Командні ігри на асоціації, швидкість, уяву, дедукцію та блеф, карткові ігри «на виживання» або реакцію, а ще «хабарницька» гра на одного та настілка, у якій неможливо програти. Віледж підготував добірку настілок, у які можна пограти самому, з другою половинкою, сім’єю або друзями – на вечірці, побаченні або родинному застіллі.

Ми спеціально не розписували правила докладно – у тексті короткий опис гри. Це також не рейтинг настілок, а добірка під настрій і вподобання гравців.

«Дорфромантік»

Кооперативна тайлова [tile – плитка] гра, під час якої гравці мають скласти карту із шестикутних форм, виконуючи завдання. Якщо ви тільки заходите у світ настілок, спробуйте її.

Спершу треба перемішати всі плитки завдань і розкласти їх на столі у стосики. Далі – перемішати всі плитки краєвидів, на яких зображені ліси, річки, дороги або міста.

Усі гравці ходять по черзі: кожен має взяти одну плитку з краєвидом або завдання та додати їх до уже наявних на полі. За перші три ходи учасники обов’язково мають узяти завдання: наприклад, зібрати певну кількість дерев у лісі або побудувати дорогу певної довжини.

За вдалі комбінації й виконані завдання команда отримує бали. Гра закінчується тоді, коли закінчаться всі плитки. Хороша новина – у грі ніхто не програє.

«Діксіт»

Гра на асоціації. Один із гравців загадує карту, а решта мають потім її відгадати.

Кожному роздають по шість карт. Гравці по черзі обирають картку й називають слово-асоціацію до неї (наприклад, «природа», «маніпуляція»). Інші гравці вибирають зі своїх карт ту, яка найбільше підходить під асоціацію.

Потім усі картки перемішують і викладають на стіл. Гравці намагаються визначити загадану карту й за результатами отримують певну кількість балів. Усі використані карти скидають, а учасники набирають карти, щоб під час ходу в кожного було по шість штук.

Партія триває, доки хтось із гравців не набере 30 або більше балів. Перемагає той, хто отримає найбільше балів – відповідно, відгадає найбільше асоціацій.

«Вибухові кошенята»

Карткова гра «на виживання». Гравці мають по черзі витягувати карти й «не вибухнути».

Гравці отримують чотири стартові картки й одне «знешкодження». По черзі гравці тягнуть карту з колоди – є стандартні карти, які вказують на певну дію, наприклад, гравець може переглянути верхні карти, змусити суперника походити двічі абощо.

Також є «кошенята» – карта, яку гравець має знешкодити, або ж він вибуває з гри. Перемагає той, хто до кінця лишається у грі.

«Одним словом»

Кооперативна гра, у якій один гравець відгадує слово, а решта мають давати йому підказки одним словом.

Ведучий наосліп бере одну з карточок і називає число від одного до п’яти – це номер слова на карті, яке треба відгадати. Решта гравців бачать загадане слово на картці й мають таємно записати по слову-підказці. Після цього учасники показують одне одному записані слова – усі однакові, спільнокореневі та/або синоніми прибирають із гри.

Це приклад однієї з гри: ведучий наосліп обрав перше слово на картці – «борщ». Решта таємно пишуть підказки. Завдання ведучого – вгадати слово з першого разу

Далі слова, що лишилися у грі, оглядає ведучий. Він має відгадати загадане слово – спроба лиш одна. Якщо вгадав – команда лишає картку на столі, не вгадав – карту та ще одну додаткову прибирають із поля. Грають усі по колу до останньої карти на столі – перемагає команда, що набрала найбільше балів.

«За Нортвуд!» 

Соло-гра у стилі «хабарів». Гравець подорожує Нортвудом і переконує тваринних правителів стати його союзниками.

Гра складається з раундів, у яких треба грати проти одного з восьми правителів – кожен із них має «свою масть», рівень складності й вимоги. 

Щоразу гравець має відвідати новий феод і поговорити з його правителем, щоб виграти потрібну кількість «хабарів». Правитель «ходить» верхньою картою колоди, гравець обирає одну карту з рук у відповідь. Ціль – відповісти правителю картою тією ж мастю. Якщо карта гравця виявилася «старшою», він виграє «хабар». 

Ось такий вигляд має ігрове поле «За Нортвуд!» Гравець має зіграти проти кожного правителя й залучити його підтримку.

«Візит» завершується, коли карти закінчуються на руках або в колоді. Гравець рахує кількість отриманих «хабарів». Якщо вона дорівнює числу на карті феоду, правитель стає союзником.

Гра триває, доки «хабарі» не запропонують кожному правителю. Завдання – здобути щонайменше чотирьох союзників.

«Азул»

Стратегічна гра, у якій треба скласти мозаїку. Мета гри – зібрати якнайбільше комбінацій та отримати найбільше балів.

Перед початком гри треба взяти ігрові планшети, також викладають диски й чотири мозаїчні плитки на них. По черзі гравці беруть усі плитки одного кольору з диска, решту плиток кладуть у центр столу. Якщо плитки беруть зі столу, треба забрати всі плитки одного кольору й жетон першого гравця. Жетон вказує на те, хто ходитиме перший наступного раунду, й одразу мінусує один бал гравцеві.

З диска можна взяти всі плитки тільки одного кольору, решту скидають на стіл.

Коли вперше гравець бере плитки з центру столу, він має також забрати жетон першого гравця, який мінусує бал, але дає змогу наступного раунду ходити першим.

Набрані плитки за кольорами розміщують у п’ять горизонтальних рядків. Якщо плитки не поміщаються, вони «падають на підлогу» (і мінусують бали). Грають до тих пір, поки не закінчаться всі плитки на столі.

Ось такий вигляд має процес «облицювання» – усі завершені кольорові лінії переходять на стінку.

Далі гравці «облицьовують» стіни – якщо на планшеті є завершені кольорові лінії, одну плитку треба перемістити на стінку, а решту скинути в ігровий мішок. Незаповнені ряди лишаються на наступний раунд. 

Гра завершується, коли один з учасників закриває горизонтальний ряд на стіні. Перемагає той, хто отримає більше балів.

«Живопис»

Сімейна гра, під час якої треба «намалювати» картини. Перемагає той, хто зібрав найбільше балів на «видимі символи» на картинах.

Усім учасникам роздають «фони картин» і «натхнення» – ігрова валюта, за яку можна купити елементи картини. Також треба обрати концепт гри – він визначає, як саме зараховуватимуть бали.

Ось такий вигляд мають гральні елементи: фон, елементи, з яких складають картини, «натхнення» та прапорці, які визначають кількість балів наприкінці гри.

На ігровому полі розкладають картки, з яких і створюють, власне, картину. Першу картку на полі можна взяти безплатно, за всі інші в лінії доведеться платити «натхненням».

Картку, яка лежить ліворуч, можна взяти безплатно. Якщо гравцеві треба, наприклад, четверта, він має «заплатити натхненням» за три картки, які лежать перед нею.

Картину можна скласти вже з трьох елементів, хоча «в руки» можна набрати п’ять карток. У процесі «малювання» також треба звертати увагу на кольорові позначки – сонечко, трикутник й інші – за них нараховуватимуть бали. Гра закінчується, коли всі гравці «намалюють» три картини. Перемагає той, у кого більше балів – відповідно, вигідніше «намальовані» картини.

Унизу кожної картинки є певні кольорові позначки – картину треба скласти так, щоб виконати якнайбільше умов гри, згідно з концептами.

«Кодові імена»

Командна асоціативна гра, у процесі якої команди мають знайти своїх «агентів» серед усіх слів на полі.

На столі викладають сітку з 25 карток-слів. На іншому боці картки зображені «агенти» синього або червоного кольору та «мирні мешканці». 

Кожна команда має капітана, який знає, де розташовані їхні «агенти». Він одним словом і числом має підказувати команді. Наприклад, «річка 2» – це число означає, скільки карт зі словами стосуються підказки [кодові слова «потік» і «протягом»].

У цей час команда намагається знайти своїх «агентів». Якщо учасники натикаються на «вбивцю», гра закінчується їхньою поразкою. Також є «мирні жителі» – вони не загрожують нікому, але забирають право ходу – він переходить іншій команді. 

Обговорювати підказки може вся команда, однак до обговорення не долучаються капітани. Перемагає та команда, яка першою знайде своїх «агентів».

«Пончевілля»

Швидка карткова гра, де учасники мають складати пончики різних видів та отримують бали за вдалі комбінації.

На початку гри на столі розкладають жетони з номерами – це цукерні. У гравців на руках завжди має бути набір карток із номерами, які відповідають викладеним жетонам. Під ці жетони кладуть картки тістечок.

Гравці таємно обирають десерт, який хочуть забрати собі, і кладуть картку з відповідним номером. Потім усі гравці одночасно відкривають картки: пончики й бали отримують ті, у кого не повторюються числа.

У процесі гри кожен обирає, яке з тістечок хоче забрати собі – перед собою треба покласти картку з відповідним номером долілиць. Потім усі гравці одночасно відкривають картки: якщо в кількох гравців збігаються номери пончиків, вони не отримують нічого. Гравці з унікальною «Ставкою» забирають тістечка собі.

Бали рахують тоді, коли закінчуються всі карти. Перемагає той, у кого більше балів.

«Тако Кіт Коза Сир Піца»

Швидка гра на реакцію – гравці по черзі викладають карти й промовляють відповідну лічилку. 

Перед початком гри всі картки треба перемішати й порівну роздати гравцям. Гравці ходять за годинниковою стрілкою й по черзі називають слова з лічилки – Тако, Кіт, Коза, Сир, Піца. Якщо карта й назване слово збігаються, треба накрити долонями картки в центрі столу.

Той, хто поклав руку на ігрове поле останнім, забирає собі всі ігрові карти й кладе їх униз стопки. Якщо хтось помилково накрив карти, то теж забирає всі карти з центру. Під час гри треба скинути всі карти – перемагає той, хто перший їх позбудеться.

«Топ 10»

Кооперативна гра на асоціації. Гравці разом мають підібрати відповіді від «найслабшої» до «найсильнішої», зважаючи на підказки ведучого.

Ведучий отримує випадкову картку із завданням-питанням: наприклад, розставити їжу від найсмачнішої до найгидотнішої.

Кожен із гравців включно з ведучим отримує число від одного до десяти та має відповісти на поставлене питання, зважаючи на рівень. Наприклад, на першому місці стоятиме полуниця, а на другому – печінка.

Тепер ведучий має розставити гравців з їхніми номерами по черзі. Скільки помилок припустився ведучий, стільки «єдиноріжок» [життів] у команди лишається. Перемогу зараховують після п’яти вдалих раундів.

«Знайди шпигуна»

Соціальна гра на блеф і дедукцію. Один із гравців – шпигун, який має відгадати місце, вказане на гральній картці. 

Усі учасники отримують карти, на яких вказане певне слово, наприклад, місце – це може бути кафе, лікарня, корабель, ресторан тощо. Один із гравців отримує картку «шпигун» – він локацію не знає.

Далі гравці по черзі ставлять одне одному запитання, щоб здогадатися, хто шпигун. Водночас шпигун орієнтується на відповіді решти й має вгадати загадане місце (але не озвучувати його). 

Після короткого обговорення починається голосування: гравці мають обрати шпигуна. Якщо шпигуна вгадали – перемагає команда, якщо ні – перемога дістається шпигунові.

«Містеріум»

Кооперативна гра на асоціації. Один із гравців стає привидом і має повідомити решті учасникам-екстрасенсам, хто злочинець.

Перед гравцями розкладають певну кількість персонажів, локацій і предметів. У кожного екстрасенса буде свій набір злочину.

Один із гравців стає привидом, який за допомогою снів має розказати про злочин і хто його скоїв.

Щодня привид роздаватиме кожному учаснику підказки у вигляді снів. Гравці можуть радитися між собою та зрештою обирають одну карту, яку дух намагався загадати кожному з екстрасенсів. За один день можна використати лиш одну спробу для відгадування.

Коли всі учасники знайдуть загаданих персонажа, локацію та предмет, привид обирає один із комплектів. Щоб перемогти, екстрасенси мають розпізнати, який саме комплект обрав привид.

«Круті перці»

Карткова гра, у якій гравці мають зібрати найсильніші «банди перців» і стати наймогутнішим босом мафії.

Усім гравцям роздають по шість карт – кожен з учасників обирає одну карту, яку лишає собі, а решту передає співкомандникам. Обмін триває, доки всі не наберуть шість карт.

Мета гри – зібрати найсильнішу «банду перців».

Під час свого ходу можна 1) зібрати «банду» – вона складається з трьох і більше перців 2) поповнити «банду» – додати одну або більше карт 3) зіграти «пекучу» [червону] карту 4) зіграти картку дії або 5) спасувати й скинути одну карту.

Після кожного ходу гравці набирають дві карти з колоди. Коли гравець бере останню карту зі столу, у кожного лишається останній хід. Перемагає той, хто зібрав найсильнішу «банду перців».

«Стадний інстинкт» 

Паті-гра, у якій для перемоги треба «піддатися стадному інстинкту».

Ігровим полем слугує загорожа з жетонами корівок і м’якою рожевою фігуркою усередині. Гравцям також треба ручка/олівець та аркуш. Або відповіді можна записувати в нотатках.

Гравці ходять по черзі: один з учасників бере карту й зачитує написане на ній питання. Наприклад, найсмачніший смак чипсів.

Усі гравці одночасно мають таємно записати відповіді на запитання. Далі всі по черзі зачитують відповіді. Ті, хто записали найпопулярніші відповіді, отримують жетон корівки, а отже – бали. Тобто якщо четверо гравців написали «сир», вони отримують по одному балу.

Якщо один із гравців дав унікальну відповідь, він отримує рожеву фігурку й на наступний раунд оголошується чудилом. Чудило отримує бали, але не може виграти гру, тому іграшку треба скинути на іншого гравця.

Гра триває до восьми переможних балів в одного з гравців. Якщо сталася нічия, грають до першої перемоги учасників.