Погодуй своїх мікробів. Це зменшить рівень тривожності
Віледж у співпраці з видавництвом Vivat видадуть книгу «РаціON. Як їжа впливає на нас, а ми на неї». Автори – професор і патофізіолог Віктор Досенко й письменниця Ірина Виговська.
Як часто ми раціонально обираємо, що з’їсти? Які продукти допомогли людству вижити у складних умовах? Чому в Україні людей із непереносністю лактози менше, ніж в інших країнах? Чи правда, що людині еволюційно потрібне м’ясо? І де брати білок, якщо від тваринного таки відмовитися?
Двоє співрозмовників із протилежними оптиками – науковця й людини, яка пройшла особистий шлях – по-людськи й водночас точно обговорюють, що саме ми їмо, чому саме так і як зробити свій вибір усвідомленим. Без моралізаторства, з повагою до читача, до тіла й до науки.
Віледж публікує фрагмент із книжки, який пояснює, чому людині взагалі важливо їсти овочі.
Чому нам треба їсти овочі?
З овочами складніше, ніж із фруктами. Бо в овочах немає нічого для збудження смакових рецепторів. У них мало глутамату (найприємнішого смаку для наших рецепторів), тобто рецептори умамі не збуджуються. Так само мало вільного цукру, майже немає фруктози, солей і жиру. У них мало всього. Вони найменше з-поміж усіх поживних речовин збуджують наш мозок, а отже й нас.
У деяких овочах є запасні вуглеводи, але їх довго треба розщеплювати, і це станеться вже в шлунку. Швидкого зв’язку між смаковими рецепторами й мозком, що похвалить нас за смачну здобич, не відбувається. Тому овочів людині без сформованих харчових звичок хочеться найрідше.
Однак вони необхідні в нашому раціоні. Попри те, що в цій книжці ми не даємо жодних рекомендацій, а просто пропонуємо оцінити харчування з раціонального боку, овочі – це база. В овочах – велика кількість харчових волокон і клітковини. Ці речовини не дадуть великої кількості калорій та АТФ, але годують наш мікробіом – бактерії, що живуть у кишківнику. Частково вони з нами поділяться потім: бо саме вони будуть розщеплювати клітковину, і в процесі виділять дещо поживне й для нас.
Мікробіом харчується баластними речовинами: клітковиною з овочів і пептидами з фруктів, і якщо влаштовувати йому голод, ніякого здоров’я не вийде.
Усе почнеться з аутоінтоксикації, продовжиться хронічним запаленням, аутоімунними захворюваннями, депресією, поліпозом товстого кишківника, дивертикулярною хворобою кишківника та зрештою може призвести до раку товстого кишківника. Комусь, звісно, пощастить, і він помре раніше від чогось іншого: «Бачите, ви казали, що в мене буде рак кишківника, а я от раніше помер від інсульту».
Якщо ми не наповнюємо шлунок і кишківник, їм немає з чим працювати. Наче насос без води. Наш кишківник – це трубка, якій треба стискатися, коли там усередині щось є. Якщо всередині нічого немає, тонус зменшується.
А далі можлива дивертикулярна хвороба кишківника. До речі, найпоширеніше захворювання шлунково-кишкового тракту. Дивертикули – це вип’ячування частини кишки назовні. Тобто в рівненькому кишківнику раптом з’являється вип’ячування в певному місці. У ці вип’ячування потрапляє кал, залишається там назавжди та гниє. Це призводить до постійного запалення, поганого настрою, неприємного запаху, зрештою до депресії.
Смажити, варити, тушкувати?
Спосіб приготування овочів не впливає на кількість клітковини. Сирий баклажан, тушкований чи грильований – клітковина в ньому буде завжди. Люди навчилися робити овочі смачнішими: термічна обробка, спеції, сіль, олія, і це непогано. Головне – їсти їх регулярно та привчати до цього дітей.
Якщо наїстися фруктами через великий вміст фруктози майже нереально, овочі тамують відчуття голоду успішніше.
Чому велика кількість клітковини може спричинити здуття?
Важливо пам’ятати, що мікробіом у всіх різний. І те, яким він є, істотно впливає на його здібності перетравлювати клітковину. Мікробіом починає формуватися з процесу пологів. Дитина проходить через пологові шляхи, які до моменту пологів вкриті монокультурою лактобацил. І поки плід проходить цей шлях, він усотує ці молочні палички: ковтає, вони лізуть йому в очі, вуха, волосся. Він увесь у молочнокислих бактеріях. І з цього починає формуватися його мікробіом. Тобто принципова різниця між дітьми, які народилися через кесарів розтин, і тими, які народилися природним шляхом, – у порушенні мікробіому.
Далі відбувається вигодовування мікробіому. Для цього в материнському молоці є спеціальні олігосахариди, фактично клітковина для цих мікробів. Тобто грудне вигодовування – це формування мікробіому й кишківника на все життя. У сучасні молочні суміші штучно додають людські молочні олігосахариди (Human milk oligosaccharides) – HMO, щоб діти, які не мають змоги пити грудне молоко, отримували їжу для мікробіому.
Ми згадали про мікробіом, щоб підвести до думки, що жодних побічних ефектів і взагалі нічого поганого з організмом точно не буде, якщо харчуватися лише овочами та фруктами.
Реакції окремих людей можуть свідчити про проблеми з мікробіомом, але тут краще вирішувати їх, ніж відмовлятися від клітковини. Для дорослих є Fucosyllactose й інші HMO, що сприяють заселенню кишківника правильними мікробами.
Якщо ми не даємо нашому мікробіому клітковини, він залишається голодним (бо це єдина їжа для нього) й вимирає. Якщо вимирає мікробіом, на його місце підселяються мікроби, які харчуються залишками м’яса. А це гнилісна флора. Вибір у нас невеликий: або ми робимо могилу для інших істот усередині себе, або силосну яму. Леонарду да Вінчі, який був вегетаріанцем, саме приписують цитату про кишківник, що не має перетворюватися на могилу для інших істот. Але і гниття, і бродіння – це ферментативні процеси, які дають змогу зруйнувати високомолекулярні сполуки й перетравити те, що ми з’їли.
Матеріал створено за підтримки
