Павільйон №13 на ВДНГ відновив роботу в червні під час реновації. Оновленням займалося архітектурне бюро «Форма», відповідальне за національний павільйон України на Венеційській архітектурній бієнале 2023 року, а також за реновацію павільйону «КИТ», розташованого навпроти.

Вхід до павільйону. Фото: Дмитро Пруткін, надано Павільйоном культури

Унаслідок оновлення будівля павільйону №13 втратила автентичний вигляд, зокрема прибрали модерністську люстру та панелі з анодованого алюмінію, вважає дослідниця архітектури модернізму Ельміра Еттінгер. Вона також пише про те, що при відновленні «скористалися відсутністю охоронного статусу» павільйону.

В архітектурному офісі «Форма» відповідають, що панелі, як і люстра, яка насправді є декоративним елементом, не є оригінальними та встановлені в будівлі вже пізніше. Натомість архітектурна структура залишилася незмінною – до павільйону нічого не прибудовували й не демонтували, каже «Форма» в коментарі Віледжу.

Павільйон не є пам’яткою архітектури (реєстр об’єктів культурної спадщини на території ВДНГ можна побачити тут). Утім, кожен охочий може ініціювати внесення в реєстр пам’яток та інших об’єктів, щоби ВДНГ подало відповідні звернення, зазначає директор із розвитку ВДНГ Євген Мушкін. Він додає, що за час існування реєстру, з 2023 року, надійшло лише одне звернення щодо іншого павільйону ВДНГ.

Розповідаємо, як архітектурний офіс «Форма» оновлював павільйон із 2020 року, як Павільйон вугільної промисловості став Павільйоном культури та які культурні проєкти там показуватимуть.

Як Павільйон вугільної промисловості став Павільйоном Культури

Павільйон №13 на ВДНГ відкрили в 1967 році для демонстрації досягнень вугільної промисловості. Його побудували в інтернаціональному стилі (домінантна форма модернізму в архітектурі) під керівництвом архітектора Сергія Павловського.

Павільйон вугільної промисловості в 1974 році. Фото Р. Якименка й О. Щелкової, «Радянська Україна»

Фактично це був макет вугільної шахти, оснащений тим самим обладнанням, що й оригінальна шахта. Тобто відвідувачі могли побачити забій копалин або спуститися та піднятися на шахтарській кліті.

Макет шахти в павільйоні № 13. Фото Л. Чоботка з книжки «У місті чудес» Вадима Крищенка, видавництво «Веселка», 1977

У 1990-х роках Павільйон вугільної промисловості змінив назву й почав називатися Павільйоном енергетичних ресурсів. Пізніше, у 2000-х, у павільйоні №13 розграбували все обладнання й інші цінні речі, як-от вагонетку для вугілля або вугільне облаштування макета забою [своєрідне креслення робочого простору, що дає змогу оптимізувати видобуток вугілля], зазначає директор із розвитку ВДНГ Євген Мушкін.

У 2020 році виникла ідея відкрити в павільйоні артцентр, а також створити інституцію – спільноту кураторів, дослідників та експертів, яка отримала назву Павільйон культури. 

Віктор Глущенко запросив до співпраці дослідниць сучасного мистецтва Лізу Герман і Машу Ланько, які й звернулися до співзасновників архітектурного офісу «Форма» Ірини Мірошникової й Олексія Петрова, а також до дослідниць мистецтва Ольги Балашової та Саші Андрусик. Усі вони стали співзасновниками Павільйону культури.

У якому стані був павільйон

Коли команда Павільйону культури починала ремонт ще у 2020 році, несні конструкції будівлі не були пошкоджені, але там не працювала система опалення (понад 15 років павільйон повноцінно не обігрівали), а також вийшли з ладу всі інженерні комунікації, як-от водопостачання та каналізація, розповідає співзасновниця бюро «Форма» Ірина Мірошникова.

Павільйон до початку оновлення. Фото Павільйону культури

«Приміщення були в занедбаному стані: протікання покрівлі, вогкість, чорна пліснява, деформовані підлогові конструкції, фрагментарне обвалення стелі та відшарування тинькування. Здається, у шахті час від часу хтось жив…», – каже Мірошникова. Із шахти вивезли близько 50 вантажівок сміття, також прибрали сміттєзвалище в саду.

Сад біля павільйону. Фото: Віталій Галанжа. Надано RIBBON International

В архівах павільйону знайшли плани й звіти про виставки, нагородження, відрядження співробітників, що колись працювали з висвітленням здобутків вугільної промисловості, а також випуски тематичних журналів (до прикладу, «Уголь Украины» чи «Горный журнал»), а також креслення, що, можливо, були основою експозиції.

Тильна частина фасаду рожевого кольору. Інша частина будівлі раніше була сірого, а зараз антрацитового кольору

«Деякі проєкти Павільйону культури вже посилались і вступали в діалог із темами корисних копалин, видобутку, ресурсів. Хоча ми не обмежуємося рамкою вугільної промисловості, вона імпліцитно залишатиметься присутньою надалі – це, як мінімум, диктує підземна модель шахти», – каже Мірошникова.

Як відновлювали павільйон

Павільйон має скляний фасад із відкритими структурними колонами (та системою скління зі сталевим каркасом), зовнішній цоколь (де розмістили виставковий зал), циліндричне ядро в центрі й підземний хід, який веде до відтвореної моделі вугільної шахти.

Його оновлювали у кілька етапів. З початком повномасштабної війни простір передали для потреб гуманітарного складу (з 2022 до 2024) року, однак інституція Павільйону культури продовжувала функціонувати. Зараз проєкт підтримує RIBBON International і кілька приватних піклувальників. 

Циліндричне ядро в центрі будівлі перед оновленням. Фото надано Павільйоном культури

Циліндричне ядро в центрі будівлі після оновлення. Фото: Віталій Галанжа. Надано RIBBON International

У бюро «Форма» кажуть, що первісний вигляд павільйону з роками відчутно змінився: наприклад, на архівних фото фасаду видно цементну штукатурку, яку з часом перекрили алюмінієвою вагонкою. Також за роки існування павільйону трансформували планування та внутрішнє наповнення будівлі: змінювали систему освітлення, переобладнували простір шахти, додавали нові декоративні елементи.

Фото до початку оновлення. Надано Павільйоном культури

Після оновлення. Фото: Дмитро Пруткін, надано Павільйоном культури

Наприклад, підвісні панелі у великій залі були пошкоджені постійними протіканнями та грибком, тому їх довелося зняти й передати на зберігання ВДНГ, каже Ірина Мірошникова. Після того, як панелі демонтували, побачили первинний каркас стелі – його очистили та пофарбували.

За конструктивним ритмом каркаса [послідовним повторенням однотипних елементів у композиції] у «Формі» побачили, де були розміщені оригінальні світильники. Зі слідів монтажу визначили, що й у внутрішньому просторі, і на зовнішніх ділянках стелі використовували прямокутні освітлювальні елементи одного типу.

У процесі відновлення. Фото: Олександр Гук

«Навісна стеля, фото якої шириться в мережі, не є оригінальною. Її встановили пізніше. Особливо впадає в око центральний круглий фрагмент, викладений із панелей. Він виглядає виразно, але це лише декоративний елемент, а не люстра, як помилково вважають. Малоймовірно, що таке рішення належало авторам первісного проєкту, адже виставковий простір, очевидно, потребував рівномірного й функціонального освітлення. Жодних конструктивних ознак для встановлення світильників у самих панелях не було», – коментує Ірина Мірошникова.

Під час відновлення павільйону в зовнішній частині шахти зробили двері та сходи, проклали тимчасове освітлення, а також очистили стіни від залишків тинькування. У центральній залі зняли шар фарби, відкривши оригінальну фактуру – декоративне облицювання з уламків скла. 

Фото: Павільйон культури

Пізніше у залах відновили підлогу і майже завершили ремонт фасаду (залишилася лише частина з козирком, де планують відновити цементну штукатурку). Крім того, встановили нові освітлювальні прилади, оновили електромережі, змінили каналізаційну систему, відремонтували санвузли на другому поверсі та облаштували інклюзивну вбиральню на першому поверсі.

 «Утримувати цю будівлю в належному стані зараз можливо лише за умови її використання, – додає Ірина Мірошникова, – А будь-яка діяльність своєю чергою неминуче вимагає певної модернізації. Нашою головною метою залишається збереження: щоб цей простір залишався функціональним, живим, наповненим людьми, а не мовчазною перлиною модернізму, яка повільно руйнується».

Які події будуть проводити в павільйоні

Оновлений павільйон №13 описують як «місце перетину сучасного мистецтва, нової музики й архітектури». Там почали проводити події ще до того, як завершили оновлення. Наприклад, у квітні провели перший ярмарок мистецької книги Kyiv Art Book Fair із Vsesvit UK, а у 2024 році організовували серію концертів академічної багатоканальної музики «Сцена 13» (у цьому році музичні події хочуть продовжувати).

Щодо виставкових проєктів, то перший провели у 2021 році, ще до повномасштабної війни. Це був мультимедійний проєкт «Корисні копалини: виставка опер у павільйоні спогадів» від музичної агенції «Ухо» під кураторством співзасновниці Павільйону культури Саші Андрусик. Головною художницею виставки стала українська мисткиня Катя Лібкінд.

Інсталяція виставки «Корисні копалини…», «Надрові активи», 2021. Фото Саші Курмаза, надане Павільйоном культури

Уже після повномасштабної війни, у 2024 році, тут проводили виставку фотографії «Перше необхідне», де показували роботи 24 авторів під кураторством Соні Кваші й Ізабелли ван Марле.

Виставка «Перше необхідне», 2024. На світлині видно відкриту оригінальну фактуру – декоративне облицювання з уламків скла. Фото надане Павільйоном культури

Зараз обговорюють проведення ще ряду виставок художників та архітекторів з України, зазначає Ірина Мірошникова. Тим часом у павільйоні триває проєкт «Шубін» від художника Сема Левітта, який живе та працює в Берліні. Назва відсилає до міфу, що походить із культури шахтарських регіонів, де ім’я «Шубін» позначає міфологічного «духа шахт». Упродовж літа проводитимуть цикл розмов і кінопоказів довкола виставки. 

Скульптури художника Сема Левітта. Фото: Дмитро Пруткін, надано Павільйоном культури

Крім того, восени показуватимуть проєкт китайського художника Ай Вейвея. Виставка «Три досконало пропорційні сфери та військовий камуфляж, пофарбований у біле» є реакцією на ескалацію збройних конфліктів, що загрожують сучасному світові, і «продиктована гуманістичними та пацифістськими поглядами митця», кажуть організатори.

Ай Вейвей у своїй студії працює над картиною «Три ідеально пропорційні сфери та камуфляжна уніформа, пофарбована в білий колір», 2025. Фото: Адам Сімонс та RIBBON International

«Репрезентація та підтримка українських митців, очевидно, пріоритетніша, але не плануємо керуватися критерієм «національності» як єдиним, щоб не опинитися в ситуації консервації мистецького поля та думки», – додають у команді Павільйону культури.

Обкладинка: Дмитро Пруткін, надано Павільйоном культури