У світі відчутною є тенденція до зростання соціального навантаження на держави, однак повномасштабне вторгнення значно прискорило цей процес в Україні. Високий рівень безробіття та питання інтеграції ветеранів, ветеранок і людей з інвалідністю, невідворотні екологічні зміни й плинність кадрів – усі ці проблеми потребують нагальних рішень, які можуть запропонувати соціальні підприємці та підприємиці.

У багатьох країнах упроваджені законодавства, що врегульовують діяльність соціальних підприємців, адже співпраця з таким бізнесом допомагає швидше розв'язати соціальні проблеми. Однак в Україні Закон про соціальне підприємництво досі не ухвалили, а його відсутність може демотивувати людей, які прагнуть визначених підходів до теми та визнання їх державою.

The Village Україна разом із громадською організацією School of ME в межах програми USAID «Мріємо та діємо» розповідають, як соціальне підприємництво працює зараз в Україні, чому воно досі законодавчо не регулюється та які бенефіти могло б отримувати від держави за умови наявного законодавства.

Велика Британія та Німеччина: як соціальне підприємництво працює за кордоном

Велика Британія

Найпоширенішими в королівстві є два визначення* соціального підприємства:

  • Це бізнес, що насамперед має соціальні цілі (і меншою мірою ціль максимізації прибутку акціонерів та акціонерок або власників і власниць), доходи якого переважно реінвестують відповідно до цілей, у підприємство або спільноту (визначення Департаменту торгівлі та промисловості).
  • Це самостійна, прозора й підзвітна організація з чіткою соціальною та / або екологічною місією, що генерує більшу частину своїх доходів шляхом продажу власних товарів і/або послуг і реінвестує більшу частину свого прибутку» (визначення компанії «Соціальне підприємство Сполученого Королівства» (англ. Social Enterprise UK), що є голосом соціального підприємництва в королівстві й діє на користь суспільства).

Зазвичай британський уряд, аналізуючи або досліджуючи соціальне підприємництво, використовує такі критерії:

  • вони не платять більш як 50% прибутку власникам або акціонерам
  • бачать свою бізнес-місію соціальною
  • генерують не менш як 25% свого доходу від торгівлі
  • не отримують більш як 75% доходу від грантів або пожертвувань.

Ключовим регулятором соціального підприємництва в королівстві є Закон про державні послуги (соціальні цінності) (англ. Public Services (Social Value) Act), що набрав чинності у 2013 році. Він, окрім іншого, вимагає від державних органів під час замовлення послуг вибирати саме ті підприємства й тих постачальників, які сприяють економічному, соціальному й екологічному добробуту місцевих громад і загалом місцевому розвитку.

Окрім цього закону, Велика Британія працює і в інших напрямах для підтримки соціальних підприємців і підприємиць. Так, у 2014 році ввели податкові пільги для соціальних інвесторів, які вкладають кошти в соціальні підприємства. Їхній податок на прибуток зменшується на 30%. Водночас соціальні підприємства Великої Британії мають змогу отримувати кошти від державного органу «Великий лотерейний фонд» (англ. Big Lottery Fund), що відповідає за розподіл коштів, залучених від національної лотереї Британії (англ. National Lottery).

*(Соціальне підприємництво: від ідеї до суспільних змін, с. 38).

Німеччина

У Німеччині досі немає єдиного визначення соціального підприємства, однак його ключовими елементами* є:

  • формальність організації: насамперед це підприємство або асоціація
  • розв'язання соціальних проблем як місії
  • підприємницький підхід
  • переважно використання інноваційних рішень
  • доходи не обмежені доходами ринку, але можуть надходити від пожертв

Нині в Німеччині є приблизно 100 000 соціальних підприємств, де працевлаштовані майже 2,5 мільйони працівників. Значну роль в активізації соціального підприємництва у країні відіграла державна політика. Так, наприклад, впровадили статус «суспільне благо», що звільняє від сплати корпоративного податку на прибуток, проте накладає суворі обмеження на розподіл прибутку. Його можуть отримати організації із соціальною місією будь-якої організаційно-правової форми. Також соціальні підприємства може фінансувати національний банк розвитку KfW і структурні фонди ЄС.

Діє значна підтримка соціального підприємництва й на регіональному та місцевому рівнях. Так, наприклад, земля Північний Рейн-Вестфалія створила схему підтримки, спеціально призначену для підприємств, що працюють «для загального добробуту», а Баварія робить акцент на просуванні «соціальних кооперативів».

Хоча Німеччина й активно підтримує соціальні підприємства, однак ті стикаються з рядом перепон на своєму шляху: від небажання державних управлінців укладати партнерства із соціальними підприємствами до відносно невеликих масштабів фінансування проєктів зі соціальними наслідками.

*(Соціальне підприємництво: від ідеї до суспільних змін, с. 38).

Соціальне підприємництво й Україна: статус відносин

В Україні було декілька спроб впровадити Закон про соціальне підприємництво, однак жодна не мала успіху, зокрема й через початково дуже широке й розмите визначення поняття та спірні податкові пільги. Також деякі пропозиції законопроєктів визнали небезпечними з погляду корупційних ризиків.

Оскільки законодавчого визначення в Україні поки немає, наукова й бізнесова спільноти серед характеристик соціального підприємництва називають такі:

  • наявність соціальної та / чи екологічної проблеми, яку розвʼязує підприємство
  • пошук інноваційних шляхів для розв'язання проблем через адаптацію оптимальної бізнес-моделі
  • юридичне оформлення підприємств як окремих структур чи як складових бізнесу або громадських організацій.

Як правило, наявні соціальні бізнеси в Україні оформлені юридично як фізичні особи-підприємці, громадські організації, підприємства громадського об’єднання, приватні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, благодійні організації, організації громадського об’єднання, державні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та громадські спілки.

Свою місію соціальні бізнеси фіксують у різних документах, переважно це їхні статути, а досягають її вони в різний спосіб:

використовують фіксовану значну частину прибутку або доходу для підтримки соціальних, культурних, екологічних заходів, проєктів, ініціатив чи для фінансування неприбуткових організацій

займаються трудовою інтеграцією представників вразливих груп населення

створюють інноваційну або підтверджену й вимірювану соціальну цінність безпосередньо своїм продуктом: товаром або послугою, які продаються.

Вплив бізнесу можна виміряти кількістю працевлаштованих, попитом і числом людей, які отримали допомогу, а публічне звітування про соціальну складову є важливою частиною діяльності соціального підприємства. Особливості ж комерційної звітності відрізняються залежно від форми реєстрації юридичної особи, оскільки Україні немає закону про соціальні підприємства й окремо визначеного їхнього юридичного статусу.

Володимир Мисик

засновник бренда «Руміо»

Створюють меблі на замовлення, у 2022 році релокувалися з Харкова до Львова

Соціальність нашого бізнесу наразі полягає в працевлаштуванні вразливих категорій населення, а саме ВПО, бо люди, які залишили свої домівки через війну, потребують стабільності в роботі та доході.

Зараз ми отримуємо грант у програмі «18:35 Social Edition», де, окрім фінансової допомоги, ми маємо сильну менторську підтримку як із погляду ведення бізнесу, так і правильного звітування із соціальної складової. Ми розповідаємо про неї через соціальні мережі, але найближчим часом плануємо доробити окрему сторінку на сайті.

На фото зображена частина команди бренда «Руміо» під час планування.

Нині соціальні підприємства можуть отримати гранти й із боку держави, і від міжнародних фондів, та попри це, вони стикаються з великим переліком труднощів. Серед матеріальних – підприємці й підприємиці часто називають брак нормативно-правової бази діяльності, нестачу необхідного обладнання чи можливості наймати висококваліфіковані кадри й гідно оплачувати їхню працю. А серед соціальних – низький рівень соціальної свідомості та нерозуміння ролі соціального підприємництва в суспільстві.

Чому соціальне підприємництво потребує зрозумілого законодавчого статусу в Україні

Головне завдання законодавчого регулювання – залучити на бік соціального підприємництва більше осіб та організацій.

Поза тим, соціальні бізнеси можуть допомогти державі впоратися з великим соціальним навантаженням, що стрімко зросло з початком повномасштабного вторгнення. Вони можуть рухати економіку, створювати нові робочі місця, сплачувати податки й залучати інвестиції. А ще – допомагати вразливим категоріям населення, боротися з бідністю та нерівністю, створювати проєкти з турботою про довкілля й інші ініціативи, адже, як правило, соціальні підприємці та підприємниці – це дуже ідейні та зацікавлені в розв'язання соціальних питань люди. І саме легалізація соціального підприємництва може стати додатковим стимулом запускати соціальні проєкти або ж перетворювати на них уже наявні бізнеси.

Вадим Черніков і Ярина Вишенська

засновники агенції соціальних змін Nudge

Займаються просуванням соціальних проєктів

Агенція соціальних змін Nudge спеціалізується на створенні комунікаційних продуктів і проєктів, що спонукають до позитивних змін у суспільстві. Ми надаємо послуги організаціям громадянського суспільства, державі та соціально-відповідальному бізнесу.

У юридичній площині нам не вистачає визначеного законом пояснення, що таке «соціальний бізнес», чим він відрізняється та чим схожий із класичним бізнесом і соціальним проєктом / організацією. Без погоджених усіма сторонами (державою та громадянським суспільством) меж кожен із нас може сам вигадувати, який сенс це формулювання несе. З цього випливають і наслідки: соціальний бізнес бере на себе розв'язання проблеми, яку держава самотужки подолати не може, але підтримки не отримує.

На фото зображена команда агенції соціальних змін Nudge

Бізнес (соціальний чи ні) насамперед має бути бізнесом і генерувати прибуток, щоби бути міцним і здатним до масштабування. Але соціальний бізнес, що свідомо вирішив частину прибутку відрізати на користь суспільним змінам, – заслуговує на бонуси, бо він із власної волі вирішив допомогти державі з однією з проблем, проте держава ці бонуси наразі не пропонує. І справа насамперед у тому, що соціальний бізнес не є для неї окремою групою від бізнесу класичного.

Поза тим, якщо з’явиться закон про соціальне підприємництво й буде узгоджена процедура отримання такого статусу, українським компаніям буде легше звертатись по фінансування до іноземних фондів та інвесторів. Наразі з цим є проблеми, оскільки юридично складно довести такий статус для іноземного інвестора, не маючи підтвердження від своєї країни.

Як держава може заохочувати бізнеси ставати соціальними

Відповідно до напрацювань робочої групи від консорціуму співзасновників Українського соціального венчурного фонду, соціальне підприємництво – це підприємницька діяльність, що здійснюється з метою позитивних соціальних, екологічних чи культурних змін. Досягнення такої мети може відбуватися шляхом часткового або повного спрямування прибутку (доходу) на суспільно корисну діяльність, трудову інтеграцію представників вразливих категорій населення, надання соціальних послуг або в інший спосіб, який можна верифікувати.

Ми бачимо роль держави та місцевого самоврядування не в додатковому регулюванні діяльності соціальних підприємств, а у створенні для них нових можливостей: освітніх, консультаційних і фінансових. Ми проти додаткових пільг для такого бізнесу через корупційні ризики, але пропонуємо законодавчо закріпити визначення з основними критеріями. Це допоможе масштабувати програми розвитку соціального бізнесу на різних рівнях, а також дасть змогу організаціям зі всіх галузей економіки активніше використовувати тему у своїй роботі,

– підсумовують у команді School of ME.

Про можливості School of ME для соціальних підприємців:

Дізнатися більше

Матеріал підготовлено в межах програми «18:35. Бізнес-підтримка», яка втілюється в межах програми «Мріємо та діємо», що впроваджується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується IREX у партнерстві з Making Cents International (MCI) і School of ME

Ця стаття стала можливою завдяки щирій підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст цього матеріалу є відповідальністю громадської організації School of ME та не обов'язково відображає погляди IREX, USAID чи Уряду Сполучених Штатів.