Що про українців можуть розповісти їх жарти?
«Простими словами»
Подкаст Віледжа про психічне здоров'я
У новому епізоді подкасту «Простими словами» ми поговорили з Олександром Авдєєвим – психотерапевтом і дослідником гумору. У книзі «Хто так жартує?» є все: від еволюції і соціальної ролі гумору, до сучасних трендів і їх пояснення.
Чи справді гумор допомагає об’єднатися і встояти? Чи існує межа здорового гумору? Що Фройд насправді казав про гумор? Які бувають жарти, і чи всі жарти – ок? Чому жарти над ворогом – це не просто агресія, а механізм збереження психіки? І коли сміх перестає лікувати, натомість стає червоним прапорцем?
Сезон подкасту «Простими словами» під назвою «Третє дихання» виходить за підтримки Mastercard, глобальної технологічної компанії в платіжній індустрії, яка розвиває цифрову економіку й інновації та створює неоціненні можливості для всіх.
Повну розмову ви можете послухати на всіх подкаст-платформах
Що батько психоаналізу насправді думав про гумор
Говорити про гумор без Зигмунда Фройда майже неможливо. Адже він одним із перших описував гумор через теорію полегшення (relief). Згідно з нею, у кожного з нас є внутрішня «каструлька» з напругою. Коли зовнішній тиск стає нестерпним, гумор працює як кришка, яку ми привідкриваємо, щоб випустити пару.
Так, до речі, працювали середньовічні карнавали. Життя було небезпечним, комфорт – мінімальним. Коли напруга ставала нестерпною, суспільство дозволяло собі перевернути ієрархію: висміяти владу, символічно «спалити короля», влаштувати колективний сміх.
Тому, якщо в глибині душі вам здається, що жарти про блекаут і обстріли це ту мач, то насправді це просто колективний спосіб впоратись з тим, що поза нашим контролем.
«Гумор допомагає вивозити реальність. Коли людину ведуть на страту, а вона каже: "Ну, непоганий початок тижня", – вона жартує не тому, що їй весело, а тому, що так реальність виглядає менш жахливою», – пояснює Марк Лівін.
Цей процес психологи називають декатастрофізацією. Фактично ми зменшуємо велич ворога чи масштаби біди, роблячи їх смішними, а отже – більш контрольованими.
Це наше колективне закляття «Рідікулюс» із «Гаррі Поттера», яке нібито здатне перетворити абсолютно жахливого монстра на смішне непорозуміння.
Проте це не єдиний шлях до вдалого жарту.
Три кити гумору: від чого мозку смішно?
Олександр Авдєєв виділяє три ключові теорії, які пояснюють природу комічного:
Теорія невідповідності (когнітивна).
Наш мозок – машина для пошуку закономірностей. Сміх виникає в момент, коли ми виявляємо логічну помилку або парадокс. Класичний приклад – «Колобок повісився». Мозок миттєво зчитує невідповідність і видає порцію дофаміну за розв’язання цієї «задачі».
Теорія домінування.
Гумор як ненасильницький спосіб проявити агресію або кинути виклик ієрархії. Це про систему «свій – чужий». «Рускій воєнний корабель…», Чорнобаївка і безліч мемів, згенерованих за роки війни, – власне про це. Є ворог, якого знецінюють, і є «свої», яким контекст зрозумілий без пояснень.
Теорія доброзичливого порушення.
Найсучасніший погляд. Для сміху потрібні дві умови одночасно: порушення норми (щось іде не так) і стан безпеки (нам особисто нічого не загрожує). Ті самі жарти про відключення світла: поки це про котиків у в’язаних светрах – нам ок, бо і ми, і котики в безпеці, хоча всі розуміють, що за цим стоїть холод вдома і постійний дискомфорт.
Цікавий факт.
Сприйняття агресивного гумору (як-от у мультфільмі «Том і Джері» чи шоу «Прожарка») корелює з роботою префронтальної кори. Коли ми втомлені, виснажені або перебуваємо в стані стресу, контроль кори слабшає – і ми легше сміємося з жорстких або «низьких» жартів. А дітям таке смішно, бо їхня префронтальна кора ще не повністю сформована.
Чому в Парижі не сміються з наших жартів
Меми про блекаут чіпляють українців, але залишають байдужими іноземців? Це не про поганий гумор. Просто жарт, який потрібно довго й детально пояснювати, перестає бути жартом. Особливо якщо врахувати, що поки все поясниш – уже буде не до сміху.
Отже, гумор не існує поза контекстом. Спільний жарт – це сигнал нервовій системі: «Ми в безпеці, ми разом, ми розуміємо одне одного». Це форма близькості, яка іноді працює краще за обійми.
Проте, як і будь-яка інша форма зближення, він не завжди доречний. Ростислав Семків каже, що кожен жарт – передусім спосіб донести інформацію, і не завжди найкращий. Авдєєв додає, що загалом будь-яка комунікація може відбутися без жартів – і часом так навіть краще.
«Якщо ви пожартували з людини, якій зараз боляче, і вона не сміється – це не означає, що у неї немає почуття гумору. Це означає, що ви порушили її кордони, не зчитавши контекст її вразливості», – каже психолог.
Нічого страшного, якщо ви звично простягнули руку для привітання до людини з гіпсом на руці – ви просто не встигли зорієнтуватися. Так само і з жартом, який здавався завжди вдалим, але раптом прозвучав недоречно: краще просто вибачитися і рухатися далі.
Жарти, на які звертає увагу ваш психотерапевт
Не весь гумор корисний. Психолог Род Мартін виділив чотири стилі почуття гумору, і два з них можуть бути тривожними дзвіночками для ментального здоров’я.
Афіліативний (об’єднуючий) та самопідтримуючий гумор
зміцнюють стосунки та допомагають долати стрес. Це «здорові» жарти. Наприклад, мем про те, що найкраще плакати стоячи у планці – сльози не течуть по обличчю, а тілу добре. Але важливо, хто і з ким жартує: українцям сміятися над тим, як їм зручніше плакати, – нормально; а далеким від контексту парижанам краще на цю територію не лізти.
Агресивний та самопринижуючий гумор
часто корелюють із низькою самооцінкою та депресивними станами. Попустити когось чи себе заради сміху групи – дві різні стратегії, обидві шкідливі в довгостроковій перспективі.
За маскою «душі компанії», яка постійно жартує над собою, може ховатися людина, що не витримує власного болю. Наприклад, жарт «у нашій парі я відповідаю за красу», щоб легше розповісти про чергову провалену співбесіду – усі сміються, а в людини закріплюється цикл: «якщо не заперечили – значить це так».
Подібно з агресивними жартами щодо інших: сміх – це перш за все нормалізація. Соціологи показують, що там, де гомофобні жарти стають нормою, переслідування за гендерною ідентичністю теж сприймається як «ок».
Гумор як спосіб впоратись, а не добити себе та інших
Практикуйте «Рідікулюс» для своїх страхів.
Якщо якась ситуація, наприклад, виступ чи розмова, вас лякає, спробуйте уявити її максимально абсурдною. Це знизить рівень кортизолу. Або ще прямолінійніше: чуєте голос критика у вас в голові? Спробуйте покривляти його, бажано прямо вголос, щоб іншим теж було весело. Кажуть, це зменшує серйозність або як мінімум відволіче вас від внутрішнього монологу.
Стежте за стилем.
Якщо у вашому лексиконі переважає самоприниження («я як завжди нездара»), спробуйте змістити фокус на самопідтримуючий гумор. Жартуйте не над собою, а разом із собою над обставинами. Теж саме стосується і агресивних жартів – це в першу чергу маркер вашого внутрішнього стану і стосунків з іншими – що насправді ви хочете донести своїм жартом?
Шукайте «треті місця» для сміху.
Коментарі в соцмережах чи спільні чати з мемами – це теж мікродози соціальної корегуляції. Вони дають мозку сигнал: «Ти не один у цьому абсурді».
Слухайте подкаст «Простими словами» на YouTube
Сезон подкасту «Простими словами. Третє дихання» натхненний однойменною виставкою від Mastercard, яка стала одним із найвідвідуваніших виставкових проєктів останніх років. Інтерактивна виставка про почуття та емоції «Третє дихання» від Mastercard навесні цього року стала простором для відновлення понад 110 000 українців, які змогли краще зрозуміти свої почуття, навчитися взаємодіяти з емоціями або трансформувати їх, щоби знайти опору та віднайти внутрішню силу. А крім цього, проєкт допоміг забрати понад 5 мільйонів гривень на психологічну реабілітацію пацієнтів Superhumans Center. Більшість інсталяцій та інтерактивів після виставки були передані в реабілітаційні центри та лікарні, де продовжують допомагати і сьогодні.
Матеріал підготовлено за підтримки
