Реклама процедур для тіла, як-от обгортання чи вакуумні масажі, зазвичай обіцяє зменшення набряків і покращення якості тіла за кілька процедур без зусиль. Результат може бути тимчасовим, а буває, його не видно зовсім. Віледж запитав в ендокринологині та дерматохірургині, чи є доказова база у процедур для тіла та чи варто їх робити.

Дисклеймер: у рекламах процедур для тіла йдеться переважно про схуднення, але на практиці хочуть досягати й інших цілей – зменшити видимість целюліту або розтягнень тощо. Ми в тексті говоримо про схуднення, бо це поширена обіцянка собі, але не нормалізуємо прагнення «схуднути понад усе».

Діна Крилова

ендокринологиня

Алла Букіна

дерматохірургиня, клінічна онкологиня

Якщо коротко, жодна локальна процедура не може замінити базову фізіологію. Наприклад, зменшення жирової маси відбувається тоді, коли організм витрачає більше енергії, ніж отримує з їжі, а не від лімфодренажного масажу, вважає Діна Крилова.

Ця процедура, а також пресотерапія (апаратна процедура лімфодренажу) або частина апаратних методик покращують лімфатичний і венозний відтік і можуть зменшувати набряк. Це дійсно може призводити до тимчасового зменшення об’ємів, однак не означає зменшення кількості жирових клітин або загальної жирової маси. Відповідно, цей ефект є тимчасовим.

Локальні косметологічні процедури можуть бути виправданими, коли йдеться про невеликі локальні жирові відкладення в людини зі стабільною вагою. Наприклад, коли є одна конкретна зона, яка не змінюється навіть при нормальному харчуванні та фізичній активності. У таких випадках процедури можуть допомогти трохи скоригувати контур тіла або покращити зовнішній вигляд зони. Також вони можуть тимчасово зменшити набряклість, якщо людина має схильність до затримки рідини.

Жирова клітина не може розчинитися й вивестися з організму за 45 хвилин. Щоб жир «згорів» або утилізувався після руйнування, потрібно від 14 до 30 днів, додає Алла Букіна.

Чому результат після апаратних процедур може відрізнятися 

Тип набряклості. Люди з лімфатичним набряком (схильні до затримки води) бачать помітний результат від масажів. Ті, у кого «щільний» жир і мало набряків, можуть не побачити змін узагалі, коментує Букіна.

Стан гормонального фону. 

• За гіпотиреозу часто є схильність до набряклості та сповільнення обміну речовин. У такому випадку частина об’єму – це рідина, й ефект від процедур буде тимчасовим.

• За синдрому Кушинга (коли в організмі занадто багато гормону кортизолу) відбувається характерний перерозподіл жиру – він накопичується в певних зонах незалежно від локального впливу.

• За інсулінорезистентності, тобто стійкості до інсуліну, організм легше накопичує жир і складніше його втрачає. Тому навіть якщо локально об’єм трохи зменшується, без корекції метаболічного стану результат зазвичай нестійкий, уточнює Діна Крилова.

У таких випадках першочерговим є лікування або компенсація гормонального порушення, додає ендокринологиня.

Генетична структура сполучної тканини. У когось колагенові волокна швидко відгукуються на стимуляцію (шкіра підтягується), а в когось вони слабкі від народження (дисплазія різного ступеня), й ефект ліфтингу мінімальний, додає Алла Букіна.

Наявність чи відсутність гострих/хронічних запальних станів, аутоімунних захворювань.

Вакуумні масажі

Це процедура, під час якої на шкіру ставлять спеціальні банки або насадки апарата, які створюють вакуум (всмоктування). Через це тканини «підтягуються» всередину насадки, посилюється кровообіг і лімфотік, описує Діна Крилова.

Вакуумні масажі стимулюють мікроциркуляцію й лімфовідтік, тому з тканин тимчасово виводиться зайва рідина. Завдяки цьому об’єми можуть зменшитися досить швидко.

Але основна роль лімфатичної системи в цьому процесі – виведення рідини, а не «розщеплення жиру».

Коли відтік міжтканинної рідини стимулюється, зменшується набряклість і тканини виглядають не такими об’ємними. Але це не означає, що жирова тканина зникає або що зменшується кількість жирових клітин.

З медичного погляду такі масажі в деяких випадках можуть бути корисними як допоміжний метод. Наприклад, у разі схильності до набряків, відчутті важкості в ногах або за малорухливого способу життя. Вони можуть тимчасово покращити відтік рідини та зменшити дискомфорт.

Але це не лікує причину набряків, якщо вона пов’язана із захворюванням. Такі процедури не рекомендовані:

• за активних запальних процесів шкіри

• у разі тромбозів

• тяжких серцево-судинних або ниркових захворювань

• а також за інших станів, де стимуляція кровообігу може бути небезпечною.  

Тому за стійких набряків спочатку важливо виключити медичні причини, а не покладатися лише на косметологічні процедури, зазначає ендокринологиня.

Важливо розуміти, що вакуум – це серйозний стрес для судин, додає Алла Букіна. Основні протипоказання:

• Варикозне розширення вен. Стінки судин під дією вакууму можуть пошкоджуватися ще сильніше.

• Захворювання шкіри в зоні впливу (запалення, висипи, рани).

• Онкологія та гострі інфекції. Будь-яка стимуляція лімфотоку в таких випадках небезпечна.

• Вагітність. Масаж тіла дозволений лише у спеціальних режимах, у певних зонах й тільки після консультації з лікарем.

Крім того, якщо занадто часто робити вакуумний масаж, можуть з’явитися судинні зірочки або можна отримати перерозтягнення шкіри. Тобто замість ліфтингу може виникнути «в’ялість», каже дерматохірургиня.

Обгортання

Під час обгортань посилюється потовиділення і виникає компресійний ефект на тканини, тому об’єми можуть тимчасово зменшитися. Але жирова тканина водночас не зменшується. Після відновлення нормального водного балансу об’єми зазвичай повертаються, розповідає Діна Крилова.

Також на сьогодні немає доказів чи досліджень, що обгортання можуть «виводити токсини» з організму в тому значенні, як це часто подають. Основну роль у детоксикації виконують печінка, нирки, легені та кишківник. Шкіра не є основним органом детоксикації, тому такі процедури не можуть замінити природні механізми очищення організму.

Для здорових людей разові процедури зазвичай не мають значного впливу. Але часті процедури з активним потовиділенням можуть призводити до втрати рідини. Це може викликати зневоднення, слабкість, запаморочення або тимчасове зниження артеріального тиску, особливо якщо людина не компенсує втрату рідини.

Такі процедури можуть небажані для людей із серцево-судинними захворюваннями, порушеннями водного балансу, схильністю до зневоднення або перегрівання. Також їх не рекомендують за активних захворювань шкіри в зоні впливу або в разі загального нестабільного стану здоров’я, пояснює ендокринологиня.

Своєю чергою Алла Букіна додає, що жодне обгортання не «спалює» жир. Компоненти та концентрації таких процедур (водорості, кофеїн тощо) не можуть проникнути крізь епідермальний бар’єр, а тим більше розчинити жирові клітини. Проте вони можуть покращувати мікроциркуляцію, тургор шкіри, роблячи шкіру тимчасово пружною завдяки зволоженню.

Результат дренажних процедур може триматися 2–5 днів або до першого порушення способу життя. Наприклад, якщо лягли спати на три години пізніше, ніж зазвичай, випили води чи алкоголь, з’їли солоне, каже дерматохірургиня.

Ліполітики

Це ін’єкції для зменшення локальних жирових відкладень, пояснює Діна Крилова. Доведену ефективність мають препарати на основі дезоксихолевої кислоти, але лише для зменшення жиру в ділянці підборіддя. Для інших зон тіла ефективність і безпека багатьох ін’єкційних «ліполітиків» має значно менше якісних доказів. Часто це суміші з різним складом і непередбачуваним результатом, каже Крилова.

Загалом є два класи ліполітиків – прямі та непрямі, пояснює Алла Букіна. Прямі впливають на мембрани жирових клітин, фізично руйнують її, а також мають найбільшу доказову базу. Це якраз препарати на основі дезоксихолевої кислоти (дезоксихолату натрію) – єдиного ін’єкційного ліполітика, який пройшов клінічні дослідження та FDA-схвалення. 

Непрямі – це пептиди, екстракти, вітаміни, мікроелементи. Активні речовини в них не розчиняють жир прямим хімічним впливом, а запускають біологічний процес, що може вести до зменшення жиру (стимулюють «загибель» жирових клітин або впливають на метаболізм). Доказова база обмежена – основні дані від виробника/бренду, невелика кількість публікацій у наукових журналах. Вони працюють, але справжній ефект досягається тільки за правильної техніки введення кваліфікованим лікарем. Їх використовують як допоміжні методи.

Крім підборіддя, за відсутності протипоказів ліполітики зазвичай вводять у «вдовиний горб» (там, де шия переходить у спину) чи невеликі «пастки» на животі чи колінах. Це локальні відкладення, які не зникають при схудненні та генетично обумовлені, додає Алла Букіна. Варто уникати великих площ введення препарату (сідниці + стегна). Така тактика може призвести до інтоксикації продуктами розпаду жиру, розповідає дерматохірургиня.

Результат може бути нерівномірним, оскільки жирова тканина розподілена неоднаково, а реакція тканин на ін’єкції може відрізнятися. Іноді після ліполітиків виникають нерівності або фіброз тканин, якщо препарат ввели нерівномірно або надто поверхнево. Якщо ліполітик потрапляє у шкіру, а не в жир, виникає некроз або запалення, на місці якого формується рубцева тканина (фіброз). Це створює ефект «ямки» або горбка.

Найчастіші побічні ефекти за введення ліполітиків – це біль, набряк, синці й ущільнення в місці ін’єкції, описує Діна Крилова. У рідкісних випадках можуть виникати серйозніші ускладнення, наприклад ушкодження нервів або тривале порушення чутливості в зоні ін’єкції.

Ці процедури не впливають на причину накопичення жиру і не є методом лікування ожиріння, застерігає ендокринологиня. Також їх небажано використовувати за активних запальних процесів шкіри в зоні ін’єкцій, порушенні загоєння тканин або станах, де будь-які ін’єкційні процедури мають підвищений ризик ускладнень.

Кріоліполіз

Це контрольоване охолодження підшкірної жирової тканини, пояснює Діна Крилова. Жирові клітини є чутливішими до холоду, ніж інші тканини, тому за певної температури вони ушкоджуються. Після цього організм поступово виводить ці клітини через природні механізми очищення. Це відбувається повільно, протягом кількох тижнів і місяців.

Найкращий ефект можливий у людей зі стабільною масою тіла й невеликими локальними жировими відкладеннями, коли є конкретна зона, яка не змінюється навіть за нормального способу життя.

Менш ефективною процедура буде в разі загального ожиріння, частих коливаннях ваги або якщо збільшення об’єму пов’язане переважно з набряком, а не із жировою тканиною. У таких випадках результат може бути мінімальним або непомітним. 

Перед процедурою пацієнтів мають інформувати про ПАГ – парадоксальну адипозну гіперплазію. Це дуже рідкісний ефект, коли замість зменшення жирова тканина в зоні процедури починає розростатися й стає твердою. Вона щільна, чітко окреслена й повторює форму насадки. Може проявитися через 2–6 місяців після процедури. Така реакція пов’язана з індивідуальною реакцією жирової тканини або особливостями апарату чи параметрів процедури. 

Теоретично найкращий результат може дати комбінація: кріоліполіз або ліполітики (щоб зруйнувати жирову клітину) + вакуум або пресотерапія/дренаж (щоб вивести продукти розпаду) + раціональне харчування + фізичні навантаження. Але навіть за такого комплексного підходу результат може бути різним, вважає дерматохірургиня.