Українське аніме-ком’юніті «Аманоґава» опинилося на межі існування – за один робочий дзвінок із 20 членів команди залишилося троє. Після міту 17 працівникам обмежили доступ до чатів і заблокували робочі акаунти, тож вони запустили нову студію озвучення «Далі буде».

Студія Amanogawa почала роботу у січні 2020 року. У перекладі з японської назва означає «Чумацький Шлях». Команда перекладає та дублює аніме, веде соцмережі, зокрема YouTube-канал, робит подкаст і має власний дискорд-сервер. Серед найпопулярніших перекладів – «Атака титанів», «Монолог травниці», «Магічна битва», «Літо, коли помер хікару».

Що сталося?

Колишні співробітники «Аманоґави» розповідають, що конфлікт назрівав давно, а причина розколу – «системні недопрацювання». 

За словами акторки озвучування Марії Сенько, увесь колектив доєдналася до міту. На ньому лідер Rainy984 заявив, що розпускає «Аманоґаву» восьмого скликання. «Нас поставили перед фактом, що команду розпускають», – підтверджує ще одна колишня співробітниця студії Юджи. «Після цього Rainy984 видалив уже колишніх працівників із груп і чатів, заблокував на ресурсах проєкту й заявив, що має сертифікат на торгівельну марку – тобто одноосібно привласнив бренд, – каже Сенько.

Хто пішов з «Аманоґави»:

Колишні учасники команди називають кілька причин конфлікту, зокрема припинення прозорої звітності. Зарплати колективу, які спочатку росли відповідно до кількості донейтів, «у якийсь момент перестали» збільшуватися. На початку набір працівників повноправно вели троє людей, зокрема й Марія Сенько. Однак із часом людей у команду наймав лише Rainy984. До того ж останнє слово щодо контенту в Telegram-каналі перейшло до Rainy984, розказує акторка озвучення.

Що кажуть в «Аманоґаві»?

Rainy984, актор дубляжу й лідер «Аманоґави», підтвердив 29 червня, що «відбуваються великі зміни». За його словами, «чимось треба жертвувати, щоб отримати краще й більше». Після того як ситуація з розпуском команди набула розголосу, Rainy984 запланував стрим у вівторок, 30 червня, у якому пообіцяв надати більше деталей.

Повідомлення, які писав Rainy984  після «розпуску команди». Скриншот Віледжа

Водночас на стримі лідер «Аманоґави» заперечив факт примусового звільнення. За його словами, розпуск команди був спробою перейти від «фанатського» формату до легальної бізнес-моделі з підписанням трудових договорів. Він каже, що запропонував частині команди продовжити співпрацю на нових, юридично закріплених умовах, проте відповіді не отримав.

Щодо фінансових питань, Rainy984 пояснює відсутність публічної звітності юридичними ризиками: оскільки раніше команда не мала формальних трудових відносин, оприлюднення руху коштів могло привернути увагу податкових органів, що загрожувало б усім учасникам проєкту. Він називає конфлікт «кризою зростання», де старі методи управління на довірі перестали працювати в умовах спроби вийти на професійний рівень.

Редакція Віледжа звернулася за окремим коментарем до «Аманоґави» й безпосередньо до Rainy984, однак на момент випуску матеріалу відповідей не отримала.

А що далі? А «Далі буде» 

90% команди пішли з «Аманоґави» й тепер створюють нову студію під назвою «Далі буде». На Telegram-канал спільноти вже підписалося майже 18 тисяч людей. Наразі колектив працює над поточними організаційними питаннями, тож нових людей не набиратимуть.

Ще планують створити Patreon і «Монобазу» – платформи, через які охочі зможуть підтримати роботу «Далі буде» донейтами. У команді обіцяють, що всі майданчики розділять між собою – влади в руках однієї людини не буде.

У планах – доробити дубляж серій аніме «Агенти 4 пір року», «Шлюбний токсин», «Моє переродження в Слиз», «Резеро», «Ательє чаклунських капелюхів». Після закриття цих проєктів планують змінити певні процеси в продакшні, «враховуючи попередні помилки». Перший епізод з озвученням від «Далі буде» вже вийшов у Telegram-каналі – це 12-та серія аніме «Шлюбний токсин».

Віка Гриненкоголова відділу новин й авторка текстів на Віледжі. Доєдналася до команди у 2024-му - до «села» ніколи не писала й не думала, що це взагалі можливо. Під час навчання в універі почула фразу, що «редактор має знати все про дещо і дещо про все» – відтоді користується цим правилом у роботі й пробує себе в різних темах: від вітаміну D та власного досвіду виживання в блекаут до розбору міських проблем і репортажів.