Атаки росіян на київські мости перетворили переїзд між берегами на суцільний квест. Настільки, що містянам пропонували добиратися через мости в сусідніх областях. Віледж поговорив із киянами, які працюють і живуть на різних берегах. Розпитали, як вони тепер добираються на роботу й додому та чи вплинуло це на гаманець.

 

Влад

Маршрут:
Вишгород – Дніпровський район

 

Транспорт:
Авто або автобус + метро

 

«Коли зупиняється метро, доводиться йти пішки»

Я живу у Вишгороді, на роботу доводиться їздити у Дніпровський район. Зазвичай їжджу автобусом або на машині з батьком: інколи він виходить на «Почайній» і доїжджає до роботи, іноді я пересідаю на «червону» гілку.

Дорога займає приблизно годину, але машиною можна зекономити хвилин 15. Їхати наземним транспортом у годину пік – самогубство. Тролейбуси й автобуси настільки заповнені людьми, що я навіть не чекаю на них. Звісно, найзручніший варіант – автомобілем, але після останніх атак по мостах немає жодної гарантії, що не застрягнеш у глухому заторі. У таких поїздках рятує тільки музика.

Минулого тижня якраз припали дні, коли довелося добиратися додому пішки. Одного вечора через тривоги повністю зупинився рух метро через Дніпро. Викликати таксі за космічними цінами я не захотів, тому довелося переходити пішки. А наступного дня зупинилися всі три гілки метро, тому йшов пішки від «Житомирської» в бік центру. В обох випадках «прогулянка» тривала близько півтори години, а вже потім – на правому березі – можна було пересісти хоч на якийсь транспорт.

Роботодавець нормально ставиться до таких ситуацій: жорсткого контролю за часом немає, тому можна трошки запізнитися. Якщо раптом доводиться ділити таксі з колегами, то компанія може компенсувати поїздку.

 

Олександр

Маршрут:
Русанівка – Поділ

 

Транспорт:
Автобус або корпоративний трансфер

 

«Сорок хвилин із лівого берега – це реально»

Я живу на Русанівці, а працюю біля Подолу, їжджу на роботу пʼять-шість, інколи й сім днів на тиждень. До того ж маю нічні зміни, тож коли робота починається о 6:00 або ми закінчуємо пізно вночі, усіх співробітників розвозить корпоративний транспорт. Зазвичай дорога з лівого берега займає 40 хвилин. Якщо щільний трафік або автобуси запізнюються (дякую, «Київпастрансе»), то виходить близько години. 

Найпростіше доїхати автобусом – маю один, який ходить прямим маршрутом. У перші дні атак по мостах було найважче: автобуси перетворилися просто на консервні банки, туди не можна було запхатися. Мабуть, це були два мої найважчі дні за чотири роки в Києві. Люди пхалися на кожній зупинці, хоча двері вже фізично не зачинялися, але всі проштовхувалися всередину.

Але одна з найбільших проблем комунального транспорту – запізнення автобусів або взагалі скасування рейсів. Буває, приходиш заздалегідь на зупинку, чекаєш 10 хвилин, 30 хвилин, 40… – нічого. У таких випадках доводиться змінювати маршрут та їхати до найближчої станції метро. Та навіть за такого розкладу я приходжу на роботу впритул.

 

 

Сашко

Маршрут:
Вишгород – Дарницький район

 

Транспорт:
Маршрутка + метро або кільцева електричка

 

«Електричка рятує під час тривог»

Раніше я завжди їздив маршруткою з Вишгорода до «Героїв Дніпра» або «Почайної» та діставався до роботи на метро. Дорога від дверей до дверей займала в середньому 1 годину 10 хвилин. Та останнім часом довелося пересісти на київську кільцеву електричку. Завдяки їй час у дорозі скоротився до 45 хвилин. За цей час встигаю попрацювати, почитати чи просто послухати музику.

Найбільший плюс у тому, що електричка продовжує рух навіть під час «жовтої» тривоги, тоді як метро на відкритих ділянках між берегами просто зупиняється. Тому, якщо в дорозі застає тривога, одразу йду на електричку. Але бувають випадки, коли тривога лунає вже в метро, ще на «синій» гілці. Тоді доводиться повертатися на «Почайну». 

Але електричка рухається за жорстким розкладом. Тому якщо запізнився на рейс, наступної доведеться чекати годину. З метро в цьому плані простіше, бо поїзди ходять на максимум з інтервалом до 8–10 хвилин, якщо все ок. 

Зміна транспорту майже не вплинула на фінанси. І метро, й електричка коштують по 30 гривень. Але якщо купувати поїздки на метро гуртом, можна зекономити – по 25 гривень за поїздку. Зрештою суттєвих змін у плані оплати транспорту я не помітив. Головне – знати альтернативні шляхи й стежити за розкладом.

 

 

ВІКА ГРИНЕНКО – голова відділу новин та авторка текстів на Віледжі. Доєдналася до команди у 2024-му - до «села» ніколи не писала й не думала, що це взагалі можливо. Під час навчання в універі почула фразу, що «редактор має знати все про дещо та дещо про все» – відтоді користується цим правилом у роботі й пробує себе в різних темах: від вітаміну D і власного досвіду виживання в блекаут до розбору міських проблем і репортажів.