Повномасштабне вторгнення оприявнило групи населення, які роками лишалися поза фокусом міського планування: ветеранів із протезуванням, людей з інвалідністю, батьків із малими дітьми, старших людей. Тепер міста мають навчитися підлаштовуватися під різні потреби й форми мобільності – і це не лише про архітектурні зміни, а й про ширший спосіб мислення кожного українця.

Напередодні Міжнародного дня людей з інвалідністю у книгарні «Сенс на Хрещатику» відбулася велика подія «М’яке Місто: День інклюзивної культури». Експерти, митці й міські активісти обʼєдналися для великої розмови про спільне творення інклюзивних міст.

Віледж разом з Uklon по гарячих слідах розповідають, як бізнеси й громадськість уже творять мʼякі міста та як кожен українець може долучитися до цього процесу.

«М’яке місто» – це…

Денис Казван

керівник корпоративних комунікацій компанії Uklon

У нашому розумінні м’яке місто – це місто, де пріоритетом є люди та їхній комфорт. Головна мета цієї концепції – створити середовище, у якому кожен може пересуватися містом без стресу, користуючись послугами будь-якого бізнесу, міською інфраструктурою та сучасними технологіями, що роблять місто доступним і безпечним.

Юлія Селезньова

заступниця керівниці Superhumans

Концепція м'яких міст актуальна для України як ніколи: війна оприявнила групи населення, які раніше майже не враховували в міському плануванні. Ветеранів із протезами, людей після травм, батьків із дітьми, людей старшого віку, людей із ПТСР чи досвідом втрати. Наші міста більше не можуть бути жорсткими.

Це не просто про архітектуру, це про повагу до гідності людини, яка після травми прагне не особливого ставлення, а рівного права на рух і присутність.

У комунікаціях Superhumans ми свідомо уникаємо жалю – у нас є сила, мотивація. А окремий блок нашої роботи – зміна культурного образу ветерана. Ми пропонуємо суспільству нову картинку. Не жалість – а повага, не обмеження – а сила й можливість. Коли суспільство бачить, як багато ветерани можуть, стає очевидним, наскільки місто має підлаштовуватися під них.

Видима інклюзивність: як пробити стіну жалю в медіа

Олександр Терен

ветеран, автор ютуб-проєкту «Відвал ніг»

На жаль, в Україні тема інклюзії поки що болить тим, хто безпосередньо стикається з барʼєрами в житті: ветеранам, які повертаються з війни з пораненнями кінцівок чи порушеннями зору або слуху, цивільним людям, які постраждали внаслідок бойових дій, а також їхнім родинам.

Проєкти на кшталт «М’яке Місто: День інклюзивної культури» – дуже актуальні, оскільки так відбувається просвічення суспільства. Люди, які не були обізнані з темою інклюзії, можуть поспілкуватися з фахівцями й передати знання далі.

Запорука популяризації теми – саме розмови назагал. Однак у публічних комунікаціях я поки що бачу сформований наратив жалю щодо людей з інвалідністю. Щоб інклюзія пробила цю стіну, їх мають рівноцінно запрошувати вести проєкти чи демонструвати експертизу на радіо, телебаченні й інших майданчиках. І що важливіше – треба показувати їх людьми, а не тими, хто потребує жалю.

Як кожен може долучитися до творення безбарʼєрності

Юлія Селезньова

заступниця керівниці Superhumans

Безбар'єрність починається не з великих державних програм, а з дуже маленької дії, з готовності помітити іншу людину та її потреби. Із запитання, чи це зручно всім? Наприклад, прибрати бордюр під час ремонту, зробити вхід доступним, поставити контрастні позначки. Це не вимагає великих вкладень, але радикально змінює досвід людини з інвалідністю.

У Superhumans ми завжди говоримо: інклюзивність – це не про пандус, це про ставлення.

Олексій Ерінчак

засновник мережі книгарень «Сенс»

Бізнеси можуть почати з дотримання державних будівельних норм при ремонті об'єкта. Окрім цього, завжди можна запросити спеціаліста з безбар'єрного середовища та проконсультуватися, що і як має бути.

Якщо ви маєте доступний вхід і вбиральню на доступному поверсі – це базовий мінімум, далі все набагато простіше.

Узагалі, в будь-якому продукті, у будь-якому бізнесі, у будь-якій організації – що менше бар'єрів на шляху клієнта до вас, то успішніший ваш бізнес і міцніша ваша спільнота.

Денис Казван

керівник корпоративних комунікацій компанії Uklon

Ми як бізнес обрали для себе шлях, у якому є експертами, – це розвиток міської мобільності. Наш флагманський проєкт Uklon Inclusive, запущений у 2023 році, забезпечує доступні поїздки для людей, які пересуваються за допомогою крісла колісного.

Розвивати цей напрям нам допомагають паливний партнер ОККО та ремонтний партнер «АвтоНова-Д».

Доступність для Uklon – це не лише про наявність інклюзивних автомобілів у парку, а й про доступну вартість поїздки, тому ми забезпечуємо для користувачів комфортну ціну.

Сьогодні Uklon Inclusive працює в Києві (шість авто) та Львові (три авто). За останні два роки ми спостерігаємо стабільне зростання попиту на інклюзивні поїздки, тому плануємо й надалі розширювати автопарк і запускати Інклюзивний клас в інших містах.

Uklon також інтегрує принципи безбар’єрності на рівні продуктів. Наразі ми завершуємо доопрацювання, щоб наш застосунок відповідав міжнародним вимогам доступності. Крім того, у нашому сервісі є понад 600 нечуючих водіїв-партнерів, і для підтримки ефективної взаємодії між ними та користувачами ми імплементували словник жестової мови.

Досвід Uklon Inclusive показав, що потреби наших користувачів з інвалідністю не відрізняються від потреб будь-якої іншої людини. Поширене уявлення, що їхні поїздки переважно пов’язані з лікуванням, виявилося неточним.

Люди з інвалідністю хочуть мати можливість так само швидко й комфортно поїхати в улюблене кафе чи ресторан, зустрітися з друзями, відвідати концерт, парк, виставку чи торговий центр.

Ми переконалися, що просто створити сервіс інклюзивних перевезень – це лише маленька частина великої картини. Доставити людину комфортно з точки А в точку Б – важливо, але цього замало, якщо тротуари, пандуси, сходи, входи до будівель чи громадський простір не дають змоги пересуватися далі.

Щоби безбар’єрність у місті працювала комплексно, потрібен синхронний рух із боку бізнесів, громадськості та держави.

Як свідомі бізнеси вже творять мʼякі міста

Нещодавно в книгарні «Сенс на Хрещатику» відбувся освітньо-мистецький захід «М’яке Місто: День інклюзивної культури». Ініціативу спільно втілили один із лідерів міської мобільності компанія Uklon, книгарня «Сенс», медіа про сучасні міста «Віледж» і музей у темряві «Третя після опівночі». Організатори об’єднали освітні активності для молоді, експертні дискусії, мистецький вечірній перформанс та унікальний імерсивний досвід.

На заході виступили представники реабілітаційного центру Superhumans, громадської організації «Доступно.UA», платформи Veteran Hub, громадської організації «Група активної реабілітації» та урбан-бюро Big City Lab.

Співачка Софія Лешишак виступила з музичним перформансом, а поет Дмитро Лазуткін і поетка Артистка Чуприненко читали свої вірші. Також у цей день у книгарні працювали незрячі баристи – гіди та гідеси Музею в темряві «Третя після опівночі», які пройшли навчання в Custom Coffee School.

Ілюстрація: Оксана Щербакова

Матеріал підготовлено за підтримки