У рубриці «Є питання» ми шукаємо одне цікаве запитання про якість нашого життя й даємо на нього чітку відповідь.

Ви можете прослухати цей текст у форматі аудіо

 

 

Акт дефекації, хоч і буденний для нас, насправді є складним фізіологічним механізмом. Розмови про нього часто стигматизовані в суспільстві. Але коли людина вже не може спокійно сходити в туалет, це значно знижує якість її життя. Зміна звичок, зокрема користування телефоном у туалеті, впливає і на наше тіло. Як саме, пояснює в матеріалі Анастасія Пристая, лікарка-хірургиня, проктологиня, онкохірургиня та авторка книги «Треба трошки потерпіти. Медичні хроніки».

Наука про життя —

у вашій пошті

Підпишіться на розсилку «Простими словами» і щотижня отримуйте найцікавіші історії про те, як наука допомагає жити більш якісно

Підписатися


Що не так зі звичкою брати телефон у туалет?

Основне, що потрібно розуміти, на думку експертки, – сидіння в туалеті з телефоном є однозначно негативним тригером.

«Телефон як девайс – не проблема. Він не випромінює радіацію, яка вбиває нашу пряму кишку чи організм у цілому. Але люди, які заходять у туалет із телефоном, зазвичай не зосереджуються на тій справі, яку мають робити. Починають скролити стрічку, читати новини, і в підсумку там можна просидіти й годину», – каже Анастасія Пристая.

Без телефона не можу розслабитися: чому дефекація пов'язана з психологією?

«Якщо говорити образно, то акт дефекації – як оркестр. Тобто кожен м'яз, кожна зв'язочка, кожен орган – це як музичний інструмент, а мозок – диригент. І всі музичні інструменти мають зіграти свою партію, і не просто зіграти її ідеально, а ще й у потрібний час. Якщо щось збивається, органи навіть можуть правильно все робити, але тоді, коли їм заманеться. То це буде не симфонія, а що попало».

За словами Анастасії Пристаї, людина вчиться дефекації від самого народження. До двох-трьох років дитина вже координує роботу м'язів, задіяних у випорожненні. І щоб цей процес працював упродовж усього життя й не завдавав нам клопоту, бажано нічого в ньому не змінювати.

«Адже в акті дефекації, крім м'язів, які ми можемо свідомо стискати, – наприклад, зовнішнього анального сфінктера, – є ще ті, якими ми самостійно не керуємо, але вони теж беруть участь у процесі. Скажімо, пуборектальний м'яз – він підвішує пряму кишку, як гойдалку», – додає проктологиня.

Експертка називає неочевидні поведінкові чинники, які можуть повпливати на якість процесу дефекації: наприклад, коли людину соромили, і вона через це не може сходити в туалет у торговому центрі чи в гостях.

«Людина терпить або приходить у туалет і вмикає голосну музику, щось там намагається приховати. Вбудовує в цей фізіологічно-поведінковий механізм якийсь ритуал. А потім може настати такий момент, коли без цього ритуалу вона вже не може випорожнитися. Так акт дефекації, складний механізм, перебудовується і стає патологічним. Унаслідок таких змін ми руйнуємо свою поведінку, і це призводить також до зміни фізіології».


Скільки часу нормально проводити в туалеті?

«Людина має зайти в туалет, зняти штани, сісти. Бажано поставити ноги на підставку, щоб коліна були на рівні середини живота. Це допомагає краще сформувати кут прямої кишки. Далі – зробити свої справи. Після цього – в ідеалі підмитися за допомогою гігієнічного душу, встати й піти», – експертка описує здоровий процес.

За підрахунками лікарки, це має займати декілька хвилин. Якщо перебування в туалеті затягується на 15 хвилин, можливо, є закреп чи інша проблема. Якщо ж людина «з власної волі» понад 15 хвилин перебуває в туалеті, щоб посидіти в телефоні, почитати книжку, перепочити від людей чи домашніх справ, – це може мати негативні наслідки.

«Ми ж не просто сидимо на стульчаку, а, по суті, як над прірвою. Відбувається надмірний приток венозної крові до періанального венозного сплетення (вен навколо ануса), до гемороїдальної тканини. І це може бути тригером геморою. Як його ускладнення може виникнути періанальний венозний тромбоз – коли тромб виникає у вені, розташованій навколо ануса», – пояснює проктологиня.

Чому телефон у туалеті може привести не лише в кабінет проктолога?

«Один чинник, якщо він сам по собі негативний, – може вплинути на розвиток багатьох речей. Наприклад, сидіння в туалеті з телефоном. Лікар-проктолог скаже, що ця звичка – ризик геморою, флеболог, наприклад, – варикозу малого таза, гінеколог щось ще з цього приводу може додати», – роз'яснює фахівчиня.

Це не означає, що саме телефон у туалеті неодмінно призведе до певного захворювання. На думку лікарки, ризики варто оцінювати комплексно. Адже ми здебільшого маємо низку тригерів у житті: алкоголь, гостру їжу, зайву вагу, пологи тощо. Як у людини не буває одного-єдиного захворювання, так само і з чинниками – їх багато.

«У нас щодня болить щось нове, і це ознака живої людини, – жартома зауважує лікарка. – Я впевнена, що, коли ви оціните себе індивідуально, то пару патологій зможете назвати».

Від тривалого сидіння на туалеті людина точно не оздоровиться. Тому Анастасія Пристая радить не додавати собі в життя тригерів, які провокують хвороби й не несуть жодної користі для здоров'я.

«Це дуже велике щастя, коли ти можеш просто піти в туалет, оправитися і забути про це», – підсумовує лікарка.