Ви могли вже бачити ці предмети – дзеркало з колекції Break Free у вітрині київського ЦУМУ чи дзеркала «Пори року» під час Ukrainian Design Week у Мистецькому Арсеналі. Зараз ці предмети – частина експозиції галереї предметного дизайну Panoptikum Gallery, що розташована на ДВРЗ біля меблевої майстерні Kassone.

«В Україні є картинні галереї, із крафтом, гончарством, але меблевої немає. Це перша галерея в Україні», – розповідає її співзасновник Андрій Руденко. Галерея, відкрита у 2020 році – у розпал пандемії коронавірусу – зараз працює лише за попереднім записом. У роки Другої світової війни тут була казарма, яку збудували німці для військовополонених, а далі ангар, приміщення для Київського заводу експериментальних конструкцій. На згадку тут лишився двоскатний дах, зроблений за німецькою технологією.

Найперше запитання до співзасновників галереї – чи реально залучити відвідувачів їхати на ДВРЗ? Але насправді є охочі подивитися на естетику серед промислових кранів. Наприклад, під час першого тижня промислового дизайну «ДВРЗ Design Days» галерею й меблеву майстерню відвідали півтори тисячі людей, а цього року хочуть залучити ще більше відвідувачів і відкрити додаткові локації в «Культмотиві» на Подолі та на Куренівці.

Під час екскурсії меблевою майстернею та галереєю редакторка The Village Україна Вікторія Кудряшова запитала у співзасновника Kassone й Panoptikum Gallery Андрія Руденка й у партнера з розвитку Panoptikum Collections Романа Михайлова, як популяризувати український предметний дизайн в Україні і як готуються до «ДВРЗ Design Days» наприкінці серпня 2024 року.

 

У меблевій майстерні: прототипи, що можуть стати «функціональним мистецтвом»

На вході меблева майстерня Kassone була би схожа на стандартний офіс, де співробітники працюють над кресленням, лишень пахне новими меблями. Загалом тут працює близько 60 людей, 20 із них – у цеху, інші – на віддаленій роботі. 12 співробітників майстерні зараз служать у лавах ЗСУ. Тож, крім меблів, у майстерні встигають виготовляти й «технологічні речі з дерева» для військових цілей.

Серед частин від меблів, які скоро стануть одним цілим, зберігають і прототипи, на розробку й виготовлення яких у деяких випадках може піти до дев’яти місяців. Це барні шафи, комоди, стільці й навіть мінібібліотеки. Після проб і помилок ці прототипи можуть стати предметами функціонального мистецтва.

– Коли люди приходять сюди, то розуміють, що меблі роблять не лише з дерева, ДСП чи МДФ, але й з металу, скла, тканини, навіть із грибів або із землі, і всі ці матеріали можна між собою поєднувати. Ми багато експериментуємо, адже я завжди мріяв створювати не просто меблі, а витвори мистецтва, неординарні предмети, які виходять за межі звичних форм, – каже співзасновник меблевої майстерні Андрій Руденко, який у минулому був столяром.

Кілька прототипів, які вже стоять на двох ніжках, але ще не набули остаточного вигляду – з колекції Mushrooms. Як можна здогадатися з назви, столик і барна шафа виготовлені зі справжніх грибів. Це гриб чага, який висушували протягом восьми місяців, а тим часом розробляли технологію, як його стабілізувати. Запитуємо, як почали працювати з цим матеріалом.

– Це цікава історія, – відповідає Андрій Руденко. – З дизайнерською спільнотою ми поїхали на відпочинок у Карпати й пішли гуляти в ліс. Якраз пройшов дощ, я помітив сонячний промінь, що світив на цей гриб, він був дуже красивий, хоч хтось і вважає його паразитом на дереві. Я привіз цей гриб із собою й поклав на батарею. А потім подзвонив одному знайомому, який живе на заході України, він мені передав ще два мішки таких грибів «Новою поштою». І з цими двома мішками ми експериментували практично рік, – каже Руденко, який створив колекцію разом із дизайнером Валерієм Кузнєцовим.

 

Він додає, що на виставці Maison&Objet у Парижі цей матеріал, гриб, став трендом – його помістили в тренд-зону, де зазвичай розміщують колір, матеріали чи форму, які будуть важливими в дизайні наступного року.

Одразу впадають в око шафи Bubbles, дизайнером яких також став Андрій Руденко:

– Здебільшого у Bubbles 68 кульок, але на кожен виріб видають паспорт, де написано, скільки їх, і це може бути інша кількість, – каже дизайнер. – Ще один Bubbles буде в галереї, вони є різних кольорів. Шафу синьо-рожевого кольору ми везли [на виставці колекційного дизайну] Collectible. Приїжджаємо – а на афішах виставки по всьому Брюсселю наш Bubbles, – усміхається Андрій Руденко.

Також у майстерні стоїть кілька шаф і приліжкових тумб з українським орнаментом на дверцятах, дизайн для яких розробила дизайнерка й дослідниця українського етносу Христина Гайдамака ще у 2020 році. Ця колекція має визначені пастельні кольори, а оформлення фасадів – бузкова «Чернігівська вишиванка» й біла «Скіфські баби», з орнаментом 18 століття.

– Цю колекцію, «Рід», ми створювали більше для середнього сегмента й умовно назвали українською IKEA, бо тут є хороша основа, але водночас меблі доволі прості в збірці, – коментує Роман Михайлов.

Нам пропонують протестувати стілець «Хмиз», дизайн для якого розробив Андрій Хворостянов із Харківської школи дизайну. Попри відсутність великої спинки, стілець доволі зручний.

– Усе починалося з табурета, бо він простіший за способом створення, – каже Роман Михайлов. – Хворостянов працює з гнутими формами. А ще тут колір сидіння не за номером, просто намішали фарбу й не «промазали». Це вже третій прототип, перший зберігається в галереї, – додає Михайлов, заглядаючи на номер під сидінням, – Тобто стільці не лімітовані, але це й не масове виробництво.

Стілець, якому понад 25 років і світильник з облямівки від «кроксів»: що всередині Panoptikum Gallery

На вході в галерею – скульптура, яку також створив Андрій Хворостянов напередодні першого «ДВРЗ Design Days». Її називають точкою відліку й «початком тривимірності». Ми трохи дискутуємо, як можна інтерпретувати скульптуру.

– Тут ще був Rebuild Ukraine Hackathon, архітектурний конкурс із відбудови Салтівки [район Харкова, який регулярно обстрілюють], канадці давали грант, – додає Роман Михайлов, показуючи на мурал на стіні, де зображені учасники першого «ДВРЗ Design Days». Цього року мурал хочуть розширити й візуалізувати частину Києва, де також будуть проходити івенти.

 

– В Україні є картинні галереї, з крафтом, гончарством, але меблевої немає. Це перша галерея в Україні, – каже Андрій Руденко, відчиняючи двері, – До прикладу, у Європі такий формат уже не є чимось новим. А в нас митцям, які створюють предметний дизайн, просто немає де виставити свої вироби на широкий загал. 

Простір Panoptikum Gallery утворився доволі органічно: співвласники Kassone саме думали, де розмістити вироби, яким ставало все тісніше в меблевій майстерні, аж тут знайшли дерев’яний красивий дах у цьому приміщенні, який міг стати доповненням до експонатів.

 

– Буває так, що можна створити один предмет, просто поставити його в порожню кімнату й буде гарно. Ми на виставку повезли шафу й тумбочки з колекції Break Free, а потім на наступну виставку треба було везти щось інше, не любимо повторюватися. Але куди тоді дівати ці предмети? Хіба що на склад, – каже Андрій Руденко. – Але я запропонував Борі [Борису Пилипенку, співзасновнику меблевої майстерні Kassone та Panoptikum Gallery] відкрити галерею. Тим паче була зацікавленість, людям була цікава історія цих предметів. А потім дизайнери за кавою почали мені казати: «У мене є два прикольні предмети, давай привезу?», і простір почав поступово наповнюватися предметами з історією. Зараз він дає нам змогу ближче знайомити українців із предметним і галерейним дизайном – у цьому ми бачимо нашу місію.

Перша колекція під брендом Panoptikum Collections мала назву Break Free. «Бути вільним у дизайні, бути вільним у своїх переконаннях і шукати людину, якій теж це сподобається», – описує концепцію колекції та галереї Андрій Руденко.

Серед експонатів – стілець, якому 25 років і який одним із перших в історії незалежної України побував на європейських виставках; перший прототип світильника з облямівки «кроксів», схожий на хмаринку, від дизайнера Валерія Кузнєцова; стіл із вбудованим стільцем, який можна дістати, як конструктор; чотири дзеркала «Пори року» з експериментальною технологією напилення на склі – принагідно нам пропонують вгадати, де «зима», «весна», «літо» й «осінь» (і ми вгадуємо).

 

Зараз галерею планують відкривати для широкого загалу та розширювати. Для цього вже взяли в оренду площу, що дасть змогу збільшити галерею вдвічі. До «ДВРЗ Design Days» залишається трохи понад два місяці, за цей час треба встигнути прибрати одну зі стін і зробити ремонт, каже Роман Михайлов. 

Для оновленого простору дизайнер Юрій Зіменко спроєктував куб зі скла. Під час цьогорічного «ДВРЗ Design Days» у скляному кубі хочуть розмістити ювелірні вироби, а у звичайний час тут буде зона для перемовин із клієнтами.

Предметний, промисловий і галерейний дизайн: де межа й чи є вона взагалі

– Дизайнер інтер’єру вирішує, як зробити інтер’єр комфортним, а предметний дизайн допомагає його оживити, щоби річ говорила за власника. І навпаки, щоби власник сам дивився, наприклад, у дзеркало, і це дзеркало щоразу викликало емоції, – каже Роман Михайлов.

 – У 2011 році, коли меблева майстерня тільки почала працювати, був дуже популярний стиль прованс, потім класичні вироби, із ліпниною, далі – лофт, а після цього – мінімалізм. Ремонт гарний, але ніби нудно, тому тобі хочеться привезти додому класний артовий килим, і, коли ти це робиш, настрій одразу змінюється. Тобто предметний дизайн формує тренд на дизайн інтер’єрів. А у промисловому дизайні емоцію дуже важко піймати, хіба що якусь «голу» емоцію. Галерейний дизайн – це вища точка майстерності мебляра, дизайнера та матеріалу. Наприклад, у майстерні Kassone ми прагнемо створювати не просто меблі за технічними вимогами, а предмети інтер'єру, що привертають увагу, викликають емоції й позитивно впливають на повсякденне життя їхніх власників. Тому ми постійно шукаємо ідеї й беремось реалізовувати по-справжньому складні задуми дизайнерів, – говорить Андрій Руденко.

Ми попросили Андрія та Романа пояснити, що таке предметний дизайн для людей не з їхньої «бульбашки». За їхніми словами, український дизайн ще надто молодий, щоби говорити про конкретні класифікації.

У загальному розумінні предметний дизайн – це дрібносерійне виробництво, а галерейний – ще вужче, коли предмет унікальний і ще не перейшов у дрібносерійне виробництво. Промисловий дизайн – це те, що можна поставити на потік у великих масштабах, він завжди функціональний. Умовно, це стілець, який можуть випускати тисячами штук. Щойно фабрика взяла предмет у виробництво, зробила з нього бренд і серію, предметний дизайн стає промисловим.

Коли можна тиражувати предмет? Андрій Руденко вважає: якщо його замовляють принаймні втретє, можна вже налагоджувати технологічні процеси й думати над вдосконаленням виробництва, бо цей предмет може продаватися.

– Галерейне мистецтво задає тон, емоцію, а вже потім завдяки спрощенню й оптимізації предмети дизайну можуть ставати спочатку дрібносерійними, а потім і повністю серійними, – пояснює Роман Михайлов.

Український дизайн – для європейців?

Щоби відповісти на це запитання мовою цифр, можна подивитися на статистику продажів: 90% предметів галерейного дизайну Panoptikum Collections продають за кордон, 10% – в Україні. Щодо меблевої майстерні Kassone, навпаки, більшість продажів припадають на Україну, а приблизно 10% продають за кордон, тому з боку бізнесу цей формат працює.

– Буває, показуєш комусь в Україні, предмет не подобається. А щойно починаєш виходити на європейський ринок, то один зацікавиться, другий, третій, і в Україні також починають купувати. Тобто вихід за кордон працює як реклама, – розповідає Андрій Руденко.

 

Роман Михайлов вважає, що український предметний дизайн поки що в процесі формування, хоча б тому, що він молодший за європейський.

– Усі форми вже придумали, нікого не здивуєш. Зробити можна лише нове поєднання, використати новий матеріал. На «ДВРЗ Design Days» будемо про це говорити, будуть цілі панелі, присвячені ретроспективі українського дизайну, як він формується і який він сьогодні. Цьогорічна тема – Now («Нині»). Ми запрошуємо відвідувачів дослідити характер українського дизайну через об’єкти. Вони є своєрідними маркерами сьогодення, адже розповідають історії про наш час, про місце, де були створені.

Андрій Руденко додає, що українцям важко конкурувати з європейцями й у фінансовому плані:

– З’їздити на виставку меблів у Мілані – це 250–300 тисяч доларів. Лише прототип одного дзеркала може коштувати три тисячі доларів, а їх там чотири. Плюс логістика, зняти стенди, зверстати каталоги, а ще ж треба подумати, де команді жити й що їсти, – підраховує Руденко. – Тому ще до повномасштабної війни це була неможлива історія, а зараз європейська спільнота дає дизайнерам можливість виходити колективними стендами. Тобто вони дають нам майданчик на 200 квадратних метрів і ми починаємо колаборацію, два місяці стараємося, щоби всі наші предмети сумістити між собою. Це дало можливість ефективніше представляти український дизайн у світі, адже нам справді є що показати. Тим паче зараз дизайн стає ще одним методом впливу, ще одним способом розповісти про Україну та привернути увагу до наших нагальних питань воєнного часу.

→ Також ми писали про перший випуск журналу про український дизайн «Літопис українського дизайну»

 

Щодо купівлі предметів дизайну, то часто в Україні ціна нижча, ніж у Європі. Наприклад, приліжкова тумбочка з колекції Break Free на європейському ринку коштуватиме 2,5 тисячі євро, а на українському – удвічі дешевше. Така різниця в ціні виходить тому, що в Європі з предметами дизайну зазвичай працює посередник або галерист. 

Утім, Роман Михайлов каже, що українські предмети дизайну краще продаються за кордоном не лише тому, що для українців він задорогий:

– Люди ще не готові до цього. Не вистачає впізнаваності, навченості до такої культури споживання. Хоча й скандинави, й італійці, і французи купують своє, іноді недосконале – тільки тому, що воно вироблене в них у країні, щоби підтримати виробника. Тому я вважаю, що виробництво в Україні треба робити для своїх. З цієї філософії local to local і виникла ідея «ДВРЗ Design Days». Щоб українці більше дізнавалися про своє й пишалися тим, що в них є. Ми прагнемо допомогти українцям навчитись розбиратись у дизайні. Для цього запланували багато подій – від лекторію до інтерактивних інсталяцій.

Ще одна мета «ДВРЗ Design Days» – відновлювати сталість передачі вмінь і навичок, додає Михайлов.

– Дизайнер Андрій Хворостянов із Харківської школи дизайну казав нам про те, що втрачається право наступництва, а Харківська школа дуже сильна. Тому ми окремою ниткою ведемо освітню історію: проводимо екскурсії та навчання для дизайнерів, показуємо їм виробництво. Бо дизайнер не може працювати без столярів і меблярів. Проблема втрати спеціалістів і знань є дуже актуальною для ніші українського дизайну. Під час війни важливо не втратити те, що є, зберегти потенціал, щоби після перемоги було що розвивати. Тому ми намагаємось створювати й освітні проєкти.

Що буде на «ДВРЗ Design Days»

У серпні 2023 року, під час днів українського промислового дизайну вдалося залучити 18 брендів, провести лекторій та облаштувати окрему зону з дизайном повоєнного часу стендом із Лондонського бієнале.

– Зазвичай учасникам видають шматочок простору, вони можуть робити з ним усе, що хочуть. У нас інший підхід. Кожен міг подати від одного до трьох предметів, ми поєднали їх у загальну експозицію. Це інша естетична форма, глядач приходить у простір і взаємодіє з ним, – пояснює Роман Михайлов. – Крім того, у межах події виходить багато колаборацій, працює кросмаркетинг – хтось приходить на один бренд, але знайомиться й з іншим. Ярмарку не було, але глядачі могли перейти за QR-кодом і потім придбати ті предмети, які їм сподобалися, – додає Михайлов.

Утім, організатори зрозуміли, що запит аудиторії більший, тому цього року вирішили розширити формат. Наприклад, у планах – не лише збільшити простір галереї, але й загнати на ДВРЗ два товарні вагони й зробити їх частиною експозиції. Локація буде присвячена галерейному дизайну (функціональному мистецтву).

 

«ДВРЗ Design Days» проводитимуть також на Подолі та Куренівці. У просторі «Культмотив» представлять промисловий дизайн, а також облаштують попап-зону з декоративним мистецтвом, де продаватимуть частину речей, розроблених майстрами суто під подію. Локація на Куренівці («Будзірка») буде присвячена ретроспективі українського дизайну, також там облаштують бібліотеку матеріалів і проводитимуть частину лекцій.

– Торік ми робили «ДВРЗ Design Days» протягом двох пар вихідних через невпевненість, як привести відвідувача на таку віддалену локацію. Проте наш перший досвід показав, що якщо людям цікаво, то вони прийдуть. Тепер це буде чотири дні підряд і більше локацій у різних частинах міста. Програма буде побудована так, щоби відвідувачі могли побудувати для себе максимально насичену програму, тобто події не відбуватимуться паралельно в кількох просторах, – розповідає Роман Михайлов.

Цього року збережуть кураторський формат: наприклад, за промдизайн відповідатиме засновниця й креативна директорка бренда Noom і Sokolova Design Катерина Соколова, за крафт і декоративне мистецтво – архітекторка, художниця, колекціонерка й засновниця бренда Fedora.Art Ліна Федоренко, а артзону, попередньо куруватиме спеціально запрошений фахівець із Бельгії Жан Франсуа.

«ДВРЗ Design Days» цьогоріч триватиме з 22 до 25 серпня. Стежити за оновленнями можна в Instagram проєкту.