ГідЗ чого почати знайомство з чеською культурою? Гід із фільмами, серіалами, книжками й музикою
Запитали режисерку, письменника й музикантку
Можна довго вести дискусії про те, повернуться біженці до України чи ні, але поки що залишається лише адаптуватися до реалій. За даними Євростату, найбільше українців, які мають тимчасовий захист, у Німеччині, Польщі й Чехії. Українські біженці, які починають жити за кордоном, передусім думають про вивчення мови, освіту чи працевлаштування, намагаються зрозуміти, як працює система охорони здоров’я. Це практичні моменти, необхідні для виживання в іншій країні.
Утім, часто світ біженців обмежується «бульбашкою» таких самих українців. Водночас для того, щоби зрозуміти одне одного й ефективно комунікувати, недостатньо бути амбасадорами лише української культури, це може працювати і в інший бік, розповідає один із співзасновників YouTube-подкасту Spilka Centrum Святослав Каліщук, який десять років живе в Празі.
«Люди часто забувають, що не треба зберігати українську культуру, як це було в 60-ті чи 70-ті роки, до того, як Україна відбулася як країна. Потрібно просто показати, що культура розвивається, познайомити між собою чеський й український контекст. Якщо ми будемо одне одного розуміти, то впливати на людей за допомогою пропаганди буде важче», – каже Каліщук.
Редакція The Village Україна разом з українцями в Чехії зібрала гід із фільмами, серіалами, книжками й піснями, які допоможуть краще зрозуміти чеську культуру.
Дисклеймер: цей гід не може бути вичерпним, бо включає рекомендації окремих людей. Цей гід має на меті стати принаймні початком знайомства з чеською культурою. І, можливо, буде корисним не лише для переселенців за кордоном.
Режисерка Оксана Мойсенюк, яка народилася в закарпатському селищі, двічі переїздила до Чехії: уперше в 90-ті з родиною, коли їй було 13 років, а вдруге – уже після закінчення університету у Львові. «Примусова еміграція в перехідному віці далася мені дуже важко. За чотири роки я так і не звикла ні до Праги, ні до чеської школи й у 17 повернулася в Україну. Закінчила там 11 клас і факультет журналістики ЛНУ імені Івана Франка, у 22 роки спробувала повернутися до Праги й до сім’ї вдруге».
— Найбільше дивує чеська pohoda. Ні, це не синоптичне явище співзвучне з українським словом «погода». Воно перекладається радше як комфорт, спокій, зручність. У мене створювалося враження, що чехам взагалі невідомі стрес, швидкість, напруга. Українці мені вбачаються як дуже працелюбна, цілеспрямована, заточена на результати нація. Ми завжди хочемо краще, більше, вище! Чехи хочуть «бит в погодє» – насолоджуватися життям, подорожувати, працювати з 9 до 17, і в 16:45 вже помаленьку збирати речі, пити пиво на сонячних терасках, нікуди не поспішати, ходити по місту в гірському туристичному взутті, бо воно найзручніше, і не завдавати собі найменшого дискомфорту.
З чого починати знайомство з культурою?
ІЗ ВИВЧЕННЯ МІСЦЕВОЇ МОВИ. «Навіть якщо ви володієте англійською, чехи дуже оцінять ваше бажання бодай на базовому рівні говорити з ними чеською. Для українських біженців за ці два роки було створено чимало безкоштовних мовних курсів – бери й вивчай. Свого часу, коли таких можливостей не було, я просто вмикала собі чеське телебачення чи радіо і сприймала мову на слух. Плюс додала читання вголос нескладних текстів».
Де вивчати чеську культуру, історію й соціальне життя
Оксана радить онлайн-платформу ČT EDU від державного чеського телебачення, яка виникла в часи COVID-19, коли школярі лишилися навчатися вдома. Після початку повномасштабної війни багато відеоуроків переклали українською для переселенців. За словами режисерки, відео будуть цікаві й дітям, і дорослим.
«Я з командою безпосередньо займалася перекладами й титруванням цих відео та була приємно вражена, що тепер так цікаво можна дізнаватися про чеських культурних діячів, історичні події й навіть готуватися до вступних іспитів».
Де смачно поїсти, а що оминути десятою дорогою: Kluci z Prahy від Janek Rubeš – канал про Прагу й інші чеські міста.
Канал Tary від чеського ютубера, який народився в Україні, – Тараса Поворозника, який організовує табори для дітей.
Пародії на чеське соціальне й політичне життя можна подивитися на каналі Kovy.
Tady Gavin – розважальний канал американця, який вивчає чеську мову.
«Місце культурного тяжіння українців у Празі» – канал Spilka Centrum, який роблять українці для українців.
Telegram-канал «Українка в Чехії», який створила переселенка Оксана Маслова у 2022 році. Там вона анонсує чеські культурні події для українок й українською мовою.
Короткі інтерв’ю чеською про актуальні події в Чехії й світі – DV TV.
Портал Aktuálně.cz, який має рубрику культури.
Також у міській бібліотеці Праги є кілька полиць з білінгво-книгами, там можна вивчати чеську культуру через книги, перекладені українською (не лише Мілан Кундера і Ярослав Гашек із «Пригодами бравого вояка Швейка», але й, наприклад, Богуміл Грабал, якого Оксана називає «автором із типовим чеським гумором і здатністю висміяти не лише весь світ, але й самого себе» і як приклад наводить книгу «Я обслуговував англійського короля» (Obsluhoval jsem anglického krále).
Які сфери культури можна назвати найбільш популярними в чехів
За словами Оксани Мойсенюк, чехи дуже активно відвідують театр, а за квитками на деякі популярні вистави можна полювати місяцями. Наприклад, Žena filmového kritika v Divadle pod Palmovkou («Дружина кінокритика Театру під Пальмовкою»).
Одна з найкрасивіших і найбільш помпезних будівель Праги – будівля Національного театру (Národní divadlo). А в театрі Švandovo divadlo (театр у Сміхові, що в передмісті Праги) у багатьох виставах дублюються титри англійською мовою, тому його люблять відвідувати не лише чехи, але й іноземці. Наприклад, наприкінці травня – початку червня відбудеться великий театральний фестиваль англійською мовою, який поєднує театр, стендап, музику й розваги.
«Тут варто нагадати, що перший і всіма улюблений президент Чехії Вацлав Гавел починав свою діяльність саме в театрі. Як драматурга його прославили вистави Zahradní slavnost («Вечірка в саду») і Vyrozumění («Розуміння»), поставлені в Divadle na Zábradlí (Театр на Забрадлі)», – коментує Оксана Мойсенюк.
Режисерка також називає чехів «великими прихильниками кіно». Крім, великої кількості кінотеатрів, у Чехії проходить безліч кінофестивалів. Наприклад, Міжнародний кінофестиваль Карлові Вари вважають одним із найдавніших світових кіноконкурсів, бо він проходить від 1964 року й належить до категорії А, як і фестивалі в Каннах, Берліні, Венеції й Токіо.
За словами Мойсенюк, голлівудські і європейські продакшени часто приїздять до Чехії для зйомок історичних фільмів. Чехія – одна з найбільш насичених країн Європи щодо кількості замків на квадратний кілометр (їх приблизно п’ять сотень, якщо рахувати й відреставровані, і зруйновані). При замках працюють музеї, а також часто можна погуляти в садах поблизу. Квитки для відвідування не дорогі, каже режисерка.
One World/Jeden Svět – найбільший у світі фестиваль документального кіно про права людей.
IFDF Ji.hlava – найбільший фестиваль документального кіно в Середній і Східній Європі.
Be2Can – фестиваль, де відбуваються покази найпопулярніших фільмів із Канн, Венеції й Берліна.
FAMU Fest на базі популярної для кіномитців з усього світу кіноакадемії FAMU, яка розташована в Празі.
Замки, які варто відвідати
Pražský hrad (Празький град) називають найвизначнішим чеським замком. Тут є аудіогід українською мовою, який запустили за ініціативи першої леді. Також можна відвідати такі замки: Průhonický zámek a park (Пругоніцький замок і парк), Zámek Troja (Замок Троя), Zámek Hluboká nad Vltavou (Глубоцький замок над Влтавою) і Hrad Loket (Замок Локет).
Щороку в Чехії також відбуваються популярні заходи, як-от: фестиваль музейних ночей, ніч церков і ніч літератури. Вони тривають справді цілу ніч (точніше добу), коли відвідувачі можуть безоплатно потрапити в будь-який музей, галерею чи церкву на території Чехії, а на ночі літератури – послухати уривки з десятків світових книг, які читають чеські популярні особистості.
Щодо митців, то Оксана Мойсенюк радить ознайомитися принаймні з творами Альфонса Мухи, чеського художника, графіка й дизайнера періоду модерну, і Давіда Черні – сучасного чеського митця, відомого своїми провокативними й суперечливими скульптурами.
Щодо музичного мистецтва, то для початку можна ознайомитися з творами композиторів класичної музики: Антоніна Дворжака й Бедржіха Сметани. Із сучасних виконавців Оксана рекомендує послухати Xindl X, Tomáš Klus, Ewa Farna, Chinaski, Kabát, Mirai, Paulie Garand.
Фільми, які допоможуть зрозуміти чеську культуру
NABARVENÉ PTÁČE («Пофарбоване пташеня», 2019) – чесько-словацько-український фільм чеського режисера Вацлава Маргула. Це екранізація роману польсько-американського письменника Єжи Косинського «Розфарбований птах». Він розповідає історію хлопчика, який подорожує Східною Європою під час Другої світової війни.
Це стрічка, яка після довгої перерви принесла світовий успіх чеському кінематографу, починаючи з Венеціанського кінофестивалю, каже режисерка Оксана Мойсенюк. Оригінальність фільму – це так звана панслов’янська мова, тобто мова? яка мала б бути зрозуміла всім слов’янам.
Hmyz («Комахи», 2018) – сюрреалістична комедія режисера Яна Шванкмайера, заснована на п’єсі Карела і Йозефа Чапеків «Картинки з життя комах». Сюжет розгортається в сільській кнайпі, де аматори пробують поставити п’єсу братів Чапеків. Оксана Мойсенюк попереджає, що фільм зайде не всім, але режисер має самобутній стиль. «Йозеф і Карел Чапек – автори, чиї книги теж рекомендую почитати. Один із них вперше придумав слово «робот», – додає режисерка.
ARVÉD («АРВЕД», 2022) – психологічно-містична драма режисера Войтеха Машека, знята на основі життя Їржіго Арведа Сміховського – чорного мага й співробітника чеського КДБ. «У фільмі божественна гра головного актора й зріз новітньої чеської історії», – коментує Оксана Мойсенюк.
KRAJINA VE STÍNU («КРАЇНА ТІНЕЙ», 2020). Режисер Богдан Слама зняв хроніку життя людей, які «потерпають як від нацизму, так і від комунізму» в прикордонному чеському селі в 1930-х, 40-х і 50-х роках.
Všechno bude («Зимові мухи», 2018) – road-movie про хлопчачу дружбу, пригоди й бажання свободи від словенського режисера Ольмо Омерзу. Це чесько-словацько-польсько-словенська драма. Фільм показує регіони сучасної Чехії як «невишукану й непричесану Європу». Стрічку нагородили шістьма «Чеськими левами» (місцевий аналог «Оскара»).
Banger («Бенгер», 2022) – чеська музична драма режисера Адама Седлака, що розповідає історію хлопця, який заробляє продажем наркотиків і хоче прославитися як репер. Дія відбувається впродовж однієї ночі. «Загалом тема наркотичних речовин посідає чільне місце в чеському ігровому й документальному кіно. Можливо тому, що в 70-х роках минулого століття Чехословаччина була країною, де масово вироблявся й поширювався у світ наркотик первітин», – коментує Оксана Мойсенюк.
Katka (2010) – документальний фільм Гелени Тржештікової. Режисерка славиться у світі тим, що витривало стежить за героями своїх документальних фільмів по 10–15 років і більше.
За словами режисерки Оксани Мойсенюк, чехи дуже люблять біографічне кіно про цікавих постатей. Наприклад:
Zátopek (2021) – спортивний фільм про чехословацького атлета Еміля Затопка, чотирикратного олімпійського чемпіона з бігу.
Il Boemo (2022) – історичний фільм про чеського композитора Йозефа Мислівечка і його бажання прославитися в Італії. Знятий у Венеції й Неаполі.
Milada (2017) – біографічний фільм про чеську адвокатку й громадську діячку Міладу Горакову, яку за демократичні принципи повісили комуністи.
Šarlatán (2020) – драма про людину, наділену здібностями цілителя, Яна Міколашека на тлі чеських історичних подій.
Jan Žižka (2022) – найдорожчий фільм в історії чеського кінематографу з бюджетом пів мільярда крон про кінець 14 століття на чеських землях й одного з найвидатніших полководців, який вважається батьком гуситської військової доктрини.
Серіали, які можна подивитися, щоб краще зрозуміти чеську культуру (зокрема й ті, виробництвом яких займалася чеська філія HBO):
Hořící keř (Burning Bush, 2013) – трисерійний мінісеріал від польської режисерки Аґнешки Голланд, заснований на особистій жертві празького студента Яна Палаха, який підпалив себе в 1969 році на знак протесту проти радянської окупації Чехословаччини.
Pustina (Wasteland, 2016) – чеський телесеріал із дрібкою політичних інтриг про мера маленького міста, яке знищує вугільна компанія: виникає конфлікт між бізнесом і між місцевими мешканцями, які хочуть зберегти традиційне життя.
Podezření (Suspicion, 2022) – це чесько-французький серіал, де медсестру підозрюють у вбивстві пацієнта. Її колеги вказують на неї як на підозрювану, яка діє з власних мотивів й упереджень.
Pět let (Five years, 2022). Тереза й Девід зустрічаються за п’ять років після випускного, де провели разом ніч. Дівчина звинувачує хлопця у зґвалтуванні, але він заперечує свою провину, тож вони намагаються з’ясувати, що ж насправді сталося тієї ночі.
Devadesátky (Nineties, 2022) – чеський серіал, заснований на реальних кримінальних справах, які розслідує чеська поліція.
Božena (2021) – біографічний мінісеріал про чеську письменницю й поетесу Божену Немцову.
Багато з вказаних серіалів можна безоплатно переглянути на iVysilani – онлайн-платформа державного чеського телебачення.
Письменник і перекладач Олексій Севрук радить чеську літературу, яку можна почитати в перекладі українською мовою:
Вацлав Гавел «Сила безсилих».
Куди ж без Гавела. Усі про нього чули, але мало хто справді ознайомлений з його доробком. Український переклад пропонує есей дисидента й політв’язня, який кинув виклик, м’яко кажучи, неприязному домашньому режиму й радянській окупаційній машині й переміг. Якщо хочете дізнатися, у чому полягає сила знедолених і переможених людей, тоді читайте Гавела. Книжку видав Чеський центр у Києві ще в часи окупації режиму Януковича. Переклад: Тетяна Окопна.
Яхим Топол «Майстерня диявола».
Хто не знає історії, той змушений її повторювати. Та що, як місця історичних трагедій, місця паломництва, перетворюються на парки культури й відпочинку в руках туристичної промисловості – жахливий діснейленд для мас? Оповідь починається в колишньому концентраційному таборі Терезін у Чехії й заводить читача до знищених білоруських сіл. Здається, що сам диявол оживлює манекени, які переповідають усну історію Кривавих земель. Переклад: Тетяна Окопна.
Патрік Оуржеднік «Європеана».
Книжку названо латинським словом. І граматично воно в множині. Цікаві дрібнички з європейської історії ХХ століття дефілюють перед читачем, утворюючи гримучу суміш довгого століття, сповненого війн, геноцидів, технічного прогресу й утопічних ідеологій, які втілювалися в життя як антиутопії. Цікавим фактом є, що Україну тут згадано тричі (вгадайте у зв’язку з чим). Достеменно невідомо, скільки разів тут згадано Чехію, проте коротка історія ХХ століття пропонує грайливий чеський погляд на історію, написану чесько-французьким магом в еміграції. Переклад: Олексій Севрук.
Радка Денемаркова «Гроші від Гітлера».
Книжка порушує важку й десятиліттями замовчувану тему стихійного вигнання німецької меншини з післявоєнної Чехословаччини, яке відбулося на підставі принципу колективної провини. Під час вигнання коїлися злочини й переможці не дуже розбиралися, хто винен, а з кого знущаються «за компанію». Єврейська дівчинка, яка повертається з німецького табору смерті, залишається для своїх чеських співгромадян тією «заможною німкенею», якою вона була до війни й потрапляє в нові жорна селекції й кривд. Лише чудом виживши, вона все життя вчиться жити з тими, хто її ненавидить і хто прагнув її смерті. Переклад: Марія Севрук.
Катержіна Тучкова «Житковські богині».
Кажуть, що високо в горах східної Моравії досі живуть жінки, які лікують охочих добрим словом і чарівним зіллям. Їх намагалися контролювати (або знищити) як середньовічна інквізиція, так і сучасніші режими, а комуністи їх майже знищили. Проте знання й далі передаються від матері доньці. Якщо чеська література має якийсь беззаперечний бестселер, то це він. Переклад: Ганна Величко.
Ян Балабан «Ми ще тут».
Північна Моравія, північний схід Чеської Республіки, депресивний регіон териконів і закинутих шахт, безробіття, алкоголізм і деформовані міжлюдські стосунки. Автор у циклі оповідань майстерно змальовує буденні людські трагедії, намагаючись знайти іскри людяності в постіндустріальному середовищі чеської периферії. Переклад: Ганна Величко.
Їржі Гаїчек «Риб’яча кров».
Південна Чехія, русло Влтави. Колись тут побудували дамбу, ГЕС і «море», затопивши кілька селищ. Героїня повертається в краї свого дитинства й молодості, хоч загалом нема куди повертатися. Давнішні кривди, злочини й стосунки – речі, які було поховано (чи то потоплено?) у минулому – постають, немов живі. Бо як зрештою кажуть чехи: старе кохання не іржавіє. Книжку можна читати як інтелектуальний роман для жінок або як документальне свідчення про своєрідне середовище. Переклад: Ірина Забіяка.
Іван Верніш «Прогулянка довкола пивоварні».
Поезія подає чи не найкрасномовніше свідоцтво про певний нарід чи певну спільноту. Вірші одного з останніх могиканів чеського андерграунду знайшли шлях до українського читача. Ігристі й грайливі, прості як пляшка з подвійним дном. Піші помічники мисливців / витягли оленя з лісу і ламають тичини, / у кульбабах стоять хорти / із золотими очима. Переклад: Ірина Забіяка й Олег Коцарев.
Галина Павловська «Дякую за кожний новий ранок».
Серед чехів давно побутує анекдот про те, що справжня столиця України – Прага. Воно й не дивно, адже українці створювали найбільшу нацменшину в Чеській Республіці задовго до повномасштабного вторгнення Росії, яке призвело до нової потужної хвилі еміграції. Та події роману відбуваються набагато раніше – у часи глибокого застою. Героїня – чешка з українським бекграундом, позначена тавром українського буржуазного націоналізму. Батько – зі своїм Шевченком, зі своїми недоречними віршами, зі своїм похміллям і мрією про велику Україну. Бідні родичі із Закарпаття, які постійно приїздять і чогось хочуть. А ти всього лише молода дівчина, яка хоче навчатися в престижному університеті, хоче кохання й має зовсім інші мрії. Неперевершений перший роман чеської селебріті українського походження, якій ліг в основу сценарію популярного фільму. Переклад: Ольга Перебийніс.
Радко Мокрик «Чеські історії ХХ століття».
Випускник і викладач – україніст Карлового університету в Празі, який на початку повномасштабного вторгнення приїхав в Україну й відтоді видав кілька нонфікшн-книжок причому як чеською мовою, так й українською. Ця книжка складається з репортажів – лонгрідів про новітню чеську історію, які виходили на «Українській правді». Томаш Ґарріґ Масарик [перший президент Чехословаччини й філософ] та Едвард Бенеш [чеський політик і державний діяч], лютневий переворот 1948 року й окупація 1968 року, Хартія 77, Гавел і рок-н-рол, Мілан Кундера, Мілош Форман [чеський і американський кінорежисер, сценарист] й Оксамитова революція. Усе, що ви хотіли знати про Чехію, але боялися спитати в одній книжці. Переклад: Радко перекладає себе сам.
Співачка й музикантка, лідерка гурту Between Umbrellas Марія Капліна, яка працює в Чехії з 2020 року й живе в Празі вже два роки, радить треки й альбоми, які варто послухати:
Zrní – Hykál і Rychta
Чеський рок й альтрок-гурт, який, зокрема, підтримує Україну й виступав на українських мітингах у Празі.
Tata Bojs – Radioamatér
Настільки важливий для Чехії рок-гурт, як, наприклад, «Океан Ельзи» в Україні.
I Love You Honey Bunny – Yellow and Blue
Індрі-бріт-рок-гурт, який написав цю пісню як реакцію на Революцію гідності в Україні.
Wohnout – Svaz ceskych bohemu
Альтернативний рок-гурт із Праги.
Post-hudba – 6m16s
Це музика, популярна серед чеських хіпстерів. Гурт поєднує написання пісень із «ламаною електронікою».
Mig 21 – Snadné je žít
Попрок-гурт, де грає відомий у Чехії актор із фільму Loners (Samotaři, 2000).
Ілюстрація: Анна Шакун