Дванадцятий сезон «Зимової країни» на ВДНГ стартує 27 листопада. Ковзанку площею 3000 м² почали монтувати 23 вересня, а колесо огляду переїде до першого павільйону й стане вдвічі вищим – 28 метрів. Але що робити, коли в небі дрони? Куди бігти з дітьми? Чи не зникне світло посеред катання?

Євген Мушкін уже розповідав в інтервʼю Віледжу, що під час «Зимової країни» 2023-го попри постійні відключення гості однаково приходили. У грудні, за його словами, була рекордна відвідуваність: «Люди пішли на світло». Цієї зими до блекаутів додаються постійні атаки дронів, тож питання вже не тільки в тому, чи прийдуть люди, а й у тому, чи почуватимуться вони безпечно. Мушкін відповідає, що не орієнтуватиметься на показники відвідуваності цьогоріч.

 

Цієї зими на ВДНГ зможуть одночасно розмістити близько 10 тисяч людей. Напередодні відкриття «Зимової країни» ми поговорили з генеральним директором ВДНГ Євгеном Мушкіним про те, скільки тепер треба йти до укриття, що робити під час «жовтого» й «червоного» рівнів тривоги та що він сказав би батькам, які вагаються – йти чи не йти.

 

Чи вистачить укриттів на всіх

Головне завдання цього року – збільшити кількість укриттів та їхню місткість. У пікові години на «Зимовій країні» можуть бути кілька тисяч людей, і всі мають встигнути в укриття. Ми підрахували, що в пік буває до 8 тисяч осіб. Якщо за день приходить близько 20 тисяч людей, то в пікову годину це приблизно 6 тисяч відвідувачів. Але ми робимо поправку на те, що навантаження може бути більшим, тому нам треба було вийти на 8 тисяч, а краще – на 10 тисяч людей.

Ми порахували місткість усіх наших укриттів і додатково облаштовуємо підвальні приміщення будівель на центральній площі. Крім того, за чинними нормами визначили, скільки людей можуть перебувати на станціях метро, у підземних переходах і потягах. Загалом виходить майже 10 тисяч осіб, а точніше – 9870 осіб.

На жаль, на території ВДНГ поки що пандуси є лише на входах до самих павільйонів, а укриття розташовані на мінус першому поверсі. Через особливості радянської архітектури облаштувати туди безбар’єрний спуск непросто, але ми працюємо над тим, щоб це змінити. Щодо станцій метро поруч, які також працюють в режимі укриття, то і «Виставковий центр», і «Іподром»: доступні для маломобільних людей.

 

Скільки йти до укриття

Відстань до найближчого укриття має бути не більш як 500 метрів, за нормами ДБН про «Захисні споруди цивільного захисту». Більшість укриттів на ВДНГ розташовані в межах 200–300 метрів. Найвіддаленіше – близько 500 метрів – розташоване на станції метро «Виставковий центр». Для тих, хто перебуватиме на «Теплій алеї» біля 10-го павільйону, ближчою буде станція метро «Іподром» – 350–400 метрів. Для центральної площі, де розташовані основні локації «Зимової країни», усі укриття в межах цієї доступності.

Улітку на ВДНГ було три укриття, і шлях до найближчого із центральної площі забирав пʼять-шість хвилин. Тепер, коли майже в кожній будівлі буде укриття, дорога від центральної площі триватиме максимум дві хвилини.

 

Що робити під час «жовтої» та «червоної» тривоги

У разі оголошення «жовтого» рівня тривоги ми наполегливо радимо всім партнерам зупиняти діяльність і просити людей перейти в укриття. Але підприємці самостійно ухвалюють рішення, працювати чи ні. Якщо люди вирішили піти в укриття, усі укриття доступні – і це стосується й відвідувачів, і працівників. Квитки зберігаються, після тривоги люди можуть продовжити користуватися атракціонами.

 

Під час «червоної» тривоги вибору немає: зупиняються всі, включно з ковзанкою, атракціонами, ярмарком і фудкортом. Охорона ходитиме й перевірятиме, чи всі зупинилися та переходять в укриття. З партнерами ми домовилися, що вони неухильно дотримуватимуться цих вимог. Минулих років ми теж вимагали зупинятися й пропонували йти в укриття, але не так жорстко, і люди вирішували самі. Тепер буде жорстка вимога зупинятися. Про «жовту» й «червону» тривогу ми сповіщатимемо через єдину систему на центральній площі. Ревун стоїть прямо на майданчику, тож сирену буде чутно.

Персонал «Зимової країни» налічує кілька сотень людей. На кожній локації завжди є власні адміністратори й люди, які стежать за сервісом. Саме вони допомагатимуть знайти найближче укриття й спрямовуватимуть людей. Також будуть розміщені вказівники й банери, які вказуватимуть дорогу до укриття. Дорослі відвідувачі самі вирішують, куди йти та чи спускатися, ми не можемо їх змушувати. Але зупинка будь-якої діяльності на території має бути достатнім сигналом, що треба перейти в безпечне місце.

 

Де можна погрітися

Ми готуємося до найскладнішого й сподіваємося на найкраще. Не знаємо, яка буде ситуація навколо, але під час морозів і відключень людям може бути холодно. Тому готуємо кілька місць, де можна погрітися. На «Теплій алеї» буде шатро з вільним доступом. В укритті першого павільйону одне з приміщень спеціально облаштовують під обігрів.

На території «Зимової країни» діятиме медпункт. Зараз ведемо переговори з ДСНС про посилення певних заходів безпеки та створення комфортних умов для відвідувачів.

 

Що зі світлом і водою

У пікову годину нам потрібно три МВт резервної потужності. Резервна генерація може забезпечити безперебійну роботу проєкту всі три місяці, якщо буде пальне. Запасатися ним у великих обсягах законодавство не дозволяє, тому ми розраховуємо на заправки, зокрема мобільні [під час воєнного стану підприємства можуть зберігати до 2000 літрів пального для генератора на кожному окремому об'єкті без ліцензії, – прим. ред.]. 

З наявністю палива проблем не очікую, а от із його вартістю вони будуть. Витрати на паливо закладені в бюджет, і саме через це ціни на локаціях «Зимової країни» цього року в середньому зростуть приблизно на 10%. Для України це, на жаль, нормальний рівень інфляції: підприємці зароблять менше, люди витратять трохи більше, і десь це збалансується.

Найенергозатратніший об'єкт – ковзанка, але й для неї є план «Б»: два генератори. Один дуже потужний, інший – слабший. Для різних режимів роботи. Якщо світла немає кілька днів, на паливо підуть великі кошти. Є цікава закономірність: у теплу погоду ковзанка споживає більше, але енергосистема тоді менш навантажена, бо люди менше гріють домівки. Коли дуже холодно, у домівках споживання зростає, а ковзанка майже нічого не споживає, бо мороз тримає лід. Так воно врівноважується.

 

Атракціони з колесом огляду не бояться раптового знеструмлення, адже всі вони оснащені системами АВР, тобто автоматичного введення резерву. Коли зникає зовнішнє живлення, автоматично запускається генератор, і за 15–30 секунд живлення перемикається. Те, що крутилося, ще трохи прокрутиться за інерцією. Відвідувачі помітять перемикання живлення хіба по короткому вимкненню освітлення й гірлянд: вони гаснуть і десь за 10 секунд повертаються.

З водою особливо нічого не вдієш: для туалетів у резерві буде певна кількість біокабінок, а ще є буферні місткості й насоси підкачування. Якщо води немає кілька годин, усе має бути гаразд, а якщо довше, буде складніше й доведеться підвозити воду. Заклади харчування завжди тримають її запас і мають такий досвід, тож до цього готові.

 

Що може зупинити «Зимову країну»

Чесно кажу: зупинити нас може тільки прямий «приліт», а блекаут на 20 діб – не зупинить. Він ускладнює економіку, але у високий сезон підприємці працюватимуть, бо їм це вигідніше. У низький сезон, який починається після 20 січня, ми даємо їм право не працювати з понеділка до пʼятниці й відкриватися у вихідні. Далі кожен вирішує сам.

Батькам, які вагаються, скажу так: я батько чотирьох дітей, і кожна родина має вирішувати для себе. Безпека на першому місці, тож якщо некомфортно, краще утриматися. Водночас ми постійно вимірюємо, як нас сприймають, і люди вважають ВДНГ дуже безпечним місцем. Це не лише про сприйняття: ми справді ставимо безпеку на перше місце. Сам я теж прийду туди з дітьми, і не раз за цю зиму: дітям потрібне свято.

Цього року ми не орієнтуємося на відвідуваність і розуміємо, що вона буде нижчою, ніж торік. Успіхом буде, якщо опитування покажуть, що люди бодай трохи стали щасливішими після візиту на ВДНГ. Це означатиме, що ми виконуємо свою місію. У ці темні й холодні часи наше завдання – бути хоча б невеликим, як сказала дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройс, «острівцем нормальності» для киян і гостей міста.

 

 Олена Березовенко — редакторка «Їжі» у Віледжі, випускниця кафедри журналістики НУ «Київський авіаційний інститут». Про ресторани та гастрономію професійно пише з 2018 року, а до команди Віледжа приєдналася у травні 2025-го.