«За 7,5 року служби я звикла до того, що в мене є чіткий наказ, а в цивільному житті є обсяг роботи, і ти маєш спланувати, як будеш його виконувати», – розповідає Юлія. Натомість для Ірини найважчим стало відчуття, що в армії побратими – це частина сім’ї, а вдома – ти фактично сам. Юлія після прикордонної служби працює Manual QA Engineer у британській компанії, а Ірина, колишня пілотеса FPV, стала тестувальницею в логістичній компанії.

Village поспілкувався з Юлією й Іриною про те, чому вони залишили військо, як три місяці навчалися QA, шукали першу роботу та що з досвіду служби допомагає їм тепер знаходити баги на сайтах замість кіберзагроз і військових цілей у небі.

 

 

Юлія й Ірина опанували професію QA Engineer на безплатному курсі для ветеранів і ветеранок від Mate Academy. 

 

14 листопада EdTech-компанія проведе MateConf 2.0 – конференцію про ІТ-продукти та людей, які їх створюють. У програмі – виступи, панельні дискусії, воркшопи та можливості для розвитку кар’єри

 

 

Юлія
29 років

Народилася в Маріуполі Донецької області. Навчалася в Маріупольському державному університеті за спеціальністю «Право». До служби працювала на заправці, була баристою, продавчинею-консультанткою та взимку продавала ялинки. У 2018 році вступила до Державної прикордонної служби України. У 2025-му, після 7,5 року служби в підрозділі зв’язку, демобілізувалася. Зараз працює Manual QA Engineer в ⁠ILS, британській LegalTech-компанії, яка розробляє платформу ProVision для юридичних та інвестиційних команд. 

Мотивація піти у військо, служба й демобілізація

Мій вітчим – військовий офіцер. Він надихнув мене своїм прикладом. Я вирішила, що теж зможу бути корисною у війську й без профільної освіти. На службі я займалася кіберзахистом. Тоді ця спеціальність тільки з'являлася в університетах і запроваджувалася у війську, а я у своєму загоні була першопрохідницею.

До початку повномасштабної війни служила в першому прикордонному загоні в Маріуполі. Коли почалася повномасштабна війна, начальник нашого штабу віддав наказ, що жінки-військовослужбовиці можуть бути вільні. Прибувши на місце служби, я залишила загін. Потім виїжджала з Маріуполя, коли він був уже окупований, під виглядом цивільної.

Я вивозила свою родину, сусідок, тварин – усіх, кого можна було взяти в машину. Ми виїжджали через десяток блокпостів із рашистами. Це був суперстресовий досвід, тому що треба було знищити всі документи й ознаки того, що я військовослужбовиця, щоб не було наслідків.

Наш шлях тривав чотири доби. Нам пощастило, тому що історії були зовсім різні. Але ми вибралися з мінімальними втратами для ментального здоров'я.

 

І вже після того, як я опинилася на підконтрольній Україні території, мусила їхати до будь-якого загону, щоб повертатися до служби. Я опинилася у Вінницькій області, у місті Могилеві-Подільському, на кордоні з Молдовою. Продовжила так само виконувати завдання в підрозділі зв'язку, у групі технічного захисту інформації.

У 2025 році я вирішила демобілізуватися, бо в мене були проблеми зі здоров'ям і законна підстава для звільнення. Я усвідомила, що зробила все, що могла в лавах ДПСУ, і що там особливої користі я більше не приношу. Тому перегорнула цю сторінку з військовою службою.

 

«Відсутність наказів ставить у ступор»

Найскладнішим у поверненні до цивільного життя було усвідомлення того, що в мене стало більше свободи. Тому що військовослужбовці обмежені у своєму переміщенні Україною: не можна виїжджати за межі гарнізону (це місто, у якому проходить служба, або прилеглі населені пункти).

Як би це дивно не звучало, але наявність такої свободи й відсутність наказів трохи вводять у ступор. Тобі потрібно повністю «перепрограмувати» себе й навчитися жити по-іншому. В армії безпосередні командири несуть за тебе відповідальність, вони в курсі твого сьогоднішнього життя, їм треба доповідати все, що з тобою відбувається. А на цивілці ти сам керуєш своїм життям.

 

Чому після служби обрала IT

Моя робота постійно була пов'язана з комп'ютерами. Працювала з новим програмним забезпеченням, тому вирішила, що IT буде близьким і цікавим. Я люблю працювати з великою кількістю інформації, вишукувати проблеми й невідповідності, тому вирішила, що мої навички будуть корисні на посаді QA Engineer. А мої друзі, які працюють в IT – QA-інженери, дизайнери, Project-менеджери, – ділилися зі мною своїм досвідом.

Я проходила вебінари й тестові інтенсиви в різних IT-школах. Потім натрапила на Mate Academy. У мене було гарне перше враження від платформи: цікаво та зрозуміло. Потім я дізналася, що вони пропонують безплатне навчання для ветеранів і ветеранок. Думала, що потрапити на безплатний курс майже нереально, тому я заповнила анкету й шукала далі. А потім зі мною зв'язалися. На інтерв'ю було класне ставлення. Мене зацікавило, і я вирішила скористатися можливістю.

 

Як проходило навчання

Перед початком потрібно було пройти модулі прекурсу. Це вже виклик, тому що багато нової інформації – незрозумілої, але цікавої. Я не встигла завершити всі завдання до початку навчання, але все було суперлояльно: ми обговорили це з менторами, і я доробила модулі вже під час навчання.

Саме навчання було насиченим та інтенсивним. Усе починалося зранку з Morning Task: до 9:00 ми мали виконати завдання на розминку мозку. На загальній таблиці можна було бачити всю групу й відстежувати, хто вже виконав завдання. Спочатку більшість не встигала, але із часом ми навчилися робити це набагато швидше.

Після цього була лекція. У нас були два лектори – QA-інженери, які самі навчалися в Mate Academy й уже мали понад шість місяців досвіду роботи. Вони давали нам не тільки абстрактні знання, а й розповідали про те, з якими викликами стикалися на практиці та на що дійсно важливо звертати увагу.

 

Після лекції ми отримували домашні завдання з дедлайном до 18:00. Протягом дня було кілька сесій із ментором, який перевіряв домашні завдання. Можна було поставити будь-які запитання, якщо виникали складнощі або щось було незрозуміло.

Найскладніше для мене було встигати до дедлайнів. Нам навіть посували дедлайни, бо більшість не встигала. Це класно, тому що відчуваєш, що до тебе та твоїх потреб дослухаються.

Окремо ми готувалися до майбутнього працевлаштування. Раз на тиждень проходили технічні інтерв'ю з менторами: ділилися на групи, повторювали всю теорію, яку вивчали, і відповідали на запитання. Це було суперкорисно, тому що я людина, яка дуже переживає й завжди боїться публічних виступів. Такий досвід допоміг трохи легше почуватися на реальному технічному інтерв'ю.

Також у нас були імітації співбесід із HR англійською й українською мовами. Розбирали запитання з підступом, які можуть ставити на співбесідах, і вчилися правильно на них реагувати. Були завдання, де ми вчилися складати резюме та знайомилися з платформами для пошуку роботи.

Під час навчання була й англійська. Залежно від рівня, можна було відвідувати до чотирьох групових занять на тиждень. Для мене це був доволі незвичний формат, тому що до цього я мала досвід лише індивідуального навчання з тьютором.

Через місяць навчання в нас був підсумковий тест, де перевіряли те, чого ми навчилися. Мені здається, 98% групи склали цей тест. Він був обмежений у часі, непростий, але цікавий, і всі знання, які ми отримали, знадобилися під час його виконання.

Наприкінці навчання нас поділили на невеликі Scrum-команди. Ми працювали в Jira й налагоджували робочий процес. Це було дуже наближено до роботи в компанії. Також ми отримали фінальне завдання з двома проєктами. У першому я ще брала участь, а в другому, з автоматизації, уже не встигла, тому що отримала роботу ще до завершення навчання.

Загалом навчання було суперінтенсивним: великий обсяг інформації, об'ємні домашні завдання. Але воно було варте того: і недоспаних ночей, і нервів, і переживань. Тому що за ці три місяці я отримала колосальний досвід, колосальну кількість навичок, які наразі використовую у своїй роботі.

 

Як знайшла першу роботу в IT

Вакансію мені порекомендувала дівчина з моєї Scrum-команди, яка першою з нас отримала пропозицію роботи. Вона написала в наш чатик, що є ще відкриті вакансії, і роботодавець зацікавлений у випускниках Mate Academy. Я спочатку відмовилася, а потім подумала: чому я втрачаю цю можливість? Спробую.

Я написала роботодавцю. Це британська компанія ILS. Вони розробляють продукт ProVision – платформу для юристів, що допомагає автоматизувати роботу з великим обсягом документів.

Співбесіда проходила в декілька етапів. Спочатку було просто спілкування й тестове завдання, на яке відводилося 90 хвилин. Після цього зі мною зв'язалися й сказали, що хотіли б провести технічну співбесіду. Вона була дуже довга – понад дві години.

Я показала всі навички, які отримала під час навчання. Ми проговорили майже всі теми, які вивчали й обговорювали на QA-сесіях. Через хвилювання трошки плуталися думки, але треба не забувати, що навпроти тебе теж сидить людина зі своїми почуттями. Тому я одразу попередила, що дуже нервуюся. І людина пішла мені назустріч, тому співбесіда була комфортною.

Потім десь півтора тижня я чекала на відповідь. У цей час пішла ще на одну співбесіду – в українську компанію, яка працює у сфері MilTech. Там теж я отримала пропозицію роботи, але відмовилася, бо це була офлайн-робота в Києві, а я на той момент там не проживала.

Що з досвіду служби допомагає в роботі

Уміння працювати з комп'ютером і різними програмами. Це було корисно, адже до служби я була дуже далекою від роботи з комп'ютером. Але та специфіка роботи, яка була в мене на службі, зовсім не відповідала тому, що я дізналася на курсі. Тому 70% знань і навичок, які я отримала, – нові. На роботі мені також допомагають стресостійкість, витривалість і вміння брати на себе відповідальність – це те, що я здобула на службі.

 

Як минула адаптація до першої роботи в ІТ після військової служби

Це дуже незвичний досвід, тому що організація процесу інша. Теорію про те, як це працює, я знала з Mate Academy. Але зіткнутися із цим самій – зовсім інша річ.

За 7,5 року служби я звикла до того, що в мене є чіткий наказ і я маю його виконати, а тут маєш сам усе спланувати. Більше свободи – це найприємніше й водночас найскладніше для мене як для колишньої військовослужбовиці.

Зараз я займаюся тестуванням програмного забезпечення нашої платформи. У нас прикольна команда й віддалений формат роботи. Це теж було викликом, адже не бачиш людей наживо, навчаєшся налагоджувати комунікацію в такому форматі.

 

 

Ірина
29 років

Народилася й живе в Ірпені. Має фінансову освіту. До служби працювала офіціанткою-адміністраторкою в ресторані. У 2021 році підписала контракт із військом. Спочатку служила у штабі, згодом перевелася до ДШВ, де рік була пілотесою FPV. Після завершення контракту демобілізувалася. Зараз працює тестувальницею в логістичній компанії DifFreight.

Мотивація піти у військо, служба й демобілізація

У 2021 році, коли мені запропонували посаду директора закладу, я зрозуміла, що в напрямі ресторанної справи рухатися взагалі не хочу.

У мене було два варіанти: піти в IT або у військо, оскільки мала багато знайомих, які вже на той момент служили. Я вагалася між цими двома напрямами. Але все-таки бажання неофісного життя, бути корисною та зробити вагомий внесок у захист країни взяло верх, тож одного дня я пішла в ТЦК і підписала контракт.

 

 

Спочатку я мала бути на виносному вузлі зв'язку, працювати на радіостанціях Harris. Для цього я пройшла навчання. Але керівництво повідомило про те, що у штаб потрібна дівчина з вищою освітою. Тому мене направили до відділу закупівель.

Це було зовсім не те, чого я очікувала від служби в армії, тому що хотілося більше фізичної праці й дотичності до війська, а не паперів. Але діватися було нікуди. Плюс тоді тільки почалася повномасштабна війна. Я перебувала у штабі майже три роки.

Після відділу закупівель я перевелася в оперативно-технічний відділ, де займалася внутрішніми наказами військової частини. І як тільки з'явилася «Армія+», я подала рапорт на переведення. Оскільки це було переведення з тилової в бойову частину, згода командира не була потрібна, і без проблем усе вирішилося. Була в ДШВ на посаді пілотеси FPV ще рік.

Я випадково дізналася, що після закінчення контракту можна звільнитися, і хотіла просто уточнити, чи це реально. А мені вже кажуть: «Давай документи на звільнення». А я така: «Я просто хотіла дізнатися, а не звільнитися».

Але потім мене все-таки переконали близькі, що в армію завжди можна повернутися. А тут з’явилася можливість спробувати себе в цивільному житті, тим більше в мене вже було бажання реалізуватись в IT.

 

«Це як два різні світи»

Найскладнішим було саме повернення в цивільне життя. Ти розумієш, що вже не буде так, як було. Це як два різні світи.

Коли ти в армії, твої побратими – це частина твоєї сім’ї. А коли ти приїжджаєш додому, ти фактично сам. Незвично було усвідомлювати, що тепер у тебе буде звичайна цивільна робота, без якихось моментів, пов'язаних з адреналіном.

Мій хлопець залишився у війську. Оскільки ми були разом майже постійно, ця ситуація теж наклала свій відбиток.

  

Як обирала сферу IT

Про Mate Academy я дізналася через Google. Коли подала заявку, зі мною зв'язалися, підказали напрям. Під час розмови була приємна комунікація, тому вирішила спробувати. А мій хлопець завжди казав, що хоче, щоб я займалася тим, що до душі.

Я закінчила курс QA-тестувальниці. Була можливість працювати в MilTech-сфері, тестувати дрони. Однак, якби я обрала саме цей напрям, у мене не було б можливості бачитися з хлопцем – він військовий і перебуває у Дніпрі, а ця сфера передбачала роботу в офісі з понеділка до п'ятниці.

Я хотіла мати змогу бути більшість часу з хлопцем і не бути прив'язаною до одного місця. Тому шукала місце роботи з можливістю віддаленої роботи або з гнучкішим графіком.

 

Як проходило навчання

До цього в мене взагалі не було жодного досвіду чи знань в IT. Навчання в нас тривало із самого ранку до вечора, п'ять днів на тиждень. Обов'язковим було ранкове домашнє завдання, яке треба виконати до лекції. Потім сама лекція, домашні завдання, нова тема. А ще я зазвичай ставила собі англійську мову, тому що наголошували, що вона потрібна. І так десь до сьомої години вечора. Загалом усе потрібно було виконати до шостої вечора – такий був дедлайн щодня.

Навчання мені дуже сподобалося. Найбільше зайшло те, що було багато практики. Найскладнішим було програмування на Java, але ментори дуже крутезні, завжди допомагають, які б дурні запитання ми не ставили. У деяких моментах соромилась, але жодного разу не було якогось кривого погляду. Ще мені сподобалося, що ми працювали в Scrum-групах: нам давали один сайт, і ми мали його тестувати.

 

 

Як знайшла першу роботу в IT

Я шукала роботу десь місяць. Спочатку в пріоритеті був повністю віддалений формат роботи, але із цим виявилося важкувато.

Дівчина, яка також навчалася зі мною на потоці, уже влаштувалася в компанію DifFreight. Вона написала в наш спільний чат про те, що потрібен QA. Я з нею поспілкувалася, і мені призначили інтерв'ю.

Спочатку було HR-інтерв'ю, потім технічне інтерв'ю з керівником. Саме інтерв'ю проходило більше як дружнє знайомство. З керівником уже більше говорили про мій досвід, що я знаю та вмію. Прямо про військовий досвід на інтерв'ю мене не запитували. Але через те, що мені довелося розповідати, чим я займалася, я сама про це сказала.

 

Як військовий досвід допомагає в роботі

Допомагає багатозадачність. Я звикла у війську до різних стресових умов, коли треба зробити тут і зараз десять справ одночасно.

 

Як минула адаптація до нової роботи

Буквально з першого дня я вже почала брати завдання. Знайомилася із сайтом, з яким працюємо, і тестувала його. Паралельно проводили онбординг.

Зараз я приходжу на роботу з 9:00 до 18:00, з понеділка до п'ятниці. У мене в Jira є тасочки, над якими я працюю, потім дейлік, потім знову тасочки, кавуська, печивко – та й усе. Наразі займаюся smoke-тестуванням, регресійним тестуванням і ретестами.