Щотижня ми шукаємо одне життєве питання та досліджуємо разом з експертами, як його пояснює наука. У цьому тексті говоримо з Денисом Савощенком, сімейним лікарем і педіатром, про медичний газлайтинг.

Ви можете прослухати цей текст у форматі аудіо

 

 

У 2019 році я потрапила до лікарні з інфекційним захворюванням, яке, на щастя, гарно піддалось антибіотикотерапії, адже основні симптоми відступили. Проте під час виписки в мене з'явився новий незрозумілий симптом: почалося двоїння в очах.

Від лікарки я почула, що так буває після високої температури: «Не будемо ж ми тобі МРТ робити через це».

Наука про життя —

у вашій пошті

Підпишіться на розсилку «Простими словами» і щотижня отримуйте найцікавіші історії про те, як наука допомагає жити більш якісно

Підписатися


МРТ я таки зробила за два тижні, коли дійшла до офтальмолога. Мені поставили діагноз «неврит зорового нерва». Це важкий стан, який може бути першим проявом розсіяного склерозу.

На щастя, правильно підібране лікування й уважне ставлення нової команди лікарів допомогли мені відновити зір. Але залишилося незакрите питання: що відбулось у комунікації з лікарями, які виписували мене з фразою: «Не перебільшуйте, усе само мине»?

Як це працює

Медичний газлайтинг – це ситуація, у якій лікарі знецінюють або применшують ваші симптоми.

«Дуже часто проблема починається з того, що пацієнта просто не вислухали, не зібрали детального анамнезу, не поставили правильних уточнювальних запитань. А це, на мою думку, база. Саме якісно зібраний анамнез є ключем до правильної діагностики та подальшого лікування», – каже Денис Савощенко, сімейний лікар і педіатр.

Причин у медичного газлайтингу може бути декілька:

Невідомий діагноз

Під час ковіду, коли люди стикалися з невідомими симптомами, причиною газлайтингу стало те, що хвороба, на яку вони скаржилися, – «довгий ковід», або постковідний синдром, – ще не була означена в медичній практиці. Через нерозуміння процесів лікарі схилялися до того, що це перебільшення самих пацієнтів.

Брак навичок комунікації й емпатії

Уміння уважно вислухати, не перебивати й поставити уточнювальні запитання – це набір навичок, яких не гарантує медична освіта, і які тим не менш є вкрай важливими для лікарів.

Неналежні умови праці

Понаднормова робота, тиск черги під дверима кабінету й неналежна оплата праці. Усе це впливає як на психологічний стан лікарів, так і на здатність реагувати відповідно до ситуації й не втрачати пильності під кінець зміни.

«Іноді я залишаюся фактично єдиним лікарем, до якого можуть звернутися пацієнти з великої території, бо працюю у відділенні екстреної медичної допомоги – і це може бути 70–80 дітей за зміну. У таких умовах фізично дуже складно приділити кожному достатньо часу, щоб детально поговорити, вислухати всі скарги, поставити додаткові запитання та спокійно пояснити свою позицію. Це не виправдання, а реальність, яка може впливати на якість комунікації», – додає Денис.

У всіх із перелічених вище причин є також спільне коріння: лікар і пацієнт перебувають на різних рівнях під час комунікації. Лікар має знання, час і право вирішувати, що взяти до уваги, а що ні. А газлайтинг живиться саме цією нерівністю.

Що робити до консультації

До консультації в лікарів можна готуватися завчасно:

  • Вести щоденник своїх симптомів. Тривале фіксування одного симптому може надати йому ваги й серйозності.
  • Натренувати навичку коротко й дуже конкретно описувати свої медичні побоювання.
  • Підготувати заздалегідь короткий список запитань до лікаря.
  • Узяти із собою людину, яка вас підтримає, зможе робити нотатки вашої комунікації з лікарем і спостерігати, як вона відбувається.

Як розпізнати та як реагувати

Розпізнати газлайтинг можна за кількома маркерами:

  • Лікар не слухає вас, ігнорує те, що ви сказали, або перебиває.
  • Применшує ваші симптоми, перекладає відповідальність за них на ваш вік, гендер, вагу, звички або сексуальну орієнтацію.
  • Каже, що ваші симптоми, найімовірніше, пов'язані з тривожністю, стресом або депресією.
  • Дає некоректні поради на кшталт «це пройде після того, як народите дитину», або неетично жартує про ваш вигляд, статус, вагу чи вік.
  • Поспішає завершити консультацію й перейти до наступної людини в черзі.

Якщо ви це помітили, спробуйте реагувати, як можете:

  • Зробіть паузу й озвучте те, що відбувається: «Мені здається, ми з вами не розуміємо одне одного…».
  • Зверніться до людини, з якою прийшли, по підтримку й третю думку.
  • Завершіть прийом, якщо комунікація не змінюється, і розгляньте можливість консультації в іншого лікаря.

«Я вважаю, що правильна сімейна медицина – це насамперед довірливі стосунки між лікарем і пацієнтом. Коли лікар знає свого пацієнта, розуміє його контекст, не ставиться до нього зверхньо та не має упереджень. Тоді значно більше шансів побачити повну картину, знайти справжню причину проблеми, встановити правильний діагноз і допомогти», – каже Денис Савощенко.

Комунікація з лікарем – це важливий етап для коректної діагностики й за необхідності підбору лікування. Тому не варто нехтувати своїми відчуттями, якщо здається, що до скарг не поставилися з належною увагою. Тільки ви маєте реальний досвід життя у своєму тілі й відчуваєте його зсередини, а отже, саме ваші слова – важливе джерело інформації для лікаря.