«Завдання» (Task) – нова кримінальна драма від стримінгу HBO й шоуранера Бреда Інґлсбі, майстра історій про копів і поганців, який працював над «Мейр з Істтауна» з Кейт Вінслет. «Я не хотів робити ще один детектив [як «Мейр з Істтауна»]. Це радше напружений драматичний трилер, стик двох чоловіків», – розповідає Віледжу Інґлсбі, який відповів на кілька наших запитань під час Task Press Day.

Цих двох чоловіків, яких зіштовхують лобами, зіграли Марк Руффало («Мікі 17») і Том Пелфрі («Озарк»). Перший – Том, депресивний і далеко не святий агент ФБР і колишній священник, що втратив віру; другий – сміттяр Роббі, який завдяки своїй роботі вистежує наркокубла та грабує їхні будинки. Крім того, що Том полює на Роббі, а той – ховається, їх обʼєднує ще одна річ: обоє намагаються бути хорошими татами. Відтоді як від Томмі пішла дружина, він виховує двох усиновлених дітей, Емілі (Сильвія Діонісіо) й Ітана, над яким триває суд; Роббі теж виховує двох дітей разом із 21-річною племінницею Мейв (Емілія Джонс), на плечі якої часто падають усі батьківські функції. Про батьківство в кіно, втрату та сетинг похмурої Пенсільванії Віледжу розповіла команда «Завдання»: шоуранер Бред Інґлсбі, режисер Джеремая Заґар і дві акторки: Емілія Джонс і Сильвія Діонісіо.

Трейлер «Завдання» починається з пісні Wish You Were Here від Pink Floyd – історії про втрату, яку гурт написав після відходу Сіда Баррета, першого фронтмена групи. Цей трек і заявляє основні теми серіалу. Утім, шоуранера Бреда Інґлсбі найкраще характеризує інший трек гурту, Nobody Home з альбому The Wall, де співається про “amazing powers of observation” [неймовірні сили спостереження – ред.]. У чому ж ця сила проявляється?

Том, один із двох головних героїв, майже повністю списаний із дядька Інґлсбі, який був августинським монахом більш як 30 років, допоки не покинув церковну службу, щоб одружитися. Том – бьордвотчер, бо дядько Інґлсбі захоплювався птахами (як і Марк Руффало).

«Коли ми додали цю рису персонажеві, почали досліджувати тему глибше. Це не тільки про пташок, а природу загалом. Том – людина, повʼязана з природою у глибокому сенсі. Його суперсила – співчуття й емпатичність. Є щось батьківське в тому, щоб спостерігати за пташками, ніби ти доглядаєш дитину», – пояснює Інґлсбі.

Натомість іншого головного персонажа, Роббі, шоуранер «Завдання» написав після розмови з керівником поліції Істтауна з Пенсільванії. «Він мені якось каже: «Сміттярі й поштарі справді багато знають про людей у місті». Вони постійно біля твого дому раз чи двічі на тиждень, бачать твої листи, твоє сміття, що ти їси й що викидаєш – і водночас вони нібито невидимі для тебе», – розмірковує шоуранер і сценарист серіалу.

Про батьків і дітей

Рекурсивна тема серіалу – одинокі тати. Кульмінація «Завдання» відбувається посеред сезону – і це свідоме рішення Інґлсбі – щоб зобразити почуття персонажів, коли настає час для прощань і прощень. 

«Як на мене, у багатьох більш комерційних кінопроєктах стосунки між батьками й дітьми часто дуже поверхневі, несправжні, фіктивні», – каже режисер Джеремая Заґар. Щоб показати нефіктивні й неповерхневі стосунки, серіал намагається (іноді покидаючи ці лінії на половині шляху) розвивати персонажку Мейв, племінницю Роббі.

Мейв потрапляє в цугцванг: вона прагне зʼїхати від дядька й нарешті почати жити для себе, але не може, бо не хоче полишати зведених брата та сестру, для яких стала майже матірʼю. 

«Мейв має розбите серце й багато внутрішньої люті. Ці емоції закупорились всередині неї, а потім… Вибух [...] Найважче було «розблокувати» в ній суміш злості та смутку, бо вона застрягла й потроху втрачає свою індивідуальність. Утім, вона дуже кльова. Носить маллет, кільця на кожному пальці, класно вдягається», – каже про свою персонажку британська акторка Емілія Джонс. На запитання, з якою музикою вона асоціює Мейв, відповідає, що це Arctic Monkeys: «Вони такі ж зухвалі, як і вона. А ще в її кімнаті висять постери філадельфійського панк-гурту Mannequin Pussy».

Так, видання Time хвалить «Завдання» за «багатошарових жіночих персонажів» у «цій маскулінній історії».

Про Майкла Манна й безнадійну Пенсільванію

«Завдання», як і всі проєкти Інґлсбі, розповідає про рідне для нього передмістя штату Пенсільванія (США) й округ Делавер. Бо всі найкращі кримінальні драми мають унікальний сетинг: оригінальний «Справжній детектив» – містичну й болотисту Луїзіану; «Пуститися берега» та «Краще подзвоніть Солу» – пустельне місто в Нью-Мексико. Утім, Інґлсбі надихнула інша історія. Це «Сутичка» Майкла Манна, що вийшла в 1995 році. 

«Там ти однаково хочеш, щоб персонаж Роберта де Ніро врятувався та втік, і щоб Аль Пачино його спіймав. Утім, це неможливо, такі речі не співіснують в одному світі. Я прагнув повторити це і в «Завданні», – розповідає Інґлсбі. У розмові з Віледжем він погоджується, що «Завдання» – це та ж «Сутичка», але для «блакитних комірців» (і з пенсільванським акцентом делко).

Щоб зняти «Завдання», Інґлсбі взяв у команду режисера Джеремаю Заґара. Він також родом із Філадельфії, про яку переважно й знімав своє кіно («Дорога до НБА» з Адамом Сендлером, «Ми, тварини»). Деякі локації, де знімали серіал, розташовані за рогом від його дому: «Це трошки чіткод», – сміється режисер. – «Але найважливіше – створити звʼязок між місцем і персонажами». У «Завданні» Пенсільванія зображена майже до нудоти сірою й безнадійною.

«Так, Філадельфія іноді може бути безнадійною [сміється]. Це місто «голубих комірців», робочого класу, де багато бідності й депресії. Крім того, у Філадельфії не так сильно відчувається прірва між різними класами – вони взаємодіють, змішуються. Том і Роббі – вони ж не так далеко одне від одного в цьому сенсі. Вони обидва страждають. Наші спортивні команди це добре репрезентують, бо ми ніколи не були переможцями [хоч у 2024 році філадельфійська команда з американського футболу таки взяло «золото» – ред.]», – відповідає Заґар на запитання про безнадійність Пенсільванії. Усмішку на його обличчя повертає згадка про Аллена Айверсона, ексбаскетболіста «Філадельфії 76ерс», якого Заґар називає героєм свого дитинства.

Заґару всього 44 роки, але він називає свої методи роботи олдскульними. Наприклад, якщо йде знімання сцени в авто, він не дивиться в монітор, а почасти ховається на задньому сидінні. Каже, що навчився цього у Квентіна Тарантіно під час роботи над кіно у Sundance Lab [кіномайстерня для інді-режисерів від «Санденсу» – ред.]. «Він [Тарантіно] помішаний на тому, щоби бути поряд із камерою. Щоб актори живилися його енергією, й ейфорія ставала частиною сцени. А ще актори знають, що ти їх бачиш – не просто крізь якийсь там екранчик, а по-справжньому бачиш. Моя робота як режисера – бути плечем для акторів, тож бути якомога ближче до них має сенс, як на мене», – ділиться Заґар.

Його олдскульність проявляється і в тому, що він переконаний: актори мають провести спільний час, перш ніж виходити на знімальний майданчик. Як цього досягнути? Правильно, зібрати їх на сніданок у себе вдома. «Їмо, розмовляємо, дізнаємося більше одне про одного протягом двох годин. Коли наступного дня вони грають брата й сестру, між ними вже є якась хімія», – розповідає Заґар про режисерські методи. Він додає, що довіряє акторам, щоб ті створювали власні «магічні моменти»: «Я вважаю, що найкращі моменти в історії кіно й серіалів – це моменти тиші. Мої актори знають, що вони можуть іноді промовчати, зімпровізувати».

Коли й де дивитися?

Серіал можна переглянути на Megogo. Бред Інґлсбі каже, що готовий зняти другий сезон «Завдання» чи навіть «Мейр з Істтауна» – треба тільки погодження від HBO: «Поки є запит на історії з Делко, я готовий», – сміється шоуранер.

На Rotten Tomatoes «Завдання» має 89% «свіжості» від критиків і 72% – від глядачів. На Metacritic оцінки трохи нижчі – 76 від кінокритиків і середня оцінка 6,6 із 10 від глядачів.