Велика грозова хмара; арткар за мотивами робіт Марії Приймаченко; дзеркальна інсталяція, що поєднує небо й землю: це роботи від українських команд на фестивалі Burning Man, який цьогоріч проводять із 24 серпня до 1 вересня в пустелі Блек-Рок (Невада, США). 

Уже в перший день відкриття фесту пустелю накрила буря, найбільша за історію Burning Man. Ураган силою 10 балів знищив одну з інсталяцій, «Чорну хмару», яка встигла простояти всього 15 хвилин, а також пошкодив інші інсталяції українських команд.

Під час бурі кемпи були зруйновані вщент, намети зривало вітром разом із речами та документами, а також ураган перевертав автівки, писав автор Point of Unity Микола Каблука. Негода триває вже четвертий день підряд (із перервами) й нагадує погоду на фесті 2023 року, коли понад 70 тисяч відвідувачів фестивалю були заблоковані в пустелі через повінь, кажуть Віледжу в «Майстерні чудес», яка збирає «Синього бика» та Merman.

Black Cloud («Чорна хмара»)

Велику чорну хмару 30 метрів завдовжки, 17 завширшки й 15 метрів висотою містяни вже бачили на Софійській площі на початку червня. Вона складається зі 45 менших хмаринок, а на її пошив пішло чотири метри чорної тканини. Усередині були розташовані 20 стробоскопів, які спалахують, як блискавка.

 

«Чорна хмара» на Софійській площі. Григорій Веприк

 

Аудіовізуальну інсталяцію, стилізовану під дитячий малюнок грозової хмари, створив український художник Олексій Сай. «Це не лише мистецький об’єкт, а й емоційна метафора сучасного стану світу: тривожна, нависла, гучна й водночас спокусливо м’яка за формою», – коментує митець.

Як і зі справжньої хмари, з експоната звучить грім – звуки акустичного щоденника запорізького музиканта Дениса Васильєва (гурт Barabanza), а також звуки вибухів та обстрілів Запоріжжя. Аудіосупровід створив український drum and bass продюсер Involver.

Генеральний продюсер проєкту – Віталій Дейнега, який не вперше з командою представляє Україну на Burning Man: у 2023 році з «Феніксом», яка «з'явилася в довершеному вигляді лише після спалення короба», а у 2024 році – з I’m Fine, скульптурою, натхненною мемом і складеною з артефактів деокупованих територій.

 

«Чорна хмара» в пустелі. Григорій Веприк

 

Інсталяцію монтували всю ніч на 24 серпня, День незалежності України, але о 17:30 пустелю накрив ураганний вітер. Спочатку хмару розірвало посередині, а потім буря залетіла всередину інсталяції та остаточно її знищила. Зараз команда думає, як можливо відновити інсталяцію та поїхати з нею в європейський тур.

 

Григорій Веприк

 

UPD. Знищену «Чорну хмару» на фестивалі Burning Man перетворили на нову інсталяцію No Fate – це культова фраза з фільму «Термінатор». Це скорочена фраза “No fate but what we make” («Немає долі, крім тої, яку ми творимо»). 

Напис, ніби зроблений ручкою на листку, виклали зі зруйнованих решток «Чорної хмари». Команда це зробила за три дні в умовах пустелі, так представивши одразу дві інсталяції на Burning Man.

«Насправді, коли ми думали про цьогорічну роботу, образ Сари Коннор, яка кричить цю фразу світові, щоб попередити про небезпеку та потребу її зупинити, приходив до нас дуже часто. Я абсолютно переконаний, що якщо західні держави терміново не ввірвуться в гонитву озброєнь і військових технологій, то й до них доволі скоро можуть постукати у двері прикладом», – коментує генеральний продюсер Віталій Дейнега.

На тлі перебудованої інсталяції зіграв сет диджей і чинний військовослужбовець Анатолій Тапольський, який також грав біля торішньої інсталяції “I’m Fine” Він виступив у гіпсі, після перелому ноги під час шторму.

 

 

The Point of Unity («Точка єдності»)

Якщо відвідувач Burning Man зайде всередину інсталяції, то небо, як і пісок пустелі, буде видно і зверху, і знизу, тож він матиме враження, що стоїть у точці єдності двох світів.

Семиметрова дзеркальна інсталяція Миколи Каблуки (Expolight, Kabluka Light and Digital Sculpture) побудована на складних оптичних ефектах, які досліджують взаємодію світла із середовищем. Удень інсталяція відображає небо в піску, яке вночі стає зоряним, тобто трансформується із сонячним циклом.

 

Точка єднання. Микола Каблука й команда Point of Unity

 

За задумом, відвідувачі сприйматимуть інсталяцію через зір, дотик і звук: інтегровані звукові хвилі, створені на базі астрономічних параметрів і математичних алгоритмів, створюватимуть атмосферу спокою та концентрації.

UPD. Скульптура розташована в глибокій частині  плаї (висохлого озера)  поряд з головною фігурою Burning Man, яку спалюють наприкінці, а також неподалік від Темплу – місця, куди відвідувачі приходять із замітками і фото, залишають те, чого хочуть позбутися, як-от спогади про втрачених близьких, болючі переживання. 

Щоби закріпити дванадцятитонну скульптуру висотою шість метрів, використали найбільші гвинтові анкери, які коли-небудь застосовувалися на Burning Man. Це величезні шурупи довжиною майже два метри, які потрібно закручувати спеціальною технікою. 

Команда The Point of Unity співпрацювала з іншими українськими командами: наприклад, із Merman ділили пікап для перевезень, а з Black Cloud мінялися анкерами та інструментами.

 

Точка єднання. Микола Каблука й команда Point of Unity

 

Під час першої бурі в пустелі частина команди опинилася заблокованою біля інсталяції – прихистком став п’ятитонний дизель-генератор, за яким вони ховалися від летючих уламків, пише Микола Каблука. Попри це, інсталяція вистояла – не тріснула навіть скляна інформаційна стійка, яку збив вітер, тому її просто підняли та протерли від пилу. Наступного дня відбулася ще одна буря, уже менш потужна, але цього разу команда вже була готова, каже Каблука в коментарі Віледжу. Скульптура вистояла «після цілого тижня роботи до шостої ранку та сном по дві години, під нещадним сонцем, серед пилюки, спеки та навіть декількох бур».

UPD. Загалом за час фестивалю сталося близько десяти штормів.

Попри це, інсталяція перетворилася не лише для місце для медитацій, але й для весіль: за шість днів фестивалю їх тут відбулося шість, каже Микола Каблука. «Навіть коли ми розбирали скульптуру, люди підходили і дякували: «Ми тут провели весілля, у нас тут був найважливіший момент життя», – додає Каблука.

Транспортування інсталяції в Україну займе близько двох із половиною місяці, після чого її планують експонувати. Зараз уже є три потенційні замовники – девелопери та міські команди, які хочуть придбати скульптуру.

Микола Каблука й команда Point of Unity

 

 

Blue Bull («Cиній бик»)

Синій бик з однойменної картини Марії Примаченко (1947), який був частиною заставки телепередачі «На добраніч, діти!», тепер «оживає» у 3D і стає першим арткаром від України на Burning Man, щоб «створювати казкові враження вже дорослих дітей».

Це двоповерховий кар заввишки п’ять метрів; мобільна сцена, де відбуватимуться концерти, майстер-класи та виступи перформерів і митців з України та з-за кордону. Усередині інсталяції – простір для виступів і музики, а на даху – майданчик для гостей, який може вмістити до 30 людей одночасно.

 

Фото надані командою

Арткар cтворила «Майстерня чудес», яка й раніше допомагала проєктувати та виготовляти інсталяції українським командам, у партнерстві зі спільнотою Ukrainian Burners.

«Cиній бик» вирушив із «Майстерні чудес» ще 30 червня. З Гданська його перевозили морем до Сан-Франциско, а далі – наземним транспортом у Лос-Анджелес. Щоб зібрати все обладнання, витратили близько трьох тижнів, а дорога до пустелі тривала майже дві доби. Далі команда три-чотири дні складала арткар у пустелі, розповідають у команді для Віледжа.

Також через негоду постійно переносили інспекцію «Синього бика», бо для виїздів уночі й удень необхідно отримати ліцензію. Станом на ранок 27 серпня (за київським часом) виступи артистів на арткарі не почалися, бо «все залило дощем».

 

 

Mermen («Русал»)

Перед тим як поїхати на Burning Man, «русал» уже встиг пожити в Києві: біля Арки свободи українського народу, на набережній Дніпра, на території Unit.City й в одному із супермаркетів «Сільпо» в Києві. 

Він став першим українським проєктом, який отримав офіційний грант Burning Man. Це дванадцятиметрова деревʼяна скульптура, яка п’ять років – через пандемію та повномасштабне вторгнення – не могла дістатися пустелі. Не дарма автор проєкту Андрій Крапивченко називає його символом наполегливості: далі контейнер з інсталяцією кілька разів зупиняли під час дороги через помилки брокерів – спочатку в Польщі, потім заарештували в Німеччині, розповідають Віледжу в команді.

 

 

Арт їхав із «Майстерні чудес» разом з інсталяцією Point of Unity Миколи Каблуки. Дорогою в пустелі, контейнер, імовірно, впав у порту, тому обидві інсталяції зазнали пошкоджень. У Point of Unity розбилися скло й корпус, а Mermen отримав значні пошкодження конструкції, тож довелося шукати заміну деталям. 

Разом із непогодою це затягнуло процес монтажу, тому монтаж Mermen завершили лише 26 серпня (за часом у Неваді, США), а після цього пустелю накрив дощ, додають у команді.

Соняхи з металу 

Футуристичні соняхи з металу, створені в Харкові – ідея архітектора й дизайнера інтерʼєрів Володимира Пономаренка. Спочатку їх задумали для закладу HeyDay в Чикаго, який відкрили в серпні, розповідає Віледжу співзасновник проєкту та фонду Rescue Now Михайло Черноморець.

 

Щоб виготовити соняхи, використовували технологію гідроформування, тобто металеві листи герметично зварювали, під тиском води вони набували складних плавних форм, а далі кожен елемент коригували вручну. Це модульні соняхи, пелюстки яких розташовані на різних рівнях і під різними кутами, що створює ефект руху, ніби вони тягнуться до світла. Також інсталяція висотою 3,8 метра має дзеркальну поверхню, яка відбиває навколишній простір, що змінюється залежно від часу доби. 

 

Після тижня в пустелі на Burning Man соняхи стануть постійною експозицією в закладі HeyDay в Чикаго. Також за допомогою соняхів планують збирати донейти на Resсue Now, який займається програмами психоемоційної підтримки дітей в Україні. 

На момент публікації редакція Віледжа не отримала відповіді щодо стану інсталяції після бурі, ймовірно, через поганий зв’язок у пустелі.

«Смертю смерть подолав»

Це дев’ятиметрова скульптура від Володимира Семківа та ZAG Gallery, яка не доїхала на Burning Man. Галерея пройшла всі етапи відбору, отримала підтвердження участі, погоджене місце в таборі й технічну документацію, але команда, відповідальна за встановлення інсталяції та управління нею, не отримала американських віз, за винятком скульптора Володимира Семківа, тож участь у фестивалі довелося скасувати, розповідає Віледжу директорка галереї Христина Береговська. Зараз у галереї розглядають можливість показати артпроєкт в інших форматах і просторах.

 

Фото надане Віледжу Володимиром Семківим

 

Дерев’яна скульптура на стальному каркасі відсилає до скульптури Ніки Самафракійської, античної богині перемоги. Скульптура має отвори у формі силуетів людей, розповідає Віледжу скульптор Володимир Семків. Усередину скульптури можна було б залізти по драбині із шоломом і страхувальною підвісною системою, а також піднятися нагору, повз фото загиблих українських військових усередині. За задумом скульптора, після показу скульптура мала бути спалена.