У Міжнародний день боротьби за права жінок провели перший із початку повномасштабного вторгнення Марш жінок 2026. Цьогоріч на акцію вийшли понад три тисячі людей, переважно це молоді дівчата, хоча жінок із дітьми, пенсіонерок і чоловіків ми зустріли теж. 

На акції виступили за ухвалення законопроєкту №13037, що передбачає протидію домаганням і дискримінації в армії та звільнення полонених жінок. Організаторки й учасниці маршу також проти нового проєкту Цивільного кодексу №14394 «Кодекс права приватного», який оприлюднили в січні 2026-го. За словами авторів, це «євроінтеграція», але в тексті закону ідеться про доволі суперечливі й небезпечні моменти:

  • поняття «доброзвичайність» та «аморальність» можуть стати моральною цензурою замість права
  • бар’єри для розлучення під час вагітності або рік після пологів стануть ризиками примусу для залишення у шлюбі
  • процедури «примирення» і затягування судових процесів можуть перетворитися на пастку для жінок
  • дозвіл шлюбу із 16 років або із 14 років, якщо дівчина – вагітна

 

Під час ходи учасниці скандували «Жіноча єдність – велика сила», «Права жінок – права людини», «Борись за права, вір у себе», «Рук геть від прав жінок». Спитали у жінок, які прийшли на марш, чому 8 березня вони все ж на акції.

«Я тут, бо проти Цивільного кодексу, який намагаються протягнути у Верховну Раду. Щоб показати людям, які пропонують цей законопроєкт, що він не влаштовує нас – жінок. Найбільше у кодексі лякають правки щодо подання позовів на розрив шлюбу: однією з причин для розірвання шлюбу називають «репродуктивну неспроможність». Це великий відступ назад і просто падіння у калюжу репродуктивного тиску», – каже Ольга.

«Ніхто не скасовував того факту, що за жіночі права досі треба боротися – 8 березня все ж День боротьби за жіночі права, тому ми тут. Жіночу дискримінацію досі не побороли у цьому світі, тому сьогодні важливий день, щоб іще раз нагадати про важливість рівних прав. У нас як у суспільства є купа недоліків, зокрема той самий Цивільний кодекс. Як можуть люди, яким ще чотири роки до офіційного дозволу на вживання алкоголю, можуть одружуватися», – задається питанням Настя. 

«Так, я вважаю, що війна не має заважати існуванню проблем, які є у нашій країні та по всьому світу. Марш не проводили кілька років через війну та безпекову ситуацію, сьогодні все трішки ліпше, зокрема завдяки військовослужбовицям. Ми тут, щоб традиційно зібратися у День боротьби за жіночі права та нагадати, що пам’ятаємо про жінок-військових і боремось незважаючи ні на що. Як казала моя дружина, мізогінія нікуди не ділася, а плюс «локальні проблеми», як-от представлений Цивільний кодекс. Чомусь у світі стало дуже багато грумінгу [встановлення емоційного зв'язку з людиною, зазвичай, молодше 18 років] й усім ок, що 30-річний чоловік може зустрічатися із 16-річною підліткою. Той факт, що схожі наративи проштовхують на рівні закону – повний треш», – додає чоловік Насті Євген. 

«І вся ця історія – це просто крок назад, що підкреслює, які ж незахищені жінки зараз. Усі ми в дуже поганому ментальному й фізичному стані через війну, економічну ситуацію, власні проблеми. А молоді дівчата ще вразливіші – їх не завжди можуть захистити батьки, опікуни або інші родичі. Цими проєктами ми буквально дозволяємо кривдникам ще більше знущатися з дівчат. І я боюсь, щоб це не стало підґрунтям для ще більшого позбавлення прав жінок», – зауважує Катерина, подруга пари.

«На марші треба виходити, щоб висловлювати свою думку, говорити про те, що не подобається і що хочемо змінити, бо ми – жінки», – розказує Альона, яка на Марші вже вдруге.

«А ще заради жінок, які досі перебувають у полоні. Я вважаю, що ми маємо виходити за них і говорити про них. Звичайно, дискримінація лишається і на побутовому рівні, про це теж не можна мовчати, але поки що в пріоритеті – військовослужбовиці», – доповнює слова подруги Аня, яка на акцію прийшла вперше.

«Я – тут, бо я жінка. Допоки права жінок не рівні права чоловікам у нашому суспільстві й світі загалом, мені як жінці не все одно. Найбільше зараз мене обурює Цивільний кодекс, який офіційно визнає шлюб із 14 років. Це фактично сексуальне насильство: секс із дитиною апріорі не може бути нормою. Зараз і так багато підліток зазнають сексуального насильства, але мало хто звертається до поліції, бо зґвалтування вважається ганьбою. І чомусь це ганьба не для ґвалтівника, а для постраждалої дівчини», – зауважує Люся.

«Ми прийшли сюди, бо ми за права жінок. Вважаємо, що без прав жінок не буває прав людини, адже жінка – це важлива частина суспільства. Плюс, новий законопроєкт, що буквально виправдовує ґвалтівників і сексуальне насильство. Ми проти одружень у 14 років. Ми проти заборони існування квір-людей у суспільстві через цей проєкт. Це все нісенітниці», – кажуть подруги Лія та Мая.

«Я військовослужбовиця морської піхоти, але доєдналась до Маршу зі своїми друзями з Fight for Right. Сьогодні – чудовий привід нагадати, що дівчата на бойових посадах заслуговують на повагу. Нас часто поливають брудом або цькують за те, що просто сидимо в штабі, а не справді воюємо. Я на війні з 2016-го й відчула на собі всю цю несправедливість. Тому сьогодні стою тут за всіх жінок-військовослужбовиць, яких постійно принижують та цькують» – додала Настя.

Фото й обкладинка: Оля Закревська для Віледжа