Що потрібно, щоб змінити все? Іноді – двадцять років досвіду в зовсім іншій галузі та сміливість визнати, що хочеш спробувати щось нове. Іноді – одна розмова на корпоративі в момент, коли тебе щойно нагородили та, здавалось би, усе і так добре. Іноді – просто наважитися подати заявку, навіть якщо здається, що не дотягуєте, що мова недостатньо хороша, що досвіду замало.

Віледж розпитав трьох працівниць Danone про їхній шлях у компанії й уроки, які вони для себе винесли з цього досвіду.

З Києва до Парижа – працювати з комунікаціями

Сніжана Морозюк

International COMMS Community Manager

Поїхати працювати з Києва до Парижа в комунікаціях глобальної компанії – це не сюжет серіалу, а реальний шлях, який пройшла майже чотири роки тому Сніжана, International COMMS Community Manager у Danone.

Сніжана прийшла в компанію як HR-стажистка ще у 2016 році та швидко стала повноцінною частиною команди. У фокусі був employer branding, онбординг нових співробітників, волонтерські ініціативи, традиційний і соціальний рекрутинг. За два роки вона вже знала про компанію все й настільки відчувала її ДНК, що власноруч перетворила звичайні інтро для новачків на справжні мініівенти.

Але час ішов, було бажання розвиватися, і коли у внутрішніх комунікаціях Danone Україна відкрилася позиція – жінка вирішила спробувати.

Перший рік давався непросто. Проєкти нові, складні й багато досвіду в комунікаціях Сніжана не мала, а її англійська тоді була недостатньо прокачаною для повноцінної роботи в міжнародному середовищі. Деякі записи глобальних зустрічей вона переглядала по кілька разів, щоб нічого не пропустити. Дала собі слово, що якщо витримає й не відступиться, значить немає у світі нічого, через що би вона не змогла пройти.

«Я не просто витримала – зрозуміла, що мені подобається моя нова робота. Ми вибудували повноцінну систему, удосконалили та налагодили всі процеси. Я і зараз кайфую від того, що роблю».

Паралельно з роботою Сніжана сформулювала для себе дві конкретні цілі:

• Досконально розібратись у тому, що таке комунікації

• Хоч раз побувати в головному офісі – побачити, де ухвалюють рішення та звідки приходять глобальні проєкти.

У своєму внутрішньому профілі розвитку в компанії зазначила готовність до релокації – Danone зважає на такі речі під час пошуку кандидатів на нові вакансії серед внутрішнього пулу кадрів.

Шанс з’явився у 2022 році, коли в центральному офісі відкрилася вакансія у глобальних комунікаціях. Сніжана сумнівалася: досвід уже був, але англійська все ще здавалася недостатньо хорошою – та й обсяг проєктів передбачав зовсім інший кроскомпанійський рівень.

Але це була змога потрапити в той самий головний офіс Danone, у глобальну команду комунікацій, а роботу у внутрішніх комунікаціях вона на той момент знала вже досконало, бо виконувала її понад чотири роки. Тож для Сніжани це була можливість із таких, які випадають ледь не один раз на життя та які нізащо не можна впускати. Сніжану також підтримали локальна команда й тодішня керівниця. Вона спробувала – і після кількох раундів співбесід отримала офер на роботу в Парижі та надзвичайну підтримку від нової керівниці.

«Я дала собі слово протриматися принаймні рік. Наразі я тут, у самому серці компанії, уже четвертий рік, а загалом цієї осені буде 10 років, як я працюю в Danone. І досі мені іноді здається, що я живу в якомусь сні, проте це – реальність».

Хоча на старті було надзвичайно складно – від логістики до мови, пошуку житла й розуміння, як влитись у колектив людей з іншим менталітетом – зараз Сніжана координує комунікаційні проєкти команд із різних країн присутності Danone, включно з глобальною командою. Це абсолютно новий рівень відповідальності, який вимагає добре розумітись у комунікаціях і водночас розрізняти та враховувати локальну й кроскультурну специфіку кожного ринку.

Як каже Сніжана, саме Париж навчив головного: яким би класним експертом ви не були, нетворкінг іноді важливіший за хардскіли. Звʼязки з людьми – і тими, хто може допомогти, і просто однодумцями – це те, що тримає й відчиняє двері.

Вона радить тим, хто планує кар’єрний або життєвий переїзд, готуватися до складнощів і мати план Б. Ризики неминучі – і їх важливо чесно зважити: що робити, якщо не вийде, на який час вистачить сил і бюджету, чи готові бути далеко від сім’ї. Так само важливо не боятися ставити запитання й бути готовими, що їх буде багато з обох сторін.

Також варто пам’ятати, що така релокація часто не просто про роботу – це старт нового життя в новій країні. Тому перед переїздом варто дослідити себе в цій країні: чи підійде темп життя, чи буде місце, яке надихає, чим наповнюватимете будні поза роботою. І звісно – знайти свою спільноту.

Сніжана кілька разів починала все з нуля в компанії, але Danone допомагає з навчанням. Для адаптації є навчальні модулі, тренінги й онлайн-матеріали, а також змога працювати поруч із досвідченішими фахівцями. Завдяки цьому молоді спеціалісти швидше розуміють, як влаштовані робочі процеси, і можуть брати участь у проєктах разом зі мультифункціональними командами без відчуття, що опинилися сам на сам із новою сферою.

«Обов’язково навчатися й не боятися ризикувати»: від роботи в поліції до планування імпорту в Danone

Наталія Зекун

спеціалістка з планування імпорту Danone

Коли Наталія згадує свій шлях до Danone, жартує: він був «коротким» – усього 20 років служби.

Свою кар’єру вона починала в харківському управлінні внутрішніх справ: працювала з даними, формувала бази та намагалася покращувати системні процеси в державній структурі. Перші роки давали драйв: можна було будувати алгоритми, впроваджувати рішення, бачити, як зміни оживають. Але час ішов, завдання лишалися тими самими, і скоро Наталія зрозуміла, що вигоріла.

Коли через два десятиліття служби вона звільнилася за вислугою років, це мало стати новим початком. Але все перекреслило 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення. У перший же день Наталія разом із сином поїхала до батьків у Куп’янськ – і потрапила в окупацію на п’ять довгих місяців. Після ризикованого виїзду через Естонію вони випадково опинилися у Франції, у Страсбурзі, і надовго там «застрягли».

Працювати в новій країні було майже неможливо: мовний бар’єр, обмеження, відсутність зрозумілих можливостей. Тож Наталія вирішила інвестувати час у навчання онлайн. За півтора року вона пройшла курси QA, волонтерила, занурилась у SQL і врешті закохалася у сферу data analytics. Тоді ж почала шукати роботу – віддалено, в Україні.

Серед роботодавців, які були готові наймати на таких умовах, був і Danone Україна. Спочатку Наталія подалася на вакансію для стажування: вона була переконана, що без комерційного досвіду може претендувати тільки на це. Але не вийшло – на стажування взяли іншу людину з відповідною освітою. Здавалося, на цьому історія закрита. Та вже за тиждень рекрутерка Danone Україна знову зателефонувала Наталії й запропонувала іншу вакансію – повноцінну, а не стажування – планер імпорту.

Початок був шоковим. Нові процеси, терміни, іноземні колеги, логістика, склади – усе було новим.  І все треба було опанувати онлайн, без можливості сісти поруч із колегою й підглянути, як це робиться. Крім того, людина, яка була на цій посаді раніше, уже за тиждень чи два мала перейти на іншу посаду в іншу команду, тож часу було небагато

Наталія проводила за комп’ютером по 14 годин на день, щоб у всьому швидко розібратися.

«Перше, що дуже допомогло – ставлення колег. Я дійсно всім дуже вдячна за їхні терпіння, спокій і доброзичливість. Друге, що допомогло – навичка дуже багато працювати, яка збереглася з минулої роботи»

Сьогодні Наталія працює в Danone Україна вже другий рік. Щодня вона планує імпорт продуктів з європейських заводів до України, працює з прогнозами та стежить, щоб українські полиці були заповнені. Роки роботи з даними в поліції стали в пригоді тут, адже заклали основи розуміння того, як це взагалі працює. А вже в Danone вона покращила роботу з Excel, вивчила нову операційну систему та впевненіше почала працювати з технічними інструментами, яких раніше навіть не зустрічала. Але найбільший стрибок стався в «м’яких» навичках, адже у supply chain кожна ланка залежить від іншої, і чітка комунікація тут визначає результат.

Саме результати праці їй подобаються в цій роботі найбільше: коли імпорт проходить без збоїв і все вчасно доїжджає до хабів, батьки в Україні можуть зайти в магазин і знайти потрібний продукт на полиці.

Віддалений формат роботи став для Наталії майже ідеальним: більше часу із сином, можливість поєднувати роботу з домашніми справами та власним ритмом дня. Завдяки бенефітам від Danone вона та її син можуть вивчати англійську. І навіть попри те, що вона не може приїхати в офіс – однаково відчуває підтримку колег і керівника та відзначає культуру поваги одне до одного.

А для тих, хто саме стоїть на порозі змін, Наталія радить просте: тверезо оцінити свої навички, мати запасний план і бути готовими до довшого навчання, ніж здається. Ризик однаково буде – але без нього зміни не стануться.

У Danone Україна беруть до уваги індивідуальні обставини співробітників. Наприклад, у випадку Наталії це була можливість повністю працювати дистанційно. Корпоративна культура націлена на підтримку та повагу кожного. А пакет корпоративних бенефітів включає бонуси, що розповсюджуються на дітей. Для дітей співробітників, які перебувають в Україні, є і фізичні активності від компанії: екскурсії на завод, святкові заходи.

Від початку вторгнення Danone проводили онлайн-табори під час канікул, де діти могли займатися творчістю, готувати, знімати ролики для YouTube, а також організували літні табори в Польщі, щоб діти мали кілька спокійних днів.

З обліковця – до керівника закупівель молока для виробництва якісних молочних продуктів

Олександра Кобик

менеджерка із закупівлі молока на заводі Danone Україна у Кременчуці

Danone Україна виробляє молочну продукцію в Україні, тож у центрі всіх процесів тут – якісне молоко від українських фермерів. Тому для виробництва важливо розуміти не лише поточний стан речей, а й те, що буде завтра. Таке стратегічне планування закупівель молока – уже десятий рік зона відповідальності Олександри Кобик. Хоча починалося все зовсім з інших завдань.

На завод Олександра прийшла 18 років тому на посаду, яка тоді називалася «обліковець» – рахувала баланс заводу. Вона була частиною команди з кількох людей, і разом вони мали запустити цифрове рішення для проведення таких операцій. Але поступово зона відповідальності розширювалася: фахівчиня взяла на себе облік усього заводу, почала навчати колег. Час ішов, завдання змінювались, і згодом вона перейшла на нову для себе функцію – приймання молока.


На власні очі Олександра бачила, як відбувається цей процес на заводі, контролювала його й уже скоро знала про нього все – у 2012 році стала керівником зміни. І що більше вона працювала з прийманням молока, то більше зростала її цікавість до всього процесу. Як закуповується молоко? Як працюють із фермами? Як керують цим процесом від початку й до кінця? Це стало поштовхом рухатися далі.

«На новорічному корпоративі я підійшла до керівника відділу закупівель і сказала, що хочу працювати в них. У цей час мене саме відзначили як людину року на виробництві. Тобто мене нагороджували, а я якраз вирішила, що прийшов час щось змінити в житті».

За кілька місяців вона вже сиділа на співбесіді в новому відділі. Це був повний перехід у невідоме: перемовини, постачальники, корови, сезонність, ринок – усе доводилося вивчати з нуля. За пів року вона стала керівницею напряму.

Сьогодні Олександра відповідає за весь цикл закупівель молока й молочних інгредієнтів: логістику, баланс, роботу з постачальниками. Команда з восьми людей щодня координує десятки молоковозів і приблизно 200 тонн молока, які завод отримує за добу. Хтось з її колег може бути на фермах тричі на тиждень, хтось розвʼязує питання якості чи логістики – і всі разом вони утворюють систему, яка ніколи не має права зупинитися.

За роки роботи Олександра навчилася читати постачальника ще до того, як він скаже перше слово: бачити «червоні прапорці», відчувати настрій, розуміти, коли перемовини будуть складними, а коли – конструктивними. З тими, хто працює понад 15 років, стосунки вже радше партнерські: спільні навчання, агрошколи, підтримка фермерів під час війни, а деяких – після деокупації.

Найбільше у своїй роботі вона цінує людей: команду, атмосферу й ті непомітні прояви підтримки, що тримають у вирі навантажень, а також гнучкий графік, який дає змогу поєднувати роль керівника одного з ключових процесів Danone з вихованням трьох дітей. А ще – нескінченні можливості для навчання, які пропонує Danone.

«Я проходила багато тренінгів, зокрема й за кордоном. Навчають і наші колеги, передають свій досвід. Хочеш прокачати свої навички? Будь ласка, заходь на наш портал і навчайся, навіть самостійно»

Іншим Олександра радить не чекати й не боятися. На її думку, будь-які зміни починаються з бажання – справжнього, власного, а не нав’язаного. Компанія може дати інструменти й можливості, але рухатися доведеться самому. І якщо всередині з’являється цікавість, іскра чи відчуття, що час прийшов – варто зробити крок. Бо краще спробувати й розібратися в новому, ніж чекати, поки хтось інший вирішить, яким має бути твоє життя.

У Danone є практика внутрішньої перекваліфікації: за потреби працівники можуть пробувати себе в нових спеціальностях – як у виробництві, так і в офісних напрямах. Компанія підтримує працівника, надаючи різноманітні можливості для навчання.

Олександра поєднує роботу керівника з вихованням трьох дітей. У Danone половина жінок – мами, тому окремим пріоритетним напрямом є підтримка батьківства. У компанії можна брати додаткові дні відпустки після народження чи всиновлення дитини, доступні консультації педіатра, страхування для дітей, а на заводах і в офісах облаштовані кімнати для годування й інші зручності для батьків.

У Danone жінки – це понад половина команди: від виробничих позицій на заводах до топменеджменту. Рівні можливості, професійний розвиток і підтримка співробітників є одним із ключових пріоритетів. Саме тому компанія пропонує можливості для розвитку і всередині країни, і поза нею – для талановитих людей тут немає кордонів.

Стежити за кар’єрними можливостями Danone можна в Instagram і Facebook, а також на кар’єрному сайті компанії.

Стежити за карʼєрними можливостями Danone

Матеріал підготовлено за підтримки