У рубриці «Є питання» ми шукаємо одне цікаве запитання про якість нашого життя й даємо на нього чітку відповідь.

Наука про життя —

у вашій пошті

Підпишіться на розсилку «Простими словами» і щотижня отримуйте найцікавіші історії про те, як наука допомагає жити більш якісно

Підписатися


«Садівництво – хатня робота на вулиці», – так описала свій ранній досвід психіатриня Сью Стюарт-Сміт. Згодом жінка присвятила садівництву цілу книжку, дослідивши, як догляд за рослинами впливає на наше самопочуття.

Разом із квітникарем Василем Вмартом, автором нонфікшну «Нотатки плантоголіка», розбираємося, чому рослини – більше, ніж просто їжа або декор.

Як садівництво пов’язане з ментальним здоров’ям?

Британська психіатриня Сью Стюарт-Сміт у книжці «The Well-Gardened Mind», у перекладі українською – «Садотерапія. Як позбутися бур'янів у голові», описала вплив садівництва крізь призму своєї професії.

Авторка звертається як до праць інших психоаналітиків, так і до історичних прикладів, де саджання розглядали як спосіб покращення самопочуття людини. Наприклад, Стюарт-Сміт згадує садівництво як метод реабілітації ветеранів після Першої світової війни і присвятила цілий розділ темі «Війна і садівництво».

Ще один можливий ефект від створення домашнього саду – відновлення відчуття дому після переїзду. Тут письменниця поділилася особистим досвідом. Вона описала, як саджання рослин давало їй відчуття вкорінення, коли вона почувалася відірваною від своєї домівки.

І врешті-решт сам процес догляду за рослинами – це можливість мати живий контакт із природою в найрізноманітніший спосіб: «Задоволення від догляду за рослинами можна отримати не лише від творіння. Багато справ у саду пронизані агресією – використання секатора, подвійне копання городу, нищення слимаків і мошки, виривання гусятника чи викорінювання кропиви. Після довгих годин у саду можна не відчувати ніг від утоми, але в душі почуватися на диво відновленим – чистим і відпочилим, ніби попрацював і над собою», – пише Сью Стюарт-Сміт.

Я не люблю город – чи підійде мені рослинництво?

Рослини не обов’язково стануть хобі для кожного. Український квітникар порівнює садівництво з іншими можливими захопленнями: «Комусь подобається футбол, а комусь – ні. Так само одна людина отримуватиме задоволення від роботи із землею, а іншій вона може бути неприємною».

Тим не менше, часом люди з негативним досвідом городництва пишуть у коментарях на сторінці Василя Вмарта, що люблять доглядати за орхідеями в горщиках. Для автора блогу така тенденція зрозуміла з практики.

«Тут треба розмежувати те, що фікус у горщику – це не пай. Для мене догляд за чотирма грядками їстівних рослин складніший, ніж за 200 тропічними рослинами в кімнаті. Ти їх не полив – попадали всі квіти, покрутилося листя. Не обробив – завелися шкідники, і вже треба думати, як їх виводити, щоб не нашкодити собі та навколишньому середовищу. А крім цього, потрібно вміти їх полоти й обрізати». Тому у вирощуванні для душі важливо також знайти саме свій тип рослин.

Що кімнатні рослини дають мешканцям міста?

Якщо у вас немає власної ділянки, горщики з квітами дають змогу взаємодіяти з природою, навіть не виходячи з квартири. Василь згадує, що особливо помітним інтерес до «озеленення київських підвіконь» був під час пандемії COVID-19, коли люди багато перебували вдома. «Я маю кілька знайомих, які у своїх квартирах на Броварах зробили собі майже джунглі, доглядають за величезними тераріумами з рослинами. Думаю, це можна також розцінити як спосіб уникнути урбанізму, бетонних ландшафтів і перейти в більш природне для себе середовище».

Хоч особисто для Василя квітникарство – це радше арттерапія і творчий процес, а не спосіб підтримувати емоційну рівновагу. Він погоджується з результатами досліджень, де пишуть, що здорові рослини можуть допомогти власникам почуватися краще. І каже, що серед читачів його блогу найпопулярнішими є покрокові інструкції з догляду, наприклад: «Що зробити, щоб мій фікус не вмер?». «Поки ваш вазон гарний, зелений і все з ним добре, то добре і вам. А коли він хворіє – зростає і наша тривога. І мені здається, власники рослин мене в цьому розуміють».

Звідки береться азарт колекціонувати рослини?

Серед аудиторії квітникарів можна знайти «фанатиків догляду за рослинами». Тобто тих, хто вивчає, що для кожної квітки краще, яка потрібна кількість світла в цифрах, яка має бути вологість тощо. І людей, яким просто треба було щось поставити на тумбочку, але раптом вони потрапили у «воронку догляду» і заповнили вазонами всі можливі полиці.

А далі інтерес може розвиватися у багатьох напрямках. Різноманіття рослин дає свободу для експериментів і творчості: можна захопитися багаторічними невибагливими кактусами, заповнити підвіконня яскравими квітами, почати власноруч пророщувати авокадо або ж стати шукачем унікальних сортових рослин. «Для риболовлі, наприклад, ми або купуємо звичайну вудочку, або можемо захотіти класний спінінг. Колекційна рослина – це буває справді дорого, і відчувається як справжній трофей», - ділиться автор рослинного блогу.

При цьому вподобання можуть змінюватися. «Вазон не має проходити з тобою все життя – з часом він може набриднути, втратити трофейність в очах власника. Підлітком я мав два підвіконня кактусів, але коли в мене з'явилася венерина мухоловка, – всі ці кактуси поїхали жити до чужих людей, і на їхньому місці стояли вже хижі рослини», – згадує Василь.

Як навколо рослин виникають спільноти?

Гарний вазон – це не тільки привід порадіти самому, але й похвалитися перед іншими. В Україні квітникарі самоорганізовуються і мають власну спільноту «Plant Community Ukraine». Також ініціативи Plant Swap проходять на базі Ботанічного саду в Києві, як-от «Ботанік Weekend».

Суть заходів здебільшого – обмінюватися кімнатними рослинами, досвідом та просто спілкуватися.

Звісно, якщо вам немає на кого залишити свої плантації під час від’їзду – це також може стати приводом зблизитися із сусідами. Тож якщо в орендованій квартирі вам не дозволяють завести кота, а хочеться за кимось турбуватись, можливо, час придивитися до спатифілума, алое чи мімози.