Як читання в метро впливає на зір
Поки їду додому в метро, читаю черговий роман – хочеться заповнити час у дорозі й не думати про «шахеди» з ракетами. Поруч сідає хлопець і розгортає «За перекопом є земля» – тільки починає читати книжку. Так їдемо від «Іподрому» аж до «Героїв Дніпра». Навпроти дівчина не відриває погляду від телефону: або перевіряє моніторингові канали, або дивиться рилзи – але теж щось читає. А в дитинстві ж нам казали: «Не читай у транспорті, бо зіпсуєш зір». Чи справді читання в метро може нашкодити очам та як робити це з найменшим ризиком, розпитали офтальмологинь Катерину Головко й Олександру Яригу.


Як читання в метро впливає на зір
Спробуйте сфотографувати щось, але в процесі злегка потрусіть рукою. Камері знадобиться більше часу, щоб налаштувати фокус і «піймати» картинку. Те саме відбувається й з оком у громадському транспорті. Під час читання в метро воно фокусується на близьку відстань, дрібний шрифт і текст, що постійно рухається. Сила, яку треба докладати для фокусування зору залежить від відстані тексту, а оскільки вона постійно змінюється через рух поїзда, м’язи втомлюються швидше.
Людина свідомо цього не помічає, бо мозок «згладжує» картинку, проте очні м’язи сильно перенапружуються. Через це й виникає астенопія – зоровий дискомфорт, який зрештою може призвести до головного болю наприкінці дня або відчуття «кріпатури» в очах. У дітей ситуація ще гірша: через те, що око не встигло повністю сформуватися, тривале перенапруження може підвищити ризик короткозорості, пояснює Олександра Ярига.

Астенопія – це зоровий дискомфорт, утома очей. Людина може не мати ніяких офтальмологічних захворювань, але постійно відчуває дискомфорт, біль, ніби «кріпатура» очей.

Натомість лікарка Катерина Головко наголошує, що читання в громадському транспорті напряму не впливає на зір, тож і не призводить до його погіршення. На якість зору впливає генетика й загальна кількість часу, проведеного за читанням або гаджетами на близькій відстані (30–35 сантиметрів) – неважливо, удома в кріслі чи в рухомому транспорті.
Короткозорість, або міопія, розвивається, коли очне яблуко росте в довжину. Через це фокус перестає потрапляти чітко на сітківку, і зображення вдалині розпливається. Наукові дані стверджують, що міопія прогресує й може виникати вже навіть після 18 років – коли око вважається повністю сформованим.
Водночас зір може тимчасово погіршуватися через утому. Чіткість картинки й тексту залежить від анатомії очей і роботи м’язів, які відповідають за фокусування. У людини може бути астигматизм або невелика далекозорість, яку в повсякденному житті вона компенсує напруженням м’язів. Але під час тривалого читання, особливо в транспорті, м’язи виснажуються, а фокус «пливе», тож зір стає нечітким. Після відпочинку має повністю відновитися.

«Зверху показано, як бачить нічну дорогу людина з нормальним зором. Якщо ліхтарі й фари «розтягуються», як на нижньому фото, у людини може бути астигматизм. Такий стан може призводити й до головних болів. Однак, якщо носити спеціальні окуляри для астигматизму (за призначенням лікаря), зір можна підтримувати й нормально бачити навіть уночі.
Астигматизм – порушення зору, за якого через нерівну форму рогівки або кришталика світло в оці фокусується неправильно. Через це предмети здаються розмитими або викривленими на будь-якій відстані.
Смартфон, паперова чи електронна книжка: що шкодить більше?
Офтальмологиня Олександра Ярига стверджує, що читання паперових книжок у транспорті найчастіше викликає швидку втому. Бо там зазвичай доволі маленький шрифт, який не можна підлаштувати під себе для тривалого читання. До того ж нечіткий друк і тьмяне світло у вагоні чи автобусі, утомлюють очі ще швидше.

Для читання в телефоні можна підкоригувати розмір шрифту, а також налаштувати яскравість екрана відповідно до освітлення у вагоні, щоб «очі не вилазили».
Найкращим варіантом для читання у транспорті Ярига називає електронну книгу (е-рідер). У ній можна налаштувати комфортний для себе шрифт: збільшити або зменшити, залежно від потреб. Наприклад, якщо ввечері очі втомилися, зробити шрифт більшим. До того ж технологія електронного чорнила не дає різкого контрасту й мерехтіння. Важливо не плутати рідер із планшетом – останній має звичайний кольоровий екран, як і телефон.
Синє світло екрана (не)шкодить очам
Існує уявлення, що синє світло від екранів гаджетів негативно впливає на людину, зокрема порушує сон і втомлює очі. Проте Головко переконує, що світла від екрана смартфона настільки мало, що жодного негативного впливу від нього немає. Дійсно шкідливими є потужніші джерела синього світла, наприклад, ксенонові фари. До того ж досі немає жодного дослідження, яке б довело розвиток захворювань очей і погіршення зору саме через синє світло. І спеціальні компʼютерні окуляри з функцією blue blocker – це переважно маркетинг. А темний режим екрана не має доведеного впливу на зменшення втоми очей, тож орієнтуватися варто лише на власні відчуття.

Щоб очі менше втомлювалися,
треба збільшувати шрифт
частіше кліпати
робити паузи в читанні
Утома + напруженість = «синдром сухого ока»
Коли людина фокусується на тексті або картинці, то автоматично рідше кліпає. Нормальна кількість кліпань – 15–20 на хвилину, під час читання – 12, а то й менше. Через це сльозова плівка швидше випаровується, виникає запалення поверхні ока, що супроводжується почервонінням, печінням і відчуттям «піску в очах». Такий стан називають «синдромом сухого ока». Виникає він не тільки через читання, а й сухе повітря, алергії або прийом певних ліків, наприклад, антидепресантів.
Щоб позбутися цього відчуття, можна виконувати дві базові вправи для зволоження й розслаблення очних мʼязів:
- Легко заплющити очі – затримати очі на дві секунди – розплющити очі й розслабити повіки
- Легко заплющити очі – затримати очі на дві секунди – злегка стиснути повіки (ніби мружитеся) – розплющити очі й розслабитися
Повторювати кожну вправу варто по пʼять разів. Додатково очі можна зволожувати штучними «сльозами», але краще звернутися до лікаря, якщо відчуваєте будь-який дискомфорт.


Будь-які масажі для очей протипоказані, зауважує офтальмологиня Олександра Ярига: «Це міф, який колись придумали, а зараз маємо купу ускладнень. Люди не знають свої приховані захворювання або проблеми із сітківкою. У такому разі будь-які масажі й тиск на очні яблука можуть спровокувати серйозні пошкодження очей».

Погляд вдалину – так, покліпати – так, розтерти й прикласти теплі долоні до очей – так, але масажувати й тиснути на очі – за жодних умов. Обидві офтальмологині запевняють, що робити рухи очима вгору-вниз-вправо-вліво не потрібно – це залучає зовсім інші мʼязи й не дасть жодних результатів.
Водночас доказових вправ, які є профілактикою погіршення зору, а то й лікують його, немає. «Це все одно, що йти на півторагодинне тренування, а потім попросити ще одну вправу, щоб відпочити», – каже Ярига. Найкраще, що можна зробити для очей, – дати їм відпочинок. Для цього підійде правило «20:20:20» – під час читання або роботи за компʼютером кожні 20 хвилин робити паузу на 20 секунд і дивитися вдалину на 20 футів (приблизно шість метрів).
ВІКА ГРИНЕНКО – голова відділу новин та авторка текстів на Віледжі. Доєдналася до команди у 2024-му - до «села» ніколи не писала й не думала, що це взагалі можливо. Під час навчання в універі почула фразу, що «редактор має знати все про дещо та дещо про все» – відтоді користується цим правилом у роботі й пробує себе в різних темах: від вітаміну D і власного досвіду виживання в блекаут до розбору міських проблем і репортажів.
Іллюстрації: Сіма Шпінь