«Материнство не скасовує амбіцій, кар’єра не зменшує любові»: як це бути мамою-керівницею
Мама-керівниця – це про нову якість лідерства, у якій немає конфлікту між стратегічною сесією опівдні та віршем, який треба вивчити з дитиною о пів на шосту вечора. Вона ухвалює складні управлінські рішення, несе відповідальність за команду, проживає безсонні ночі й «кризу трьох», проходить адаптацію до садочка – і не ставить кар’єру та материнство на різні шальки терезів. Вона вчиться поєднувати. І саме це поєднання формує нову модель жіночого лідерства в Україні.
Віледж разом з мережею приватних шкіл і садочків Educator розпитали чотирьох успішних жінок, як вони перетворили материнство на драйвер професійного росту, а не на перешкоду.
Жінки прагнуть реалізації навіть під час кризи
За даними Державної служби статистики України, рівень зайнятості жінок віком 15–70 років у 2021 році становив 56,5%. Після початку повномасштабної війни структура ринку праці змінилася, а повні офіційні дані щодо повернення жінок із декретної відпустки станом на 2023–2024 роки у відкритому доступі відсутні. Водночас Міжнародна організація праці у 2022 році вказувала, що одним із ключових бар’єрів для жіночої зайнятості в Україні залишається недостатня доступність послуг догляду за дітьми до трьох років.
Точний відсоток жінок, які не повертаються на роботу після декрету, в офіційній статистиці не публікують. Попри це економічна активність жінок зберігається: за даними Мінекономіки України, у 2023 році близько 46% фізичних осіб-підприємців становили жінки. Це свідчить про високий запит на фінансову автономію та професійну самореалізацію навіть у кризових умовах.
Антоніна Кроливець
засновниця студій Bunny Nails, мама трьох дітей
Як ви поєднуєте роботу та виховання дітей?
Нормально поєдную, адже люблю і те, й інше. Якщо дохід покриває витрати на няню – варто виходити на роботу. Ми ґрунтовно підійшли до вибору школи та помічників. У нас є няня-вихователька, яка допомагає з логістикою, планує графік дітей і виступає посередником у деяких питаннях між нами й дітьми.
Організація побуту дітей і виховання їхніми вихователями допомогли мені професійно розвиватися, а також це закрило мій тил. Я була спокійна, бо мої діти були в безпеці, і вони розвивали свої навички, відвідували гуртки, у них були цікаві заняття, ігри та цікаво організоване життя.
Які поради ви б дали мамам, які лише задумуються про повернення до роботи?
Тікайте з декрету. Щойно ви знайшли роботу (або можете повернутися на попередню), що буде навіть у нуль покривати няню чи садочок, – зробіть це. Розвивайте свою особистість, материнство – це не самопожертва й не присвята життя дитині.
Материнство не перешкода, це доповнення вас як особистості. Найкраще виховання – особистий приклад, а ми всі бажаємо своїм дітям самореалізації. Так чому ми в себе це забираємо?
Як ви окреслюєте робочі й особисті кордони та запобігаєте вигоранню?
Плануванням, делегуванням та організацією часу й систем навколо. Вигорання – це медичний діагноз, і він не повʼязаний з особистими та робочими кордонами. У мене є час на сім’ю, друзів, чоловіка, подорожі, особистий час і заняття, і час на роботу, проєкти, відрядження та навчання. А також не роблю речі, у яких я неефективна. До прикладу, я не займаюся хатнім господарством і не готую їжу, бо в мої 8–10 робочих годин на день я ефективніша у своїх проєктах, а ввечері мені потрібен відпочинок.
Аналітичні огляди ILO (Міжнародна організація праці) й OECD (Організація економічного співробітництва та розвитку) вказують, що залученість жінок до оплачуваної праці корелює з вищим рівнем суб’єктивного добробуту за умови доступу до якісних послуг догляду за дітьми. Робота забезпечує відчуття автономії, компетентності та соціальної приналежності – базові психологічні потреби в межах теорії самодетермінації. Водночас перевантаження без підтримки підвищує ризики хронічного стресу, тому визначальним є не сам факт повернення до роботи, а наявність ресурсів і партнерства.
Юлія Крауз
ведуча, блогерка, авторка курсів із роботи з голосом, мама двох дітей
Як ви поєднуєте роботу та виховання дітей?
У будні я працюю багато й дуже сфокусовано. Я чітко планую свої дні, веду щоденник завдань і знаю, що саме маю робити. Для мене структура – це не жорсткість, а спосіб уникнути хаосу й вигорання.
Водночас я чесно визнаю: цей баланс був би неможливим без допомоги. У мене є помічниця по дому, яка бере на себе побут, прибирання й догляд за речами, а також няня, яка допомагає з дитиною. Це значно спрощує розподіл мого часу й дає змогу залишатися в ресурсі. Я переконана: без сторонньої підтримки дуже складно одночасно бути включеною мамою й ефективною в роботі – і про це важливо говорити відкрито, без почуття провини. Баланс для мене – це не ідеальна картинка, а постійний живий процес, у якому чесність із собою важливіша за будь-які шаблони.
Чому ви обрали віддати свою дитину до садочка?
Коли я віддавала дитину до садочка, звісно, усередині був той самий мамин сумнів – відчуття, що, можливо, це надто рано. Але водночас це рішення давало мені змогу залишатися в балансі. На той момент у мене не було няні, я багато працювала, і садочок став для нас рішенням, яке дало стабільність і дитині, і мені.
Мій старший син пішов до садочка в рік і дев’ять місяців. І як мама, яка працює, я дуже свідомо підійшла до цього рішення. Для мене було принципово важливо, щоб дитина потрапила в середовище абсолютного комфорту й безпеки – як фізичної, так і емоційної. Якщо говорити про доньку зараз, то я також планую віддати її до садочка, але, ймовірно, трохи пізніше. Для мене садочок – це не лише про догляд, а й про правильну соціалізацію: уміння комунікувати, взаємодіяти з іншими дітьми, бути частиною колективу.
Я переконана, що середньостатистична мама, яка працює, не завжди може дати дитині весь обсяг системного розвитку – не тому, що не любить, а тому, що це різні ролі. Любов і турбота – це база. Але освіта, розвиток мовлення, моторики, соціальних навичок, комунікації – це вже сфера професійної компетенції.
Які поради ви б дали мамам, які лише задумуються про повернення до роботи?
Я глибоко переконана: жінка має бути реалізованою. Навіть у щасливому шлюбі – а я зараз саме в такому – для мене надзвичайно важливо відчувати себе самодостатньою особистістю. Це відповідальність перед собою, перед дітьми, перед власним життям і власним щастям. Садочок у цьому процесі – не слабкість і не зрада материнства, а важливий інструмент балансу. Якщо це місце з хорошою репутацією, якісним підходом і щасливими дітьми, чому б не скористатися цією можливістю?
І в цьому я не бачу егоїзму. Бачу зрілий вибір жінки, яка бере відповідальність за своє життя.
UNICEF, OECD та дані Eurostat зазначають, що якісна дошкільна освіта позитивно впливає на розвиток мовлення, соціальних навичок і подальшу академічну успішність. У країнах ЄС охоплення дітей дошкільною освітою сягає 95–98%, і це розглядають як стратегічну інвестицію в людський капітал. Вирішальне значення має якість середовища – безпека, підготовлені педагоги, емоційна підтримка.
Важливо, що в процесі виходу з декретної відпустки жінка не залишається наодинці. Україна поступово формує інструменти підтримки для мам, які повертаються до професійної діяльності. Зокрема, програма «єЯсла» передбачає щомісячну компенсацію вартості догляду за дитиною до трьох років, якщо вона відвідує заклад дошкільної освіти або перебуває під наглядом офіційно працевлаштованої няні. А принцип «Гроші ходять за дитиною» дає змогу спрямовувати бюджетне фінансування за конкретною дитиною – зокрема до приватних закладів, які мають відповідні договори з органами місцевого самоврядування. Для багатьох родин це означає суттєве зменшення фактичної вартості приватного садочка та реальну можливість поєднувати материнство з професійною реалізацією без відчуття фінансової пастки.
Євгенія Тихонова
директорка кейтерингової компанії, мама
Як ви поєднуєте роботу та виховання дитини?
Сьогодні Єві майже три, тому «криза трьох» – це мій щоденний суцільний виклик. Точно можу сказати, що моя професійна діяльність відіграє ключову роль у вихованні доці, бо в мене є простір для самовираження та реалізації, після якого я можу повністю та з великим бажанням будувати стосунки зі своєю дитиною.
У моменті, коли я остаточно визначила свою модель материнства, у якій я її персональний менеджер, що стежить за її календарем, станом здоровʼя, розвитком, є провідником у світ емоцій, уміє слухати та чути. Це й не тільки ці базові штуки, які тримаються в голові постійно. Тому мені було дуже важливо знайти партнерів, які зможуть якісно та професійно розділити зі мною більшість цих питань.
Для мене поєднання роботи й материнства – не компроміс, а умова здорових стосунків із дитиною.
Чому ви обрали віддати свою дитину до садочка?
Варто розпочати з того, що моя професійна діяльність відновилася повністю, коли Єві було 5,5 місяця. Тож на кожному етапі її дорослішання це поєднання змінювало свої пріоритети, відсоток мого включення та відповідні виклики. Ми розпочинали зі співпраці з нянею, щоб я могла «звільнити руки» та поєднувати своє материнство з роботою, що було для мене важливо.
Садочок став логічним етапом у дорослішанні Єви, бо їй обʼєктивно вже було нецікаво бути у просторі з дорослими. І давайте чесно: що старша дитина, то складніше самостійно організувати її дозвілля на постійній основі якісно.
Садочок звільнив мені не тільки «руки», а й голову на момент, коли Єва в їхньому просторі. Я точно знаю, що вона у фізичній безпеці: вона харчується, спить, буде в укритті, коли це буде необхідно. Я точно знаю, що вона в емоційній безпеці, бо маю певні особисті маркери, на які звертаю увагу регулярно під час спілкування з нею.
Які поради ви б дали мамам, які лише задумуються про повернення до роботи?
Зробіть це! Зробіть це швидше, звільніть свої руки й голову. Скажу вам чесно: була на початку думка про те, що Єва в садочку більше, ніж із нами вдома, у контексті «о, Господи, що за батьки». І воно фактично так і є. Але ранні етапи материнства особливо вразливі, хочеться якнайбільше давати своїй дитині, і в моменті важливо холодно оцінити: які мої сильні сторони в цій ролі?
Забезпечити для дитини все-все-все самостійно неможливо, просто не вистачить часу та фізичного ресурсу. Мій пріоритет: бути цілісною особистістю, шукати якісну підтримку та працювати в команді в цьому прекрасному проєкті!
Кожна мама має свій темп, але важливо не ігнорувати власні потреби й амбіції.
Як ви окреслюєте робочі й особисті кордони та запобігаєте вигоранню?
Робочий час – для роботи, час для сімʼї – час із дитиною. Звісно, цей ритм виснажує, бо фактично особистий ККД майже на максимумі, тож навичка «зупинись – оціни – дій» дає свої результати. У моменті важливо вміння ідентифікувати проблему, визначити, де ж саме йде багато енергії, і поповнити ресурс вчасно. Мене тримає на плаву гнучкий графік роботи, внутрішня відповідальність за результат роботи команди та свій особистий ресурс. Для мене важливо транслювати цю модель і команді – відповідальність без самознищення.
Економічні дослідження Світового банку та ILO підтверджують: фінансова автономія жінки підвищує її переговорну позицію в родині, рівень життєвої задоволеності та довгострокову безпеку. Ідеться не лише про дохід, а про можливість ухвалювати рішення й зберігати цілісність самоідентичності. Коли роль професіоналки не обнуляється після народження дитини, жінка не втрачає відчуття себе.
Владислава Бандурко
співвласниця мережі приватних садочків і шкіл Educator, мама двох дітей
Як ви поєднуєте роботу та виховання дітей?
Обидві мої дитини народилися вже під час повномасштабної війни. До моменту народження дітей я встигла започаткувати власний бізнес. І зараз я співвласниця мережі садочків і приватних шкіл. І, власне, саме така роль дає мені змогу поєднувати роботу й виховання дітей. Так склалося, що я не була в декреті з першою дитиною, а з другою була буквально два тижні. І фактично моя кар’єра рухається безперервно. Звісно, для того, щоб це забезпечити, мені потрібно було так організувати всі робочі процеси, щоб я мала трохи більше часу на родину.
Мені подобається мати й професійну реалізацію, і родину. Але я не можу сказати, що це взагалі дуже легко дається. Тому що ти весь свій час маєш розподіляти мегаефективно. І ще десь між цим усім дуже хочеться знайти якийсь хоча б мінімальний час для себе, щоб гарно почуватися, стежити за своїм здоров’ям, станом і настроєм.
Виклики щодня – це, певно, вибір. У тебе є обмежений час, і ти маєш постійно обирати, куди ти цей час інвестуєш і на що ти його витратиш. І це не завжди легкий вибір. Народження дітей навчило мене значно легше відмовлятися й відмовляти, значно легше та швидше ухвалювати рішення. І це таки дуже-дуже великі подарунки для мого особистісного росту.
Чому ви обрали віддати свою дитину до садочка?
Лєра в нас перша дитина в доволі великій родині. І у вихованні Лєри в нас залучено багато людей. Зокрема, це і моя мама, і мама чоловіка, і чоловік, і сестри, і подруги, і я. Узагалі, вірю в те, що якщо ти хочеш виростити дитину – треба побудувати своє село. Тому що це величезний ресурс. Коли вперше я заговорила про те, що ми будемо придивлятися до ясельної групи, у родині це не зустріли позитивно. Мабуть, це була така перша точка, у якій я розуміла, що є величезна кількість упереджень про садок. У мене цих упереджень не було.
Насправді садочок дуже сильно допоміг. За три місяці в мене з'явилося сім вільних годин на день щодня. Це було дуже круто. Я могла спокійно працювати. Це дало змогу зробити якийсь новий ривок і в проєктах. У піклуванні про себе я змогла відновити спортзал, наприклад, чого я не могла собі дозволити, поки Лєра не ходила в садочок.
Які поради ви б дали мамам, які лише задумуються про повернення до роботи?
Я вважаю, що якщо задумуватися, то можна так і нічого не придумати. Тому я дала би пораду не задумуватися, бо конструкція інколи виглядає надто складною. Просто почати робити, а далі: «Дорога зʼявляється під ногами того, хто йде».
От зараз у мене двоє дітей, чотири проєкти загалом: бізнеси, громадські організації, консультування. Це як серф: береш дошку, ловиш хвилю – і або далі буде берег, або тебе зіб'є з цієї дошки, і тоді ти все починаєш спочатку.
Як ви окреслюєте робочі й особисті кордони та запобігаєте вигоранню?
Я люблю те, що я роблю. Чи є втома? Є. Але вигорання та втома – це різне. Від вигорання мене рятує те, що я люблю свою справу й сама обрала такий ритм і стиль життя.
Материнство не скасовує амбіцій, так само як кар’єра не зменшує любові.
Вихід із декрету – це не втеча й не зрада, а наступний етап розвитку. Мама-керівниця – це лідерка з емпатією, чіткими кордонами та здатністю делегувати без героїзації виснаження. І насамкінець – проста, але стратегічно важлива істина: дитині потрібна не жертва. Їй потрібна жива, реалізована й ресурсна мама.
Educator – простір реалізації
Educator – це мережа приватних шкіл і садочків, де поєднують любов до навчання, турботу про дитинство та підготовку до глобального майбутнього. Тут дбають не лише про комфорт дітей, а й про професійні можливості для працівників.
У Educator створили всі умови, за яких професійна реалізація жінки не вступає в конфлікт із материнством. Саме тому в ліцеях функціонує дитяча кімната та працює няня для дітей співробітниць. Це дає змогу мамам м’яко виходити з декретної відпустки, зберігаючи внутрішній спокій: дитина поруч, у знайомому просторі, під наглядом і в безпеці. Така модель підтримки – не про формальну опцію, а про культуру турботи всередині команди, де материнство не стає перешкодою для кар’єрного руху, а інтегрується в нього природно й екологічно.
Матеріал підготовлено за підтримки
