LennyBus – мабуть, найлегендарніша кавʼярня в Києві. Її історія тягнеться ще з 1965 року, коли у Великій Британії з конвеєра зійшов червоний двоповерховий автобус Routemaster із номерним знаком CUV 192C. В Україну він потрапив аж у 1999 році завдяки архітектору Леоніду Жарікову. Той перевіз його через пів Європи, щоб відкрити там кавʼярню. Міська влада так і не дала йому дозволу на це, тож автобус спочатку стояв без діла, а потім, у 2006 році, став касою з театральними квитками від Parter.ua.

Після смерті Жарікова автобус успадкувала його дружина Оксана. У 2017 році, надихнувшись історією Леоніда, Валерія Лішневська відкрила там кавʼярню, яку й назвала на честь нього – LennyBus. Ми зустрілися з власницею кавʼярні й поговорили з нею про те, як LennyBus мало не став баром, спробував стати мандрівним попап-проєктом і коли переїде на нове місце, ближче до центру Києва.

Кадри автобуса в 1999 році

24 роки на одному місці

   

24 роки автобус стояв на вулиці Городецького, що неподалік Хрещатика. «Я боролася до останнього, щоб він там залишався. Але фінансово це не було рентабельно», – розповідає Валерія Лішневська. Перша локація, яка страждає в разі кризової ситуації – центр міста, каже вона. Так, коли почалася пандемія коронавірусу, в місті майже не працював транспорт, тож єдиний варіант дістатися кавʼярні – на машині, яку мають не всі містяни. Через це кількість клієнтів сильно впала.

Попри це, Лішневська називає це корисним досвідом, який допоміг їй підготуватися до початку повномасштабної війни. Вона придбала машину Smart під колір автобуса, щоб їздити до постачальників і набирати воду чи купувати молоко для кави. Коли прийшла велика війна, LennyBus відновив роботу 19 березня. «Це був перший теплий день, +7°C. Я чекала на тепло, бо розуміла, що людей просто не буде», – згадує Лішневська.

Тоді всіх військових безплатно поїли кавою. «Ми казали, що не можемо [взяти гроші], але вони все ж кидали нам чайові», – каже власниця LennyBus. Відвідувачів було мало, але за кавою заходив тоді ще головком ЗСУ Валерій Залужний. «Ми ніяких запитань не ставили, ніяких фото, просто готували каву. Зараз, коли він уже не на службі, думаю, можна розповісти», – пригадує перші місяці після 24 лютого Лішневська. У серпні до LennyBus також заходив тоді ще премʼєр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон разом із президентом України Володимиром Зеленським. Джонсон фанатіє від червоних «даблдекерів» – двоповерхових автобусів, і збирає їхні моделі для відпочинку, розповідав він The Guardian. Крім того, саме Джонсон ще за посади мера Лондона у 2012 році запустив на маршрути новенькі Routemaster, які через це прозвали Borismaster і Boris Bus.

Хоч за першу половину 2022 року LennyBus довелося заплатити всі платежі в повному обсязі, потім були знижки на оренду землі, тож вести бізнес було легше. Утім, договір про оренду підписують лише на один рік. У січні 2024-го стало відомо, що LennyBus не подовжили оренду на вулиці Городецького. «У Києві це дуже важко. Я займаюся цим із 2017 року і в мене вже третина голови посивіла саме через питання розміщення цього автобуса», – жартує Лішневська.

Лішневська запитує, як часто я буваю на вулиці Городецького. Відповідаю, що був один-два рази, але кави в LennyBus тоді так і не спробував. «Бачите, в цьому і справа, що всі знають, де стояв автобус, але щоб прийти спеціально туди й випити кави…», – скаржиться вона. В останній день LennyBus на Городецького випити кави прийшли близько 500 людей – цифра відвідувачів, якої, за словами власниці кавʼярні, тут ніколи не було.

На сторінку LennyBus до відʼїзду з Городецького відвідувачі надсилали архівні фото з автобусом. Лішневська розповідає, що був один фанат автомобілів, який знайшов на британському сайті технічну історію саме цього автобуса: ремонти, маршрути, стоянки. З десятки автобусів, які робили водночас із київським Routemaster, «живим» також залишився автобус, який відвезли до Японії. Кількість таких автобусів складала тільки 500 одиниць ще сім років тому, інші вже утилізовані.

«Найбільше переглядів у TikTok ми отримали на відео, де LennyBus завівся. 240 тисяч переглядів і дуже багато коментарів типу: «Він що, досі на ходу?» Я так познайомилася з директором київського зоопарку. Він мені сказав, що 20 років дивився на автобус із вікна й не знав, що він може завестися. Автобус алюмінієвий, тому не іржавіє, а також має мотор, як у танка», – розповідає Валерія Лішневська.

LennyBus почав свою попап-історію з Житнього ринку. Що пішло не так?

   

Перед відʼїздом із вулиці Городецького LennyBus у соцмережах цікавився, де відвідувачі хотіли би бачити кавʼярню. Серед пропозицій були: вулиця Спаська біля «Самосаду», станція метро «Лівобережна», ріг вулиць Гончара та Хмельницького, площа біля ТРЦ Gulliver, а ще місце в музеї «Колеса історії», якщо «будуть проблеми зі збереженням».

Попри великий список варіантів і перемовин, LennyBus переїхав на Житній ринок із благодійним попапом, що мав би привернути увагу до збереження памʼятки. Власниця кавʼярні каже, що на Житній вони потрапили випадково – тоді досі не було ясності з договором оренди на Городецького.

«Не ходи в супермаркет – ходи до бабусі на Житній! Якби кожен із вас хоча б один раз на тиждень приїжджав до мене на каву на Городецького, то, можливо, у мене були б гроші заплатити місту, щоб нікуди не їхати. Не дайте Житньому повторити мою долю, рятувати його можна не лише петиціями проти закриття», – писав тоді LennyBus.

«Я хотіла, щоб він як екскурсійний автобус міняв стоянку. На Житньому ми мали постояти десь тиждень», – розповідає Лішневська. У результаті, автобус простояв на Подолі трохи менш як три місяці. Втілити концепт коротких попап-виїздів завадили гальма – вони в автобуса зовсім не працюють. Єдиний спосіб гальмувати – це ручні гальма. Крім того, LennyBus може пересуватися зі швидкістю не більшою за 20–30 км/год, а коли він таки їде, то обовʼязково робить це із супроводом, щоби ні в кого не врізатись. 

«Коли ми приїхали на Житній, я казала: «Ми в Берліні [має на увазі естетику закинутих будівель і рейвів – ред.]», – період на Житньому Валерія Лішневська пригадує з жалем. За її словами, три моменти утвердили її думку про переїзд на іншу локацію. По-перше, туалет поруч із LennyBus так і не відремонтували за майже два місяці роботи кавʼярні. По-друге, біля Житнього ринку не прибирали територію. А по-третє, безхатьки біля ринку постійно билися «до крові» й відлякували клієнтів.

Стоп, гальмуймо. У КМДА вже відправляли автобус на ремонт. Чи ні?

   

«Ні, зараз немає грошей», – коротко відповідає власниця автобуса 1965 року, який потребує принаймні косметичного ремонту. Лішневська каже, що автобус не потребує ремонту критично. «Я давно про це кажу: мені не треба допомога, просто не заважайте працювати. Ми заробимо своїми силами, бо все ж таки ми бізнес», – додає вона.

Якби були «зайві» кошти, що би там зробили? По-перше, автобус би перефарбували. Це завдання із зірочкою, бо минулого разу його фарбували в тролейбусному парку, де був малярний цех із висотою воріт пʼять метрів, щоби він міг заїхати. Тоді його фарбували просто як обʼєкт, а не авто. Через цю фарбу дах автобуса швидко обліз, ще в перший рік після процедури. По-друге, ремонт би провели всередині. Заново провели б електрику, поміняли барну стійку, оновили ковролін на першому та другому поверхах.

LennyBus робить почесне коло Києвом перед ремонтом, який не стався.

Фото: Ян Доброносов, «Телеграф»

На другому поверсі LennyBus дух 1960-х відчувається по-особливому: автентичні лави, торшери з порожніх пляшок джину Beefeater і зображення учасників The Beatles, які, за задумом Леоніда Жарікова, мали би бути й назовні автобуса. Ще там стоять серветниці з написом RedBus, які відновили за оригінальними серветницями Жарікова. Лішневська розповідає, що LennyBus насправді мав би бути баром. Утім, алкоголь не можна продавати в обʼєктах пересувної торгівлі.

«Я розумію, що він ретро, є потертості, і це додає шарму, але його все ж треба привести до ладу. На це не потрібні супервеликі гроші. Напевно, треба знайти якесь одне місце, де LennyBus буде стояти», – каже власниця кавʼярні. Переїзди, за її словами, змушують постійно змінювати персонал, якому може бути незручно діставатися нового місця роботи. Крім того, грають роль і проблеми з відключенням світла, бо свого генератора LennyBus досі не має.

А що на Виноградарі?

   

Після Житнього ринку LennyBus поїхав на Виноградар і припаркувався біля четвертого входу в ТРЦ Retroville. Це сталося 27 травня, напередодні фестивалю Kyiv Car Fest. Заїхати туди запропонував сам співорганізатор події, бо дуже хотів бачити там цей автобус. Поки Lenny стоїть на Виноградарі, але локацію хочуть змінити до 25-річчя автобуса в Києві, яке святкуватимуть у листопаді.

«Хочу ближче до центру, як це було з вулицею Городецького. Місцеві на Виноградарі навіть кажуть, що LennyBus тут, як у засланні. Майже 25 років він простояв у центрі Києва, хочеться його туди повернути», – ділиться Лішневська.

Утім, орендувати місце для LennyBus не так просто – немає достатньої кількості локацій потрібного розміру, 20 м². Такий метраж мають тільки дві точки в місті: на вулиці Городецького, де LennyBus уже стояв, а також на Львівській площі, де раніше розміщувався інший двоповерховий автобус. Щоби припаркувати автобус-кавʼярню законно, потрібно шукати приватну територію, як це сталося з ТРЦ Retroville.

На Виноградарі серед містян у топі не флет-вайт, а мохіто й сироп «зелений банан». Навіть попри те, що в LennyBus немає сиропів взагалі. «Для мене це загадка. Але це найулюбленіший сироп цього району. Ми стояли з LennyBus у різних місцях, але такого запиту ще не було», – сміється Лішневська. Через те, що район спальний і люди переважно гуляють після роботи, найбільша каса кавʼярні ввечері, тож і працює вона до 23:00.

На Житньому інакше, там було менше людей: «Мабуть, тому, що їм некомфортно. Будьмо чесні, на Житньому розруха. Він зараз має не найкращий вигляд», – розповідає Лішневська.

Окей, а що з кавовою конкуренцією на Виноградарі? Лішневська каже, що вона є, і досить велика. Вона зразу вказує на МАФ через дорогу, потім згадує кавʼярні у ТРЦ, біля житлових будинків, а також АЗК UPG. «Там кава дешевша на пʼять гривень, але це кава з автомата», – дивується вона. За її словами, одразу ж після приїзду на Виноградар каса була вищою, але зараз люди «попили якісної кави й повернулися до МАФів під домом».

«Підходив чоловік, попросив американо. Ми його не робимо, але є лонг-блек. Подаємо йому, він нюхає й каже: «Чому такий дивний запах? Немає запаху гару». Тобто це просто не перепалена кава», – сміється власниця кавʼярні. За її спостереженнями, люди через скрутну економічну ситуацію готові пожертвувати якістю кави й випити дешевшого та гіршого напою, щоб просто витримувати свій ритуал пиття кави вдень.

Після переїзду з Городецького LennyBus оновив меню, зокрема сандвічі замінили на хот-дог «нульових», за яким відвідувачі приходили як на Житній, так і на Виноградар, каже власниця. Хот-дог складається із сосиски, булочки, корейської моркви, капусти й соусів, «як і у 2000-х». Є також хот-дог без наповнювачів – сосиска, булочка й соуси.

«Я давно хотіла реалізувати цю ідею. Думаю: «Спробуймо хот-доги мого дитинства». Знайшли потрібного постачальника, який підходить мені й за сосисками, і за булками, щоб вони були мʼякі», – пояснює Лішневська.

ТРЦ Retroville має генератори, які запускаються, щойно відключають світло, тож із цим проблем у LennyBus немає. Так було і на Городецького, бо до кавʼярні були підʼєднані дві лінії живлення. Друга зʼявилася ще у 2021 році: «До мене приєдналися якісь хлопці, щоби брати в мене електрику. Я їх знайшла та змусила платити за цю електроенергію. А коли почались відключення, я просто перемикалася між двома лініями», – згадує власниця LennyBus.

Ще одна дотична до відключень проблема – брак достатньої кількості льоду в кавʼярнях. Його виробляють кілька компаній, які через брак електроенергії не можуть покривати всі запити. За словами Лішневської, вона розв'язала це питання, придбавши 10 формочок для льоду. Натомість на початку повномасштабного вторгнення РФ було майже неможливо знайти апельсиновий сік і тоніки, які Лішневська вишукувала по всьому Києву.

Львів, Unit.City, благодійна подорож Україною й інші нездійснені плани

   

Ще до переїзду на Житній ринок власниця LennyBus вела перемовини й щодо інших місць роботи. Лішневська спершу згадує про знайомство з Костянтином Євтушенком, керівним партнером Unit.City. Той сам зробив перший крок і запропонував припаркувати LennyBus в інноваційному парку на Лукʼянівці, бо вважає автобус памʼяткою Києва. Коли він був студентом ще 20 років тому, ходив повз нього чи не щодня. Пропозиція була переїхати на три місяці, але спершу це треба було узгодити з маркетинговим директором Unit.City [з літа 2020 року це Артем Бойко – ред.]. Утім, відповіді так і не було. Як зʼясувалося, там вирішили, що автобус LennyBus таки «занадто ретро» для Unit.City.

Також були перемовини з Артзаводом «Платформа» про переїзд туди на літній період, але не зійшлися за ціною, каже власниця LennyBus. Крім того, Лішневська також мала переговори щодо локації біля кесона на Оболоні. Утім, її переконали, що там «складні умови» для оренди, зокрема, через активістів.

У 2022 році Лішневська вела перемовини з Львівською міською радою про те, щоб кавʼярня переїхала у Львів, поки триває воєнний час. Тоді задум був такий, щоб автобус їхав сам – досвід подорожей, хоч і не таких довгих, він, наприклад, мав у 2018 році. Як варіант тоді розглядали можливість переїжджати з міста в місто, а ще зробити марафон-збір грошей для ЗСУ. Міська влада Львова пообіцяла допомогти з цим, але власники автобуса, сімʼя Леоніда Жарікова, не відпустила його так далеко. 

«Для них це памʼять. Я плакала, серйозно. Хочу, щоб він був там, де його люблять. Дуже хотілося б, щоб і київська адміністрація була більш лояльна до LennyBus. Бо це не просто кавʼярня, це історія», – пояснює Лішневська.

LennyBus колись продавав квитки й навіть був туристичним центром. Чи буде велике повернення?

   

Колись в автобусі, ще до створення кавʼярні, була розміщена театральна каса, а ще навіть туристичний центр, де містяни могли дізнатися інформацію про памʼятки й цікаві місця довкола. Валерія каже, що намагалася повернути продаж театральних квитків, бо це частина історії автобуса, але до домовленостей так і не дійшло. Найближчі до угоди були Concert.ua Дмитра Феліксова. Перемовини пройшли після того, як Concert.ua викупив сервіс Parter.ua, який працював в автобусі протягом 10 років. У Феліксова також була пропозиція поставити в LennyBus вендинговий апарат для продажу квитків, але завадив початок пандемії COVID-19. А вже після 2020 року фізичний продаж квитків перестав бути актуальним, вважає власниця кавʼярні, тому від цієї ідеї вже відмовилися.

У LennyBus була домовленість із КМДА та профільними комунальними підприємствами про облаштування в кавʼярні туристичного центру, навіть підписали меморандум на один рік. Але крім старих туристичних мап, які отримала кавʼярня, ця історія нікуди не просунулась.