Девʼятий «Київський тиждень критики» пройде 16–22 жовтня в кінотеатрі «Жовтень». Фестиваль відкриє «Сентиментальна цінність» Йоакіма Трієра, переможець гран-прі Каннського кінофестивалю та претендент на здобуття «Оскара» від Норвегії. Крім того, покажуть фільм-переможець Берлінале, який для прокату в Україні жартома придбав стендапер Василь Байдак, нову стрічку Пак Чхан Ука («Олдбой») і ще з два десятки фільмів. Про найцікавіше з програми «Київського тижня критики» розповідаємо разом із програмним директором фестивалю Іллею Дядиком.

Повний розклад фестивалю та програма

Повні й денні абонементи розпродані, але можна купувати окремі квитки на покази фільмів. Також є абонементи для студентів і військових

Гала-премʼєра нового фільму від режисера «Олдбоя»

Південнокорейський режисер Пак Чхан Ук, який зняв культовий психологічний трилер «Олдбой», повертається з новим фільмом «Жодного вибору». Претендент на премію «Оскар» від Південної Кореї вийде в український прокат через два місяці, 11 грудня.

Це «темний» трилер з елементами комедії за мотивами книжки «Сокира» (The Ax) американця Дональда Вестлейка й з акторами з «Гри в кальмара». За сюжетом книги чоловіка звільняють із роботи, на якій він пропрацював 25 років. Даремно витративши майже два роки на пошук роботи, він починає полювати на людей, які, як він вважає, заслуговують на цю роботу менше за нього.

Трейлер фільму «Жодного вибору» від студії Neon

«Це, на мою думку, це справжня квінтесенція всього найкращого, що є в кінематографії азійського регіону: атмосфера, тонкий гумор, блискучі діалоги та напруга, знайома всім, хто любить «Паразитів» чи «Служницю»», – коментує програмний директор фестивалю Ілля Дядик. За його словами, цього року стало ще складніше виборювати премʼєри з кількох причин: Одеський кінофестиваль переїхав на жовтень, тож тепер разом із «Молодістю» в Києві відбуваються три великі кіноподії одна за одною. 

«Сподіваюся кіноманів вистачить на всіх. Попри це, ми традиційно прагнемо показувати фестивальні хіти й фільми-переможці трійки найпрестижніших європейських форумів: Берліну, Канн і Венеції. Погодити покази стрічок із Венеції та Торонто найважче, адже ці фестивалі щойно завершилися. Але цього разу нам вдалося отримати одразу три фільми: «Жодного вибору», «Благодать» Паоло Соррентіно та менш зіркову, але надзвичайно кінематографічну «Троянду Невади» британця Марка Дженкіна», – каже програмний директор «Київського тижня критики».

Міжнародна програма

У міжнародній секції традиційно обʼєднали хіти з найбільших світових кінофестивалів: «Сентиментальна цінність» Йоакіма Трієра про двох сестер, яких життя знову зіштовхнуло з батьком – відомим режисером, але нікудишнім татом; драма «Сират» про батька, на імʼя Луїс, його сина та пса, які разом блукають марокканською пустелею в пошуках доньки; «Благодать» від Паоло Соррентіно; «Пізня слава» про поета з Віллемом Дефо в головній ролі й іще три фільми.

Трейлер фільму «Сентиментальна цінність»

Ще один фільм у міжнародній програмі – переможець Берлінале «Блакитна стежка». Це пригодницька фантастична стрічка, що розповідає про Бразилію в недалекому майбутньому. Уряд переселяє літніх людей в ізольовані колони, щоб молодь могла зосередитися на продуктивності й розвитку. Але головна героїня – вісімдесятирічна Тереза – кидає виклик системі. Замість того щоб змиритися зі своєю долею, Тереза вирушає в подорож Амазонією. Фільм також вийде в український прокат із 30 жовтня (права на показ жартома придбав стендапер Василь Байдак).

Трейлер фільму «Блакитна стежка»

За день до початку «Тижня критики» також оголосили фільм-сюрприз – “Father Mother Sister Brother”, нову роботу Джима Джармуша («Кава та сигарети», «Патерсон»), яка цьогоріч взяла «Золотого лева», головну нагороду Венеційського кінофестивалю. Сам Джармуш описує своє кіно як «антиекшн» про стосунки між дітьмий батьками, що побудований на «стриманості й тиші». У головних ролях Адам Драйвер, Кейт Бланшетт і Том Вейтс.

Міжнародна ретроспектива «1975»

Фільмам, які випустили в 1975-му, виповнюється 50 років. «Київський тиждень критики» відібрав три такі стрічки: «Баррі Ліндон» – «найперфекційніший фільм перфекціоніста Стенлі Кубрика», як його описують організатори фестивалю; одна з найвидатніших комедій в історії «Монті Пайтон і Священний Ґрааль» від дуету двох Террі – Ґілліама і Джонса; а ще артхаусний бельгійський «шедевр жіночності» під довгою назвою «Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080».

Останній зі згаданих фільмів – найменш відоме для широкої публіки кіно з програми, тож ми запитали в програмного директора фестивалю, чому обрали саме цю стрічку: «Це одна з найсинефільніших картин цьогорічної програми та справжнє задоволення для затятого кіномана: довгий хронометраж, повільне оповідання, візуально бездоганний кадр та емоційно напружений фінал», – каже Ілля Дядик. За його словами, кінокартину хотіли показати на «Київському тижні критики» вже давно, але нарешті зʼявився привід – «Жанна Дільман» святкує 50-річний ювілей. Дядик додає, що окремої уваги заслуговує постать режисерки Шанталь Акерман – однієї з небагатьох жінок у 1970-х роках, які здобули світове визнання у професії, де переважали чоловіки.

Кадр з фільму «Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080»

Фільм показує три дні з життя Жанни – овдовілої жінки, яка завжди дотримується бездоганного розпорядку: вчасно готує собі й синові, прибирає, робить покупки. Щоб звести кінці з кінцями, вона надає сексуальні послуги в себе у квартирі вдень, поки син у школі – і теж з ідеальним дотриманням усіх процедур і таймінгів.

«Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080» має 95% «свіжості» від кінокритиків на Rotten Tomatoes, а британський кіноінститут Sight and Sound визнав стрічку Шанталь Акерман найкращим фільмом усіх часів.

Українська ретроспектива: шість фільмів та один великий скандал

В українській ретроспективі шість фільмів: три з 1990-х і 2000-х років і три сучасні стрічки. Серед сучасних – «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука (2022 рік); «Вулкан» Романа Бондарчука (2018 рік); «Коли падають дерева» Марисі Нікітюк (2018 рік). Утім, ще до початку «Київського тижня критики» найбільше обговорень викликали картини з 2000-х: «Мамай» і «Молитва за гетьмана Мазепу» (до історичної драми «Голод 33» питань немає).

Так, у дебютній роботі Олеся Саніна «Мамай» одну з ролей зіграв Андрій Білоус, якого звинувачують у сексуальних домаганнях, а в «Молитві за гетьмана Мазепу» – останній стрічці у фільмографії Юрія Іллєнка – роль короля Швеції Карла XII зіграв актор Нікіта Джигурда, який підтримав повномасштабне вторгнення Росії в Україну. 

Кадр з фільму «Мамай»

У команді «Київського тижня критики» вирішили залишити ці фільми у програмі, пояснивши, що це – вияв поваги до всіх інших режисерів й акторів, які творили історію українського кінематографа. Утім, «Молитву за гетьмана Мазепу» таки не покажуть – через участь Джигурди Мінкульт у січні 2025 року виключив стрічку з Державного реєстру фільмів. Усе ж у контексті цієї історії 21 жовтня в «Жовтні» проведуть панельну дискусію у двох частинах і довжиною майже в чотири години на тему: «Спадщина під забороною: що нам робити з історією українського кіно?»

«Навіть у роки незалежності український кінотеатральний і телевізійний ринки тривалий час були орієнтовані на Росію та часто існували завдяки її фінансуванню. У результаті ми маємо цілу низку шедеврів національного кінематографа, видатних режисерів та акторів, які з різних причин працювали спільно з людьми, що нині бажають нам смерті. Прикладом може бути творчість Кіри Муратової – режисерки, яка завжди залишалася символом свободи та незалежності мислення й принесла Україні перше справжнє міжнародне кінематографічне визнання. Як бути з цими творами – запитання відкрите. Чи маємо ми викреслити їх з історії, попри їхню художню цінність, чи, навпаки, вписати в сучасний контекст і переосмислити? Саме тому на фестивалі ми не лише показуємо ці фільми, а й проводимо обговорення та дискусії й про самі картини, і про проблему в ширшому сенсі», – коментує програмний директор фестивалю.

Фокус: «Україна – Данія»

Щороку «Київський тиждень критики» наводить новий фокус – торік це був «обмін стрічками» з Нідерландами, а цьогоріч – з Данією. Українські кінокритики за традицією відібрали для перегляду три данські фільми, а данці – три українські. Серед них фільм Аліси Коваленко «З любовʼю з фронту», де вона розповідає, як долучилася до війська і як продовжує бути матірʼю для пʼятирічного Тео; документальна стрічка «Пісні землі, що повільно горить» Ольги Журби, що у 2024 році дебютувала на Венеційському кінофестивалі – данська кінокритикиня Нанна Франк Расмуссен називає цю роботу «без перебільшення шедевром»; космічна драмеді «Ти – космос», дебютний фільм Павла Острікова, який він робив вісім років.

Трейлер фільму «Сповнені любові»

Українські кінокритики також пропонують переглянути три фільми: «Сповнені любові» Крістіни Розенталь – найкращий данський фільм року за версії Данської кінопремії, що розповідає історію 20-річної дівчини, яка бере на себе тягар сімейних проблем, поки батько лікується від алкоголізму; медична драма «Друга жертва» від дебютантки Зінніні Елкінґтон про молоду, але досвідчену лікарку, яка ухвалює «складні рішення у складних умовах». Кінокритикиня Дарія Бадьйор порівнює стрічку із серіалом «Швидка допомога», що «влучно й лаконічно розповідає нетривіальні історії»; «Дорога додому» про ветерана Афганської війни, який проникає до Сирії як боєць на боці повстанців у пошуках 17-річного сина – той навернувся в іслам і зник у близькосхідній країні.

«Хочемо, щоб це був рух у дві сторони: не лише українці відкривали для себе інші кінематографії з нових ракурсів, а й іноземці – українське кіно», – коментує Ілля Дядик.