Village дізнається в людей різних професій, як вони заробляють і на що витрачають гроші. У новому випуску «Власного рахунку» – історія київської флористки-декораторки, яка руйнує міфи про естетику роботи з квітами й розповідає про 15-годинні зміни в холодильниках, роботу «на дядю», вигорання та власний бізнес.

Дисклеймер: ім'я героїні змінено задля збереження анонімності, згідно з форматом рубрики «Власний рахунок». Усі цифри, факти та історії з професійного життя залишаються справжніми.

Доходи

~ 50000 - 60000 грн в місяць
(залежить від сезону)

Витрати

Продукти:

~ 10 000–15 000 грн

Комуналка (власне житло):

~ 3000 грн

Бензин: 

~ 4 000 грн

Кафе, бранчі та зустрічі з друзями:

~ 10 000 грн

Допомога рідним :

~  10 000 грн

Донейти:

~ 3000–4000 грн 

Від дизайну інтерʼєрів до першого букета

Мій шлях до флористики був досить довгим. Моя перша освіта – це менеджмент. Одразу після випуску, десь у 2011–2012 роках, я влаштувалася у велику компанію, яка займалася сантехнікою, плиткою та забезпеченням HoReCa для ресторанів. Була там менеджеркою, працювала перекладачкою-референтом у директора, ми літали на закордонні виставки. Я заробляла близько 20 000 гривень – на той час це були дуже хороші гроші для старту. Мені подобався весь цей посуд і декор, але загалом робота не метчилася з тим творчим потенціалом, що був у мені, плюс я не бачила бажаного карʼєрного росту.

Якраз у той період я робила собі ремонт. Мені стало так цікаво, як усе влаштовано зсередини, де замовляти прикольні меблі, які є інновації, тож я вирішила здобути профільну освіту, щоб робити красиво для себе. Я звільнилася з роботи, узяла пів року паузи, щоб зайнятися здоровʼям, а потім пішла навчатися на декоратора інтерʼєрів – другу вищу освіту 

Мене це настільки затягнуло, що наступні два з половиною чи три роки я працювала саме декоратором. Замовники самі знаходили мене через сарафанне радіо. Ми заходили на обʼєкти з «голими стінами» (уже під чистову обробку), і я повністю їх доповнювала: підбирала меблі, шпалери, декор. Заробляла на цьому близько 700–800 доларів чистими. Це було дуже цікаво, але скоріше робота для душі. Багато заробітку йшло на поїздки по шоурумах.

У 2015 році все змінилося. Моя знайома флористка розповіла, що велика будівельна мережа відкриває флористичні бутики. Їм потрібен був декоратор, щоб продумати меблі, зонування, розставити декор. Ми зустрілися з керівництвом, мої візуалізації їм сподобалися й вони запросили мене в команду. Оскільки офіційної посади декоратора в них не було, мене працевлаштували як флориста із зарплатою близько 25 000 гривень. Я проєктувала простір, оформлювала магазини й постійно контактувала з флористами, щоб розуміти їхні технічні потреби.

А потім прийшло 8 березня. Магазини відкривалися, флористів катастрофічно не вистачало. Дівчата кажуть: «Поліно, треба допомога, ти ж із нами постійно тусуєшся». Там я й потрапила у флористику – не з курсів, а просто з розгону в мʼясорубку. Відпахала те свято на рівні з усіма, складала букети та зрозуміла, що мені кайфово. 

Мій чоловік тоді ще дивувався: «Люди спочатку йдуть на курси, розуміють, що це мʼясорубка, і кидають. А ти одразу зрозуміла, що це треш, і вирішила, що тобі це потрібно?» Так.

Тільки після цього я пішла здобувати флористичну освіту, бо вже замислилася про власний магазин. Спершу закінчила базовий місячний курс за 10 000 гривень, щоб зрозуміти техніку. А потім почала сама писати в Instagram флористам, чиї роботи мені подобалися, і напрошувалася на індивідуальне навчання. Ми разом їздили на закупки, підбирали квіти, збирали композиції. Загалом я вклала в навчання близько 20 000 гривень, і цього вистачило, щоб зрозуміти, куди я хочу рухатися далі.

Власний бізнес і перші доходи

Після роботи з магазинами та навчання на флориста я зрозуміла, що навички в мене вже є, певна фінансова подушка від чоловіка – також. Тепер я хотіла щось своє. Я пішла з цієї мережі й місяців через пʼять відкрила свій квітковий салон. Це був лютий 2018 року.

Це був не окремий магазин, а флористичний корнер на території великого закритого салону краси на лівому березі в Києві. Я була їхньою клієнткою, знала власницю та просто запропонувала їй: «У вас тут такий куточок, а я придумала класну ідею». Ми домовилися про оренду за 10 000 гривень на місяць разом із комунальними.

На відкриття в мене пішло близько 6000 доларів. Я сама намалювала дизайн, замовила меблі, стіл, маленький холодильник на дві стулки. У цю суму я одразу заклала оренду з комуналкою на три місяці вперед, закупівлю квітів, фурнітури й оформлення ФОПу. Я не була дівчинкою в рожевих окулярах: консультувалася, рахувала ризики. Хоча, зізнаюся, однаково було страшно, бо вклала туди гроші, які ми з чоловіком відкладали.

Я відкрилася 16 лютого, а вже 8 березня відбила половину всіх своїх вкладень. Це були хороші часи: ні ковіду, ні великої війни, а ще багато знайомих з ІТ-сфери, які тільки починали добре заробляти й хотіли витрачати гроші на естетику. Сарафанне радіо працювало ідеально.

У мене була своя філософія: я привчала людей до екзотики. Спочатку всі хотіли стандартні троянди, але я пояснювала, що 101 троянду можна купити в будь-якому кіоску, а світ квітів на цьому не закінчується. Я набивала свій маленький холодильник цікавими квітами, показувала це в соцмережах, і до мене потягнулася відповідна аудиторія.

Щомісяця на закупівлю матеріалів, брендованого пакування та квітів у мене йшло десь 40–50 тисяч гривень. А чистими я заробляла в середньому від 20 до 30 тисяч гривень (це на ті роки). Іноді я працювала в «мінус», щоб купити якийсь ексклюзивний посуд чи декор, але мені подобалося бути незалежною та працювати на себе.

Перші майстер-класи й пандемія коронавірусу

Ще на етапі ідеї магазину я знала, що хочу проводити майстер-класи. І мій корнер ідеально для цього підходив – фактично в моєму розпорядженні була половина величезного салону.

Мої майстер-класи були доступні: десь 800–1000 гривень. У цю суму входила собівартість матеріалів плюс мої 20–30% заробітку. Людям шалено подобалося приходити без жодних навичок і власними руками створювати щось красиве. Це був максимально безпечний і лайтовий простір: до нас приходили дівчата, чоловіки зі своїми половинками й навіть компанії трансгендерних людей, які шукали безпечне та комфортне місце для відпочинку.

Коли почався ковід і ніде не можна було тусуватися, майстер-класи просто злетіли – салон мав площу 300 м², що давало змогу законно розмістити людей із дотриманням дистанції. Я робила закриті групи до 10 осіб. Для людей це був ковток свіжого повітря: вони заходили об 11:00 і виходили о 19:00, хоч сам майстер-клас тривав усього півтори години. Решта часу – це була тусовка біля бару, розмови й релакс.

Якщо влітку я проводила один-два майстер-класи на місяць, то в грудні в мене починався нон-стоп – я могла провести до 50 новорічних майстер-класів. Грудень завжди був моїм найприбутковішим місяцем.

Перехід у великий декор

Згодом клієнти із салону почали просити мене оформити їхні свята. Памʼятаю своє перше серйозне оформлення – ювілей чоловіка однієї з клієнток на 50 людей. Вона захотіла квіти, свічки, серветки. Для мене це був неймовірний стрес і гіпервідповідальність. Я все прорахувала, заробила тоді «три копійки», але коли ввечері приїхала на демонтаж і почула їхнє захоплення: «Поліно, це круто, це ваше!» – я вже не чула нічого іншого. Я зрозуміла, що хочу займатися саме цим.

Я порахувала аналітику: продаєш пʼять букетів і маєш 2 тисячі гривень прибутку, а робиш одне оформлення – і одразу заробляєш 5–6 тисяч. Звісно, для цього тиждень готуєшся, але фінансово й творчо це набагато цікавіше.

Декораторство – це не просто творчість, як багато хто думає. Творчі люди тут швидко вигорають. Ти маєш бути менеджером, логістом (щоб продумати маршрути й не піти в мінус на бензині), психологом для замовника й людиною з аналітичним складом розуму, щоб прорахувати всі ризики. А ризиків безліч: квітка може не приїхати, тканина за час підготовки може подорожчати зі 100 до 200 гривень за метр, а орендовані свічники гості можуть просто розбити.

Що більше ставало виїзних івентів, то менше часу я проводила в салоні – десь 70% мого часу вже йшло на проєкти. І ось, за пів року до повномасштабного вторгнення, у салоні почали робити реновацію. Я зрозуміла, що мені вже тісно у форматі корнера – фізично закрила свою точку, але ФОП залишила. Продовжила працювати суто на фрилансі й івентах. 

Втрата грошей, окупація та зруйнований дім

Початок 2022 року був дуже активним. Я готувалася до 8 березня: мала велике корпоративне замовлення на 100 букетів зі сухоцвітів, а також заздалегідь замовила та проплатила величезну партію свіжих квітів на гуртових базах. Більшість клієнтів теж внесли передоплати.

Почалося повномасштабне вторгнення: хаос, паніка. Ми з родиною не виїжджали з Київщини, а поїхали на дачу в Броварський район. Зрештою, опинилися в окупації. У наш дім був «приліт» – знесло дах. Бабуся, яка була на першому поверсі, дивом вижила. Тим часом мої проплачені квіти просто гнили на закритих базах і смітниках, а разом із ними «гнили» й мої вкладені гроші. У березні клієнти ще писали, запитували про букети, але я фізично нічого не могла зробити – навіть трави нарвати. На щастя, мої корпоративні замовники поставилися до всього з розумінням: я пояснила, що їхні кошти пішли на закупку товару, якого більше немає. З багатьма з них ми, до речі, працюємо й досі.

Після деокупації ми стикнулися із жорсткою фінансовою реальністю. Уся наша сімейна фінансова подушка пішла на відбудову даху та ремонт будинку, бо ніхто тоді нічого не компенсував. Плюс мій молодший 25-річний брат пішов добровольцем на фронт, і його треба було повністю зібрати. Мама втратила роботу. Я зрозуміла, що в мене є руки-ноги й мені треба терміново заробляти.

Улітку 2022-го я ще намагалася якось випливти на фрилансі: робили колаборації зі знайомими фотографами, стилістами, проводили невеликі бранчі та майстер-класи в закладах. Це приносило якісь копійки, щоб просто триматися на плаву й трохи реанімувати свій Instagram після місяців мовчання. Але цього було недостатньо. Я закрила свій ФОП, щоб не платити податки в порожнечу, і вирішила, що мені потрібен стабільний щомісячний дохід.

Робота «на дядю» й темний бік флористики

Знайомі дівчата порадили сходити на співбесіду в одну велику мережеву квіткову компанію. Через моє велике резюме й підприємницький досвід власник навіть захотів проводити співбесіду особисто – йому було цікаво, хто це до них прийшов. Ми поспілкувалися, і в січні 2023 року я вийшла на позицію звичайного флориста із зарплатою близько 30 000 гривень.

Перші пів року все було чудово. Я мала стабільний графік, стабільні гроші, пережила з ними свята й думала: «Чому всі жаліються? Нормальна ж робота». Але згодом, коли я побачила реальний обіг компанії, зрозуміла, що наша зарплатня зовсім не відповідає тому обсягу роботи та стресу, який ми витягували.

Узагалі, у людей є величезна романтизація флористики. Усі думають, що це фоточки для Pinterest, де ти стоїш та естетично перебираєш квіточки. Насправді ж флористика в мережах – це пекельно важка професія. Ти по 12–15 годин на ногах, постійно працюєш у холодильниках, де температура всього +4°C, і через це заробляєш хронічні нежиті та застуди. У тебе зʼявляється варикоз, псується шкіра, під очима синці. Ти миєш у крижаній воді важкі вази та бачки, постійно тягаєш відра, робиш списання, перебираєш гниль.

А період свят – це взагалі моральна мʼясорубка. Над тобою стоять замовники, водії, менеджери та кричать: «Терміново на вчора треба 350 букетів!», усе летить шкереберть. Інколи недобросовісні контори після такого пекельного тижня можуть просто дати тобі 3000 гривень і сказати «до побачення».

Вигорання й повернення до вільного плавання

Найгірше, що сталося зі мною на цій потоковій роботі – я почала вигорати творчо. Я робила одні й ті самі стандартні букети на потоці. Моє око настільки замилилося, що коли постійні клієнти просили: «Поліно, запропонуйте щось цікаве, ексклюзивне», у мене в голові ставався «ерор». Я бачила лише троянди та хризантеми – не могла придумати нічого креативного, втратила відчуття трендів, стилю, кольору.

Тоді я зрозуміла: якщо залишуся тут, то просто знищу в собі декоратора. У день мого звільнення знайомі дівчата з великих декораторських агентств, які знали про мій бекграунд, одразу написали: «Ти звільнилася? Іди до нас на проєкти!» І того ж дня я знову вийшла на фриланс – але цього разу у світ великих масштабних декорацій, де нарешті знову змогла працювати з гарними й цікавими квітами.

Фриланс у великому декорі

Зараз я на фрилансі, але на постійній основі співпрацюю з двома декораторськими агенціями. Там я старший флорист: відповідаю за підбір квітів, закупку, прорахунок і формування команди хелперів.

Заробіток тут залежить від моєї залученості. У мене є фіксована ставка – 100 доларів просто за вихід на монтаж, коли квіти вже хтось купив, а я маю лише творити руками. Але якщо я веду проєкт повністю (закупка, логістика, зачистка, підбір персоналу), то мій гонорар – це відсоток від загального бюджету на квіти. З одного такого проєкту я можу заробити від 10 до 20 тисяч гривень. Паралельно я можу вести два-три проєкти.

Загалом мій чистий дохід – це дуже сезонна історія. У середньому за рік виходить від 50 до 60 тисяч гривень на місяць. У «мертві» місяці (січень, лютий) це може бути 15–20 тисяч, коли вискакує лише одне-два дрібних замовлення. В активний сезон (з квітня до жовтня) мій максимальний заробіток доходив до 120 тисяч гривень. Плюс фрилансу в тому, що я сама керую своїм часом: сьогодні попрацювала, завтра взяла вихідний. У середньому маю близько 10 замовлень на місяць.

Про фінансові звички

Я дуже люблю аналітику, тому вже роки три веду в телефоні таблицю доходів і витрат. Раніше не розуміла, куди зникають гроші: «пашеш», як тато Карло, а нічого немає.

У сезон я намагаюся стабільно відкладати щонайменше 10% від доходу. Для спокою мені потрібна фінансова подушка десь на два місяці життя – це близько 100 тисяч гривень. На конкретну мрію зараз не відкладаю, бо ми всі живемо в анабіозі й чекаємо кінця війни. Відкладаю просто, щоби було на непередбачувані витрати.

Щодо фінансових звичок, то в мене є чіткі настанови. Я ніколи в житті не відкривала кредитну карту й не збираюся. Якщо грошей немає – живемо на те, що є. Я не женуся за трендами. Мій телефон може служити чотири роки. Моїй машині 10 років, але вона економна, я до неї звикла, і я не буду брати кредити, щоб їздити на новій.

Ще одне правило: якщо я відкладаю гроші, одразу купую валюту (наприклад, євро). Якщо гривні просто лежать на картці, вони непомітно розчиняться – я обов'язково куплю якийсь непотрібний кремчик чи вазочку. А от валюту я вже не чіпатиму. Ну й найголовніше – я не позичаю гроші. Це мій спосіб не втрачати знайомих і друзів.

Тренди й недооцінені квітки

Зараз флористичний ринок в Україні нарешті змінюється. Усі втомилися від вилизаних картинок та однакових «пиріжків» зі троянд, які просто копіюють з інстаграму. Дуже круто розвиваються наші локальні фермери, які замовляють насіння з Британії та вирощують ексклюзив: ранункулюси, розкішні жоржини, цікаву зелень, дельфініуми.

Ще одна страшенно недооцінена квітка – це гвоздика (діантус). У неї фантастична палітра кольорів, і вона майже не вʼяне. Але наші люди досі мають радянські упередження й реагують: «Боже, та нєт, ви шо».

Серед головних трендів 2026 року – «дофамінові букети». Це коли в одному оберемку зібрані всі кольори веселки, така легка яскрава психоделіка. Також дуже популярний садовий, ботанічний стиль: квіти виглядають як зібране різнотравʼя: розлогі, природні. І ніяких кілометрів пакувальної плівки! Для деяких людей 500 шарів паковання – це показник «багато», але насправді це тільки здешевлює вигляд букета, хоча клієнт за цей папір теж платить. А у весільну флористику й оформлення зараз дуже активно заходять етномотиви: натуральні тканини, глина, фактури.

Багато хто запитує: як пояснити цінність дорогого букета під час війни? Квіти – це не перша необхідність, це лише про емоції. А зараз у людей ці емоції настільки загострені, і ментально всі настільки розхитані, що інколи квіти – це найкращий подарунок і єдиний якір. Коли військовий телефонує з окопу та просить зробити щось гарне для коханої на 1000 гривень, і ти везеш від нього записку – ця емоція просто неоціненна. Якщо людина вигоріла або має гроші лише на їжу – вона квіти не купить. Але ті, хто хоче емоційно підтримати одне одного, продовжуватимуть це робити.

Як зайти у флористику й не вигоріти

Зараз зайти у флористику досить легко, є багато можливостей. Але людина має розуміти, що це велика відповідальність, насамперед перед своїм ментальним здоровʼям – не всі витримують таке навантаження. На одних шальках терезів у тебе квіти, творчість та естетика, а на інших – суворий прагматизм і заробляння коштів. Ця сфера затягує, як наркотик: ти бачиш дохід, береш усе більше замовлень і непомітно починаєш вигорати. А вигорання не стається за один день – воно накопичується поступово, аж поки в тебе не зникають сили навіть просто прокидатися вранці. Тому якщо ви хочете досягти успіху в цій професії, вам потрібно поєднувати відчуття прекрасного з абсолютно холодним розумом.

Мене часто запитують дівчата-початківці: куди піти вчитися, які курси обрати? Скажу чесно: в Україні зараз майже немає курсів, які б дали вам реальне розуміння професії. Там вас навчать складати букет по спіралі, але в реальній роботі далеко не всі композиції роблять так. Тому моя головна порада – починайте з позиції підмайстра. 

Ідіть у квіткові магазини, салони або напрошуйтеся хелперами до великих декораторських агентств. Пишіть тим, чиї роботи вам подобаються: «Можна я з вами попрацюю на добровільних умовах?» Повірте, кращого навчання, ніж практика на реальних масштабних оформленнях, немає. І тільки здобувши цей фундамент, ви зможете просувати свій стиль. 

Який він – ідеальний вихідний?

Для мене не проблема прокидатися о пʼятій ранку на монтажі. Я до цього звикла. Але мій ідеальний вихідний виглядає інакше: смачно поснідати з чоловіком або подружкою в якомусь закладі, потім виїхати в парк чи на природу, але недалеко від Києва, бо я все-таки людина асфальту. Найголовніше – узагалі не брати в руки телефон і не думати про роботу. Бо зазвичай, навіть у вихідний, я заходжу в магазин і починаю аналізувати: «Ага, а цю вазу я б поставила туди-то».

 

 Ілюстрації: Віра Буряк