформою. Для мене це був виклик, бо TikTok тоді тільки починав розвиватися.

Я зрозумів, що відео не закінчуються лише на яскравих стінах та одноманітних сюжетах

Я повинен був генерувати ідеї, знімати відео та регулярно їх постити. Я не дуже розумів, скільки відео на тиждень потрібно викладати та як працювали алгоритми в TikTok, тому переглядів було не дуже багато – приблизно дві-три тисячі.

На цій роботі мене влаштовували зарплата та графік. За кожне відео отримував від ста до п’ятисот гривень. У мене було велике бажання якісно та круто робити всі завдання, тому я вкладався в кожен ролик.

Проте на початку квітня фірма сказала, що планує зупиняти виробництво контенту через карантин, тому в моїх послугах більше не було потреби. Я пропрацював менеджером акаунту приблизно три тижні, після звільнення в мене почався період, коли я взагалі не мав роботи. Тоді було дуже важко й незрозуміло, що робити далі.

Думав, що зі мною щось не так, бо за рік змінив уже третю роботу

Моя знайома HR порекомендувала мене одній рекламній агенції, й так я знайшов нову професію помічника організатора знімального процесу.

На співбесіді мені сказали, що зараз компанія не шукає сценариста, проте в перспективі цю посаду можу зайняти я. Я був дуже щасливим і навіть не запитав про зарплату та графік. Мені здавалося, що це мій шанс, тому просто вірив у доброчесність керівництва.

Пройшов місяць, ніякої розмови про роботу сценариста не було. Я тільки допомагав організовувати локації та дзвонив акторам, тому відчував себе помагайлом. Спочатку ця робота мені навіть подобалася, я відкривав для себе нові обов’язки та професії на знімальному майданчику. Але коли компанія почала шукати сценариста й не запропонувала мені цю посаду, я відчув розпач. Коли нагадував, що роботу сценариста обіцяли мені, не отримував конкретної відповіді.

Мої однолітки вже влаштувалися за професією, а я ніби залишився єдиним, хто не може знайти хорошу роботу

Згодом мені взагалі не давали завдань. Усе це стало поштовхом до звільнення. Я хотів сказати про це керівництву особисто, але воно постійно відкладало наші зустрічі та запізнювалося. Тому про звільнення вирішив написати в повідомленні, бо більше не бачив особистого розвитку в цій компанії.

Мені було важко, тому що цього разу ніякої подушки безпеки не було і я не знав, куди рухатися далі. Через те, що на цій роботі мені не заплатили, доводилося витрачати останні гроші зі стипендії та просити кошти в батьків. Було дуже незручно, адже мої однолітки вже влаштувалися за професією, а я ніби залишився єдиним, хто не може знайти хорошу роботу. Я думав, що зі мною щось не так, адже це вже третя робота за рік. Але проаналізувавши все, я зрозумів, що проблема була в компаніях, які я обирав.

Я сидів на роботі годинами без завдань

Одразу після звільнення мені було тривожно, адже я не розумів, що робити далі. На початку серпня згадав, що паралельно з попередньою роботою проходив курси зі сценаристики в одному відеопродакшні. Мене тоді відзначали й у майбутньому обіцяли працевлаштувати, тому я зателефонував кураторам цього курсу.

Спочатку мене попросили зробити тестові завдання для реальних клієнтів. Керівництву сподобалася моя робота, тому мені запропонували посаду лінійного продюсера. Я сказав, що хочу працювати сценаристом, тому керівництво також давало мені можливість писати сценарії для клієнтів.

Тут я відразу запитав про зарплату, графік і перспективи розвитку. Коли дізнався про дохід, який повинен був отримувати, подумав, що вже через місяць куплю собі автівку.

Як виявилося пізніше, в цього продакшну було дуже мало замовлень, тому мені доводилося щодня обдзвонювати клієнтів, які раніше цікавилися послугами цієї фірми. Більшість уже і не пам’ятала про цей відеопродакшн, тож відмовлялася від наших послуг.

Через три тижні в мене закінчилася база клієнтів, коли запитав у керівництва про наступні завдання, мені просто відповідали, що поки в моїх послугах немає потреби.

Коли навчався на цих курсах, то кайфував від того, що нарешті пишу сценарії та можу проявляти свій креатив. Але приступивши до роботи, не отримав очікуваного досвіду та творчості. Я займався лише організаційними питаннями та написав усього один сценарій. Узагалі, ця робота більше нагадувала кол-центр.

Після звільнення було неприємно, але я відчув легкість і свободу, тому що більше не потрібно нікого обдзвонювати. З іншого боку відчував тривогу та безпорадність, бо не знав, куди йти далі.

Мені казали, що мої сценарії погані, а потім продакшн використав їх

У вересні я написав харківській групі відеопродакшну й запропонував свої послуги сценариста. Серед усіх досвідів цей виявився найнеприємнішим.

Мене просили постійно приїжджати в офіс, але через навчання на магістратурі не міг собі цього дозволити. Також від мене вимагали щоденний звіт виконаної роботи й просили зазначати, чим та у яку годину я займаюся. Я відчував себе, ніби в концтаборі.

Жоден зі сценаріїв, які я написав для цього продакшну, не затвердили. Мені казали, що якщо я намагаюся відстояти свій сценарій, то не хочу вчитися й у мене не буде майбутнього. Через це в мене був постійно поганий настрій і я намагався забути всі їхні слова. У цій компанії не було ні атмосфери, ні колективу, за якими я йшов, тому за два тижні розпрощався з ними.

Я відчував себе, ніби в концтаборі

Як я дізнався згодом, вони використали мої сценарії для власних робіт. Було дуже боляче, тому що продакшн вкрав мої ідеї. Але я тоді вважав, що сам винен, тому що не підписував ніяких контрактів.

Друзі казали шукати стабільну роботу

Після всіх падінь почав пропонувати свої послуги відеомейкера знайомим, які мали маленькі бізнеси. У мене були труднощі з грошима, тому вирішив узяти участь у конкурсі в інстаграмі. Учасникам потрібно було вигадати кавовий коктейль і зняти про нього відео. Нарешті мені пощастило, я виграв грошовий приз, який мене врятував, бо на попередній роботі не отримав зарплату. Я відчув гордість за себе та радість від того, що більше не доведеться просити грошей у батьків.

Коли в мене виникали труднощі, я не відчував підтримки від друзів. Вони часто казали, що мені потрібно працювати за професією та шукати стабільну роботу. Але впоратися з переживаннями мені завжди допомагала дівчина. Тож у нас з’явилася ідея разом записатися на курс із просування в TikTok, аби краще зрозуміти цю платформу.

Ми знімали соціальні відео про притулки для собак і змогли набрати 900 тисяч підписників. Через хороші результати в грудні нам запропонували стати кураторами для наступного потоку студентів. Тоді я нарешті пишався собою, тому що з’явилася реальна можливість заробляти гроші й удосконалювати креативні навички. Ми й досі ведемо цей акаунт і в нас уже приблизно чотири мільйони підписників.

Нашими обов’язками як кураторів були підтримка студентів, перевірка домашнього й коригування їхніх відео. Ця робота мені дуже подобалася, оскільки було цікаво комунікувати з дітьми, я міг передавати їм особистий досвід і відчував себе ментором у нове маленьке життя.

Також у мене був зручний графік, бо курси проходили в режимі онлайн. І хоча відчував, що нарешті перебуваю на своєму місці, все-таки прагнув рухатися далі й показувати світові свої думки. Тому через два місяці випустив своїх учнів і почав повністю працювати на себе.

Це і є життя – шукати нові вподобання й постійно змінюватися

Один з основних висновків, який я зробив завдяки своєму досвіду, – це те, що всі деталі потрібно обговорювати з роботодавцем завчасно. Ба більше, в майбутньому я не погоджуся працювати без контракту й офіційного працевлаштування.

Я зовсім не шкодую, що змінив так багато професій. Цей досвід нагадує мені, що зараз я на правильному шляху. Я радий тому, де я зараз і з ким я зараз. У нових починаннях мене завжди підтримують батьки та дівчина, тож я щасливий.

Зараз навчаюся на журналіста й постійно вдосконалюю свої сценарні навички, знімаю івенти та знайомлюся з новими людьми. Я люблю те, чим займаюся, люблю створювати комерційні та креативні проєкти для замовників. Мені подобається працювати на себе, тому що тільки я несу відповідальність за власну роботу та заробіток.

І я також не засмучуся, якщо в майбутньому моя професія знову зміниться. Для мене це і є життя – шукати нові вподобання й постійно змінюватися.

Ольга Гурська

модераторка контенту


Змінила шість робіт за 2021 рік

Було складно працювати на ногах тринадцять годин поспіль

У 2020 році я працювала в Одесі HR-менеджеркою. Це була проєктна робота, після якої я восени повернулася в Київ. Тоді не шукала роботи активно, бо хотіла зробити невелику перерву.

Мій знайомий постачав зерно в одну київську кав’ярню, яка на той момент тільки відкривалася. Мені стало цікаво поглянути на цей заклад і дізнатися трохи більше про нього. Я прийшла в кав’ярню та знайшла спільну мову з колективом, який запропонував мені посаду адміністратора. Раніше я вже працювала в закладах громадського харчування й мені подобається цей напрям, тому погодилася.

Мені подобався концепт закладу, привітна команда й комунікація з гостями. Але було складно працювати на ногах тринадцять годин поспіль. Я постійно відчувала фізичну втому, а також емоційну від спілкування з людьми.

Пропрацювавши адміністратором протягом чотирьох місяців, зрозуміла, що хочу розвиватися далі. Тоді в Києві відкривалася друга точка цієї кав’ярні й операційний директор пообіцяв мене туди перевести. У цей період якраз розпочався жорсткий карантин, тому кав’ярня перестала працювати на певний час. Тоді ми не списувалися з керівництвом і не обговорювали подальшу діяльність.

Я постійно відчувала фізичну втому, а також емоційну від спілкування з людьми

Коли повернулися до роботи, виявилося, що з тієї локації, де я працювала раніше, мене звільнили, щоб перевести на іншу. А на новій точці на той час уже набрали команду без мене. З’ясувалося, що попередній директор змінився й ніхто не знав, що мене планували брати на роботу на іншій точці. Тому я просто приїхала в офіс і забрала свою трудову книжку.

Довелося обирати між роботою та власним комфортом

Я не дуже розуміла, що робити далі, бо через карантин було ще складніше знайти роботу. Заклади працювали нестабільно і я не знала, чи є сенс повертатися в цю сферу.

У кінці грудня один із моїх приятелів запропонував посаду оператора служби підтримки у сфері гемблінгу. Потрібно було надавати текстову підтримку людям, у яких не працювали гральні апарати.

Я розцінювала це як класну можливість спробувати щось нове та пройшла співбесіду, на якій не зважали на попередній досвід роботи. Ба більше, офіс розташовувався недалеко від мого дому, і я могла обрати зручний для себе графік.

Я не хотіла постійно вислуховувати скарги користувачів і стресувати, тож вирішила піти з роботи

Ще влаштовуючись на роботу я зраділа, що не потрібно буде зв’язуватися з користувачами через телефон, тому що для мене це вихід із зони комфорту. Проте на другий місяць роботи з’ясувалося, що мені треба також приймати дзвінки від користувачів. Я дуже засмутилася, що мене не попередили про це завчасно, тому що тоді не погодилася би працювати в цій компанії.

Я зрозуміла, що мені потрібно обирати: або продовжувати працювати й відповідати на дзвінки, або звільнятися. Я не хотіла постійно вислуховувати скарги користувачів і стресувати, отримуючи за це всього дванадцять тисяч, тож вирішила піти з роботи.

Керівництво очікувало від мене інших результатів

Я була офіційно працевлаштована, тому після звільнення мусила допрацювати ще два тижні й переймалася, чи встигну так швидко знайти хорошу роботу. Але пройшла співбесіду на посаду HR-generalist. У мене раніше вже був досвід у цій сфері й вона мені подобається через симбіоз операційних завдань і комунікації з людьми.

Мене взяли працювати в дейтингову компанію. Вона шукала спеціаліста, який зможе вибудувати HR-відділ. Я працювала дистанційно й мені це дуже подобалося, бо так відчуваю себе комфортно.

За перші три тижні роботи я повинна була налагодити взаємодію в команді. Проте, як виявилося пізніше, керівництво очікувало від мене зовсім не того, що я робила. Вони хотіли, щоб я створювала відділ без зворотного зв’язку команди.

Такі вимоги були дуже дивними й незрозумілими для мене, тож на одному із зідзвонів ми дійшли висновку, що неправильно зрозуміли одне одного й вирішили розпрощатися. Я дуже засмутилася, бо мені подобалося працювати з командою.

Я не хотіла бути дріб’язковою, тому не запитувала про зарплату

Усередині січня я знайшла роботу на позиції рекрутера в IT-компанії. Спочатку я повинна була пройти стажування, але мене ніхто нормально не навчав. Компанія, у яку я влаштувалася, набирала розробників у свої й інші фірми. Тому моїм основним обов’язком був пошук відповідних кандидатів і надсилання їм шаблонних листів.

я зрозуміла, що в нас із компанією різні цінності

Мені не подобалася така рутинна й одноманітна робота. Ба більше, керівництво було дуже консервативним і не хотіло вдосконалюватися. Я часто пропонувала можливі варіанти розвитку компанії, нові підходи до кандидатів і створення нових платформ, аби збільшувати прибуток і впізнаваність компанії. Але мені відповідали, що зараз немає потреби змінюватися. І тоді я зрозуміла, що в нас із компанією різні цінності.

Мені не хотілося витрачати ні свій, ні їхній час, тому через три тижні я пішла. За такий невеликий термін я не отримала зарплату, але й не порушувала це питання, бо не хотіла бути дріб’язковою.

У період пошуку роботи в мене не було фінансових проблем. Тому що коли я йшла з однієї роботи, розуміла, що не завжди вдасться швидко знайти іншу. У такі періоди намагалася мінімізувати витрати й завжди отримувала підтримку від оточення.

Хотіла, щоб доходи компанії збільшувалися в геометричній прогресії

Я знову опинилася в пошуках і вирішила ще раз піти в дейтингову компанію, бо в цій сфері можу сама впливати на свій заробіток. Я знайшла вакансію перекладача онлайн-чатів і пройшла співбесіду.

Після кількох тижнів стажування мені сказали, що я дуже класно справляюся з усіма завданнями й запропонували посаду тімліда, тому що керівництво якраз шукало людину на цю позицію. Я зраділа можливості професійного зростання, тому погодилася.

Я була керівником відділу перекладачів, яких повинна була навчати. Загалом мене все влаштовувало: з керівництвом і колегами були теплі стосунки, я мала хорошу зарплату та зручний графік. Оскільки він був ранковим, о 15:00 годині дня я вже завершувала роботу, тому могла зустрітися з друзями та зайнятися особистими справами.

Проте в мене були завищені вимоги до себе. Постійно хотілося робити більше й показувати кращі результати, а це не завжди виходило. Я була занадто прискіпливою до себе. І хоча керівництво мене підтримувало й ми могли легко обговорювати моменти, які мене турбували, я все одно була незадоволена своєю роботою. Очікувала, що під час моєї роботи команда й дохід компанії збільшуватимуться в геометричній прогресії. А коли цього не відбувалося, вважала, що проблема в мені.

Аби не витрачати час компанії на цій посаді, у травні ми з керівництвом домовилися перевести мене на посаду клієнт-менеджера, яка тоді була вільною. Я дуже раділа, що залишаюся в цій компанії, тому що любила це місце. І також була вдячна команді, бо ніколи не отримувала осуду й завжди могла обговорити наявні проблеми з керівництвом.

На посаді клієнт-менеджера протягом трьох місяців займалася організаційною роботою та комунікацією з користувачами. Але мені завжди хочеться більшого, тож коли я налаштувала роботу всередині команди, вирішила піти. Сказала про це керівництву, й щоб не кидати компанію без фахівця, ми вирішили знайти мені заміну. У кінці серпня ми повністю навчили нову людину, а я перейшла в іншу компанію, яку мені порадила подруга.

Я не вважаю часту зміну професії проблемою

Зараз працюю модератором контенту, тобто веду комунікацію всередині соцмережі й слідкую за тим, аби повідомлення не порушували правил спільноти.

Я відчуваю, що порівнюючи з попередніми роботами, ця підходить мені найбільше. Мені подобається, що робота дистанційна і я живу у своєму комфортному темпі.

Я розумію, що в найближчому майбутньому мені захочеться рухатися вгору кар’єрними сходами, тому буду думати, як ще краще проявити себе в межах цієї компанії. А також що можна зробити, щоб під час моєї діяльності показники компанії значно покращилися.

У мене не було досвіду, коли я працювала в одній компанії п’ять років. Імовірно, я не народжена для цього

Завдяки всім змінам роботи я усвідомила, що, по-перше, хочу працювати в міжнародних компаніях. По-друге, для мене важливо розділяти цінності фірми й мати можливість обирати робочі години. Також у майбутньому хочу, щоб із керівництвом можна було зв’язатися безпосередньо, щоб отримати відповіді на всі запитання й підтримку.

Я ціную свій досвід і не вважаю часту зміну професії проблемою. Завдяки цьому зрозуміла свої вподобання й почала уважніше слухати власні бажання. У мене не було досвіду, коли я працювала в одній компанії п’ять років. Імовірно, я не народжена для цього.

Санара Аббас

філологиня


Змінила чотири професії за 2021 рік

Через відсутність досвіду мене не брали на роботу

Я навчалася на факультеті англійської філології, тому, закінчивши університет, вирішила викладати цю мову. У жовтні 2020 року набрала перших учнів і паралельно шукала роботу копірайтером чи перекладачем. Подавала багато резюме, але мене не брали через відсутність досвіду.

Мені подобалося працювати на себе, тому що я сама організовувала свій день і ні від кого не залежала. Також комунікація з учнями приносила задоволення, оскільки вони надихали своєю життєрадістю.

Мені подобалося працювати на себе, тому що я сама організовувала свій день і ні від кого не залежала

Більшість моїх учнів – це школярі, тому доводилося ставити всі заняття на вечір. За день я проводила два заняття онлайн і два офлайн. Вони тривали приблизно годину-півтори.

Труднощі виникали в тому, аби вчасно дістатися до учнів. Я живу в кінці Києва, й дорога займає багато часу. Також мені не подобалося, що заробляла невеликі кошти, які зазвичай витрачала на транспорт, тож у лютому 2021 року вирішила шукати іншу роботу.

Я не боялася працювати із хворими на ковід

Моя знайома працювала в лікарні й розказала, що там шукали адміністратора з черг, і я вирішила спробувати. Основним завданням адміністратора було слідкувати за дотриманням дистанції людей у черзі. Вони зазвичай приходили здавати загальні аналізи крові або тест на ковід. На співбесіді в мене запитали, чи не боюся я працювати поруч із людьми, які можуть хворіти на коронавірус. Але мені не було страшно, тому я погодилася. Працювала з 8:00 ранку до 14:00 дня й мене дуже влаштовував такий графік.

Через те, що в лікарні було багато людей і діяли жорсткі карантинні обмеження, мені доводилося працювати на вулиці. Тоді були сильні морози й температура приблизно 16 градусів, тому я постійно перемерзала. Ба більше, на цій посаді отримувала ще менше коштів, аніж коли працювала репетитором. Це підштовхнуло мене повернутися до попередньої професії.

Я не жалкувала, що пішла працювати адміністратором, тому що хотіла спробувати нове й отримати унікальний досвід.

У Чехії шукала нового й інакшого життя

З кінця лютого до травня я знову працювала репетитором, але продовжувала шукати себе та свої вподобання.

Я зрозуміла, що хочу спробувати поїхати на заробітки в Чехію, тому що в кінці травня у школярів починалися канікули, й у мене не було багато роботи. З підготовкою документів і переїздом мені допомагала мама. Вона теж працювала в Чехії, тому влітку поїхала зі мною. У цьому рішенні мене також підтримали друзі, тому я зовсім не переживала. Навпаки, була в приємному очікуванні нового й зовсім інакшого життя.

Я завжди мріяла провести літо за кордоном, тож була щаслива, що моє бажання нарешті здійсниться.

Працювала на складі пошти по десять годин на день протягом трьох місяців. Я повинна була сортувати посилки за номерами. Було морально важко, бо майже щодня бачила велику кількість людей, серед яких часто траплялися не дуже приємні. Одного разу я навіть почула, що про нас із мамою пускали плітки такі самі заробітчани, як і ми. Було неприємно, бо я думала, що за кордоном ми, навпаки, повинні підтримувати одне одного.

Я завжди мріяла провести літо за кордоном, тож була щаслива, що моє бажання здійсниться.

З керівництвом я не мала ніяких проблем, чехи дуже привітні та ввічливі. Також у мене була стабільна й хороша зарплата.

Прилетівши з Чехії, у вересні я почала шукати нову роботу. Моя знайома працювала в магазині одягу й розказала про вакансію продавця-консультанта. У мене вже був досвід роботи в цьому магазині, тому я знала команду та розуміла свої обов’язки.

Я зрозуміла, що можу працювати будь-ким і будь-де

Завдяки частим змінам роботи я зрозуміла, можу працювати будь-ким і будь-де, і взагалі не боюся змін. Також почала більше цінувати свій час і усвідомила, що не хочу працювати за копійки.

Я досі працюю продавцем-консультантом, але також шукаю стабільну роботу, яка приноситиме хороший дохід і на яку я йтиму із задоволенням.

Для мене стабільна робота – це насамперед можливість професійно зростати та мати прогнозований графік. Я не хочу змінювати непостійні роботи – бути консультантом чи адміністратором. Прагну мати цікаву професію, яка приноситиме задоволення та хороший дохід. Найближчим часом планую спробувати себе у фотографії та сподіваюся, що все вдасться.