5 наукових історій про те, як розвинути стійкість, із нової книжки «Що зі мною»

У Віледжа виходить нова книжка у співпраці з видавництвом Vivat. Журналіст Марк Лівін і психологиня Софія Терлез об’єднали досвід, дружбу й сотні годин розмов із найвпливовішими дослідниками психології та нейронауки, щоби створити інструмент турботи про себе в часи потрясінь.

«Що зі мною» – це не лише про те, що людина відчуває та переживає, але також про те, що вона має із собою, у своєму житті, що дає їй змогу триматися.

фото: Сергій Мирошніченко для Віледж

Передзамовити книжку за акційною ціною

Ви також можете прослухати аудіопрезентацію книжки

Книжку створили на основі трьох останніх сезонів подкасту «Простими словами», що виходили в межах Всеукраїнської програми ментального здоровʼя «Ти як», яку ініціювала Перша леді Олена Зеленська. Гостями подкасту були видатні науковці з усього світу: Роберт Сапольскі, Бессел ван дер Колк, Елен Лангер, Сью Джонсон, Анна Лембке, Скотт Кауфман та інші.

Марк Лівін

співавтор книжки та видавець Віледжа

Ми взяли модель стійкості BASIC PH ізраїльського психолога Мулі Лахада й розширили її до 11 елементів: тіло, емоції, звички, їжа, цінності, відповідальність, корисне мислення, креативність, соціальні зв’язки, дружба, любов. Кожному з них присвятили розділ, який доповнили практичними вправами для самодопомоги.

У книжці є історії науковців – Абрагама Маслоу, Бессела ван дер Колка, Джуліана Роттера – і приклади з попкультури: Вінні-Пух, Чарівник країни Оз, Пеппі Довгапанчоха. Також ми розповіли українські історії – про Василя Стуса, Голодомор, сучасні українські досвіди війни, щоб показати, як люди шукають і знаходять опори у складних обставинах.

Історія перша – про тіло

Професор ван дер Колк із колегами досліджував вплив йоги на психіку людини й виявив, що година йоги на добу впродовж десяти тижнів може значно зменшити симптоматику стійкого до лікування посттравматичного стресового розладу в жінок. В унікальному експерименті взяли участь близько 70 жінок.

Дослідники перекроювали формат занять, зважаючи на найменші побажання учасниць. Враховували все: від того, як тренери коригували поставу (що менше дотиків – то краще), до формулювання інструкцій. Найкраще учасниці сприймали фрази на кшталт: «Ви можете прислухатися до себе й вибрати той варіант, який комфортний саме зараз». Виявляється, вербальний дозвіл слухати себе та повага до можливостей тіла ледь не вперше для багатьох стали уроком дбайливого ставлення до себе.

За допомогою руху й дихання люди вчаться краще відчувати своє тіло та заспокоювати його. Це вивільняє розум для яснішого мислення. Так, повертаючи контроль над тілесними реакціями, ми повертаємо контроль над своїм життям навіть у найскладніших обставинах. А ще гнучке, пружне й сильне тіло посилає сигнали мозку: «Ти можеш покластися на мене, я не підведу».

Історія друга – про емоції

У 2006 році американська письменниця й соціологиня Брене Браун провела дослідження, у якому взяли участь понад 7000 осіб. Разом із колегами авторка прагнула дослідити емоційний словник людей. Основним було запитання: скільки емоцій вони здатні розпізнати й назвати. Здебільшого респонденти називали лише три емоції – щастя, сум і злість.

«Як це – коли всю повноту людських станів і досвідів ви можете висловити лише через три емоції: щасливий, злий, сумний? – писала Брене Браун у книжці Атлас серця (Atlas of the Heart: Mapping Meaningful Connection and the Language of Human Experience). – А як щодо сорому, розчарування, зацікавленості, благоговіння, огиди, збентеження, розпачу, задоволення, нудьги, тривоги, стресу, любові, приголомшення, здивування й інших емоцій, які визначають, що означає бути людиною?»

Завершивши дослідження, Брене Браун разом із командою сформувала список зі 87 універсальних емоцій, якими можна описати людський досвід. Це майже в 30 разів більше, ніж міг назвати пересічний респондент.

Історія третя – про звички

Формування звички за двадцять один день – це міф. У його основі – інформація з книжки 1960 року американського пластичного хірурга Максвелла Мальца. У ній ідеться про свідчення пацієнтів, яким зробили пластичну операцію, і які, як правило, психологічно адаптовувалися до своєї нової зовнішності впродовж трьох тижнів. Ідею про такий короткий термін для адаптації до змін швидко підхопили в медіа й помилково поширили на процес формування звичок.

Згідно з рекомендаціями науковців з Університетського коледжу Лондона, реалістичний термін впровадження нової звички – приблизно десять тижнів.

Історія четверта – про їжу

Професор Келлі Д. Браунелл, який усе життя вивчає, що і як їдять і п’ють люди, і є одним із провідних фахівців із дослідження епідемії ожиріння у США, міг би назвати наше звичне харчове середовище токсичним.

Про що йдеться? Про суспільство, у якому вибір здорового харчування ускладнений. Простий приклад – це магазинчики «на районі». Якщо ви можете легко придбати в них десять видів чипсів, пиво, шоколад, газовану воду, ковбасу та хліб, але свіжі овочі й фрукти – ні, це може бути першою «пташкою» в тесті на токсичність харчового середовища.

Ще одна ознака – це брак або обмежений вибір здорових альтернатив шкідливим продуктам, а також погана поінформованість про здоровий спосіб життя.

Історія пʼята – про дружбу та підтримку

Один із парадоксів нашого сприйняття світу полягає в тому, що те, як ми уявляємо підтримку, не завжди має щось спільне з реальністю, але саме ця фантазія впливатиме на наше самопочуття.

Такий феномен називається perceived social support – його можна перекласти як «суб’єктивна віра в турботу й повагу». Це наче м’яке, але міцне переконання, що коли все піде шкереберть, спільнота не покине тебе напризволяще. Так не обов’язково має бути – важливою є саме віра в те, що хтось завжди поряд і, коли треба, – підтримає, зрозуміє.

Є ще й інший бік підтримки – received social support. Це та опора, яку ми реально отримуємо від інших: дзвінок від товариша, який запитує, як ти дістався додому ввечері; допомога під час переїзду; або чуттєва розмова за потреби. Це те, що можна порахувати, виміряти й за що варто подякувати.

А тепер запитання: яка з цих двох підтримок більше допомагає нам почуватися впевнено в цьому світі? Відповідь проста й водночас несподівана – фантазія, у яку ми віримо, важливіша за те, що отримуємо насправді. Тому що знання, що є хтось, хто подбає про вас, підвищує стійкість і знижує тривогу. І, що цікаво, коли ми впевнені в цьому, немає потреби перевіряти людей постійно. Адже навіщо пересвідчуватися в тих, у кому не сумніваєшся?

Вартість:

500

425 грн

Передзамовити