Шість українських міст мали відбудувати за принципом «краще, ніж було» (build back better): не просто відновити зруйноване, а переосмислити й адаптувати до сучасних потреб, пояснює Віледжу експертка урбаністичної коаліції Ro3kvit Марго Дідіченко.

Перелік цих міст уряд визначив ще у 2023 році: це Бородянка й Мощун у Київській області, Тростянець у Сумській області, Посад-Покровське в Херсонській області, Циркуни в Харківській області та Ягідне в Чернігівській області. На реалізацію проєкту закладали два роки, тобто у квітні 2025 року вже можна було би побачити результат. Але насправді відбудова йде повільніше, ніж планувалося.

Розбиралися, чому принцип «краще, ніж було» не стосується лише громад, які зазнали руйнувань або перебувають близько до фронту, яка ситуація в шести п’яти «пілотних громадах» і чи варто Україні зважати на досвід відбудови Нової Зеландії, Нідерландів та Лівану.

Що таке принцип «відбудувати краще, ніж було»

Цей підхід створили для післявоєнної відбудови, але в Україні його застосовують уже під час війни – з урахуванням безпекових ризиків, каже Марго Дідіченко. Звична логіка «була школа – будуємо школу» тут не працює. Спочатку варто проаналізувати, як живе громада, які в неї потреби і як змінюється населення, а вже потім створювати проєкти відбудови.

Підхід до відбудови залежить від масштабу, ступеня руйнування, демографії й економіки громади, пояснює експертка. У Ro3kvit використовують інтегрований підхід: розглядають транспорт, житло, соціальну інфраструктуру й інші сфери як частини однієї системи.

Наприклад, коли громада біля фронту під час обговорень прогнозує подвоєння населення за п’ять років – це викликає сумніви. Тому спочатку аналізують динаміку, ризики, кілька можливих траєкторій розвитку. На цій основі визначають пріоритети: що відновлювати першочергово і як зберегти баланс між житлом, соціальною й економічною складовою.

Принцип «відбудувати краще, ніж було» охоплює не лише архітектурні рішення (енергоефективність, безбар’єрність, мобільність), а й зміст: навіщо відбудовувати і як це змінює життя людей, зауважує Дідіченко. 

Оскільки більшість проєктів фінансують міжнародні партнери, потрібно орієнтуватися на підходи Green Deal [спільний проєкт Німеччини, Польщі й України, що допомагає Україні готувати сучасну кліматичну й енергетичну політику перед вступом до ЄС], Нового європейського Баухаусу [програма ЄС із відбудови України, що поєднує архітектуру, сталий розвиток і культуру, підтримує проєкти, які роблять простір комфортним і «зеленим»] і Лейпцизької хартії [європейський документ про те, як розвивати сучасні міста: сталі, зручні для людей, гнучкі до викликів]. Не менш важливий сам процес ухвалення рішень – він має бути прозорим і відкритим, із залученням громади й інших стейкхолдерів.

Як з’явився принцип «відбудувати краще, ніж було»

Принцип Build Back Better з’явився після ­цунамі 2004 року в Ачехі (Індонезія). Офіційно визнали й почали використовувати у світі після ухвалення Сендайської рамкової програми зі зниження ризиків катастроф у 2015 році [її мета – зменшити людські й економічні втрати від природних і техногенних катастроф]. Цей принцип стосується різних типів катастроф – від цунамі й землетрусів до наслідків воєнних дій. Це не готова формула, а набір підходів, які розглядають, як можна покращити всі елементи простору.

Крайстчерч (Нова Зеландія)

Після серії землетрусів у 2010–2011 роках влада Крайстчерча створила концептуальний документ – «блакитний друк» (Blueprint) для відновлення центральної частини міста. У ньому вирішили не повторювати стару структуру центральної частини міста, а зробити його компактнішим і зручнішим для людей: створити зелені зони, пішохідні вулиці й веломаршрути. 

Трамвай проїжджає через центр Крайстчерча. Unsplash, Brayden

Мешканців залучали через відкриті обговорення, воркшопи й онлайн-опитування. У межах великої кампанії “Share an Idea” понад 100 тисяч людей подали понад 106 000 пропозицій – вони лягли в основу спільного бачення майбутнього центру міста.

New Regent Street у центрі Крайстчерча. Unsplash, Athithan Vignakaran

Роттердам (Нідерланди)

Це приклад післявоєнної відбудови, яка відбулася ще до формулювання принципу Build Back Better, але добре демонструє його сутність. Місто після бомбардування в 1940 році вирішило не відтворювати історичний центр у тому ж вигляді, а створити нову міську структуру за стилем того часу.

Міст Еразма у Роттердамі. Unsplash, Mike van den Bos

У наступні десятиліття Роттердам поступово змінював підходи, впроваджуючи змішане використання простору [коли на одній території поєднують житло, комерційні будівлі, офіси, рекреаційні зони тощо] й велоінфраструктуру (близько 600 км велодоріжок). Сьогодні Роттердам живе за принципами resilient city – міста, стійкого до змін, що постійно адаптується до нових викликів, зокрема кліматичних.

Rotterdam Central Station. Unsplash, Jurriaan

«Цей кейс показує, що відбудова – це не одноразова подія, а тривалий процес, який ніколи повністю не завершується. Міста постійно мають переосмислювати себе, і в якийсь момент це вже не просто відновлення, а розвиток «краще, ніж було»», – пояснює Марго Дідіченко.

Бейрут (Ліван)

Успішних кейсів післявоєнної відбудови небагато, каже експертка. Часто вони виявляються успішними лише з одного боку – наприклад, міста фізично відновили, але простір залишився «порожнім». Це характерно, зокрема, для Бейрута. Після Ліванської громадянської війни (1975–1990) проєкт реконструкції центральної частини Бейрута поклався на приватну компанію Solidere, яка отримала контроль над великою територією.

Порожній Бейрут зранку. Unsplash, Marten Bjork

У результаті центральна частина міста стала великою, дорогою з переважанням комерційної нерухомості – але виключила частину мешканців. Тобто фізично місто відбудували, але не врахували соціальні й економічні аспекти, тому принцип «краще, ніж було» не спрацював.

Що зараз у шести п’яти пілотних містах України

Процеси відновлення тривають, але є багато викликів – передусім через постійні обстріли, зокрема енергетичної інфраструктури, зазначає Марго Дідіченко. Також залишаються проблеми з фінансуванням.

«Позитивним є те, що ці пілотні населені пункти намагаються не просто відбудовувати окремі об’єкти, а підходити до процесу комплексно, з переосмисленням. У більшості вже стартували перші відновлювальні роботи», – каже експертка. 

Пілотний проєкт мав стати полігоном для напрацювання рішень, які можна буде масштабувати на всю країну. Його реалізацію поклали на Агентство відновлення, а відбудову планували завершити протягом двох років. Однак моніторинг Transparency International Ukraine показав, що цей експериментальний проєкт комплексного відновлення від самого початку мав організаційні проблеми: не було чітких критеріїв відбору об’єктів, процес погодження затягнувся, а фінансування надходило із затримками.

У результаті із шести запланованих населених пунктів у проєкті залишилося п’ять (у Мощуні так і не погодили перелік об’єктів для відбудови), а більшість робіт зосередили у двох – Посад-Покровському та Ягідному. Через бюрократію та затримки з коштами у 2023 році використали лише 17% запланованого бюджету, а у 2024 – близько 23%.

У 2025 році фінансування на проєкти збільшили більш ніж удвічі, а перелік об’єктів зріс до 739. Однак фактично за два роки вдалося використати лише близько 20% від запланованих 11,6 млрд грн і завершити 58 об’єктів із понад 700.

Бородянка (Київська область)

Нині в Бородянці роботи тривають на 66 об’єктах – це близько 85% від загальної кількості. За даними Агентства відновлення, ремонти житлових будинків планують завершити до кінця 2025 року, а будівництво нових осель – у 2026-му.

Бородянка. Агентство відновлення

Перелік об’єктів для відновлення у 2024 році збільшили більш ніж удвічі – до 77. До нього додали 32 багатоквартирні будинки, дві захисні споруди, нову дитячу школу мистецтв, гуртожиток і реконструкцію мереж. Через це вартість відбудови селища зросла на 674 мільйони гривень.

Відбудова з нуля багатоповерхівки у Бородянці. Агентство відновлення

Тростянець (Сумська область)

Тут до плану відновлення ввійшли кілька великих інфраструктурних проєктів – реконструкція залізничного вокзалу, Привокзальної площі, площі 40-ї Армії (вона охоплює понад 20 дрібних об’єктів) і ремонт трьох ділянок траси Суми-Полтава.

Відновлення Привокзальної площі у Тростянці. Агентство відновлення

За три роки уряд передбачив на відбудову міста 1,09 мільярда гривень, але фактично використали лише близько 225 мільйонів. Дорогу Суми – Полтава мали завершити до кінця червня, а реконструкцію вокзалу й площ планують завершити упродовж 2026 року.

Ремонт автошляху Н-12 Суми – Полтава в Тростянці. Агентство відновлення

Ягідне (Чернігівська область)

У шкільному підвалі навесні 2022 року російські окупанти майже місяць утримували понад 370 мешканців Ягідного. Тут створять меморіальний комплекс у 2026 році, зазначили в Агентстві відновлення.

Відновлення будинків у Ягіднову. Агентство відновлення

Також це чи не єдиний населений пункт, де є помітний прогрес у межах експериментального проєкту, ідеться в моніторингу Transparency International Ukraine. Станом на вересень 2025 року там капітально відремонтували 16 багатоквартирних і 59 приватних будинків. 13 будинків планують відновити до кінця 2025 року. Ще чотири приватні оселі будують «із нуля». 

Відновленя будинки у Ягідному. Агентство відновлення

Крім того, тут будують центр громади міста й урбан-парк. Крім того, уже відновили дорожнє покриття, тротуари, встановили вуличне освітлення з автономним живленням. Будівлю місцевої школи реконструюють під адміністративну будівлю. 

Облаштована вулично-дорожня мережа в Ягідному. Агентство відновлення

Циркуни (Харківська область)

Це одне з найбільш постраждалих сіл Харківщини й водночас один із найпроблемніших населених пунктів у межах експериментального проєкту відновлення. Село розташоване всього за 25 кілометрів від кордону з Росією й постійно потерпає від обстрілів.

Зруйновані Циркуни на Харківщині. Харківська правозахисна група

Для Циркунів Служба відновлення та розвитку інфраструктури Харківської області розробила окрему концепцію відбудови – єдину серед усіх учасників експерименту. Однак у січні 2025 року очільник Служби відновлення Харківської області повідомив, що через безпекову ситуацію всі роботи в Циркунах поставили на паузу.

Посад-Покровське (на межі Херсонської та Миколаївської областей)

Посад-Покровське стало першим населеним пунктом, де в межах експериментального проєкту повністю завершили роботи на одному з об’єктів, ідеться в моніторингу Transparency International Ukraine. Щоправда, ідеться не про житловий будинок, а про автомобільну дорогу, що проходить через село та сполучає Миколаїв із Херсоном.

Посад-Покровське на Херсонщині. Агентство відновлення

У 2025 році на відновлення Посад-Покровського виділили понад 2,2 млрд гривень – це друга за обсягом сума після Бородянки. Станом на вересень 2025 року відбудовують 362 пошкоджені будинки, «з нуля» зводять 263 оселі (у роботі 194 будинки). До кінця 2025 року планують відновити 99 приватних будинків.

Будівництво житла у Посад-Покровському. Агентство відновлення

Далі планують побудувати навчальний заклад (дитячий садочок – опорна гімназія), сучасну площу, активний парк і центр громади замість знищеного будинку культури, кажуть в Агентстві відновлення. Утім, з огляду на масштаб проєкту, завершити відновлення села до кінця дії експерименту навряд чи вдасться, вважають у Transparency International Ukraine.

Отже, за два роки експериментальний проєкт комплексного відновлення, який мав на меті «відбудувати краще, ніж було», просунувся повільніше, ніж очікували на початку – завершили лише близько 8% запланованих об’єктів. Подальша доля експерименту залежить від урядового аналізу, до якого залучили міжнародних експертів. Слідкувати за оновленнями проєкту можна на сайті Агентства відновлення за посиланням.

А в інших містах теж відбудовують за принципом «краще, ніж було»?

Будь-який проєкт, що сьогодні фінансують міжнародні донори чи кредитні установи, так чи інакше працює за принципом «відбудувати краще, ніж було», наголошує Марго Дідіченко. Не завжди це прямо прописано, але логіка процесу саме така. 

Кошти не дають просто на відновлення того, що зруйновано – важливо, щоб проєкти були інклюзивними, враховували соціальні потреби, пропонували сучасні, енергоефективні та доступні рішення, а простір мав нові функції. Наприклад, якщо в містечку мало дітей, школа не обов’язково має відновлюватися у старому вигляді – частину приміщень можна переосмислити, зробити центр громади або мультифункціональний простір.

Миколаївська громада 

У Миколаєві намагалися балансувати термінові проєкти з водовідновлення з просторовим й довгостроковим плануванням, каже Дідіченко. Зокрема, у жовтні в Миколаєві запустили новий водогін протяжністю 136 кілометрів, що забезпечує водою пів мільйона людей. 

Старий водогін «Дніпро-Миколаїв» російські війська пошкодили у квітні 2022 року. З того часу жителі міста отримували у кранах технічну воду. Затримки в будівництві нового водогону виникли, зокрема, через значні втрати води в мережі (до 60%) і корозію 1200 км системи через солону воду.

Новий водогін в Миколаєві. Олексій Кулеба

Також залучають міжнародних партнерів – Данія є прямим партнером громади в багатьох напрямах. Наприклад, уряд Данії фінансує реконструкцію водопостачання в місті: понад 7,2 мільйона євро виділили у 2024 році на оновлення мережі одного з житлових районів. 

Також в області запустити трирічний стратегічний проєкт із партнерами Данії United Nations Development Programme (UNDP) – Mykolaiv Strategic Partnership із бюджетом понад 36 мільйонів доларів. Так планують, зокрема, відновити критичну та соціальну інфраструктуру, щоб створити стабільні робочі місця.

«Краще, ніж було» не стосується лише громад, які зазнали руйнувань або перебувають близько до фронту. Це можуть бути громади в більш безпечних регіонах, але там теж є виклики, пов’язані з військовими діями, як-от релокація бізнесів і велика кількість нових мешканців, які можуть повернутися у свої міста.

Як долучають громаду до відбудови

Партисипативні практики [методи залучення громади й інших зацікавлених сторін до процесу планування й відбудови] – це частина всіх процесів відбудови. Вимога залучати громадськість в Україні існувала в законодавстві ще до повномасштабного вторгнення, але часто вона зводилася до формальних процедур. Реальна ж партисипація – це широкий набір методів і рівнів залучення, які працюють у конкретних контекстах.

Також принцип «краще, ніж було» потребує пояснення для людей: через інформування, показ успішних прикладів і постійний діалог, зауважує Марго Дідіченко. Усеукраїнські опитування про відбудову України [1, 2, 3] не показові, бо кожна територія або об’єкт мають свої особливості, потреби та контекст, вважає експертка. Люди можуть погоджуватися з підходом загалом, але розуміння «краще» формується лише під час взаємодії – через опитування, воркшопи та спільну роботу саме на конкретній території.

Ідеально, коли ініціатива відбудови йде від самої громади, каже експертка Ro3kvit Марго Дідіченко. Вона може залучати всі зацікавлені сторони – донорів, партнерів, архітекторів, урбаністів і фахівців із планування. Буває й навпаки: фахівці помічають проблему, домовляються про підтримку з донором і вже потім залучають громаду, яка має цю потребу.

Часто громади приходять із запитом: «Хочемо щось робити, але не знаємо що», каже Дідіченко. У таких випадках Ro3kvit разом із громадою визначає напрями та шукає фінансування. Місцеві можуть говорити, що хочуть «сухий фонтан», бо це «класно», але під час роботи з’ясовується, що їм потрібна тінь, місця для відпочинку й кращий мікроклімат – а це вже завдання планувальників. 

Наприклад, Ro3kvit у проєкті з UN-Habitat Ukraine Urban Lab працювали з вісьмома громадами Київської, Львівської та Полтавської областей: збирали просторові та соціально-економічні дані, допомагали формувати концепції інтегрованого розвитку або плани відновлення та навчали муніципальні команди, як користуватися цими документами.

Освіження Львова. Lviv City Institute

Такі рамкові документи лише задають напрям – цілі, принципи й перелік пріоритетних проєктів. Утілення залежить від спроможності муніципалітету: знань, ресурсів і команди, вважає Дідіченко.

У точкових проєктах, наприклад, відновленні лікарні, процес інший. Зазвичай муніципалітет формує ідею, готує проєктно-кошторисну документацію, подає проєкт у систему управління публічними інвестиціями Dream [там можна побачити всі проєкти відбудови й інші державні інвестиції: що планують зробити, скільки це коштує, хто виконує роботи та на якому вони етапі], шукає фінансування й підрядників.

Також команда Ro3kvit разом з американськими колегами розробила партисипативний хендбук – «Довідник із залучення громадськості до процесів містобудування в Україні». Оновлену версію планують опублікувати у грудні, додає Марго Дідіченко.

Крім того, Ro3kvit навчають місцевих у трьох громадах – Лукашівській (Чернігівщина), Чернівецькій і Підгайцівській (біля Луцька). Кінцевим продуктом проєкту «Спільноти – серце міських перетворень» буде не готове рішення, а гайд для мешканців.

Лукашівка 

У селі з близько 350 мешканцями немає громадських просторів. Проєкт має на меті перетворити школу, яка не працює, на центр громади. Там поєднають медпункт, пошту, центр надання адміністративних послуг, а також простір для культурних й освітніх активностей. Потреби мешканців визначають через інтерв’ю, опитування та воркшопи, а також неформальні зустрічі.

Чернівці

Чернівецька громада реалізує проєкт «Простори зростання», який трансформує спільні простори, які нині майже не використовують, на постійні хаби для щоденної роботи ВПО та місцевих мешканців, сприяючи їхній інтеграції.

Також у Чернівцях запустили онлайн-платформу «Поруч». Це інтерактивна мапа для мешканців про безплатні можливості від громадських ініціатив і міських організацій. Тут мешканці можуть знайти психологічну, соціальну чи освітню допомогу, творчі заняття, клуби за інтересами або запропонувати власну волонтерську ініціативу. 

Підгайці

Проєкт у Підгайцях відновлює водно-болотні угіддя та створює екопарк у долині річки Конопелька. Територія має особливе природоохоронне значення, тому важливо враховувати потреби екосистеми та місцевих жителів, зазначають у Ro3kvit. Угіддя відіграють ключову роль у підтримці локального біорізноманіття, регулюванні водного балансу та загальній стійкості ландшафтів. Тому там планують зберегти й підсилити наявну екосистему, щоб вона й надалі виконувала свої природні функції. 

Підгайці. Ro3kvit

Саме тому спільнота планує провести екологічну оцінку, визначити зони охорони та разом із громадою розробити функціональний план. Для мешканців проводять екскурсії територією, щоб вони краще розуміли її потенціал. Проєкт поєднує відпочинок і захист екосистеми, наприклад, облаштовує пляж без шкоди природі.

Що гальмує відбудову

Відбудова vs збереження історичних будівель

«Ми виходимо з принципу, що збереження – це не консервація», зазначає експертка Ro3kvit Марго Дідіченко. Консервація доречна для окремих унікальних об’єктів, але не для всього історичного середовища, вважає Дідіченко.

Якщо окрема будівля має історичну цінність, її варто реставрувати автентично, з використанням технологій свого часу – наприклад, виготовляють цеглу за історичними методами. Але коли йдеться про великі райони, потрібен адаптивний підхід: збереження цінного та переосмислення функцій і простору.

Вулиця Верхній вал, 4. Xoffice.pro

Головна помилка – псевдоісторична забудова, як-от на Воздвиженці або на Верхньому Валу, 4-10 в Києві, вважає Марго Дідіченко. Воздвиженка формувалася у 2000-х роках, коли територію урочища Гончарі-Кожум’яки почали активно забудовувати «під старовину», а на Верхньому Валу масштабні реконструкції з аналогічним підходом активізувалися після 2010 року.

Воздвиженка в Києві. Wikimedia Commons, Pryana Ana

Меморіалізація

Поки що українці створюють локальні меморіали, але не визначають, які з них тимчасові, що має прийти на зміну і коли, каже Дідіченко. Через травматичний контекст важливо не ухвалювати рішень поспіхом, вважає експертка. 

Меморіал українським розвідникам. Дмитро Колос

Серед організацій, які працюють із темою пам’яті – платформа «Минуле / Майбутнє / Мистецтво». Вона випустила відеокурс «Як ми працюємо з пам’яттю війни?», щоб розповісти про наявні практики меморіалізації. 

Фінансування

Місцеві бюджети обмежені, тому громади шукають донорів і партнерів. Проєкти з відбудови завантажують на платформу Dream, донори їх розглядають, але кожен має власні процедури й конкурси, тому процеси затягуються, зауважує Марго Дідіченко. 

Право власності

Часто буває складно з’ясувати, кому належить земля чи зруйновані будівлі, як домовитися з власниками. Процес складний і не завжди прозорий, каже Дідіченко. Загалом найбільше викликів пов’язані з тим, що на багатьох територіях право власності доводиться встановлювати «з нуля»: документи хаотичні, частково знищені або застарілі, межі ділянок не уточнені. У мирний час це можна вирішувати через геоінформаційні системи, але поблизу лінії фронту такі інструменти часто не працюють. Після руйнувань виникають і додаткові проблеми – власників може не бути на місці, архіви пошкоджені, спадкові справи «зависають».

Але проблема не тільки в праві власності, уточнює експертка. У багатоквартирних будинках після часткового пошкодження виникають більш практичні запитання: хто відповідає за утримання, ремонт і відбудову? Коли є десятки співвласників, важко визначити, хто ухвалює рішення, як розподіляється відповідальність і хто реально може діяти. Без зрозумілого управління спільним майном будь-яка відбудова «зависає в повітрі», навіть якщо формальні документи права власності більш-менш впорядковані.

Нестача кадрів

У муніципалітетах висока плинність кадрів через мобілізацію та реструктуризації. Також у професійному середовищі бракує урбаністів і планувальників, які працюють із просторовою документацією. Цей фаховий «пул» поки невеликий, акцентує експертка.

Несихронізоване управління

Між державним, регіональним і місцевим рівнями є управлінська розсинхронізація, вважає Дідіченко. За її словами, повноваження розмиті, документи часто розробляють паралельно й неузгоджено, через що один норматив може суперечити іншому. Це спричиняє затримки навіть тоді, коли ресурси формально є. Координація між департаментами, на думку експертки, також слабка: вони працюють ізольовано.

Конкуренція між громадами

Громади конкурують не через конфлікти, а через структуру грантових програм, які підтримують обмежену кількість бенефіціарів. Це змушує змагатися замість того, щоб об’єднуватися.

Застаріле законодавство

Законодавство не пристосоване до умов війни й не узгоджене із сучасними підходами до відбудови, зокрема принципами циркулярної економіки [економічна модель, де ресурси використовують повторно та зменшують відходи].

Через це багато рішень ухвалюються «на межі» норм [тобто формально в межах закону, але дуже близько до його порушення], а процедури надмірно бюрократичні або взагалі неможливі для виконання, каже Марго Дідіченко. Тендерна система домінує над конкурсами, тому якість архітектурних рішень і контекстність відбудови часто не є пріоритетом.

Війна

Через обстріли РФ руйнувань більшає, а пріоритети громад змінюються.

Обкладинка: будівництво станції для очищення води у Миколаєві