«За Перемогу!» Васяновича й сюрреалістичне польське весілля: що дивитися на ОМКФ у Києві

Одеський міжнародний кінофестиваль повертається до Києва: понад пів сотні фільмів показуватимуть у кінотеатрах «Жовтень» й «Оскар» (ТРЦ Gulliver) із 27 серпня до 4 вересня. У програмі – український і міжнародний конкурси, гала-премʼєри й спеціальні покази, фокус на фільмах із Грузії й Ізраїлю, ретроспектива робіт Сергія Буковського, а також секція «Жінки у війську» разом із рухом Veteranka. 

Віледж обрав сім найцікавіших фільмів із програми 17-го Одеського міжнародного кінофестивалю в Києві: нова стрічка Валентина Васяновича, болгарська чорна комедія про білі ночі й війну проти України, сюрреалістичне польське «Весілля» 1972 року й документальний фільм про першу жінку-режисерку Грузії тощо.

Квитки й розклад показів на фестивалі – тут.

 

Антиутопічна стрічка «За Перемогу!» показує післявоєнну Україну – де війну виграли, але «програли суспільство». Дружина й донька головного героя-режисера на три роки евакуювалися до Відня й не хочуть повертатися додому, родина його друга – теж в еміграції. Єдина розрада в житті – знімання кіно, чим він і займається останні 20 років. «Це комедія. Буде сумно, але кіно виходить ніби веселе», – казав режисер «Атлантиди» й «Відблиску» про свій новий фільм. Семеро з восьми членів знімальної команди «За Перемогу!» грають самі себе.

 

Кіра готується емігрувати з України, але починається повномасштабна війна. Тепер її маршрут такий: Луганськ – Біла Церква – Київ – Ірпінь – Канберра (Австралія). У своєму дебютному повнометражному фільмі режисер Денис Колесніков поєднує підліткову драму з мюзиклом, а персонажку розкриває через балачки головної героїні з молодшою сестрою й довгі плани Кіри в навушниках.

 

Перед фіналом Кубка європейських чемпіонів 1985 року футбольні хулігани-фанати «Ліверпуля» перелізли огорожу на брюссельському стадіоні «Ейзель» та атакували тифозі своїх суперників – «Ювентуса». Під тиском людей одна зі стін не витримала та впала – 39 людей загинули. Попри це, матч таки провели – «Ювентус» переміг із рахунком 1:0, а Мішель Платіні відзначився з пенальті. 

У своєму художньому фільмі режисерка Теодора Ана Міхай поєднує реальні футажі, щоб пролити світло на недбалість посадовців. Variety пише, що стрічка про футбольні бешкети «стає напруженою політичною драмою». На Letterboxd середня оцінка поки що складає 3,5 бала з пʼяти.

 

Акушерка Марина та залізничний диспетчер Ґоша роками збирали в Болгарії невеликі хабарі, щоб поїхати на білі ночі в російський Санкт-Петербург. Утім, після повномасштабного вторгнення РФ в Україну турагенція раптово зникає з усіма їхніми заощадженнями, і в стосунках пари, яка захоплювалася Росією, настає криза.

Це фільм для тих, хто досі бʼється над запитанням про те, як про Україну мислять за кордоном. Його зняла пара сценаристів-режисерів Крістіна Ґрозева й Петар Валчанов, які разом роблять кіно ще із часів кіношколи. На Rotten Tomatoes – 100% «свіжості» від кінокритиків на основі 11 рецензій.

 

Документальний фільм співзасновниці обʼєднання «Вавилонʼ 13» отримав майже 8-хвилинні овації під час премʼєри в Карлових Варах, а тепер – дебютує в Україні на ОМКФ. Це історія про трьох добровольців – «Шахту», «Танцора» й «Поттера», які долучилися до війська у 2014-му. Повернувшись додому, вони намагаються звикнути до цивільного життя – аж поки Росія не розпочинає повномасштабне вторгнення.

 

Це документальний фільм 97-річної Лани Гогоберідзе, яка згадує свою матір Нуцу – першу жінку-режисерку Грузії, яку репресувала радянська влада. Нуцу Гогоберідзе також започаткувала династію режисерок у сімʼї – крім доньки Лани, фільми також знімає її онука Саломе Алексі. Стрічка «Мати і донька» дебютувала на Берлінале у 2024 році. Оцінка на IMDB – 7,7 з 10.

 

Це сюрреалістична драма-комедія про весілля нареченого з краківської інтелігенції та нареченої із села. Поки вони святкують у заміському котеджі, там зʼявляються привиди. А режисер Анджей Вайда розмірковує про соціальні класи й панування над Польщею в різні часи: Пруссія, Російська імперія, Австро-Угорщина. Класичну стрічку польського кінематографа зняли за однойменною пʼєсою 1901 року від Станіслава Виспянські. На Rotten Tomatoes – 87% «свіжості» від глядачів.