Швейцарсько-британський кінорежисер Марк Вілкінс живе в Києві з 2018 року. За цей час він реалізував у місті проєкти галереї сучасного мистецтва The Naked Room на Рейтарській і фудпростору «Рейтарська Circle». У липні 2021 року Марк Вілкінс запустив спільно з партнерами громадський простір відпочинку під Києвом The Riverbird’s Nest. 

З початком повномасштабного вторгнення він разом із родиною переїхав до Витачева, де продовжив з партнерами розробляти концепцію екологічного комплексу відпочинку The Bird’s Estate. Віледжу Марк Вілкінс розповів, чому не покинув Україну, з яких матеріалів будували котеджі, які енергоефективні рішення впровадили і скільки інвестицій вклали у проєкт.

Витачів і The Riverbird’s Nest 

Я вже розповідав, що переїхав до України через захоплення Києвом. Мене вразили люди, яких я зустрів у місті – культурна спільнота, митці, креативні люди, молоде покоління з бунтівним духом. Я майже не знав української природи, бо бачив лише Київ. А потім я зустрів свою дружину [Ольгу Сидоріну – ред.], і разом ми пережили ковід і локдаун у 2020 році. 

Після закінчення пандемії та постійного перебування у стінах квартири нам страшенно захотілося виїхати з міста – побачити відкритий горизонт, подихати свіжим повітрям. Ми почали шукати різні котеджі біля Києва, і я зрозумів, що більшість із пропозицій зовсім не про єднання з природою. Вони радше проти природи – коли нібито їдеш до лісу, а потрапляєш у ті самі бетонні стіни. Ми вирішили побудувати власний будинок, щоб по-справжньому відчути природу, без меж і бар’єрів.

   

Як режисер я маю природне прагнення ділитися історіями. Тож дім, який ми з дружиною почали будувати, мав не просто бути місцем відпочинку – він мав розповідати історію, створювати досвід для гостей.

   

І саме тоді я закохався в українську природу. Це було для мене відкриттям – така краса, ці горизонти, сила Дніпра й пагорби Витачева.

Про Витачів ми дізналися випадково – від майстрині манікюру, до якої ходила моя дружина Ольга. В одній із розмов ще у 2018 році майстриня розповіла, що сиділа на лавці у Витачеві й побачила найгарнішу панораму України – було так красиво, що вона не втрималась і заплакала. І коли у 2020 році ми почали шукати місце для будинку, дружина згадала цю фразу: «Витачів змушує тебе плакати від краси». Ми поїхали туди, і я закохався в українську природу. Це було для мене відкриттям – горизонти, схили Дніпра й пагорби Витачева. Ми знайшли ділянку й вирішили побудувати The Riverbird’s Nest саме там.

Будівництво котеджу The Riverbird’s Nest профінансували через краудфандинг. Майже добудований, він згорів ущент – це був підпал, пов’язаний з історією, яку я не дуже хочу знову згадувати, але до мене це не мало жодного стосунку. Реакція спільноти на пожежу була неймовірною. Люди з усієї України писали: «Марку, ми хочемо допомогти відбудувати цей дім». І ми його відбудували, зробили міцнішим і безпечнішим.

Відкрили The Riverbird’s Nest у липні 2021 року. І з першого дня до сьогодні він щодня має гостей. Я бачу, як це місце робить людей щасливими, як дає їм сили, натхнення – особливо тепер, під час війни. Це місце повертає відчуття, що життя триває, що воно прекрасне, що природа завжди поруч, щоб нас підтримати.

Ідея та концепція The Bird’s Estate

24 лютого 2022 року ми спочатку планували не виїжджати, але обстріли були настільки сильні, що буквально за кілька хвилин сказали одне одному: «Пакуємось і їдемо». Узяли речі, собаку, сіли в авто й поїхали на захід. Зупинилися в Берліні на один день у моєї сестри. Але я сказав: «Ми не можемо так. Не можемо просто сидіти в Берліні й писати пости в інстаграмі. Маємо допомагати». Тому ми поїхали до Львова й провели там перші п’ять тижнів. У цей час The Riverbird’s Nest став прихистком – ми залишили ключі, і люди з Києва приїжджали туди й залишалися безплатно, щоб не бути в місті, і продовжували дорогу на захід. І вже у квітні-травні 2022 року ми повернулися до Витачева.

Чому я залишаюся? Чому не повертаюся до гарної Швейцарію й не живу спокійно? Бо я став українцем. Я не розмовляю українською, але це – мій дім. Це місце, за яке я готовий боротися.

У 2023 році ми купили стару хату у Витачеві й переїхали туди з дружиною та нашою донькою Матильдою. Через скарги на недоступність і важкість бронювання The Riverbird’s Nest я вирішив, що час будувати нові котеджі. Це робочі місця та додатковий простір, де люди можуть перепочити, заспокоїтись і згадати, яка потужна й красива Україна – і чому за неї варто боротися.

Я почав шукати землю у Витачеві. Поруч продавали ділянку площею близько одного гектара. Ціна була доволі висока, і я боявся, що її куплять і збудують розважальний комплекс. Тому знайшов інвесторів, і ми спільно придбали землю. Це було в листопаді 2024 року – за 11 місяців ми на 99% завершили проєкт.

Окрім першого котеджу The Riverbird’s Nest, на території ще п’ять будинків, спа-простір та один технічний будиночок. Поки що ми не плануємо будувати більше, щоб зберегти простір, приватність і краєвиди. У багатьох котеджних проєктах в Україні інвестори хочуть швидко заробити, тому ставлять будинки щільно та роблять їх однаковими. Я хотів, щоб кожен котедж мав індивідуальність, тому всі вони різні й розташовані на відстані, щоб зберегти приватність, і так, щоб не заважати іншим.

Пташина концепція в назві комплексу The Bird’s Estate та самих будинків (які називаються «Чайка», «Сова», «Журавель», «Яструб», «Соловей») з’явилася через відчуття в цій місцевості. Коли стоїш на пагорбі у Витачеві, відчуваєш себе птахом: сильний вітер, висота, легкість, відчуття свободи. Також птахи незалежні, бо летять за вітром, будують свої гнізда там, де хочуть, і живуть. Будинок для мене – як гніздо, адже це місце затишку, захисту, родини. І ця метафора переросла в цілу історію про птахів і простори, що дарують відчуття свободи.

Архітектурні рішення й екологічність

Над архітектурним проєктом котеджів працював Володимир Вештак. Кожен будинок має односхилий цільний дах, спрямований до річки. Будинки мають великі панорамні вікна, крізь які видно Дніпро. У всіх будинках є місце, куди можна піднятися драбиною, як у пташине гніздо.

Котеджі збудували з природних матеріалів за технологією, схожою з мазанкою, проте адаптованою під сучасні стандарти. Стіни завтовшки 50 сантиметрів зроблені з пресованого сіна та глини, фінальне оздоблення в будинках дерев’яне – це дає змогу стінам «дихати» та зберігати комфортний мікроклімат. Крім того, такі будинки мають позитивний вуглецевий баланс і не забруднюють довкілля під час будівництва.

Дахи будинків зроблені з кортенової сталі – це спеціальний метал, що окислюється, змінюючи колір від помаранчевого до темно-червоного залежно від вологості, але не іржавіє наскрізь. Це міцний матеріал, що гармонійно вписується в пейзаж і має природний вигляд.

Щоб забезпечити будинки водою, ми зробили свердловину глибиною 100 метрів. З неї беремо воду, фільтруємо її та подаємо до будинків. Стічні води проходять через біосептик – для цього ми встановили три резервуари, у яких бактерії очищують воду. Після цього чисту воду відводимо в ліс, а раз на два роки приїжджає машина, щоб відкачати осад.

Комплекс під’єднаний до централізованого енергопостачання. Додатково кожен будинок має сонячні панелі, що заряджають акумулятор. Тож кожен будинок автономний: має електроенергію й водопостачання принаймні впродовж доби завдяки цьому ж акумулятору. Для приготування їжі встановили газові балони, а для опалення використовуємо електричні конвектори, вбудовані в підлогу перед вікнами. Якщо електрики немає, можна запалити камін або піч, які є в кожному будинку.

Інтер’єр і наповнення будинків

У The Bird’s Estate я хотів створити контраст і поєднати сучасний екстер'єр із вінтажним інтер’єром. Зовні архітектура сучасна та мінімалістична, а всередині – старі меблі, що створюють відчуття дому. Для оздоблення використовували лише теплі та натуральні кольори: коричневий, жовтий, білий із відтінком кремового. Більшість меблів вінтажні, ми шукали їх на блошиному ринку на Петрівці, на Olx, у друзів. Усі столи й стільці старі, але відреставровані. Нові тільки мʼякі меблі та деревʼяні ліжка від Masio.

Також ми підібрали бібліотеку від книгарні «Сенс» і вінілову колекцію від Vinylotheka. У кожному будинку я хотів створити передчуття пригод, тому там є ліхтарики, бінокль, мапа Витачева. Хочеться, щоб люди відчули себе трохи дослідниками – наче Індіана Джонс.

Доступність і територія

У листопаді на території відкриваємо спа-будинок із сухою фінською сауною на вісім осіб із панорамним вікном на Дніпро. Там є тераса з двома чанами: гарячим і холодним – обидва з краєвидом на річку. Усередині – кімната для відпочинку, де можна провести чайну церемонію, помедитувати, зробити йогу чи просто послухати птахів між сеансами сауни. Спа-зона доступна для всіх мешканців котеджів і тих гостей, які колись у нас зупинялися.

Ми консультувалися зі спеціалістами з доступності, щоб зробити територію адаптованою для маломобільних людей. Один із великих будинків, «Журавель», повністю інклюзивний: має широкий пандус, розширені двері, два санвузли, зручні для людей на кріслі колісному. На кухні можна під’їхати під мийку. Біля будинку є барбекю-зона з краєвидом на річку, куди також можна під’їхати на кріслі колісному.

Щодо паркування, то ми не будували дороги до самих будинків і не дозволяємо паркуватися поруч. Біля дороги є кілька маленьких паркінгів, а від них ведуть стежки до будинків. Пройтися пішки до будинку – це частина досвіду перебування в природі.

Будувати укриття в лісі ми не мали можливості та потреби. Навколо котеджів у радіусі кількох кілометрів ліс, а найближча потенційно небезпечна інфраструктура за 10 кілометрів. Іноді чути роботу протиповітряної оборони, але безпосередньої загрози немає. Також є камери на дорозі (не біля будинків, щоб зберегти приватність). У кожному будинку встановлені системи Ajax із тривожною кнопкою. Місцева охоронна компанія прибуває за викликом за 15 хвилин.

Поруч із котеджами ми облаштували місце для каное – поки що маємо два човни й плануємо додати дошки для сапбордингу. Також зробили мапу прогулянок – один із маршрутів веде від нашої локації до пекарні неподалік. У майбутньому хочемо розвивати культурні події, можливо, навіть невеликий літній джазовий фестиваль поруч.

Інвестиції та команда

У комплекс The Bird’s Estate вклали близько 1 000 000 доларів. Додаткових вкладень більше не треба – ми завершуємо будівництво в найближчі чотири-п’ять тижнів. Вартість розміщення в котеджах залежить від дня тижня і є ринковою, ми орієнтувалися на ціни конкурентів. Прогнозований рівень завантаженості будинків приблизно 86%, але я прагну до 100%. Зараз трохи складніший сезон через обстріли, до того ж жовтень-листопад – не найактивніші місяці, тому ціни тимчасово трохи нижчі.

Операційні витрати щомісяця складають близько 7000 доларів, це приблизно 30–40% доходу. В цю суму враховні оплата праці, дрова, утримання території, комунальні платежі, податки.

Життєдіяльність комплексу забезпечують дев’ятеро працівників: менеджерка проєкту, чотири прибиральниці, працівниця пральні, садівник, технічний спеціаліст, електрик. Усі співробітники, окрім мене й менеджерки проєкту, родом із Витачева. Для нас це принципово – залучати місцевих мешканців до команди, бо вони підтримували та продовжують підтримувати мій проєкт.

Обкладинка та фото: Анастасія Должениця