Грасрутс-ініціативи – ті, що йдуть «знизу», від активних громадян, мешканців, спільноти – відіграють важливу роль у розвитку міст і зміцненні їхніх ком’юніті. Саме завдяки проактивності людей народжуються проєкти, що відповідають реальним потребам громади та мають потенціал змінити міський простір на краще. Це можуть бути креативні простори, спортивні майданчики, мистецькі акції або екологічні ініціативи. За останні десятиліття грасрутс-підхід став популярним у багатьох містах світу – і тепер поступово поширюється в Україні.

Спробували дослідити грасрутс-ініціативи, впроваджені в усьому світі. І розпитали про подібні ініціативи в Україні Єгора Матюхіна, засновника та голову громадської організації Street Culture.

Фото: Street Culture

29 серпня 1970 року в місцевості Іст-Лос-Анджелес відбувся масовий протест проти мобілізації латиноамериканської молоді на В’єтнамську війну. Результатом мітингу стало руйнування бульвару Віттієр – головної вулиці цього району. Урбаніст Джеймс Рохас, який тоді ще був дитиною й грався у власному задньому дворі за кілька кварталів від подій, пише, що в той день його ком’юніті змінилося назавжди – як візуально, так і змістовно.

Ці протести згодом переросли в масовий рух за права та збереження ідентичності латиноамериканської громади в США. І, як зазначає Рохас, із суто соціальної ініціативи цей рух перетворився також на урбаністичний. Активісти малювали мурали, влаштовували стихійні мистецькі акції та паради, загалом – використовували публічний простір, щоби заявляти та відстоювати власні права. Це один із перших яскравих прикладів грасрутс-ініціатив, що безпосередньо змінили місто.

Грасрутс у Іст-Лос-Анжелес. Фото: ppc.org

Загалом термін «грасрутс» виник на початку 20 століття й використовувався здебільшого в політичних і соціальних рухах. Та з часом його значення розширилося. Тепер грасрутс охоплює також урбаністику та розвиток міст, коли розвиток районів починається «знизу» – з активних дій громад і мешканців. Цей підхід став відповіддю на централізоване містопланування, яке часто ігнорувало потреби людей на місцях.

Сам Джеймс Рохас згодом став одним із найяскравіших популяризаторів цього підходу. Його проєкт Place It! пропонує інтерактивні майстер-класи, допомагаючи жителям створювати макети своїх ідеальних міських просторів. А Eastside Streetscape Project у Лос-Анджелесі залучав місцевих мешканців до розвитку громади з погляду пішохідної прохідності, безпеки та візуальної привабливості.

Міста від людей – для людей

Урбаністи та міські планувальники вважають головною перевагою грасрутс-підходу його ефективність. Мешканці спільнот розуміють власні потреби краще за владу чи зовнішніх експертів – відповідно, з необхідними інструментами вони здатні створювати зміни, що дійсно покращують їхнє життя. Як писала урбаністка Джейн Джейкобс у власній книзі «Смерть і життя великих американських міст», міста можуть допомагати всім тільки тоді, коли створені всіма.

Цю закономірність чітко видно на прикладі берлінського проєкту Tempelhofer Feld. Це місце – колишній аеропорт Берлін-Темпельгоф, що діяв упродовж 20 століття. Його зачинили у 2008 році, і з того часу він стояв покинутим – аж поки місцеві мешканці не почали використовувати його величезний простір на власний розсуд. Тут з’являлися стихійні ярмарки, проводилися культурні та спортивні заходи, зустрічі – і згодом, у 2010 році, місцева влада офіційно відкрила на місці покинутого аеропорту парк Tempelhofer Feld. Зараз його вважають однією з візитівок Берліна – за інклюзивність і різноманітність активностей і гостей, що відвідують простір.

Tempelhofer Feld. Фото: BBC

Крім того, низові ініціативи ідеально підходять для об'єднання мешканців – як під час реалізації проєкту, так і після його завершення. Це покращує соціальні зв'язки в межах спільноти, що підвищує настрій і задоволення її учасників.

Наприклад, у Парижі десятки років тому на покинутих міських ділянках почали висаджувати невеличкі сади. Спочатку це була ініціатива кількох мешканців, які не питали дозволу на такі кроки. Та коли рух розширився, місто звернуло на нього увагу – й оформило його як повноцінний міський проєкт. Тепер влада Парижа усвідомлено видає покинуті ділянки для створення подібних міських садів – за останні 10 років з’явилося понад 70 нових зелених зон.

Luchtsingel. Фото: ArchDaily

Мешканці Роттердама пішли далі й на створення бажаного міського проєкту витратили власні кошти. Завдяки краудфандингу вони зібрали 200 000 євро на будівництво Luchtsingel – пішохідного маршруту, що об'єднує кілька публічних просторів і будівель у місті. Ідея була настільки привабливою, що на неї звернула увагу місцева влада – і не тільки видала дозвіл на будівництво, а й виділила додаткове фінансування.

Головне – люди

В Україні грасрутс-підхід, особливо в контексті розвитку міст і громад, отримав поширення після 2014 року. Станом на 2017 рік громадських діячів та організацій, що працювали над міським розвитком «знизу», налічувалося понад 1300.

Яскравий приклад «низової» ініціативи – невеличкі проєкти організації Urban Reform, які вона реалізувала в деяких містах України. В Одесі, наприклад, команда додала гамаки та рослини на пусту площу, а в Харкові – додаткове освітлення в темний провулок. Ці зміни, що відбулися завдяки звичайним людям, прижилися й змінили міський простір на краще. 

Площа в Одесі. Фото: Urban Reform

Єгор Матюхін, засновник і голова громадської організації Street Culture, каже, що основою кожної грасрутс-ініціативи є насамперед люди. Сама Street Culture здійснила багато «низових» проєктів за час своєї роботи. У рідному Харкові команда починала з облаштування стихійних зон для занять брейкінгом та іншими вуличними культурами. Згодом цей рух виріс до створення щорічних профільних фестивалів, які отримали підтримку від міської адміністрації. 

Одним із перших масштабних проєктів Street Culture став урбан-парк на бульварі Юр'єва в Харкові. Команда протягом багатьох років влаштовувала на цій локації публічні заходи, івенти й навіть змагання. Згодом простір перетворився на важливе публічне місце в місті – це дало змогу Street Culture заручитися підтримкою адміністрації та створити повноцінний урбан-парк для занять стритболом, стритфутболом, скейтбордингом тощо. Згодом подібні локації з’явилися не тільки в Харкові, але й у Києві та Львові. 

Урбан-парк Харків. Фото: Street Culture

Наступний крок – масштабування подібних міських ініціатив. Для цього Street Culture разом з Urban Reform запустили Street Culture Academy, де готують майбутніх лідерів для розвитку громад і спільнот. Саме вони мають стати основою грасрутс-руху по всій Україні.

У межах першого модуля навчання учасники із семи областей України розробляли урбан-візії власних міст, навчалися вибудовувати команди у великі ком’юніті, а також готували методику з роботи з молоддю через інструменти вуличних культур і креативних індустрій. Далі на студентів чекає ще один модуль із поглибленими заняттями.

UrbanCamp Lviv

«За останні роки в Україні багато чого змінилося саме завдяки громадянам, мешканцям, членам спільнот. Ми віримо, що подальшу відбудову та розвиток країни драйвитимуть активні люди – і хочемо передати їм потрібні знання та досвід. Грасрутс-ініціативи йдуть від людей – саме тому акцент варто робити на їхню підтримку», – зазначає Єгор Матюхін.

Текст: Катерина Скуридіна