Влад Троїцький – засновник театру «Дах» із більш ніж 30-річною історією, а також гуртів DakhaBrakha й Dakh Daughters і фестивалю «Гоголь Fest» – починає й закінчує розмову тим, що нам потрібна системність. «Я не хочу вам розказувати, які івенти ми зробили, хоч їх і було понад 500 по всьому світу. Це роздуми на рівні івентів, а не на рівні стратегії», – каже Троїцький, який говорить про серйозні виклики, остерігаючись «зайвого пафосу».

Троїцький розповідає Віледжу, як мистецтво може працювати з російськими маніпуляціями й що робити з дезінформацією, яка роз’їдає суспільство зсередини (і не лише українське).

Ми також запитали Влада Троїцького й про те, яким є міф сучасного українського театру. «Цей міф латентний, – відповідає Троїцький, – Театр, мода й хайп з’явилися. Є імена, відомі широкого загалу, а десять років тому їх ще ніхто не знав. Я дуже радий, що це нарешті трапилося. Але поки що важко сказати, чи може театр свідомо сформуватися, чи це «первинний бульйон». Для цього ще потрібен час і певна рефлексія свідомих людей, які на цьому розуміються».

Щеплення мистецтвом

Режисер пропонує говорити про російські маніпуляції через інтертеймент, бо менторські повчання – не те, чому довіряють. Як це працює на практиці? Глядачі відчувають, як діє дезінформація чи маніпуляція в безпечному просторі – на концерті чи виставі – а далі отримують спростування або викриття. Потім через рефлексію й обговорення усвідомлюють, де були розставлені інформаційні пастки, і виробляють до них «імунітет», а наступного разу вже більш іронічно ставляться до себе.

Стендап-шоу Stupid Life від Dakh Daughters та англійського панк-кабаре гурту The Tiger Lillies. Marko Rass

Одним з «антидотів» Троїцький називає стендап-шоу Stupid Life від Dakh Daughters та англійського панк-кабаре гурту The Tiger Lillies. Програму створювали на третій рік повномасштабної війни. «Коли ви мертві, втіха в тому, що ви не знаєте цього. Це складно тільки для інших. Те ж саме, якщо ви дурні – це завдає болю лише тим, хто вас оточує», – описують Dakh Daughters.

Стендап-шоу Stupid Life від Dakh Daughters та англійського панк-кабаре гурту The Tiger Lillies. Marko Rass

Ще однією «виставою-протестом проти дурості» стала постановка Троїцького «Король Убю та інші монстри», поставлена в Національному театрі в Ризі в червні 2025 року. За основу режисер узяв п’єсу французького драматурга Альфреда Жаррі «Король Ібі», доповнивши її власними текстами й текстами сучасної латвійської драматургині Ельзи Марти Ружі: «Ви живете у вільній, незалежній країні, але не знаєте, чи будете жити в ній завтра, бо вважаєте, що ваші права людини й свобода вибору є самоочевидними та захищеними вашою державою. Але держава – це ви. Чи знаєте ви, як захистити себе від демагогії та маніпуляцій?» – ідеться в описі до вистави.

Прем'єра вистави «Король Убю та інші монстри». Lauris Vīksne

«Там вийшла доволі скандальна історія. Латиське суспільство достатньо ревниво поставилося до того, як я рефлектував. Вони ніби побачили себе в дзеркалі», – коментує Троїцький.

Назву «Антидот» мав і вересневий всеукраїнський тур Dakh Daughters: «Людина на концерті слухає трек I’m So Small від Dakh Daughters про те, що «від неї нічого не залежить», чує simple solutions, business as usual у пісні Pandora’s Box чи слова пісні «Зрада», приплескує, підспівує й загалом перебуває у класному настрої. А потім замислюється: «А що я зараз робив чи робила? Навіщо я плескаю таким жахливим речам?» Бо насправді ці пісні звертаються до незручних запитань». 

Dakh Daughters у МЦКМ «Жовтневий палац» із програмою «Антидот». Оля Закревська

Коли в глядача виникають сумніви, тоді може з’явитися й усвідомлення. Водночас це не мають бути сумніви, які не викликають зневіру й розпач, інакше вийде зворотний ефект, бо зневіру викликають маніпуляції, каже Влад Троїцький. 

Dakh Daughters у МЦКМ «Жовтневий палац» із програмою «Антидот». Оля Закревська

Отрута та протиотрута

Щоб винайти «протиотруту», або антидот, і зробити «щеплення», треба розуміти, як працює «отрута», російські ІПСО. І Влад Троїцький, який дослідив це питання разом з інституціями й експертами, від інтерв’ю до інтерв’ю це пояснює. 

Мета російських ІПСО – максимально фрагментувати суспільство та сформувати ізольовані «бульбашки». Фрагментація відбувається через певні тригери або больові точки в суспільстві, наприклад, коли йдеться про мобілізацію, ТЦК, СЗЧ; розділення тих, хто на фронті, і тих, хто в тилу або тих, хто в Україні, і тих, хто за кордоном; ставлення до так званих «хороших росіян» чи мовне питання. Росіяни можуть використовувати як органічні больові точки, так і створювати штучні, а потім системно, з різних боків, тиснути на них. Утім, РФ робить це не під своїм прапором, а під личиною «свого».

Росія шукає ці тригери, спираючись на рух методологів, який також називають рефлекторним керуванням. Він виник у 1960-х роках минулого століття. Його натхненником був філософ Георгій Щедровицький. Син Щедровицького співпрацював із Сергієм Кирієнком – прем’єр-міністром при колишньому президенті РФ Борисі Єльцині, який і досі залишається «сірим кардиналом» Кремля.

Стендап-шоу Stupid Life від Dakh Daughters та англійського панк-кабаре гурту The Tiger Lillies. Marko Rass

Який результат хочуть отримати росіяни, використовуючи цю технологію? Максимально емоційну реакцію. Люди, на яких впливає російське ІПСО, перебувають під тотальним тиском і постійним стресом, вимикають критичне мислення та починають шукати прості рішення. І росіяни дають їм це просте рішення, вкладаючи в нього певні сенси. Так з’являються популісти, крайні ліві та крайні праві рухи, описує Влад Троїцький.

«Наприклад, у Польщі за останні три-чотири місяці тотально змінилося ставлення до українців, є жахливі приклади українофобії. Зараз така сама зміна відбувається в Чехії. Починається Німеччина, Угорщина, Словаччина. Тобто західний кордон зараз охоплений достатньо скептичним ставленням до українців та України. Західна Європа дуже радикалізується та фрагментується. І насправді свідомі та відповідальні політики не дуже розуміють, як цьому протидіяти», – вважає режисер.

Dakh Daughters у МЦКМ «Жовтневий палац» із програмою «Антидот». Оля Закревська

Природна реакція українців на російські маніпуляції – спростувати їх і закликати до кенселінгу російської культури. Але часом спростування лише підсилює інформацію ворога, каже Троїцький:

«У 2022 році ми брали участь в Авіньйонському фестивалі [Dakh Daughters закривали фестиваль в Авіньйонській опері], а відкривав його російський режисер Кіріл Серебренніков. Тоді йшлося про те, що брати участь в одному проєкті з росіянами – це зашквар. Але що було би, якби ми не показали свій власний проєкт? Майже ніхто не помітив би. Ну, було би кілька згадок про «ображених українців». Інша річ – як ми про це говоримо. Якщо у своєму інтерв’ю ми починаємо розповідати про Серебреннікова та інших «хороших росіян», то скільки часу залишиться на нас? Зазвичай люди звертають увагу лише на перші півтори хвилини. Якщо ми для себе лишимо 15 секунд, то ми просто дурні», – коментує Влад Троїцький.

Російсько-українську війну режисер називає «війною міфів». Під час цієї війни ми й деконструюємо російські міфи, і повертаємо собі своє, і вибудовуємо міфи про себе:

– Створення власного міфу – це дуже технологічна річ, у якомусь сенсі можна вчитися в нашого ворога, який робив це десятиріччями, як із міфом про «велику російську культуру». Європейці не розуміють, що це міф, із придихом продовжують говорити про Чехова, Достоєвського, Толстого й балет. Якщо ми казатимемо, що це неправильно, то на нас будуть дивитися, як на ображену дитину. Тому деконструкцією російського міфу мають займатися, по-перше, дуже освічені люди, які вміють це робити, а по-друге, це достатньо тонка робота – в «лоб» не працює. Спочатку треба «упакувати» своє, пояснити, хто ми й що ми робимо.

Український міф ми лише почали створювати для самих себе. До повномасштабної війни було відчуття, що знову все треба робити з нуля, а до нас нічого не було. Не було культу вчителя, певного генезису. Зараз вони з’являються, наприклад, виник інтерес до Розстріляного Відродження та до історії 19–20 століття загалом. Попри це, у мене є відчуття, що формально всі говорять про Лесю Українку чи Ольгу Кобилянську, але реальної сталості немає. Можливо, я помиляюся.

Цитати Влада Троїцького

Коли дивишся в очі дракону, то сам стаєш драконом, якщо за тобою немає щита з цінностями та чеснотами.

Екзистенційний виклик для нас – зберегти людяність і навчитися бачити навколо людей, а не їхні функції. Коли ви востаннє говорили з людиною, а не з функцією – батьком, чоловіком? Коли її слухали та чули?

Україні притаманний поліфонічний спів, і він так круто налаштований, що чуєш водночас хор і кожен голос окремо. Це, в принципі, і є демократія: коли є загальний звук, єдиний звуковий профіль, але водночас чути кожного.

Я собі ставив запитання: чому євреї настільки успішна нація при тому, що майже в усіх країнах світу їх намагалися знищити чи асимілювати? Чим відрізняється їхній культурний код? І я поділився своєю гіпотезою з одним поважним євреєм. Вона йому сподобалася. У євреїв найбільш поважні люди – не стільки релігійні, скільки світські – це рабі. Вони можуть дати пораду й розсудити. Але вони ніколи говорять прямо, лише розповідають притчу. А остаточне рішення – за тобою. Не на рабі, не на Богові, а на людині.

Перший соціально-культурний проєкт «Антидот» провели у Львові в червні, а наприкінці листопада – у прифронтовому Запоріжжі. Далі його хочуть привезти й в інші українські міста. 

Також Влад Троїцький разом із державними інституціями продовжує працювати над імерсивною виставкою, присвяченою депортації та примусовому переміщенню українських дітей. «Дітей немає, є люди» вже показали в Музеї пам’яті та прав людини в чилійському Сантьяго, і планують везти в тур Європою, Канадою й ПАР, щоби виставку побачили, зокрема, в Європарламенті.