Понад шість мільйонів дітей віком від трьох до 17 років мають діагноз РДУГ [розладу дефіциту уваги з гіперактивністю]. Вони надміру емоційні, непосидючі, не можуть довести справу до кінця й про них часто кажуть, що вони невиховані. У шкільні роки РДУГ може залишати суттєвий відбиток на успішності дитини, хоча об’єктивних причин типу дислексії чи затримки розвитку може не бути. 

Що таке РДУГ, із якими діагнозами його можна сплутати та як допомогти дитині (і собі) жити без фрустрацій, розповідає дитяча психіатриня Наталя Савонова.

Яка активність є для дитини нормальною, а яка вже є патологічною – визначити складно, особливо якщо це перша дитина в батьків, каже психіатриня. Підвищена активність часто є нормальною ознакою дитячого розвитку й варіюється залежно від віку, темпераменту й індивідуальних особливостей дитини. Однак є певні ознаки, що можуть вказувати на прояви РДУГ у порівнянні з типовими (умовно «нормальними») віковими особливостями дітей.

 

 

Наталя Савонова

   

 

 

Які прояви поведінки є приводом звернутися до педіатра чи дитячого психіатра:

  • Нездатність зосередитися на завданнях або іграх відповідно віку протягом тривалого часу.
  • Імпульсивність – різкі та необдумані дії, раптові рішення без огляду на наслідки, переривання розмови чи перебивання інших, відповіді на питання до того, як їх повністю поставили, неможливість дочекатися своєї черги.
  • Гіперактивність – надмірна активність, що виходить за межі очікуваної для віку дитини, зокрема, неспроможність залишатися на місці, постійне бажання бігати або лазити в недоречних ситуаціях.
  • Проблеми з дотриманням правил і слідуванням інструкціям.
  • Проблеми в поведінці присутні як удома, так і в школі. Важливо враховувати зворотний зв'язок від учителів та інших дорослих, які спостерігають за дитиною в різних середовищах.
  • Симптоми негативно впливають на шкільне навчання, сімейне життя або соціальні взаємодії.
  • Дитина виявляє значні емоційні складнощі або фрустрацію через свою поведінку.
  • Поведінка дитини суттєво відрізняється від поведінки однолітків.
  • Симптоми спостерігаються протягом 6 місяців або більше.

 

 

Чим може бути незручний чи навіть небезпечний цей розлад для дитини? 

Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) може мати значний вплив на життя дитини та її сім'ї, викликаючи низку незручностей і потенційно небезпечних ситуацій. Хоча РДУГ впливає на людей по-різному, є загальні аспекти, що можуть ускладнити щоденне життя та розвиток дитини.

Академічні труднощі. Неуважність і проблеми з концентрацією уваги можуть перешкоджати навчальному процесу, утруднюючи засвоєння нового матеріалу та виконання домашніх завдань. Це може призвести до поганих оцінок, відставання в навчанні та зниження самооцінки.

Соціальні проблеми. Імпульсивність і гіперактивність можуть ускладнити взаємодії з однолітками, викликаючи конфлікти та непорозуміння. Діти з РДУГ можуть мати труднощі з встановленням і підтриманням дружніх стосунків.

Емоційні та поведінкові проблеми. Діти з РДУГ часто відчувають фрустрацію через свої труднощі, що може призвести до низької самооцінки, депресії та тривожності. Імпульсивність може спричинити ризиковану поведінку, у тому числі експериментування з речовинами або небезпечними діями.

Проблеми із саморегуляцією. Складнощі із самоконтролем можуть вплинути на здатність дитини управляти своїми емоціями та поведінкою, що може призвести до вибухів гніву або імпульсивних реакцій.

Ризик для безпеки. Гіперактивність та імпульсивність збільшують ризик травматизму, оскільки діти можуть не оцінювати потенційні небезпеки своїх дій.

Виклики в сімейному житті. Управління поведінкою дитини з РДУГ може створювати стрес для сім'ї, вимагати додаткових часу, терпіння та ресурсів, що може впливати на загальний добробут сім'ї.

Залежно від віку людини ці труднощі будуть по-різному актуальні, наприклад, у дошкільному віці прояви у вигляді розладів поведінки, у шкільному додадуться ще проблеми з навчанням, труднощі соціальної адаптації, комплекс неповноцінності. У підлітковому віці можливі правопорушення, зловживання психоактивними речовинами, травматизм. У юнацькому – нездатність до продуктивного навчання, професійні проблеми, травми й аварії. Також РДУГ щонайменше в половині випадків зберігається й у дорослому віці, де проявляється в проблемах спілкування, зловживанні алкоголем і ПАР, травмах та аваріях, професійній неспроможності. 

 

Сучасні уявлення про РДУГ

Зараз РДУГ є одним із найпоширеніших неврологічних розвиткових розладів, що зазвичай діагностують у дитинстві, однак часто є спадковим.  

Характеризується трьома основними симптомами: 

  • неуважність, 
  • гіперактивність,
  • імпульсивність. 

Утім, симптоми РДУГ можуть бути помилково інтерпретовані або їх можна переплутати з іншими розладами та станами. Наталя Савонова зазначає, що це ускладнює діагностику та вибір ефективних методів лікування.

За останнє століття уявлення про РДУГ дуже змінилися. Лише у 21 столітті науковці визнали, що РДУГ не завжди закінчується в дитинстві й у 70% залишається з людиною в дорослому житті. Також нові дослідження розкрили сутність розладу – стала зрозумілою його нейробіологічна основа.

Нейробіологія РДУГ

У книзі «РДУГ: перезавантаження» психіатрів Едварда Гелловела та Джона Рейті людину з РДУГ описують як «перегоновий болід із гальмами від велосипеда». На рівні нейробіології це можна назвати дисбалансом між процесами збудження та гальмування. Тобто знижується вплив передніх відділів мозку (які виконують гальмівну функцію) стосовно ядер стовбура мозку (що є активаційними й забезпечують автоматизовані рухи).

Щоб розібратися, що саме в роботі мозку впливає на симптоми РДУГ, треба трохи попорпатися в наукових термінах і способах діагностики. Але ключове – уся справа в префронтальних ділянках мозку.

За допомогою ПЕТ (позитронно-емісійної томографії) встановили зниження передачі норадреналіну та дофаміну в синапсах префронтальних ділянок мозку, що мають суттєве значення в концентрації уваги та вольовому контролі. 

  • Порушення в префронтальній моторній корі, схоже, пояснює гіперактивність. 
  • Зниження активності в орбітофронтальній корі пов'язане з імпульсивними діями. 

Прояв симптомів у кожної конкретної дитини з РДУГ буде залежати від відносного порушення в кожній з областей ділянки префронтальної кори головного мозку. 

 

Як встановити діагноз

Для діагностики РДУГ необхідний комплексний підхід, оскільки немає єдиного тесту для визначення цього стану. 

Постановка діагнозу вимагає ретельного медичного огляду, психологічної оцінки (використання анкет, рейтингових шкал для оцінки уваги, концентрації, емоційного стану), освітньої та соціальної оцінки (аналіз відгуків та оцінок учителів), використання діагностичних критеріїв, розгляд коморбідних станів (тривожних розладів, ОВР, РАС, розлади настрою, тикозних розладів), а також збору медичної, психологічної, освітньої та соціальної інформації. 

«Біблією психіатрів» називають посібник DSM-5 [діагностичний і статистичний посібник із психічних розладів]. Саме в ньому зафіксовані діагностичні критерії до кожного з розладів. 

Діагностичні критерії РДУГ

Щоб не звертатися до лікаря непідготовленими, радимо спробувати найпростіший тест самодіагностики – обрати притаманні дитині або вам симптоми, описані в DSM-5.

Важливо: Шість (чи більше) з наступних симптомів мали тривати щонайменше шість місяців у ступені, що не узгоджується з рівнем розвитку дитини. Також вони негативно впливають на соціальну й академічну діяльність. Водночас симптоми не є проявом опозиційної поведінки, демонстративної непокори, ворожості або нерозуміння завдань та інструкцій. Для старших підлітків і дорослих (17 років і старших) потрібно щонайменше п’ять ознак.

Стійка неуважність / імпульсивність / гіперактивність, що перешкоджає функціонуванню або розвитку

  • часто приділяє недостатньо пильну увагу до деталей або робить помилки через неуважність на заняттях у школі, на роботі, під час інших видів діяльності (наприклад, не помічає або пропускає деталі, робота є неакуратною);
  • часто має складнощі з утримуванням уваги на завданнях або під час гри (наприклад, має складнощі з концентрацією уваги під час лекцій, розмов або тривалого читання);
  • часто здається, що не слухає за безпосереднього звернення (наприклад, складається враження, що блукає думками в іншому місці, навіть за відсутності будь-яких очевидних відволікань);
  • часто не виконує вказівок і не в змозі завершити шкільне завдання, повсякденні домашні справи або обов’язки на робочому місці (наприклад, починає завдання, але швидко втрачає зосередженість і легко відволікається);
  • часто має проблеми з організацією завдань і заходів (наприклад, складнощі з опануванням послідовних завдань і зі зберіганням речей у порядку; неохайна, неорганізована робота, недостатнє управління часом, неможливість завершити роботу вчасно);
  • часто уникає, не любить або неохоче займається завданнями, що вимагають постійних розумових зусиль (наприклад, шкільні або домашні завдання, для підлітків старшого віку й дорослих – підготовка звітів, заповнення форм, перегляд великої кількості паперів);
  • часто губить речі, необхідні для виконання завдань чи роботи (наприклад, шкільне приладдя, олівці, книжки, інструменти, гаманці, ключі, окуляри, документи, мобільні телефони);
  • легко відволікається на сторонні подразники (старші підлітки й дорослі – на не пов’язані між собою думки);
  • часто забудькуватий(-а) у повсякденній діяльності (наприклад, у виконанні домашніх справ, доручень; старші підлітки й дорослі – в оплаті рахунків, відповідях на телефонні дзвінки, дотриманні домовленостей про зустрічі).

Гіперактивність та імпульсивність

  •  часто непосидючий(а), стукає руками чи ногами або крутиться на місці;
  • часто покидає своє місце, коли необхідно залишатись (наприклад, встає зі свого місця в класі, офісі або в інших ситуаціях, що вимагають сидіти на місці;
  • часто рухається від місця до місця, встає в ситуаціях, коли це недоречно;

Примітка: у підлітків і дорослих може бути обмежене відчуття невгамовності.

  • часто не може спокійно гратись або брати участь у дозвіллі;
  • часто «в русі», поводиться, як «заведений(-а)» (наприклад, почувається некомфортно, коли треба сидіти впродовж тривалого часу, зокрема, у ресторанах, на зустрічах; збоку виглядає, як неспокійний(-а) або такий(-а), якому(-ій) важко себе стримувати);
  • часто говорить надміру;
  • часто «випалює» відповідь ще до того, як питання завершили (наприклад, завершує речення іншої людини, не може дочекатися своєї черги в розмові);
  • часто має труднощі з дотриманням своєї черги;
  • часто перебиває або втручається в діяльність інших (наприклад, втручається в розмови, ігри чи іншу діяльність; може брати чужі речі, не питаючи й не чекаючи на дозвіл; дорослі та підлітки можуть безцеремонно втручатися у справи інших).

Також варто звернути увагу на такі аспекти:

  • Деякі симптоми неуважності або імпульсивності / гіперактивності спостерігалися у віці до 12 років;
  • Декілька симптомів неуважності або імпульсивності / гіперактивності присутні у двох або більше випадках (наприклад, удома, у школі, на роботі, з друзями чи родичами, в іншій діяльності);
  • Є чітке свідчення того, що симптоми заважають або знижують якість соціального, академічного та професійного життя;
  • Симптоми не є проявом шизофренії чи іншого психічного розладу й не пояснюються іншими клінічними розладами (наприклад, розладами настрою, тривожними розладами, розладами особистості, інтоксикацією різними речовинами або синдромом відміни).

 

Ступені важкості РДУГ

Легкий: декілька симптомів, результатом яких є незначні порушення в соціальній і професійній діяльності.

Помірний: симптоми чи функціональні порушення перебувають у діапазоні між «легким» і «важким» ступенями.

Важкий: кількість симптомів є істотно більшою від необхідної для встановлення діагнозу, або симптоми призводять до помітного порушення в соціальній і професійній сферах.

Розлади та стани, з якими РДУГ часто плутають:

  • Розлад аутистичного спектра (РАС): Хоча РДУГ і РАС мають різні прояви, обидва розлади можуть включати труднощі із соціальною взаємодією та поведінкові особливості. Відмінність полягає в тому, що РАС також характеризується обмеженими інтересами та повторюваними діями.
  • Опозиційно-викличний розлад (ОВР): Діти з ОВР демонструють ворожу, непокірну поведінку, що може збігатися з імпульсивністю й опозиційністю, як і за РДУГ. 
  • Тривожні розлади: Тривога може проявлятися в неуважності та неспокої, що схоже на РДУГ. Люди з РДУГ неуважні через потяг до зовнішніх стимулів, зацікавленість і зосередженість на приємній поведінці, тоді як люди з тривожним розладом внутрішньо зосереджені на роздумах і занепокоєнні. 
  • Біполярний розлад: Люди з біполярним розладом можуть мати підвищену психомоторну активність, погану концентрацію уваги та підвищену імпульсивність, але в них також буде підвищений настрій, манія величі та знижена потреба у сні.
  • Тикозні розлади: Тики – це раптові, швидкі, повторювані рухи або звуки, що також можуть виникати в дітей із РДУГ. Однак наявність тиків не завжди вказує на РДУГ, оскільки тики також є ключовою ознакою таких розладів, як синдром Туретта.
  • Пацієнти з малими епілептичними нападами можуть скаржитися на погану увагу. Однак за ретельного розпитування лікарі зазвичай можуть отримати історію коротких періодів, коли пацієнт не усвідомлює, що відбувається навколо нього, часто описуючи короткі періоди, коли він втрачає час.
  • Розлади настрою: Депресія та біполярний розлад можуть проявлятися у вигляді змін поведінки, зосередженості й активності, що може маскувати або плутатися з РДУГ. 
  • Навчальні розлади: Діти з РДУГ часто мають труднощі з академічними завданнями, що може збігатися з проявами специфічних навчальних розладів, таких як дислексія. Відмінність полягає в тому, що проблеми з навчанням у випадку РДУГ зазвичай зумовлені неуважністю, а не первинними порушеннями навчальних навичок.

Встановлення точного діагнозу вимагає комплексного підходу, що включає оцінку медичного анамнезу, поведінкові оцінки й за необхідності спеціалізовані тести. Розуміння відмінностей між РДУГ та іншими розладами дає змогу спеціалістам розробити ефективний план лікування, що враховує унікальні потреби кожної особи.

 

Як лікують РДУГ?

Лікування РДУГ передбачає комплексний підхід, що може включати медикаментозне лікування, поведінкову терапію, психологічну підтримку та зміни в освітньому процесі. Вибір конкретних методів лікування залежить від індивідуальних особливостей дитини, її симптомів і наявності будь-яких супутніх станів. 

 

Медикаментозне лікування

До основних медикаментозних засобів для лікування РДУГ належать стимулятори (наприклад, метилфенідат або амфетаміни) та нестимулятори. Стимулятори діють шляхом збільшення рівнів нейротрансмітерів у мозку, що допомагає покращити увагу та зменшити імпульсивність і гіперактивність. Нестимуляторні ліки, такі як атомоксетин, використовуються для лікування РДУГ у випадках, коли стимулятори є недоцільними або викликають небажані побічні ефекти.

 

Поведінкова терапія батьків 

Спрямована на зміну поведінки через систему винагород і покарань, встановлення чітких правил та очікувань, а також навчання навичок самоконтролю та соціальної взаємодії.

 

Психотерапія 

Може допомогти дітям із РДУГ упоратися з низькою самооцінкою або депресією, допомагає їм розуміти та керувати своїми емоціями, поведінкою та соціальними взаємодіями. 

 

Освітні стратегії 

Зміни в освітньому процесі, такі як індивідуалізовані навчальні плани, додатковий час на виконання завдань або тести, а також забезпечення тихого, менш відвертального навчального середовища, можуть покращити навчальний досвід дитини з РДУГ.

 

 

Коли потрібна медикаментозна терапія? 

Медикаментозна терапія для дітей із РДУГ застосовується, коли поведінкові втручання, психотерапія та зміни в освітньому процесі не забезпечують достатнього поліпшення стану дитини, або коли симптоми розладу серйозно впливають на її повсякденне життя, навчання та соціальні взаємодії.Також медикаментозна терапія може бути рекомендована як первинний метод лікування у випадках, коли прояви РДУГ є вираженими та значно погіршують якість життя дитини та її родини. 

Важливо, щоб рішення про призначення медикаментів ухвалювалось спільно з батьками або опікунами дитини, обговорюючи потенційні побічні ефекти й очікування від лікування. Постійний медичний нагляд є ключовим під час медикаментозної терапії, щоб моніторити ефективність лікування, виявити будь-які побічні ефекти та за потреби коригувати дозування чи вид препарату. Регулярні консультації з лікарем допомагають забезпечити найкращі можливі результати лікування та підтримку дитини з РДУГ, додає психіаторка.