Після ракетних атак десятки українських підприємств втратили виробничі площі й обладнання. Ми поговорили з чотирма власниками українських бізнесів, які зазнали втрат унаслідок російських обстрілів Києва влітку 2025 року. Розповідаємо, як компанії оцінюють збитки, знаходять фінансування та відновлюють роботу, щоб зберегти співробітників і власну справу.

   

Яна Стрєльцова, власниця Green Chef

Виробництво сервісу доставки готових раціонів і корисних продуктів Green Chef постраждало 10 липня внаслідок російської ракетної атаки.

Від моменту руйнування ми кілька днів узагалі не мали доступу до приміщень, тому в нас не було жодної інформації про масштаби пошкоджень. Пожежники довго не пускали нас усередину, оскільки не могли загасити вогонь через ризик обвалу будівлі. Урешті частина будівлі справді обвалилася, і пожежу довелося гасити зверху.

 

 

Лише на п’ятий день після «прильоту» нам дозволили на кілька хвилин зайти й хоча б оцінити, що втрачено. Повноцінний доступ отримали щонайменше через 10 днів після обстрілу. 

Виробничий поверх складався з двох частин – виробничого приміщення та складських зон. Частина приміщень була знищена повністю, а частину ми ще могли спробувати врятувати. Але перші оцінки були складними й неоднозначними.

 

   

Ми довго сумнівалися, чи реально взагалі відновити роботу, оскільки масштаби збитків важко було точно визначити після перших оглядів.

   

 

Найперше, що зробили після доступу до приміщень – почали збирати всю необхідну документацію, зокрема дозвіл від ДСНС. Це був ключовий документ, адже саме він відкриває можливість рухатися далі в бік репарацій та участі у програмах відшкодування. 

Попередньо сума втрат становить близько 10 мільйонів гривень. У цю суму включені втрачена вигода від зупинки виробництва, втрати сировини та готової продукції на складах, пошкодження й повна втрата частини обладнання, вимушений простій виробництва протягом місяця, оплата праці, витрати на оренду, ремонт та облаштування нового приміщення, а також на переїзд.

 

Безповоротно ми втратили склади сировини й готової продукції, а також логістичне пакування та тару (зокрема, пляшки й контейнери для йогуртів), які закуповували у великій кількості наперед. А також частину обладнання, що зберігали на складах як запасне або активно використовували у виробництві.

Оцінити безповоротні втрати було доволі просто, оскільки все обладнання, сировина та паковання офіційно зареєстрували на балансі ТОВ. Наявність повної документації дала змогу напевно зафіксувати обсяг цих втрат. Водночас є значна частина майна та ресурсів, оцінка яких є складнішою. Це, зокрема, офісна техніка та приміщення, які постраждали частково й потребують відновлення для подальшої експлуатації.

   

Наразі в Україні немає державних програм відновлення для юридичних осіб, постраждалих від руйнувань – є лише одна програма, що в процесі запуску. Для мене це стало неприємним відкриттям, оскільки бізнес, який працює, платить податки й створює робочі місця, не отримує належної підтримки держави в такий складний час.

   

 

Я вважаю, що це несправедливо й не відповідає реаліям сьогоднішньої ситуації. Ми сподіваємося на запуск цієї програми й розраховуємо на можливість отримати допомогу для відновлення. Паралельно ми залучили кредитні кошти, оскільки суми на відновлення значні, і покладатися винятково на власні ресурси неможливо. 

Також ми користуємося донорською допомогою й періодично подаємося на грантові програми. Але гранти не є програмами відновлення – вони покривають обладнання або частково сировину й не можуть покрити витрати на повне відновлення виробництва.

Як відновлювали виробництво 

Відновити виробництво ми змогли за місяць і 10 днів. Процес був складним через численні обмеження: обладнання потрібно було вивезти з пошкоджених приміщень без вантажних ліфтів, які також зруйновані, очищати, демонтувати та потім змонтувати на новому місці. Окрім того, необхідно було підготувати приміщення до експлуатації, оформити всі документи та забезпечити відповідність нормам безпеки й виробничим стандартам.

 

 

Найважливішим завданням на початковому етапі було знайти правильне рішення щодо відновлення роботи, оскільки в нас декілька різних виробничих напрямів. Виробництво кондитерських виробів і батончиків було тимчасово зупинене до повного відновлення виробництва й переїзду. Виробництво комбучі ми перенесли на виробничі потужності партнерів, щоб забезпечити безперервність постачання. Ще один проєкт, який виготовляє раціони та програми харчування, поки що тимчасово призупинений.

 

   

Ми визначали пріоритети: спершу запускали найбільш критичні напрями, потім поступово відновлювали приміщення й обладнання, що підлягає реконструкції.

   

 

Спершу запустили кондитерський цех, потім розпочали відновлення частини старої будівлі, де планується перезапуск виробництва. Інші приміщення, які ще можливо відновити, запускатимемо в роботу в міру можливостей і ресурсів.

Які плани на випадок повторних обстрілів

Підхід до відновлення бізнесу залишився незмінним, проте ми чіткіше визначили пріоритетні напрями діяльності. Почали обдумувати стратегію експортного розвитку та можливість дублювання виробництва в іншому місті або країні, щоб підвищити стійкість бізнесу до подібних ризиків у майбутньому.

Головне правило стійкості – будувати лояльну команду, яка зможе пройти спільно весь процес відновлення. Далі важливо мати резервне приміщення та надійних партнерів, які можуть почекати з оплатою, якщо виникають труднощі. Не варто соромитися звертатися за допомогою: інколи здається, що світ рухається дуже швидко, але завжди є люди й організації, які готові підтримати, і така допомога може суттєво полегшити процес відновлення.

   

Марія Сіміч-Моісеєнко, засновниця Hvoya

Виробниче приміщення бренду взуття й аксесуарів Hvoya зруйноване 10 червня внаслідок російської ракетної атаки.

Як оцінювали втрати та де шукали фінансування

Після першого відео з місця події ми одразу зрозуміли, що виробництво знищене повністю. Тому запитання «Відновлювати чи ні?» навіть не було. Ми одразу почали обдзвонювати постачальників і робити нові замовлення на всю сировину, компоненти та матеріали, що втратили. 

Усе, що було на території виробництва, відновленню не підлягає, як і сама будівля. Усе обладнання, що збирали десятиліттями, уся технічно-матеріальну базу знищили за один день. З того, що вдалося зберегти – це наші моделі, які ми оцифрували буквально напередодні (до цього вони були лише в паперовому вигляді та зберігались на виробництві).

 

 

Якщо говорити про оцінку втраченого майна та потенційного прибутку – цифри вимірюються мільйонами гривень. Зірваний початок літнього сезону та планів щодо нових моделей, повна зупинка роботи щодо наших керіовер-моделей [базові моделі одягу або аксесуарів, які бренд зберігає у своїх колекціях із сезону в сезон]. Відновлення роботи зайняло більше часу, ніж ми закладали, і всі ці труднощі плавно перейшли з нами в осінній сезон.

 

   

Точних підрахунків збитків ми не робили, і я не бачу в цьому сенсу. Ці втрати не можуть бути закладені в майбутню ціну виробів. Рішення вести бізнес було моїм, як і прийняття всіх ризиків, що з цим пов’язані. Тому це тільки моя відповідальність як підприємця, а не наших клієнтів.

   

 

Оскільки ми не були офіційними орендарями виробничого приміщення, куди сталося влучання, не мали можливості подати будь-які звернення до державних органів чи зафіксувати руйнування офіційно. Для відновлення ми використовуємо лише власні заощадження. Вирішили ставитися до цього як до податку, який ти сплачуєш під час роботи у країні, що воює.

Як відновлювали виробництво

Відновлення виробництва затягнулося на все літо й триває досі. Імовірно, і вся зима піде на поновлення роботи та повернення до тих обсягів виробництва, які ми мали раніше. Тим більше ми орієнтовані на збільшення потужностей, а це створює додаткові виклики.

 

 

Труднощі виникають на кожному етапі відновлення, бо треба закрити безліч питань. Це й пошук нового приміщення, і докомплектація необхідним обладнанням, і замовлення матеріалів за кордоном, і наша залежність від їхніх сезонних відпусток. Також брак робочої сили на виробництвах наших підрядників, що ускладнює отримання необхідних компонентів, а ще пошук нових контактів і виробництв, налагодження з ними співпраці в моменті, коли вже «горить». Найбільше часу займає поновлення наших моделей.

Нам довелося обмежити асортимент, відмовитися від випуску нових моделей на початок осені та наймати нових співробітників для активнішої роботи з відновлення. 

Такі ситуації – це завжди потрясіння, велике гальмування й великий поштовх для бізнесу водночас.

Які плани на випадок повторних обстрілів

Маємо найкращу пораду для виробництв – тримати всі інтелектуальні розробки на «хмарі». Без цього рішення будь-яке відновлення відбуватиметься набагато важче. Диверсифікація, розгалуження, окремі склади – обов’язкові заходи в ситуації, коли прилетіти може будь-куди та будь-коли. 

Якщо буде фінансова можливість, плануємо не зупинятись у планах, а навпаки, підсилювати команду новими людьми в цей складний час.

   

Альона Єфименко, засновниця Willo

Бренд взуття й сумок Willo зруйнований 10 червня внаслідок російської ракетної атаки.

Як оцінювали втрати та де шукали фінансування

Наше приміщення знищили прямим влучанням «шахедів». Оскільки це промислова зона, рятувальні служби одразу приїхали самі. Пожежа була настільки сильною, що спочатку гасили з гелікоптера, рятувальники працювали до пізньої ночі та в той день нікого не пускали на територію. Ми змогли туди потрапити тільки наступного дня.  

Історія відновлення почалася з пошуку нового виробничого простору, адже на попередньому було неможливо залишатися – там повністю все згоріло, в основному цеху впав дах і навіть погнуло металеві станки. Будівля визнана аварійною та непридатною до експлуатації.

 

   

Саме готувалися презентувати літню колекцію, проте не змогли, адже нічого не залишилося. Дивом уціліли тільки два пакети пряжок і все.

   

 

Оцінити масштаб збитків важко, адже повністю все згоріло. Ми оцінюємо збитки щонайменше в один мільйон гривень. Це досить орієнтовна цифра, адже врахувати всі втрати майже неможливо: згоріли й матеріали, й обладнання, і наші авторські розробки.

 

 

Нам вдалося залучити близько 100 тисяч гривень кредитних коштів на стандартних банківських умовах. Державними чи місцевими програмами ми, на жаль, не змогли скористатися – у нашому випадку це практично неможливо, адже виробництво було на аутсорсі, а приміщення, яке згоріло, орендоване. Тому ми спиралися передусім на власні ресурси та підтримку клієнтів. 

Як відновлювали виробництво

Процес триває й досі, адже треба багато часу, щоб відновити наші авторські колодки, сконструювати моделі наново та замовити підбори з Італії. Проте завдяки командній роботі нам вдалося вже 10 вересня презентувати колекцію «Твій крок – моя опора». Уся команда залишилася з нами після обстрілу й активно працює над відновленням, що є також нашою опорою. Найскладніше рішення – це не зупинитися й почати все з початку.

 

   

Ми любимо всім серцем свою справу, створювати нові дизайни, проте це був надскладний виклик, оскільки бренд нещодавно почав своє існування [у червня 2024 року] та втратив усе за день до першої річниці.

   

 

Ми не переїжджаємо в інше місто, а продовжуємо працювати в Києві. Для нас було важливо зберегти команду та зробити робоче місце максимально доступним для всіх майстрів, адже не в кожного є власний транспорт. На щастя, друзі надали нам частину свого виробничого простору, і саме там ми відновили роботу.

Які плани на випадок повторних обстрілів

Основне правило, яке ми внесли в роботу – це оцифровувати всі розробки. Наразі займаємося оцифруванням наших авторських колодок і лекал, щоб у разі руйнувань була можливість швидко їх відновити. Також плануємо запустити резервні склади, щоб не тримати все в одному місці.

   

Василь Ярмолюк, власник пекарні «Василеві пироги»

Виробниче приміщення «Василеві пироги» зруйноване 7 вересня внаслідок російської ракетної атаки.

Як оцінювали втрати та де шукали фінансування

Насамперед я переживав за людей – ми не працюємо в нічну зміну, але ділимо приміщення з іншими підприємствами. Люди були в укритті, тому ніхто фізично не постраждав і всіх змогли деблокувати. Коли ми приїхали на місце влучання, пожежу ще гасили гелікоптери. На територію нас не пускали, оскільки була підозра, що «Іскандери» касетні, та й не всі боєприпаси ще могли розірватися. Наш корпус мав вигляд цілого, була надія, що повилітали тільки шибки. Але коли зайшов на територію, зрозумів, що все набагато серйозніше.

 

   

Побачене мене не сильно дивувало чи лякало, адже на фронті бачено-перебачено [Василь Ярмолюк – ветеран російсько-української війни]. На війні сильно міняється карта цінностей, тому головне, що без жертв.

   

 

Вибуховою хвилею пошкодило наші три пікапи. А також зовнішні блоки шести дорогих низькотемпературних камер, тож вони не працюватимуть. Неіржавні меблі й електромеханічне обладнання збереглось – якби була пожежа, то й вони б були знищені. Холодильники роздуло й зірвало зі швів, але вони ще тримали температуру. Половину продукції ми врятували й відвезли на побитому рефрижераторі до партнерів. Іншу половину (майже тону) викинули. Також втратили сировину з пакуванням, яка мала візуальні пошкодження й могла містити частки розбитого скла. 

Наш корпус, хоч і виглядає найбільш уцілілим, але в аварійному стані. Працювати там не можна, тому роки облаштувань і покращень втрачені. Частину вцілілого обладнання ми віддали партнерам – кондитерському виробництву Kremova, які також постраждали тієї ночі.

 

 

Підраховуючи збитки, згадуємо, що й за скільки купували, звертаємося за документацією до постачальників, бо наші довідки чи рахунки втрачені. Уже зараз оцінюємо втрати приблизно в понад 2 мільйони гривень. Писатимемо заяву та будемо доєднуватися до єдиної кримінальної справи проти РФ [22025101110001048 від 07.09.2025 ч.1 ст.438 КК України]. 

У якісь компенсації не вірю, єдине, що статус постраждалого, можливо, допоможе полегшити умови кредиту на якийсь термін. Відновлюємося за власний кошт, беремо позику та продаємо майно. Також спробую взяти ветеранський грант.

Як відновлювали виробництво

Найскладніше було організувати колектив так, щоб усі зрозуміли, повірили, що все буде добре – і найближчим часом ми повернемося до роботи. Тепер промислову зону не розглядаємо для виробничих приміщень. І загалом диверсифікуємося за процесами й надходженнями.

 

   

Я намагаюся сприймати ці втрати як можливість побудувати систему й модель із чистого аркуша без недоліків, але з величезною форою, тому скористаюся нагодою.

   

 

Якщо є ідея, продукт, колектив, партнери, довіра та підтримка – варто дивитися на це випробування як на можливість зробити краще. Так, на відновлення треба знову інвестиції, але з підтримкою можна знайти все необхідне. Якщо вірити в себе та у свою справу, у неї повірять й інші. Просто потрібно зробити все ще раз, але вже використовуючи набутий досвід.