Львівський бренд Dodo Socks «продає не шкарпетки, а дизайн» уже понад десять років – на міжнародному сайті та в офлайн-просторах Києва й Львова. Тепер їхні мемні надписи можна знайти і в японському місті Дзуші, де наприкінці грудня відкрили перший фізичний простір. Засновниця бренду Марта Турецька розповідає Віледжу, як японці обирають українські шкарпетки (і їдять борщ) і чому шкарпетковий сезон у Японії триває завжди.

Марта Турецька

засновниця бренду

 

 

Партнери в Японії

З партнерами, які відкрили крамничку в Японії, ми познайомилися на Міжнародній індустріальній виставці в Кобе у вересні 2023 року. Ми були маленьким яскравим острівцем серед технологічних продуктів – дронів чи кондиціонерів; розповідали про «Рубіжанську панчішну мануфактуру», яка релокувалася з Луганщини до Львова та виготовляє наші шкарпетки, а також продавали шкарпетки за донейт.

 

 

Людям подобався наш «кавайний дизайн», і до нас постійно була черга. Підійшов і старший пан із синьо-жовтим прапорцем, що шукав українські бренди, з якими хотів співпрацювати. Тож на початку 2024 року ми почали партнерство. Пізніше він передав бізнес молодшим партнерам, Ківі й Таро. Вони дуже енергійні й дуже вірять у те, що роблять.

Партнери викуповують у нас продукцію й мають ексклюзивне право на її розповсюдження. У нас невелика «маржа», бо ми зацікавлені в тому, щоби бренд поширювався в Японії, для нас це іміджево важливо. Тому поки що ми заробляємо дуже небагато. 

Логістика

Шкарпетки легкі на вагу й невеликі, тому з ними досить комфортно працювати. Спочатку відправляємо їх на Варшаву, а звідти літаками на Токіо. Ми забезпечуємо лише частину шляху, до аеропорту, а звідти шкарпетки доставляє транспортна компанія, що працює з японськими партнерами. Якщо доставляти морем, то було би на 5% дешевше. Але тоді доставка тривала би місяцями, а зараз нам вдається доставити шкарпетки протягом тижня.

 

 

Зимові дизайни ми починаємо готувати ще влітку. Надсилаємо партнерам свої напрацювання, й іноді вони вносять свої побажання. Наприклад, у Японії краще заходять світлі шкарпетки, ніж темні, тож деякі українські дизайни не підходять за колірною гамою.

Перший фізичний простір у Японії

Спершу наші шкарпетки почали продавати в онлайн-магазині Dodo Socks Japan, звідки робили відправлення Японією, а також до Південної Кореї й Тайваню. Також їх почали продавати на різдвяних ярмарках і в попап-шопах. Молоді бренди часто орендують простір у великих крамницях на один чи два місяці, бо в Японії досить складно знайти простір для свого магазину.

 

 

Наприклад, наші партнери мали два стелажі в сувенірній крамничці в Янагаві – це дуже туристичний регіон із каналами, який називають японською Венецією. Ми створили окрему колекцію під цю місцевість: усього чотири пари шкарпеток, але вони мали великий попит, тож продовжуємо їх робити вже два роки.

 

 

Найскладнішим було знайти приміщення в Токіо – конкуренція шалена, а приміщення дорогі. Там нормальна практика, коли магазин розташований на третьому або четвертому поверсі. Партнери водили мене різними районами й показували різні варіанти, але врешті зупинилися на приміщенні не в Токіо, а у приморському містечку Дзуші неподалік столиці.

Це простір на першому поверсі в новому будинку, що розташований на досить енергійному перехресті. Простір – приблизно 20 квадратних метрів, але невеликі приміщення в Японії – це норма. За оренду треба сплачувати 2000 доларів: таку саму ціну ми платимо у Львові після того, як переїхали в новий простір. 

Наші партнери ділять ризики разом зі своїми друзями, які давно мріяли про відкриття ресторану, тож у просторі також готують каву та борщ. Шеф-кухар Джері почав його готувати, хоча ніколи не куштував до цього. У Японії також досить важко знайти буряк – це непопулярний овоч, тож, щоб дістати його, вони спеціально їздили на фермерський ринок у Хоккайдо. Перед цим партнери відвідували Україну та пробували дуже багато варіацій борщу. 

Покупці у Японії

Наші покупці – це місцеві японці. Для них похід у магазин – це важливе проведення часу: вони люблять усе пробувати на дотик, бачити, що вони купують. Звісно, коли ми написали про те, що відкрили перший офлайн-простір у Японії, почали приходити й українці. Приїздили навіть із сусідніх міст, приносили подарунки. Партнери дуже цьому тішилися – для них це велика підтримка.

 

 

Японці дуже серйозно ставляться до покупок. Перед тим, як ухвалити рішення, вони багато читають про бренд і про те, що вкладали в дизайн. Зазвичай опис на українських сайтах – це кілька речень про продукцію і 4–5 фотографій, а на японських може бути купа тексту та близько 20 світлин. Партнери постійно просять у нас фото з виробництва, щоб показувати клієнтам, як відбувається цей процес. Для них цінно, що ці шкарпетки створені в Україні.

Також для місцевих важливо, щоб ціна в Японії відповідала українській ціні: у них може викликати обурення, якщо на їхньому ринку ціни вищі, тож вони скрупульозно шукатимуть оригінальний сайт, щоб визначити, чи не фейк продається в Японії. Загалом там доволі великий ринок шкарпеток, і наші шкарпетки значно дешевші, якщо порівнювати з іншими цінами. Чимало є й кольорових шкарпеток із «кавайним» дизайном, як наш; їх завозять з Європи та США.

Загалом мені здається, що покупці в Україні набагато критичніші, ніж у Японії. Це можна відстежити навіть за відгуками на Etsy. За кордоном люди в захваті від наших дизайнів, усі задоволені, а українці часом тримають нас у тонусі та не дають розслабитися. 

Шкарпетковий сезон, що триває завжди

 

Якщо в українців пік продажу шкарпеток починається з жовтня та триває до закінчення сезону, то для японців шкарпетки актуальні й улітку. У них не заведено носити взуття на голу ногу, тому шкарпетки вони одягають і під сандалі, і під «в’єтнамки».

Також японці часто носять із собою змінні шкарпетки, які переодягають, коли заходять знадвору в дім. Шкарпетки продають навіть у публічних умивальнях, тож це дуже базова річ у будь-який сезон.

Під «в’єтнамки» вдягають табі, тобто традиційні японські шкарпетки з висотою до щиколотки й роздільним великим пальцем. За запитом від японців ми запускаємо наші перші табі. Їх було непросто зробити – був потрібен спеціальний модуль для станків, який ми замовляли в Італії. Італійці не хотіли приїздити до України, щоб навчати людей, тож навчання відбувалося через відеозв’язок.

Ми також зробили опитування й з’ясували, що українці теж хочуть табі. Зараз ми тестуємо нову модель на собі – поки що незвично, здається, що шкарпетка просто залізла між пальці, тож хочеться її витягнути. Запускати табі в продаж плануємо наприкінці січня – на початку лютого в межах нашої спортивної колекції. Спочатку це будуть базові бавовняні табі на щодень, а потім, можливо, і кольорові варіанти.

 

Які шкарпетки подобаються японцям

У Японії люблять мінімалізм у всьому – і в житті, і в гардеробі. Я бачила там не так багато людей у кольорових шкарпетках. Найчастіше кольорове купують для дітей. Зараз найбільш популярний розмір – 23-й (тобто наш 35–36-й).

 

Японці люблять, коли в дизайн закладена глибока історія, як у наборі «Львівські кахлі», де ми використали орнаменти з плитки львівських під’їздів. Але добре продаються й милі дизайни з тваринами, навіть серія «Срав пес, перділи гуси». Цей дизайн у нас є не лише на шкарпетках, але й на горнятках. У цих горнятках у японському просторі подають напої. Я намагалася пояснити японцям, що означає ця фраза, але, думаю, немає сенсу перекладати її дослівно. До того ж дизайн усе детально ілюструє [сміється]. Також я пропонувала партнерам адаптовувати надписи на шкарпетках – щоб вони були не українською, а японською. Але вони вважають, що краще залишити кирилицею.

Коли ми створювали дизайн для нашого другого дропу, то намагалися зробити його «японським». Але партнери ввічливо нам натякнули, що такий дизайн – це скоріше наслідування японського. Сказали, що краще залишатися собою, бо так виходять справжні й класні шкарпетки.

 

Розширення

Наші партнери планують і далі відкривати простори в Японії – здебільшого в активних районах Токіо, де багато ресторанів і крамничок, як-от у центральному районі Шібуя або в районі Коенджі – це район для хіпстерів, де багато вінтажних магазинів, вінілу та секондхендів. Гарне місце: якщо в інших районах японці на роботі вже о 7:00, то тут усі заклади відкриваються лише о 12:00.

 

До пандемії COVID-19 ми пробували співпрацювати з партнерами з інших країн, зокрема в США, Німеччині та Франції. Часом люди не розуміють, наскільки це складно, кажуть: «Гарно вам пішло». 

Зараз у нас залишилися лише партнери в Німеччині. Туди ми можемо поставляти свіжі дизайни більш регулярно, а також меншими партіями. До Японії доводиться поставляти рідше й великими відправленнями – не один ящик, а палети. Також для Німеччини, на відміну від Японії, ми не розробляємо нові дизайни, лише іноді адаптовуємо етикетки. Наші шкарпетки там продаються не в окремому просторі, а поряд зі шкарпетками інших фірм.

Також були думки про масштабування на Польщу, Естонію й Фінляндію: це країни, де в нас є знайомі, а також спрощене оподаткування для підприємців і загалом приємні умови для відкриття юридичної особи.

 

Офлайн-простори в Україні більше не плануємо відкривати – зараз багато проблем із найманням нових працівників, електроенергією та пошуком приміщень. До того ж, мені здається, людям значно простіше зробити замовлення онлайн, ніж шукати час на відвідування крамнички, а потім паркуватися в центрі Львова. Шкарпетки не треба приміряти – вони й потягнуться в разі чого, і коштують недорого. Такі простори – це більше про іміджеву присутність. 

Інтерв’ю: Валерія Гуржий, Вікторія Кіхтенко

Текст: Вікторія Кіхтенко