«Фінікійська схема» – 13-те щасливе кіно Веса Андерсона, яке виходить в український прокат 29 травня. Це фільм про бізнесмена-мільйонера Анатоля «Жа-Жа» Корда, який готує масштабний будівельний проєкт. У перервах між переговорами на нього скоюють уже шостий замах, а тому він про всяк випадок обирає свого наступника з-поміж 10 дітей. 

В акторському складі Бенісіо дель Торо («Французький вісник»), Міа Тріплтон («Гамбіт королеви»), Майкл Сера («Скотт Пілігрим проти світу»), Скарлетт Йоганссон («Шлюбна історія») й Том Генкс («Тут і зараз»).

Віледж отримав від дистрибʼютора «Фінікійської схеми» в Україні, B&H Film Distribution Company, доступ до внутрішніх інтервʼю студії Universal Pictures із Весом Андерсоном та акторським складом. Розповідаємо, як команда обідала в перервах між репетиціями в німецькому Потсдамі, як режисер знайшов головного героя в Бенісіо дель Торо, а також – що про фільм кажуть іноземні кінокритики.


Про що фільм?

1950 рік. Анатоль «Жа-Жа» Корда (Бенісіо дель Торо) – меценат, пілот і просто один із найбагатших бізнесменів у Європі. Конкуренти вже вшосте пробують його вбити, цього разу – підклавши вибухівку в літак: «Скільки часу ми маємо?» – запитує «Жа-Жа», побачивши бомбу. – «18 хвилин? Добре, ми сідаємо через 10!» Новий замах змушує його задуматися про те, хто ж стане спадкоємцем сімейного бізнесу – один із девʼяти синів чи єдина донька-черниця Лізл, яку він не бачив шість років?

Для «Жа-Жа» вибір очевидний – тепер Лізл має допомогти йому втілити проєкт усього життя, фінікійську інфраструктурну схему «Суходіл і море Корди». Їм заважатимуть наймані вбивці, світові лідери й бюрократія, а також бедуїни, ресурси яких забудовник планує експлуатувати.

Разом із Лізл (Мія Тріплтон) та особистим наставником Бйорном (Майкл Сера) він їздить, літає й ходить морем по всій Фінікії, щоб закрити фінансовий дефіцит, який «Жа-Жа» формулює так: «Це все, що ми маємо… плюс ще трошечки». Натомість його донька має власну місію – вона береться розслідувати вбивство першої дружини батька і її матері, що сталося 10 років тому.

А що таке, власне, «Фінікійська схема»? Фінікія, повна назва якої – Сучасна Велика Незалежна Фінікія, – це вигадана країна, хоч її назва відсилає до справжньої країни Фінікії, що існувала до нашої ери на східному узбережжі Середземного моря. Андерсон не вперше використовує історичні назви держав або ж повністю вигадує нові для фільму – у «Готелі «Ґранд Будапешт» дія відбувалася у вигаданій Зубровці. Але якщо найвідоміший фільм режисера зачіпає становлення фашизму в Європі, то «Фінікійська схема» – фільм про злет «петрократій» [країни, економіка яких будується на видобутку та продажі нафти – ред.] у середині 20 століття.

«Фінікійська схема» – це концептуальний проєкт «Джа-Джа» з індустріалізації Фінікії, з якого він хоче отримувати 5% прибутку впродовж наступних 150 років. Принаймні такий був план, поки «бюрократи» не почали маніпулювати ціною на один із компонентів для будівництва. 

Тому Анатоль, Бйорн і Мія вирушають шукати інвесторів. Перший їхній контакт – принц Фарук, натхненний реальним британсько-вірменським підприємцем кінця 19 і початку 20 століття Галустом Ґюльбенкяном, якого зіграв Різ Ахмед (номінант на «Оскар» за роль у «Звуці металу»). Бенедикт Камбербетч зіграв дядька Нубара – персонажа «з розкішною бородою й любовʼю до боротьби за родинний спадок», натхненного сином Галуста, Нубаром Ґюльбенкяном. Далі – підземна зустріч із персонажами Тома Генкса та Браяна Кренстона. Вони зіграли Ліланда й Ріґана – «баронів-розбійників», залізничних магнатів і просто «справжніх каліфорнійців».

Що кажуть критики?

«Фінікійська схема» має 79% «свіжості» на основі 72 рецензій критиків. На Metacritic у фільму трохи нижчий бал – 71, а на IMDb ще нижчий – 6,8.

Financial Times пише, що у «Фінікійській схемі» Вес Андерсон грається з жанром екшну – саме тоді, коли на екрани виходить еталонний екшн «Місія неможлива». Журнал Time додає, що режисер зрідка показує у своїх кіно злість, але його нова стрічка – саме той випадок: «Злість, або принаймні розчарування через жадібність і «безсмертність» тих, хто й так має забагато – і прагне ще більше». Time пише, що «Фінікійська схема» бліда й у кольорах, і в самій історії, а тому припускає, що Андерсон, відомий яскравим і добрим кіно, «утомився від світу».

Видання Joyzine зауважує, що це «найбільш комедійний» фільм Веса Андерсона серед його останніх робіт, хоч він й уникає «навмисних перебільшень, зокрема в діалогах». Попри приземленість «Фінікійської схеми» в сенсі гумору, концептуально кіно чи не найбільше з інших його стрічок обтяжене відсиланнями до мистецтва: книжок, кіно, музики, живопису, додає журнал Little White Lies.

Утиснути всі ці відсилання в кінопростір Веса Андерсона допомагав Адам Стокгаузен, продакшн-дизайнер, який працював над більшістю фільмів режисера. Серед візуальних референсів стрічки був маєток у Парижі вже згаданого мільярдера Галуста Ґюльбенкяна й венеціанські палаци, пише Design Boom.

Помістя Анатоля «Жа-Жа» Корди у фільмі прикрасили оригінальними картинами Рене Магрітта, Пʼєра-Огюста Ренуара й іншими експонатами, які приносили на знімальний майданчик «у білих рукавичках». Мініатюрну модель «Фінікійської схеми» збудував Симон Вайз, який робив макет «Готелю «Ґранд Будапешт». Модельку підірвали в останній знімальний день, а випробування проводили на паркувальному майданчику.

Вес Андерсон – про роботу з Бенісіо дель Торо й Майклом Серою

«Жа-Жа» – головний герой фільму, але водночас й антагоніст, над яким Вес Андерсон працював із Бенісіо дель Торо та сценаристом Романом Копполою, який писав й інші фільми режисера: «Острів собак», «Королівство повного місяця» «Французький вісник», «Астероїд-Сіті».

«Усе почалося з ідеї вигадати щось про європейських магнатів 1950-х років на кшталт Аристотеля Онассіса чи Ставроса Ніархоса [обидва грецькі судновласники й мільярдери – ред.]», – розповідає Вес Андерсон. «[Але] серце історії – це стосунки батька й дочки», – додає Бенісіо дель Торо.

Попри те, що Бенісіо дель Торо міцно приклався до розвитку «Жа-Жа», Вес Андерсон запевняє, що написав це кіно спеціально під актора: «Уперше я сказав йому про це у 2021 році в Каннах, під час показу «Французького вісника» [...] Тільки-но зʼявилися перші 15 сторінок сценарію, він уже їх бачив».

Андерсон зізнається, що не уявляв нікого іншого в ролі магната-мецената-мільярдера «Жа-Жа» принаймні серед сучасних акторів. «У минулому його, можливо, могли би зіграти Ентоні Квінн («Лоуренс Аравійський», а також «Оскар» за найкращу роль другого плану у фільмі «Віва Сапата!»), Ліно Вентура («Армія тіней») чи Жан Ґабен («Не чіпай здобич»).

Сам Бенісіо дель Торо згадує, що співпраця почалася з телефонного дзвінка, під час якого Андерсон попередив його, що у фільмі буде дуже багато діалогів: «Якщо будемо репетирувати – усе вийде, еге ж?» – запитав тоді актор. Зараз він скромно віддає всі лаври «елегантному сценарію», який «просто весело читати», а ще тижням репетицій і режисурі Андерсона.

Майкл Сера («Скотт Пілігрим проти світу», «Джуно») зіграв норвезького репетитора й ентомолога [науковця, що вивчає комах – ред.] на імʼя Бйорн. Андерсон запевняє, що не розглядав інших акторів на цю роль, а саме Майкл Сера надав персонажеві «манер, акценту й зовнішнього вигляду»: «Вес трохи здивувався, що я хочу говорити з акцентом. Так, він прописав, що персонаж із Норвегії, але, здається, не до кінця уявляв, як саме це звучатиме», – згадує Сера.

На роль Лізл, доньки-черниці багатія «Жа-Жа», узяли 24-річну англійську акторку Мію Тріплтон – доньку Кейт Вінслет («Титанік») і її ексчоловіка Джима Тріплтона. Від Веса Андерсона вона отримала стислий опис ролі: «Ти не бачила батька шість років, і ти – послушниця в монастирі», а на пробах виконувала сцену з мультика «Острів собак».

Перед початком знімань фільму Андерсон зібрав акторів у кіностудії «Бабельсберґ» у Потсдамі, одній із найстаріших у світі. Репетиції проводили в «сімейній» атмосфері – їли сендвічі не у трейлерах, а за пікнік-столиками біля будівлі, і називали це “lunch club”. А щовечора вся команда збиралася на спільні вечері.