Пол Томас Андерсон працював над фільмом «Одна битва за іншою» близько 20 років, переосмисливши «Винокрай», роман культового американського письменника Томаса Пінчона. Той написав книжку про 1960-ті в 90-х, тож Андерсон дав настоятися історії ще 30 років – так на екрані втілився результат «бромансу» двох митців й один із найкращих фільмів цього року. В український прокат «Одна битва за іншою» виходить 25 вересня.

«Перетримати» кіно просто. Це напевно знає інший легендарний режисер, Френсіс Форд Коппола. Його «Мегалополіс» розчарував і навіть розгнівав більшість критиків, тому він, зокрема, й отримав за стрічку «Золоту малину». Хоч «Мегалополіс», як «Одна битва за іншою», досліджує постапокаліптичні, майже фашистські Сполучені Штати, робота Копполи стала заручником власних ідей, роздутого бюджету й бажання зняти magnum opus. Полу Томасу Андерсону, здається, вдалося цього уникнути. «Одна битва за іншою» – це, мабуть, його найбільш прихильне до глядача кіно, хоч і триває воно майже три години.

Критики й кіноблогери в захваті – на Rotten Tomatoes стрічка має майже ідеальні 97% «свіжості» на основі понад 100 рецензій. The Hollywood Reporter хвалить Пола Томаса Андерсона за прямоту мови й провокативність; The Guardian відзначає дуальність історії, де чорний гумор поєднується із серйозними спробами поговорити про майбутнє світу; Variety пише, що «Одна битва за іншою» повертає дитячий захват від сюжетних поворотів.

Трейлер фільму «Одна битва за іншою» №2

«Фактично 20 років я тягнув ці нитки, і жодна мене [за цей час] так і не відпустила. Я взяв із «Винокраю» ті частини, які зрезонували зі мною, і почав поєднувати всі ці ідеї [воєдино]», – розповідає Андерсон у внутрішніх інтервʼю для Warner Bros., які отримав Віледж.

Допомагає йому міцний каст із Леонардо Ді Капріо в головній ролі (який претендуватиме на другий «Оскар»), Шон Пенн, Бенісіо дель Торо, Реджина Голл, Теяна Тейлор і Чейз Інфініті. Ді Капріо грає революціонера у відставці на ім'я Боб, який намагається вижити «поза системою» разом із донькою Віллою. Звісно, усе йде шкереберть: на горизонті зʼявляється старий ворог, а дівчинка – зникає, тож Боб кидається рятувати сімʼю. Усе це – під гамірний саундтрек від Джонні Ґрінвуда, гітариста Radiohead і The Smile, який робив музику й для інших фільмів Пола Томаса Андерсона: «Нафта», «Примарна нитка», «Майстер», «Локрична піца».

Колись Боб хотів змінити світ, а тепер – бореться з утомою, алкогольною залежністю й параноїдальними думками, бо «не навчився рухатися вперед»: «Коли ми вперше його зустрічаємо, Боб – тоді він ще Пат – хоче змінити світ… З часом він старіє, стає дратівливим і замкненим. Його зношують буденні битви щоденного життя», – каже Пол Томас Андерсон про персонажа Леонардо Ді Капріо. Він згадує, як у перші пʼять хвилин знімань першої сцени, де Боб під кайфом розмовляє з учителькою доньки, подумав: «Ці 100 днів [знімального процесу] будуть дуже захопливими».

Пол Томас Андерсон і Леонардо Ді Капріо на знімальному майданчику. Merrick Morton

Боб разом із коханою Перфідією працює на ліворадикальну організацію French 75 – назва не просто так відсилає до алкогольного коктейлю на основі джину, бо група вігілантів використовує вибухівку, щоб рятувати біженців з ізоляторів та атакувати політиків. Під час одного з таких набігів вони стикнулися з полковником Локджо, одним з антагоністів фільму, якого зіграв Шон Пенн.

«Я вже працював із Шоном Пенном у «Локричній піці», тож був радий знову бачити його. Для мене, ще на початку кар’єри, він був героєм… Я пам’ятаю, як думав: «Вау, ось це актор, ось це чоловік!» Він додав глибини Локджо, якої я навіть не очікував», – розповідає Андерсон.

Перфідія вагітніє й народжує доньку Шарлін. Але коли Локджо врешті бере її у заручники та змушує «здати» всіх учасників French 75, Шарлін із батьком тікають у Бактан-Крос і змінюють імена – на Віллу й Боба відповідно. Обоє гадають, що Перфідія мертва, тож наступні 16 років проводять у мріях про помсту. Утім, насправді їй вдалося втекти до Мексики, де вона теж не гаяла часу. Локджо тим часом «доріс» до секретної організації «Клуб різдвяних шукачів пригод», учасники якої носять звичні образи tech bros – сорочки Lacoste, жилети Patagonia – і вважає білих вищою расою.

Попри блокбастерну серйозність і драму, Андерсон знаходить місце для гумору: «Боб дуже кумедний у своєму божевільному завзятті. Він дещо безпорадний, і з цього й народжується гумор. У Локджо [це проявляється – ред.] у його збоченості, прагненні стати членом «Клубу різдвяних шукачів пригод». Це так абсурдно [...] Іноді приємно піти на дешевий жарт, якщо є якась дурнувата ідея. Чому б ні».

Для Чейз Інфініті, яка зіграла Віллу (Шарлін), роль у блокбастері Андерсона за 130 мільйонів доларів стала першою в карʼєрі. Режисер пригадує, що переживав, що акторка може розгубитися – ще й на знімальному майданчику поряд з оскароносним Ді Капріо – але виявилося навпаки: «Вона зовсім не нервувала. Або якщо нервувала, то не показувала цього».

Так само й Бенісіо дель Торо («Сікаріо»), за словами режисера, приніс у фільм більше, ніж він очікував. Одна з ключових реплік його персонажа Сенсея народилася не зі сценарію, а імпровізації. Це були слова американської співачки Ніни Симон: «Я скажу тобі, що таке свобода. Це відсутність страху. Ось що це». 

З новим фільмом Пол Томас Андерсон уперше за довгий час звертається до сучасного сетингу після «Локричної піци», «Примарної нитки», «Вродженої вади» – теж за романом Пінчона, «Майстра» й «Нафти». Андерсон каже, що зміна антуражу стала для нього полегшенням і ковтком свободи. 

«Було весело, бо ми могли знімати, що й коли хотіли, а не чекати, поки [на майданчик] приїдуть ретроавтівки та інші атрибути епохи… Наприклад, школярі на танцях у фільмі – це справжні учні тієї ж школи», – згадує режисер. Попри динаміку, вибухи й перестрілки, Андерсон зізнається, що в центрі історії зовсім не екшн, а родина, любов, близькість і відстань: «Зараз складно встигати за світом, тому я вважаю, що краще зосередитися на тому, що ніколи не виходить із моди. У цьому фільмі два такі запитання: чи зможе батько знайти свою доньку? І що значить бути сімʼєю?»