«Літеропад» та арт в пошкодженому «Торонто-Київ»: 13 виставок листопада

Модульне місто з дерева й паперу зі спільним маніфестом молоді в Українському домі; цирковий реквізит і живі перформанси в Національній академії мистецтв; 33 літери української абетки за зразками музейних експонатів в Музеї історії Києва; а також виставка сучасного мистецтва в пошкодженому російським ударом комплексі «Торонто-Київ»: 13 виставок листопада, які варто відвідати.

 

Модульне місто з дерева та паперу стане центральною інсталяцією виставки. На його поверхнях молодіжні спільноти залишили спільний маніфест зі своїми мріями, страхами й цінностями. 

Також покажуть візуальну поезію Станіслава Туріни «Мій ідеальний день» про життя після завершення війни та проєкт учнів Київського державного художнього ліцею «Чи будуть діти малювати на шпалерах у майбутньому?»

У нижньому фоє Українського Дому запустили програму «Безпечний простір» – серію виставок сучасних українських митців, які можна буде відвідувати під час повітряних тривог. У листопаді покажуть роботи Олекси Манна.

«Цирковий номер – не просто сукупність складних трюків», – кажуть організатори. Це сценічний твір із власною драматургією, музикою, костюмами й художнім образом. 

На виставці покажуть макет цирку-шапіто, костюми та реквізит артистів, архівні матеріали й роботи українських митців. Також проведуть екскурсії та живі циркові перформанси.

Близько 500 фотографів і фотографок подали роботи на третій конкурс MYPH Photography Prize, але до фіналу дійшли лише дев’ять авторів.

Їхні фотосерії покажуть на виставці, а роботи ще 12 учасників шортліста представлять у відеопрезентації.

Після російського удару в комплексі «Торонто-Київ» вибило вікна й пошкодило фасад. Тепер частину будівлі відкрили для виставки сучасного мистецтва. У ній візьмуть участь 11 митців, які представлять живопис, скульптуру та вишивку. 

Виставка присвячена «межі як моменту, після якого повернення до минулого вже неможливе». Усі роботи можна буде придбати на онлайн-аукціоні, який триватиме до завершення виставки.

«Щоб це «постійно» все-таки нарешті стало тимчасовим», – так кураторка Вікторія Степанець пояснює задум виставки про життя в умовах тривалої війни.

Через живопис, інсталяції, скульптури й відеоарт художниці досліджують психологічний стан людини, яка живе в постійній невизначеності, звикає до нової реальності, але водночас намагається її змінити.

На муралі київської художниці Марії Шанго – спогад про перші місяці повномасштабного вторгнення на Київщині, коли попри біль у місто прийшла весна.

Це одна з 25 робіт художників із різних регіонів України, які створили спільний мурал площею 400 м² у Львові у 2022 році. Тепер його репродукції покажуть у Києві. За час існування проєкт зібрав майже 20 тисяч доларів на підтримку українських військових і дитячих освітніх таборів.

33 літери української абетки відтворили за зразками з музейних експонатів – газет, книжкових обкладинок, театральних афіш, листівок і поштових марок.

Серед них – «Українська абетка» Георгія Нарбута 1917 року, заборонена царською владою газета «Боротьба» 1906 року та тарілка з вензелем Марії Заньковецької. Виставка показує, як українська кирилиця змінювалася й ставала частиною візуальної історії Києва.

«Усе тимчасове. Окрім, можливо, каменю»: це виставка про крихкість та умовність відчуття захищеності під час війни.

Одинадцять українських митців працюють із каменем, металом і склом, щоб осмислити, чому люди продовжують жити й працювати в умовах постійної загрози – відчиняють майстерні, заселяють квартири й підтримують роботу культурних інституцій.

6.0 – не фінальна версія, а чергове оновлення. Так Олександр Янович пропонує дивитися на життя, яке не можна виміряти цифрами чи лінійно порахувати.

Художник звертається до футуристичних експериментів Михайля Семенка, перетворюючи слово на візуальний жест, а число – на поетичний знак.

Даша Супер і Катерина Шовкопляс досліджують, як людина створює власну ідентичність і контролює те, як її сприймають інші.

У спільній виставці художниці поєднали живопис, кераміку та медіатвори: Даша створила порцеляновий сервіз, а Катерина перенесла фотографії з її особистого архіву в живопис.

Згодом вони створили серію керамічних статуеток у повний зріст під назвою «Гардероб» і мальовані портрети, які фіксують теперішній образ Даші, що із часом змінюватиметься.

Віктор Григоров міг створювати розкішні ню, а міг працювати над монументальними мозаїками для державних установ та оздобленням Михайлівського Золотоверхого собору.

Ретроспектива покаже різні періоди його творчості – від ранніх індустріальних пейзажів та ескізів монументальних робіт до експериментів кінця 1990-х – початку 2000-х років.

Українська та єврейська культури зустрічаються в роботах художників театру 20 століття.

На виставці покажуть оригінальні роботи Марка Епштейна, Нісона Шифріна, Матвія Драка, Михайла Френкеля, Михайла Глейзера та Віктора Гукайла, а також Вадима Меллера й Данила Лідера.

Серед центральних експонатів – ляльковий вертеп Ірини Уварової для проєкту Шарля Фоєрберга, створений у 1990-х роках.

Після смерті художника Ігоря Сєлємєнєва його батьки передали архів Андрієві Підлісному – другу й колезі, з яким вони разом працювали в майстерні Київського інституту автоматики.

Підлісний переосмислив ці роботи й створив на їхній основі нову серію графіки, поєднавши власний метод із генеративним штучним інтелектом. Частину архіву Сєлємєнова вперше покажуть широкій публіці.