На ВДНГ презентували результати дослідження «(Не) виставка», що присвячене переосмисленню радянської спадщини експоцентру, і запропонували підходи до трансформації комплексу.

Проєкт готували понад рік. Дослідники аналізували ВДНГ як радянський ідеологічний простір і вивчали міжнародний досвід роботи зі «складною спадщиною», щоб запропонувати підходи до її переосмислення.

Які висновки зробили дослідники

 Київський ВДНГ не був точною копією московського. Хоча комплекс створювали в радянський час, над ним працювали українські архітектори й художники, тому він має власний стиль – «більш людяний масштаб, стриманішу композицію й м’якшу архітектуру».

 ВДНГ уже давно перестав бути лише виставковим простором. Сьогодні він більше працює як «великий міський ярмарок» для прогулянок, подій, зустрічей і відпочинку.

 На території можуть створити місце для осмислення радянської спадщини. Серед ідей – «парк комуністичного періоду» та простір дослідження українського монументального мистецтва радянської доби.

 Назва «ВДНГ» втратила своє початкове значення й уже не відповідає сучасній ролі комплексу. Тому в майбутньому простір можуть перейменувати.

 Радянську символіку ігнорувати не етично, а пояснювати через інформаційні стенди – не завжди можливо. Тому менші елементи можна закривати без пошкодження оздоблення, а найбільші й найпомітніші символи – демонтувати. Схожий підхід застосовували в Німеччині щодо нацистської символіки.

Після цього дослідження наступним етапом стане розробка концепції музейного простору, присвяченого меморіалізації радянської спадщини на ВДНГ, каже генеральний директор Експоцентру Євген Мушкін. На це планують залучити грантове фінансування.

   

Разом із презентацією дослідницького проєкту «(НЕ)виставка» у квітні на ВДНГ відкрили раніше закриті для відвідувачів монументальні панно в аванзалі павільйону №1. Це роботи радянського періоду, над якими працювали українські художники, зокрема Валерій Ламах, Іван Литовченко й Олександр Ацманчук.

Обкладинка й фото: Дмитро Пруткін