На місці колишнього трамвайного депо, яке працювало до 2005 року, у межах вулиць Антоновича, Ділової та Короленківської пропонують зробити Центральний парк. Зараз на цій ділянці лишився затоплений підземними водами котлован – планували черговий ЖК, однак будівництво заморозили. 

Мер Києва Віталій Кличко не підтримав петицію про створення Центрального парку. Наразі ділянка перебуває у приватній власності ТОВ «Гарден Сіті». Тож, перш ніж думати про Центральний парк, треба перевірити, чи можна повернути цю землю місту, пояснив міський голова.

У Києві вже є один Центральний парк – в урядовому кварталі на Володимирському узвозі між Маріїнським палацом і стадіоном «Динамо». Зараз місце закрите для відвідувачів, тож парк біля «Олімпійського» автори звернень пропонують перетворити на альтернативну «центральну» зелену зону та проводять паралелі з Центральним парком у Нью-Йорку. 

Щоби краще зрозуміти, як виникають парки (центральні й не лише) в містах по всьому світу, варто оглянути кілька паркових історій, які траплялися на місці колишніх військових полігонів, шибеників, сміттєзвалищ, під двокілометровою автомагістраллю чи замість закинутих портів.

Central Park у Нью-Йорку, США 

Центральний парк побудували на місці колишніх поселень, де переважно жили афроамериканці. Zeeshaan Shabbir (pexels)

Центральний парк у Нью-Йорку почали створювати в 1857-му на місці кількох поселень, зокрема селища Сенека. Його мешканці обрали життя якнайдалі від перенаселених та антисанітарних районів у центрі Мангеттену, щоб уникнути расової дискримінації. Тут жили заможні афроамериканці, які мали власні будинки, право голосу й могли здобувати освіту.

Площа селища Сенека позначена на мапі. New York City Municipal Archives

У 1830-х тут були приблизно десять будинків. Однак на початку 50-х місто вирішило створити великий муніципальний парк для «протидії нездоровим міським умовам». Для цього виділили понад 700 десятин землі (згодом площу збільшили до 843 десятин) і виселили понад 1600 мешканців Сенеки. 

З 33 проєктів комісія обрала «найбільш натуралістичний»: із великими пейзажами, що мали нагадувати ідилічне сільське життя, і лісистими районами – його розробили Фредерік Лоу Олмстед і Калверт Вокс. 

Під час створення Центрального парку затопили чотири поперечні дороги, перемістили майже чотири мільйони кубічних метрів ґрунту й посадили понад пів мільйона дерев і чагарників. 

Одна з алей Центрального парку в Нью-Йорку, 1905 рік. Library of Congress

Усі пейзажі створили штучно – для цього підірвали скелясті гори поблизу. Першу частину парку відкрили в 1859-му, згодом тут вирішили створити водосховище, а потім добудувати площу та набережну, що з’єднуватиме два музеї на Східному та Західному кордонах парку. 

Parc des Buttes-Chaumont у Парижі, Франція

Облаштування парку тривало три роки, і роботи були настільки масштабними, що для розчищення території довелося побудувати залізницю. BikerNormand (Wikimedia Commons)

До середини 19 століття територія цього парку вважалась одним із найнеприємніших місць Парижа: тут була шибениця, де рештки засуджених до смерті лишали на видноті, кар’єри для видобутку вапняку та сміттєзвалища. Через нестійкі ґрунти, купу шлаку від видобування корисних копалин і неприємні запахи територія довгий час лишалася непридатною для забудови.

Ось такий вигляд мала територія нинішнього парку Buttes-Chaumont у 19-му столітті: для облаштування зеленої зони тут довелося побудувати залізницю. Musée Carnavalet

У другій половині 19 століття місто вирішило перетворити цю землю на громадський парк. Основна ідея – створити штучний ландшафт із водоспадами, скелями, озерами й оглядовими. Облаштування парку тривало три роки, і роботи були настільки масштабними, що для розчищення території довелося побудувати залізницю. Тоді Parc des Buttes-Chaumont вважали найсміливішим і технічно найскладнішим проєктом паркового будівництва в Парижі.

Посеред озера облаштували штучний острів, на якому височіє копія стародавнього італійського храму. Bibliothèque nationale de France, département Estampes et photographie 

Під час створення парку у старих кар’єрах вирішили підірвати частину скель, побудувати штучне озеро площею півтора гектара та водоспад. Усередині скелі вирізали печеру, яку нині прикрашають сталактити, а посеред озера облаштували острів із бельведером Темпль-де-ла-Сібілла (це копія стародавнього храму в Італії). Острів і берег з’єднує 18-метровий підвісний міст, а на всій території парку висаджені тисячі дерев і декоративних кущів.

Lumphini Park у Бангкоку, Таїланд

Для створення парку король Тайланду Рама VI передав громадськості частину своїх угідь. Markus Winkler (pexels)

Lumphini Park став першим великим громадським парком у Бангкоку. Його почали створювати з ініціативи короля Рами VI, що пожертвував територію свого королівського маєтку. Спершу тут планували побудувати житло, але монарх вирішив створити зелений простір для всіх мешканців – щоб захистити місто від «перевантаження будинками та проблем зі здоров’ям».

Парк отримав назву Лумпіні на честь місця народження Будди в Непалі. На початку свого існування в парку були ботанічні сади, бібліотека та відкриті простори для культурних заходів. Під час Другої світової війни парк окупували японці й перетворили його на військову базу – публічний доступ обмежили, а деякі цивільні споруди зруйнували.

Парк повернули містянам після завершення Другої світової війни – тут зберегли оригінальне планування, відродили озеро й алеї. Sofitel So Bangkok (flickr)

Після війни Лумпіні повернули містянам – парк відновили, зберігаючи оригінальне планування, також відродили озеро й алеї. Нині парк площею понад 57 гектарів є одним із найбільших зелених просторів у центрі Бангкока – дерева очищують та охолоджують повітря, а сам парк називають «життєво важливою паузою в ритмі міського життя».

Hibiya Park у Токіо, Японія

Упродовж 17–19 століть нинішня територія парку належала феодальним лордам, наприкінці 1890-х її віддали під контроль імператорського уряду. Територію використовували як полігон, а пізніше довкола нього почали зводити будівлі військового призначення.

Це мапа парку Хібія в Японії, 1907 рік. National Diet Library

Коли поблизу Хібії побудували новий полігон, на території колишнього вирішили створити парк. Дебати щодо дизайну парку тривали аж до його відкриття в 1903-му – міська рада, яка наполягала на традиційному західному стилі, не схвалила жоден із проєктів. Формальний парк з овальною площею в центрі ділянки й лісистими районами навколо неї теж не сподобався владі.

Зрештою перший у Японії парк у західному стилі доручили облаштувати лісовому вченому Сейроку Хонді. Йому вдалося знайти найкраще рішення, враховуючи думки членів міської ради й експертів: одна чверть парку стала традиційним японським садом із водоймами та штучними горами, а на решті облаштували відкриті галявини з деревами, травою та широкими звивистими доріжками. Коли парк відкрили, у ньому також були невеликий зоопарк, громадський туалет і сцена для виступів – обов’язкові елементи сучасних міських парків на Заході. Під час відкриття Хібії також влаштували святковий концерт, що стало новим досвідом для Токіо.

Площа парку Хібія становить майже 16 гектарів. Наразі в парку замінюють найбільший фонтан, який побудували з 1961-го – до кінця 2025-го мають встановити новий. Jun Takeuchi; David Baron (Flickr)

The Bentway в Торонто, Канада

The Bentway довжиною майже два кілометри став громадським простором прямо під швидкісною магістраллю Gardiner Expressway в Торонто. Автострада, побудована в 1950–1960-х роках як символ автомобільного міста, зрештою перетворилася на бар’єр між центром і набережною. 

Громадський простір The Bentway, який створили прямо під швидкісною магістраллю в Торонто. UrbanNext

Під час робіт команда переосмислила бетонні колони, які називають «бентами», – тепер вони підтримують конструкцію й утворюють простір для виставок, ринків та інших подій. Особливістю проєкту називають повторне використання наявних ресурсів: систему мощення облаштували з перероблених матеріалів, зокрема будівельного сміття, а для орієнтування на колонах нанесли номери світловідбивною фарбою, яка ловить денне світло.

Бетонні колони, які називають «бентами», переосмислили – тепер вони підтримують конструкцію й утворюють простір для івентів. UrbanNext

Хоча The Bentway не є парком у класичному розумінні, команда висадила вздовж маршруту клумби з міськими травами, встановила пересувні контейнери з деревами та сезонними рослинами, а також облаштувала кілька невеликих зелених зон для відпочинку. Проєкт називають хорошим прикладом того, як інфраструктурний простір можна адаптувати в зелений простір для містян. 

Хоча The Bentway не є парком у класичному розумінні, команда намагалася максимально озеленити територію. UrbanNext

Cheonggyecheon Stream у Сеулі, Південна Корея

У 1970-х струмок Чонґє, що протікав через центр Сеула, перекрили бетонною естакадою. До кінця 20 століття Чонґє став центральним пунктом екологічних проблем міста: здоров’я корейців погіршувалося через забруднення води й повітря, а сама естакада швидко зношувалася через постійний рух авто. 

Деякі мешканці вказують, що це не екологічно відновлений стручок, а штучно створена набережна. Archdaily

На початку нульових міська влада вирішила демонтувати майже шість кілометрів автостради й відреставрувати струмок – це був один із проєктів у межах великої ініціативи з відродження міста. Важливо було не просто очистити струмок, а й створити зелений простір у центрі мегаполіса. Над відновленням працювала команда Mikyoung Kim Design – роботи тривали два роки й уже у 2005-му струмок став однією з найбільш відвідуваних туристичних пам’яток міста. Також довелося відновити прибережну екосистему потоку – дизайнери шукали еталонні ділянки з подібною топографією й рослинністю.

Зелений простір у центрі мегаполіса створили прямо на очищеному струмку Чонґє. Archdaily

Водночас противники проєкту виступають проти терміна «ренатуралізація» в контексті відновлення струмка. Вони вважають, що це штучне місцеве узбережжя, а не екологічно відновлений струмок. Хоча дослідження вказують, що до 2020 року різноманіття тварин і рослин біля Чонґє збільшилося на понад 35%. 

HafenCity Park & Grasbrookpark у Гамбурзі, Німеччина

HafenCity Park i Grasbrookpark є двома ключовими громадськими просторами в межах проєкту HafenCity в Гамбурзі – колишні портові й вантажні території перетворюють на сучасні міські райони. Десятиліттями ця територія була закритою промисловою ділянкою, яка відокремлювала центр міста від річки Ельба. 

Це проєкт нового району Гамбурга – зелену набережну планують створити на місці колишніх портів. grasbrook.de

Наприкінці 90–х місто вирішило повернути землю мешканцям і створити там парки з відкритими просторами й набережними. Стала архітектура, екологічне постачання, надійний захист від повеней і використання водних циклів роблять Грасбук стійким районом. Водночас колишню заасфальтовану територію порту екологічно оновили завдяки багатьом новим зеленим зонам.

HafenCity Park став першим великим парком, який побудували замість колишніх морських портів. Тут є відкриті галявини й ігрові майданчики. HafenCity GmbH, Thomas Hampel

HafenCity Park став першим великим парком на цій території. Тут облаштували відкриті галявини, доріжки, ігрові майданчики, також висадили дерева й багаторічні рослини. Grasbrookpark є (майбутнім) наступним етапом розбудови зеленої мережі міста – його облаштують у новому районі на місці старих портових складів. 

Головною зеленою зоною стане парк – тут планують громадські сади, екологічні ділянки для збирання дощової води й амфітеатри. moka-studio GbR 

Головною зеленою зоною стане парк – тут планують громадські сади, екологічні ділянки для збирання дощової води й амфітеатри на відкритому повітрі. Ще одним унікальним елементом називають великий «дах» – це відкритий простір захищений від негоди, який нагадує «заморський центр».