Дарина Бузовська гуляє з дитиною біля міського озера в Івано-Франківську – і попутно фотографує птахів. Торік саме так вона виявила жовту чаплю: рідкісний червонокнижний вид, якому зовсім не місце на Черкащині. Ці дані вже доступні науковцям на платформі iNaturalist. Дарина не орнітолог і не біолог. Вона – громадянська науковиця.

До Дня науки в Україні (16 травня) ми розповідаємо, як громадянська наука працює в Україні – через досвід чотирьох людей, які нею займаються.

Ви можете прослухати цей текст у форматі аудіо

 

 

Що це таке – і чому важливо зараз

Громадянська наука – це коли звичайні люди збирають наукові дані: фотографують рослини, птахів, тварин на прогулянках і завантажують їх на спеціальні платформи. Науковці отримують дані з тисяч точок, яких самі б ніколи не охопили. А учасники – привід вийти надвір, відірватися від новин і, як виявилося, певний психологічний відпочинок.

В Україні ця практика поки нечасто називається «громадянською наукою», але любительське спостереження за птахами та рослинами давно популярне. Різниця – лише в одному кроці: завантажити дані в базу.

Щоб займатися громадянською наукою, не потрібно дорогих приладів: достатньо смартфона й щоденної прогулянки містом. Цінні дані можна збирати в міському парку чи біля озера – і це займає менш як годину.

Наука про життя —

у вашій пошті

Підпишіться на розсилку «Простими словами» і щотижня отримуйте найцікавіші історії про те, як наука допомагає жити більш якісно

Підписатися


Від хобі до науки

Дарина почала спостерігати за птахами випадково у 2021 році, під час екскурсії. Їй це заняття дуже сподобалось, і відтоді вона почала серйозніше цим займатися та купила необхідне обладнання, а згодом почала вносити свої спостереження в базу даних.

«Я вношу свої дані дуже часто на iNaturalist, це допомагає вченим бачити поширення видів, їхню мапу й допомагає науковцям. Також у нас у Черкасах є місцевий орнітолог Максим Гаврилюк, він просить нас збирати фенологічні дані, це приліт і відліт птахів тощо. За роки ми вже зібрали багато даних і можемо спостерігати, чи не почали якісь птахи прилітати раніше або пізніше, що може вказувати на, наприклад, тенденції щодо глобального потепління. Але, звичайно, потрібно робити спостереження протягом десятиліття, щоб робити такі висновки»

– розповідає Дарина.

Зараз, відколи Дарина стала мамою, її час і можливості обмежені, тому вона досліджує переважно місцеві водойми та парки.

«Але й там часто можна знайти якісь дуже цікаві нехарактерні види, спостерігати за міграцією, і знайти також, наприклад, червонокнижні види. От торік в Івано-Франківську я ходила на міське озеро, гуляла з дитиною, і не один раз я зустрічала рідкісні червонокнижні види. Так можна зрозуміти, що це озеро дуже важливе для таких птахів, тому що вони можуть там посидіти, відпочити», – розповідає Дарина.

Наука в масштабі

Катерина Лавріненко – докторка філософії в галузі біології – займається громадянською наукою і як дослідниця, і як організаторка. Вона активно бере участь у громадянській науці через платформу iNaturalist, самостійно та разом із колегами й студентами ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, і збирає дані про рослинність України.

«Моя особиста база спостережень налічує понад 6000 записів і понад 2000 видів. Окрім цього, я залучаю студентів до польових досліджень: ми проводимо біобліци й організовуємо Школу біорізноманіття в НПП «Холодний Яр». Також нещодавно ми завершили проєкт із вивчення поширення інвазійних видів у Черкаській області методами громадянської науки, результатом якого став ілюстрований довідник»

– розповідає Катерина.

Громадська організація «Екосоціум», до якої належить Катерина, має дві ініціативи в межах громадянської науки – інвазивні види Черкаської області та проєкт «Холодний Яр», дані з яких завантажуються на iNaturalist.

У 2025 році громадська організація «Українська природоохоронна група» організувала загальноукраїнський біобліц: люди з усієї країни фотографували рослини, тварин і гриби та завантажували спостереження на iNaturalist. У результаті – понад 105 тисяч спостережень і 5279 зафіксованих видів живих організмів.

Буфер від тривоги

Інформацію, яку завантажують учасники громадянської науки, використовують науковці в їхніх дослідженнях. Це змога охопити більшу територію, швидко зібрати дані або задокументувати особливу подію – як-от появу рідкісного виду чи перші ознаки інвазійних видів. Але, крім користі для науки, самі учасники помічають щось інше: ці прогулянки їм допомагають.

«Я взагалі це обговорювала з психологом – і ми дійшли з нею до висновку, що це дуже схоже на медитацію. Адже насправді зір, слух дуже сильно сконцентровані, ти намагаєшся побачити птаха й у цей момент ні про що не думаєш. Навіть цих 40 хвилин достатньо для того, щоб непогано відпочити, розслабитися й перемкнути цю увагу»

– розповідає Дарина Бузовська.

Це підтверджує й наука. У дослідженні 2025 року довели, що навіть короткочасні заходи в межах громадянської науки, пов'язані з природою, можуть швидко поліпшити настрій і зменшити стрес. А в попередній роботі тих самих науковців з'ясували, що для позитивного ефекту важливі три складники: як часто людина бере участь, як довго триває активність та інтенсивність, яка може включати багатство навколишнього середовища, різноманітність зустрічних видів або глибину взаємодії між учасниками.

Олександр Спрягайло, кандидат біологічних наук і фахівець «Екосоціуму», підтверджує: «Науково доведено, що люди отримують певний сеанс реабілітації психічної – і навіть іноді елементи фізичної реабілітації. Хай це будуть якісь невеликі подорожі, мандрівки, екскурсії на природу, це сприяє одужанню. І це те, чого українці зараз потребують».

Для Ігоря Самохіна, який публікує фотографії птахів у Facebook і на платформі eBird, birdwatching – це спосіб відволіктися від тривог і новин.

«Це легка фізична активність на свіжому повітрі й заодно привід більше дізнатися про природу свого краю. У пошуках нових птахів я об'їздив багато закутків Київської області та побував у багатьох нових для себе місцях в Україні, тож це ще й спосіб подорожувати. Дехто споглядає птахів просто через бінокль, але багато ентузіастів в Україні фотографують птахів. Це потрібно й для більш точної ідентифікації (якщо вид неочевидний одразу), і для збереження пам'яті для себе, і як окремий челендж – зробити якомога красивішу фотографію»

 – розповідає Ігор.

Наталія Арцева – аматорка birdwatching, активно публікує фотографії у Facebook:

«Коли щось знайшла, побачила, емоції щастя, звісно, до сліз бувають. Наприклад, я костогриза не могла три роки побачити, а потім дві години стрибала навколо дерева, щоб якнайкраще його сфотографувати. Коли нікого взагалі не сфоткав і не зустрів – це часто трохи пригнічує. Буває, побачиш пташку вперше в сезон. Цікаво знаходити щось самій незвичайне».

Для Наталії важливий і фізичний складник: якщо понад два тижні не може вийти на прогулянку, їй від цього стає дуже погано.

«Це вже один із сенсів життя, що дає підтримку. Багато хто тримається тільки на цьому. А в тих, хто не може довго виходити на споглядання, розвиваються дратівливість і депресія».

Участь у громадянській науці дає також відчуття приналежності до чогось більшого. Для Дарини це ще й елемент азарту:

«Цікаво збирати ці дані й дивитися, як їх використовують. Добре, якщо дані потрапляють у якусь публікацію. Нещодавно, наприклад, я виявила чаплю жовту в Черкаській області, а в неї взагалі ареал гніздування на півдні України. Проте їй властива така поведінка: вона може відкочовувати трошки на північ після сезону розмноження. І от, власне, вона на Черкащину й відкочувала. Можливо, це був заліт, але потім я знайшла їх ще в деяких місцях. Якщо це трошки краще вивчити, ми б могли бачити певну тенденцію. А це рідкісний червонокнижний вид, доволі вразливий».

Дослідниця Катерина відчуває позитивний вплив безпосередньо:

«Хоч я за характером радше інтроверт, мені важливо ділитися знаннями про природу з іншими. Коли люди починають уважніше дивитися на довкілля, відкривають для себе нові види й закономірності та стають зацікавленішими й дбайливішими до природи – це дуже надихає й покращує мій емоційний стан».

Як зайнятися громадянською наукою

  • Ви можете почати з простих кроків, як-от, наприклад, приєднатися до вже наявних організацій Gromada або «Екосоціум», або ж долучитися до однієї з екскурсій чи експедицій, що пропонують природні екопарки чи заказники. На українському вебсайті iNaturalistUa можна знайти список подій біобліців.
  • Також можна приєднатися до однієї з груп у Facebook зі спостереження за тваринами. Почати з прослуховування подкасту про birdwatching «Свідки снігурів» від Дарини Бузовської, який створений саме для людей, які цікавляться птахами, але не є професійними орнітологами.