Віледж дізнається в людей різних професій, як вони заробляють і на що витрачають гроші. У новому випуску – історія військового, який виконує завдання на бойових позиціях.

Робота

Військовий
(гранатометник)

Доходи:

Загальний дохід

70 000–100 000
гривень

Ставка військового:

20 000 грн

Доплата за виконання завдань

на бойових позиціях:

до 100 000 грн

Витрати:

Допомога рідним (мамі, колишній дружині з донькою)

50 000–60 000 грн

Внесок у розвиток підрозділу

10 000 грн

Оновлення амуніції

й одягу

10 000 грн

Смаколики та їжа

10 000 грн

Подарунки для дівчини

10 000–20 000 грн

Три спроби долучитися до ЗСУ

У цивільному житті до 22 року я був актором, грав у театрі Юного глядача на Липках, знімався в українських серіалах і був артменеджером в сімейному комплексі на Закарпатті. Займався організацією днів народжень, сімейних свят, вів соцмережі комплексу. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну я зустрів саме в цьому комплексі. У цей день я повинен був їхати на зйомки в Київ, але, звісно, уже було не до того. Комплекс швидко переоблаштували для допомоги біженцям, я допомагав приймати людей. Через кілька днів пішов у сільську раду, щоб стати на облік, тоді там не мобілізовували, лише фіксували.

   

Треба приймати правила гри, які диктує час. Якщо зараз на мене нападають, то мені потрібно захищатися. Треба повернути той час, коли можна заробляти гроші й жити: для цього потрібно піти та допомогти Силам оборони відбити атаку на себе

   

Були думки одразу їхати в Київ, мобілізуватися там, але в той момент транспорт перестав ходити із села й виїхати було неможливо. Я продовжив працювати в комплексі, де познайомився з одним відпочивальником Андрієм. З ним ми пізніше поїхали до Івано-Франківська, щоб там мобілізуватися, але там нам відмовили, бо в нас не було військового досвіду.

Далі ми поїхали в Бровари, бо в Андрія там був дім, а батьки виїхали, тож ми могли там жити та волонтерити. В Андрія була машина, ми написали у Facebook, що готові допомагати й у нас є «колеса» – почали отримувати багато запитів. Доставляли ліки з берега на берег, розвозили їжу для військових, речі для дітей і багато іншого, що нас просили доставити, бо тоді це була головна потреба. Нам гріло душу, що ми якось допомагаємо, якийсь «двіж» відбувається.

Через деякий час однаково повернулася думка, що цього недостатньо й потрібно йти у військо. Ми знову спробували: у броварському ТЦК сказали, що поки не потрібно й нам зателефонують. Тоді я поїхав до себе на батьківщину, в Луцьк, і там мене вже мобілізували до ЗСУ.

Після мобілізації потрапив на вишкіл до Великої Британії, і, повернувшись, через місяць пішов у 47-му окрему механізовану бригаду «Ма́ґура». Спочатку допомагав на кухні на Запорізькому напрямку, через деякий час став начальником продуктового складу батальйону, а після цього вже перейшов у гранатометники на різних напрямках, був на Донбасі, Сумщині, Курщині.

Особливості роботи

Одна з найскладніших частин роботи – це дістатися бойових позицій. Оскільки вони дуже близько до лінії зіткнення й там можуть бути активні дрони, тебе не завжди підвозять під сам бліндаж: іноді до нього треба ще пройтися, несучи все: одяг, зброю, бойовий комплект, воду й інше.

А найголовнішою проблемою є те, що немає чого пити. Бо повз тебе проходять люди: так само бійці, іноді поранені, іноді ті, які все покидали, бо їх там атакували, і вони хочуть пити. Ти ділишся цією водою, а вона не поновлюється з неба. Її треба десь діставати, носити ногами. Це все комплекс роботи, яку треба виконувати.

   

Війна – це не тільки про стрільбу чи зустріч ворога. Це комплекс побутової роботи, яку ти ведеш, ніби мишка у своїй нірці

   

Заробіток

До служби я працював актором у театрі, де моя повна ставка була 6500 гривень, але мав багато підробітків. Наприклад, міг провести дитяче свято й заробити 800 гривень за дві години, на той час це були гарні гроші. Коли активно знімався в українських серіалах, міг мати до 30 000 гривень на місяць.

Безпосередньо перед мобілізацією я працював у готельному бізнесі в Буковелі, там вахтовим методом за два тижні заробляв 25 000 гривень. Паралельно приїжджав до Києва на зйомки, де за зміну платили 2000 гривень. Загалом мій дохід у цивільному житті був близько 1000 доларів на місяць.

Зараз мій дохід в армії складається зі ставки 20 000 і додаткової грошової виплати 100 000 гривень. Максимально на місяць виходить 120 000 гривень. Але ця сума нестабільна й залежить від кількості виконаних завдань і проведених днів на позиції. Якщо днів менше, може прийти, наприклад, 77 000 «бойових». Мінімально, коли ми не заходили на бойові, виходило до 50 000 гривень.

Витрати

Найбільша й першочергова стаття витрат – це допомога родині, на це йде 50 000–60 000 гривень щомісяця. Я фінансово утримую свою доньку, на це йде 30 000 гривень. Також допомагаю мамі (10 000–15 000 гривень) і своїй дівчині (5000–10 000 гривень).

 Далі йдуть витрати, пов'язані зі службою. Близько 10 000 гривень на місяць я витрачаю у «воєнторгах», щоб постійно оновлювати особисте спорядження: то окуляри втратиш, то ліхтарі, то павербанки, то потрібен кращий захист чи одяг. Це одна з несподіваних витрат, про які я перед службою й не думав. Держава видає базу, але вона посередньої якості. Якщо ти хочеш кращу плитоноску, балістичний захист, обвіс на автомат – усе купуєш сам.

   

Це перманентний стан оновлення, бо речі постійно губляться, забуваються, а іноді просто згорають ущент під час обстрілу

   

Ще 10 000 гривень – це наш добровільний внесок на функціонування підрозділу. Це 5–10% від бойових. Ці гроші йдуть на ремонт автомобілів, квадроциклів, на розхідні матеріали на базі (ППД).

Також 10 000 гривень на місяць (умовно два виїзди на позиції по 5000 гривень) іде на особисті закупки. Це кращі сигарети, солодке, смачніша ковбаса чи шоколад – те, що хочеться просто тому, що можеш собі це дозволити в цих умовах.

Ілюстрації: Віра Буряк