Таня Русіна 7 років намагається забути історію, в яку потрапила, коли їй було 20. У соцмережі дівчині запропонували знятися у фотосесії, за яку пообіцяли заплатити хороші гроші (за мірками 2011 року). Складні стосунки з мамою та вітчимом на тлі проблем зі здоров’ям та відсутністю грошей на лікування наштовхнули її на думку, що це, можливо, непоганий спосіб вирішити питання.

«У першому повідомленні не було жодних деталей. Тож я погодилася, нічого не підозрюючи. Мені скинули адресу, це були Позняки, звичайна квартира у «будинку з короною». «Ми підписали контракт, він був англійською, в одному екземплярі. Мене з ним навіть сфотографували. Я не сприймала події серйозно, нічого не підозрювала, для мене це був просто фан».

Навіть через багато років Таня все ще емоційно переживає цю історію. Чому вона погодилася повністю роздягтися на камеру? Чому повірила незнайомим людям? І найважче – як пережила, коли всі друзі та близькі побачили її оголені фотографії в соцмережах? «Свою проблему за ці гроші я вирішила. Але у відповідь отримала випробування, яке досі проходжу».

Таня наважилася розповісти нам свою історію повністю. Вона сподівається, що це їй допоможе нарешті закрити цю тему навічно.

Текст: Марк Лівін

Фото: Анна Бобирєва

 Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – усі головні тексти тут.

Шматок дитинства

Я росла досить закритою дитиною, мені важливо було отримувати схвалення та любов від батьків. У школі була найкращою ученицею, читала багато книжок. Вітчим називав мене маленькою принцесою. З мамою у мене були стосунки наче з подругою. Вона не давала мені моделей поведінки, як і любові у форматі «мати – донька».

Може, тому що в мене була молодша сестра, багато уваги приділяли їй. Я ж була «доросла та самостійна». Прибирала вдома, готувала їжу, зі старших класів підпрацьовувала, щоби полегшити життя рідним. Мені дуже бракувало простої близькості з мамою, я майже не відчувала її.

Коли мені було 20, через борги вітчима ми продали квартиру в Борисполі та переїхали з мамою в Київ. Вони розлучилися. У нас були дуже натягнуті стосунки, тривалий час ми ні про що не розмовляли. Вся її увага була спрямована на меншу сестру. Згодом її відіслали в Переяслав закінчувати школу, де тепер живе мій вітчим.

Тоді ми почали трохи спілкуватися з мамою про те, що мене хвилювало. Це все прості речі: стосунки з хлопцями, спілкування з однолітками, якась комунікація зі світом. Мама постійно догоджала вітчиму, думаю, я підсвідомо наслідувала цю модель і теж завжди прагнула бути найкращою для моїх хлопців та усіх людей навколо. Мені було важливо, що про мене скажуть чи подумають. Я не знала, як правильно, а як – ні, мені цього ніхто не пояснив. Бракувало якихось базових речей. А ще, думаю, у мене вкрали шматок дитинства. Я не була донькою, а тільки подругою, помічницею.

Мені було важливо, що про мене скажуть чи подумають. Я не знала, як правильно, а як – ні, мені цього ніхто не пояснив

«Привіт, ти красива»

Почалося все з того, що я захворіла. У мене була досить серйозна гінекологічна проблема. До мами йти з цим питанням я, звісно, не хотіла. Поговорила зі своїм тодішнім хлопцем, але він нічим не допоміг. Лікуватися у Києві було дуже дорого, я знайшла лікарню в Білій Церкві. Далі потрібні були гроші – близько 3 000 гривень, якщо не помиляюся.

Це був період популярності «Вконтакте». Уся молодь сиділа там. Я мала активну сторінку, публікувала фото, спілкувалася з друзями. Одного дня мені написала незнайома дівчина. Типу: «Привіт, ти красива. Не хотіла б знятися у фотосесії? Приїздить крутий фотограф». Вони платили 1 200 гривень. Я подумала, що це може мені допомогти у вирішенні проблеми. В першому повідомленні не було деталей. Тож я погодилася, нічого не підозрюючи. Мені надіслали адресу, це були Позняки, звичайна квартира в «будинку з короною».

На місці дівчина сказала, що ми будемо підписувати контракт, все відбудеться офіційно, а мої фотографії використовуватимуть за кордоном у журналах. Ні слова про інтернет мені не сказали. Ми підписали контракт, він був англійською, в одному екземплярі. Мене з ним навіть сфотографували. Я не сприймала події серйозно, нічого не підозрювала, для мене це був просто фан. Дівчина сказала, що я їм ідеально підходжу, вона мені зателефонує, коли треба буде приїхати.

Я не сприймала події серйозно, нічого не підозрювала, для мене це був просто фан

«Хворе місце»

Десь за три дні мені знову подзвонили, назвали адресу – це була квартира на Хрещатику. Попросили взяти з собою білизну, мовляв, зробимо кілька фото, якщо я не проти. Я подумала: ну окей, матиму фотки в білизні.

У квартирі був фотограф і ця Юля, яку я вже знала. Поки я переодягалася, вони приготували мені чай. Не знаю, чи це моя вигадка, чи правда, але після чаю я почувалася в легкій ейфорії, стала розкутою, впевненою. Мене нафарбували, усе було як на звичайній фотофесії. Мене просили змінювати позу, паралельно робили компліменти тілу, усмішці. Це те «хворе місце», через яке на мене можна було натиснути.

У мене на спині є татуювання – слон Далі. Ми про нього нещодавно говорили з психоаналітиком, мовляв, звідкіля взялася ідея малюнка. Я пригадала, що в дитинстві комплексувала через великі вуха, великий ніс та худі ноги. У цього слона якраз усе було так само – і вуха, і ніс, і ноги. Я все дитинство жила з відчуттям неприйняття себе, а тут мені на фотосесії розповідають, що я красива, роблять компліменти. Тому я мала піднесений настрій.

Люди здавалися добрими, відкритими. Ця Юля – взагалі ангелочок. Уже тепер розумію, наскільки вона геніальна як маніпулятор. Таким людям мимоволі довіряєш. Спочатку вона запропонувала сфотографуватися в білизні. Потім повісила на мене якусь біжутерію. Тоді попросила зняти верх. Я знітилася, але мені нагадали, що ми підписали договір, тож ніхто ніколи нічого не дізнається. Я піддалася. Вони зробили кілька фото. Відтак знову була біжутерія, ще кілька образів, але все це робилося як прелюдія до того, щоб я роздяглася повністю, і я це зробила.

Укінці вони подякували мені, сказали, що я дуже добре впоралася та заплатили. А тоді запропонували приїхати на ще одну фотосесію, трохи згодом. Я погодилася, тому що мені потрібні були гроші. Тривоги не було. Звісно, адже ми підписали договір, а ще ці люди були дуже милі зі мною. Через що хвилюватися? Я знялася у другій фотосесії, все було за схожим сценарієм. Знову отримала готівку. Свою проблему за ці гроші я вирішила. Але у відповідь отримала випробування, яке досі проходжу.

У сучасному світі майже не залишилося речей, які можна надійно приховати від інших

«Фея» та інший бруд

Я забула про цю історію на кілька років. Просто жила своїм життям, працювала. У той період я була в тусовці Зеленого театру (у 2013-14 роках на цій локації діяв нічний клуб – ред.). Ми багато «висіли», гуляли ночами. Я пливла за течією, мої реальні бажання були подавлені на тлі того, що про мене думали та чого від мене чекали всі ці чужі люди.

Пам’ятаю, я сиділа вдома, мені написав далекий друг: «Таня, що це?». Я перейшла за лінком і ледь у той момент не померла. Шок. Це був пост у спільноті «Курицы Киева», текст приблизний: «Фея Таня, трахається зі всіма підряд». Ще була якась гидота про анальний секс і мої знімки з тієї фотосесії. У цій спільноті люди обливали брудом інших дівчат. Мізогінія, сексизм, фетшеймінг, словом – повний букет емоційного насильства.

Коли я трохи відійшла від шоку, написала адміністраторам. Вони за видалення фото вимагали гроші, дали мені номер Qiwi-гаманця. Я перекинула 1 500 гривень, вони видалили публікацію. Але вона вже встигла повисіти кілька годин і її побачило та зберегло багато людей. Як фото знайшли – я не знаю. Але тепер точно впевнена, що в сучасному світі майже не залишилося речей, які можна надійно приховати від інших.

Як вона могла?

Зі мною перестали спілкуватися геть усі. Друзі називали мене повією. Були історії за спиною: «Як вона могла?». Я перестала спілкуватися зі своїм найкращим другом. Він сказав, що у мене немає моралі. Про це постійно всі нагадували. Я їздила в метро, і здавалося, що на мене всі дивляться. Ніхто навіть не намагався мене почути та зрозуміти. На той момент ситуація повністю зламала моє життя.

За кілька тижнів знайома з тусовки запропонувала зустрітися та поговорити. Я погодилася. Під час розмови вона запропонувала мені стати «елітною повією» в Москві. Мовляв, що тобі втрачати? Я мовчки взяла речі та пішла геть.

Друзів замінила роботою, багато працювала. Був дуже великий страх, що про це дізнаються колеги. З ким би я не знайомилася, мені здавалося, що вони знають. Минув час, я почала зустрічатися з хлопцем з іншої тусовки. Ми вже навіть жили разом, я ніяк не наважувалася йому розповісти. Але він про все дізнався сам.

Я поїхала до мами, але з твердим наміром поговорити з хлопцем після повернення. Наступного дня мені прийшло повідомлення: «Чому ти мені не розповіла?». Йому якась подруга надіслала мої фото. Ми поговорили, він поставився з розумінням. Стало трохи простіше. Перед цим я розповіла історію своїй подрузі. Але глобально наважилася про це поговорити лише тепер.

Нещодавно була в Одесі, запостила сторіс. А мені на нього відповів якийсь хлопець: «У мене є для тебе дещо цікаве». Я вже знала, що там буде.

Знову і знову

«Вконтакте» я видалила, тому що періодично мені якісь люди з фейкових сторінок надсилали ці всі посилання, фото. Я червоніла, плакала. Це сильно ламає амбіції, бо я хочу працювати з дітьми, та якщо хтось із батьків почне глибше копати, то все, кінець. Я знову і знову проживаю весь той жах, в якому колись опинилася.

Кілька разів реально хотіла стрибнути з вікна. Мені здавалося, що в моєму житті більше не буде любові. Адже я з дитинства саме її найбільше прагнула й усе робила, щоб це отримати. Проте виявилося, що нічого добиватися чи досягати не варто, що я цінна така, як є. У момент цього усвідомлення думки про самогубство зникли. Я можу робити класні речі. Я розумна людина. У мене є класні друзі, які мене чують. А ті, хто не чує, мені не потрібні.

Сьогодні в мене етап становлення – все заново

З моєю найкращою подругою ми вирішили, що минуле не визначає нас теперішніх. Окей, є така історія, я нічого з нею зробити не можу, але вона ніяк мене не характеризує. Просто в певний момент я зробила неправильний крок, однак треба йти далі. Зараз працюю з психоаналітиком. Ми ще не говорили про ситуацію прямо, але тепер я розумію, що вона була для того, аби я позбулася комплексів. Думаю, у той момент в мене з’явилося внутрішнє відчуття сексуальності.

Сьогодні в мене етап становлення – все заново. Я багато плакала, через почуття відповідальності не вдавалося самій повністю відпустити цей момент. Мабуть, підсвідомо хотіла, щоби хтось прийшов і зробив це за мене. Умовні батьки. Але ніхто не прийде і не повинен. Тому я все роблю сама.

Мамі я розповіла свою історію два тижні тому. Вона плакала, питала, чому я не прийшла до неї по допомогу? Тому що боялася. Я попередила маму, що збираюся про все розповісти. Вона мене підтримала. Мам, пробач, якщо що.