Серед новинок грудня – роман Нобелівського лауреата Ласло Краснагоркаї «Меланхолія опору», новий роман Іларіона Павлюка «Книга Еміля» й історія першої висадки людей на Місяць Нельсона Крейґа «Аполлон 11». Віледж обирає книжки місяця й пояснює, чому їх варто читати.

Художні

«Меланхолія опору»

Ласло Краснагоркаї

Видавництво «Комора», переклад Олександра Вешелені 

Угорський письменник Ласло Краснагоркаї отримав Нобелівську премію з літератури 2025 року «за захопливу й далекоглядну творчість, яка серед апокаліптичного жаху утверджує силу мистецтва». Також він першим з угорських авторів отримав Міжнародну Букерівську премію за роман «Меланхолія опору» у 2015 році. 

Події роману «Меланхолія опору» (1989) починаються в перші дні грудня в провінційному містечку Угорщини. Мандрівний цирк привозить із собою тіло мертвого кита, який, наче «троянський кінь», стає каталізатором страхів місцевих жителів. На героїв очікує місцевий апокаліпсис, адже все, що відбулося секунду тому, можна вважати безповоротно втраченим. 

Перекладач цієї й інших книжок Краснагоркаї англійською Джордж Сіртеш назвав його творчість «повільним лавовим потоком оповіді, величезною чорною рікою тексту». Цікаво, що у своєму оповіданні «Ангел пролетів над нами» письменник розказав про двох українських військових у бліндажі, один з яких міркує про культуру й каже, що її варто сприймати як «інструмент безсмертя». 

   

«Книга Еміля»

Іларіон Павлюк 

«Видавництва Старого Лева» 

Військовослужбовець та автор бестселера «Я бачу, вас цікавить пітьма» (160 тисяч примірників) Іларіон Павлюк не відкривав передзамовлення на свій новий роман, доки не закриє збір із «Курган & Agregat». Разом вони зібрали 1,5 мільйона на квадрокоптери DJI для військових.

Книжка має автобіографічну основу, зокрема, події розгортаються на далекому засніженому острові. Сам Павлюк 10 років у дитинстві прожив на Сахаліні. «У цій книзі, певно, найбільше моїх переживань та історій, ніж у всіх інших. Але це художня книжка, не нон-фікшн. Я жартую, що це моя автобіографія в жанрі фентезі», – зізнався письменник в інтервʼю Віледжу. Це книжка про дитинство, яке в одну мить змушує почуватися дорослим, вирішувати недитячі проблеми й дивитися в очі реальності. 

У книжці є девʼять символічних ключів-світів, кожен з яких пронизує Іггдрасіль – дерево буття зі скандинавської міфології. За словами автора, «усі цифри мають значення» – головному герою також девʼять років.

   

«Кечпенні»

Чарлі Гʼюстон

Видавництво «Ще одну сторінку», переклад Олександри Чернікової

Американські автор, сценарист і автор коміксів Чарлі Гʼюстон, які ідентифікують себе небінарною особою, були у глибокій депресії та зловживали алкоголем у час, коли писали роман – хоч і редагували написане тверезими, як зізналися у своєму блозі.

Роман «Кечпенні» – детективне міське фентезі у стилі неонуару, що досліджує сучасну культуру, мотивацію злочинців і депресію. Головний герой, Сід Кетчпенні, злодій і колишній музикант із магічними здібностями, вирушає на пошуки зниклої дівчини Цирцеї. Через депресію його сприйняття світу викривляється, тому він ненадійний оповідач. Читачі бачать події лише його очима, тому не можуть бути впевнені, що магічний світ функціонує так, як здається Сіду.

Автор не намагаються тримати інтригу чи формувати складні лабіринти загадок, а постійно додають події та несподівані повороти сюжету – наче це серіал. «Мені ця книга дуже нагадує покоління Z»  – підсумувала свій відгук Еллора, авторка блогу The Cozy Owlet. 

   

«Світ тісний»

Девід Лодж

Видавництво «Вавилонська бібліотека», переклад Тетяни Некряч

Другий роман «кампусної» трилогії британського письменника й літературного критика Девіда Лоджа розказує про чотирнадцятьох інтелектуалів, які подорожують світом, беруть участь у конференціях і змагаються за престижну посаду в ЮНЕСКО. Книжка ввійшла до короткого списку Букерівської премії 1984 року, а в Україні її видає «Вавилонська бібліотека», яка спеціалізується на перекладах світової літератури 20–21 століття, зокрема на інтелектуальній художній прозі.

Роман «Світ тісний» посилається на легенду про короля Артура через сюжет, імена персонажів та алюзії в діалогах героїв. «Є аналогія між моєю історією й історією про короля Артура, зокрема пошуками Грааля, де група лицарів мандрує світом, переживаючи пригоди, переслідуючи кохання та славу», – пояснював ідею роману Лодж.  

Також Девід Лодж писав пʼєси для театру. Посеред його сатиричної вистави «Між цими чотирма стінами» восени 1963 року глядачі випадково дізналися про вбивство президента США Джона Кеннеді. Актор на сцені мав у руках радіоприймач, що був налаштований на живу трансляцію. Коли по радіо пролунала новина про вбивство Кеннеді, деякі глядачі спершу сприйняли це як поганий жарт, але в антракті всі дізналися правду. Цю історію письменник розказав у своєму есеї «Католицький роман».  

   

«Країна снігу»

Ясунарі Кавабата

Osnovy Publishing, переклад Івана Дзюба

Роман «Країна снігу» (1947) одного з найвідоміших японських письменників і лауреата Нобелівської премії 1968 року Ясунарі Кавабати оповідає про крихке та приречене кохання між заможним інтелектуалом і двома жінками на тлі віддаленого гірського курорту. 

На творчий стиль і світогляд Кавабати суттєво вплинули ранні втрати в родині: спочатку помер батько, згодом мати, бабуся й сестра, тож вихованням майбутнього письменника займався дід. Скасування заручин із коханою дівчиною також стало для Кавабати болісним досвідом, що згодом проявився в його письмі, зазначила літературознавиця Шакунтала Джаясвал. 

Романи Ясунарі Кавабати меланхолійні й неспішні, вони перегукуються з давньою японською літературною традицією. Також Кавабата писав короткі тексти, які називав «оповіданнями, що поміщаються на долоні». Вони відображають його любов до мініатюри та навмисно обірваних сюжетних фрагментів – він вважав їх суттю свого мистецтва. 

У 1970 році адепт і друг Кавабати, Юкіо Мішіма, після невдалого державного перевороту вчинив останнє в історії ритуальне самогубство – сепуку, що глибоко вразило письменника. Через два роки сам Ясунарі Кавабата покінчив життя самогубством. Чому – й досі невідомо.

   

Нонфік

«Прощавай, Східна Європо: особиста історія розділених земель»

Якуб Мікановський

Видавництво «Локальна історія», переклад Катерини Пасічник

«Мікановський надто вчасно опублікував свою книгу: після пострадянського періоду відносного спокою вторгнення Росії до України знову привернуло увагу до цього нещасливого регіону», – зазначає журналіст Джеймс Тармі в огляді для міжнародного видання Bloomberg. Книжка американського історика та журналіста Якуба Мікановського, видана у 2023 році, охоплює історію Східної Європи – від раннього Середньовіччя з розмаїттям вірувань, звичаїв і політичних устроїв до повномасштабного вторгнення Росії до України. 

«Автору допомагає історія його родини: польської, єврейської та католицької», — пише журналіст Роберт Девід Каплан у рецензії для The Wall Street Journal. Недарма книжка має підзаголовок «особиста»: Мікановський досліджує хронологію та культуру Східної Європи через сімейні історії, поєднує енциклопедичний підхід із живими оповідями, розкриває складність, багатство та історичні суперечності регіону. 

«У сьогоднішній війні між відкритістю до різноманіття й тиском уніфікації Україна стала останнім рубежем оборони цієї східноєвропейської культури», – підсумовує автор у передмові до українського видання. 

   

«Школа для варварів»

Еріка Манн

Видавництво «Лабораторія», переклад Світлани Брегман

Німецька акторка й письменниця Еріка Манн ще на початку 1930-х публічно виступала проти політики Гітлера. Її батько, письменник Томас Манн, Нобелівський лауреат 1929 року, емігрував із Німеччини. А дядько, письменник Генріх Манн, став першою людиною, яку позбавили німецького громадянства після приходу нацистів до влади. 

Велике розслідування Еріки Манн «Школа для варварів» досліджує, як нацисти перетворили систему освіти на інструмент формування слухняного, мілітаризованого й ідеологічно залежного громадянина. Тоталітарний режим починається не з танків на вулицях і репресій, а з дитячої кімнати й класної дошки, доводить авторка. «Єдина мета – закріпити в дітей сліпий­ послух фюреру», — пише Еріка Манн. 

   

«Як це дивитися: українське кіно незалежності»

Юрій Самусенко

Stretovych 

«Ти – космос» Павла Острікова за два прокатні вікенди зібрав 23,6 млн гривень, а також отримав понад 20 нагород. Про створення фільму можна прочитати в інтервʼю Віледжу й у книжці кінокритика та журналіста Юрія Самусенка. Ідея стрічки зʼявилася з аматорської студентської вистави, у 2015 році перетворилась на повноцінну постановку з героями, яких глядач впізнає в кіно, а далі – виросла у сценарій фільму, над яким працювали майже десять років. 

Стрічка Павла Острікова завершує добірку Юрія Самусенка із 34 історій про українські фільми часів відновлення Незалежності. Самусенко пише про дуже різні фільми, починаючи від комедії «Скажене весілля», закінчуючи оскароносним «20 днів у Маріуполі» та першим українськомовним фільмом жахів «Штольня».

Ось як автор описує трилогію фільмів «Скажене весілля», три частини якої увійшли до списку десяти найкасовіших фільмів України часів Незалежності: «Це не стільки фільм, як набір гегів, склеєних з упізнаваних штампів. І оцінити цей гумор можуть лише ті, хто обмежувався переглядом українського телика 2000-х і 2010-х».

У книжці багато свідчень режисерів і сценаристів, які прочиняють завісу зйомок культових фільмів, розказують про факапи й успіхи, а також пояснюють свою мотивацію знімати те чи інше кіно, що ввійшло в топи часів Незалежності.  

   

«Навіщо нам сни. Що розповідає мозок, коли ми спимо»

Рахул Джандіал

Видавництво «Наш Формат», переклад Оксани Кацанівської 

«Здатність бачити сновидіння – одна з головних еволюційних переваг людини», – вважає автор книжки, нейрохірург Рахул Джандіал. Він пояснює, що уві сні мозок «вимикає» логіку й дає змогу уяві вільно обробляти досвід, емоції та думки. Джандіал стверджує, що не на всі сни варто звертати увагу, але деякі з них можуть розкривати креативність або сигналізувати про проблеми зі здоровʼям і погане самопочуття людини.  

На думку автора, нічні жахіття – це реакція мозку на травму та спроба впоратися з нею. До 80% людей із посттравматичним стресовим розладом регулярно стикаються з кошмарами. «Ідея про те, що сновидіння можуть допомогти нам упоратися з втратою та горем, є трансформаційною й підбадьорливою», – зазначила у відгуку на книжку психологиня Джулія Самуель. 

Рахул Джандіал описує техніку усвідомлених снів. Це стан, коли людина розуміє, що спить, і може певною мірою керувати перебігом сновидіння. На прикладі фільму Крістофера Нолана «Початок» автор пояснює, як зрозуміти, що перебуваєш уві сні. Зокрема, Джандіал радить зробити тест реальності: подивитися на свої руки, у дзеркало або спробувати торкнутися твердого предмета – під час сновидінь вони викривляються. Усвідомлені сни допомагають працювати з емоціями, якими вони викликані.

   

«Аполлон 11»

Нельсон Крейґ 

Видавництво «Бородатий Тамарин», переклад Дениса Ратушного

Американський історик Нельсон Крейґ завдяки численним інтерв’ю, свідченням очевидців і документам ЦРУ зміг відтворити детальну хронологію першої подорожі людей на Місяць. Книжка вийшла через 40 років після висадки Ніла Армстронґа, Базза Олдріна та Майкла Коллінза на Місяці в липні 1969 року. 

Автор розказує історію підготовки до польоту, створення носія «Сатурн 5» із пілотованим кораблем «Аполлон» і «Космічні перегони» – суперництво між США та СРСР під час «холодної війни». 

Крейґ описує, як слава після успішного приземлення на Місяці вплинула на членів екіпажу. За попереднім планом Базз Олдрін мав першим ступити на поверхню Місяця. Проте командир корабля Ніл Армстронґ, через свій статус і звання, зробив перший символічний крок і сказав фразу: «Це маленький крок для людини, великий стрибок для людства». Олдрін у пізніших інтервʼю згадував, що ця ситуація боляче по ньому вдарила. 

Авторові Нельсону Крейґу закидали, що він не є істориком аерокосмічної галузі, тому в книжці багато помилок. «Помилки настільки численні й очевидні, що змушують обізнаного читача здригнутися», – заявив у своєму відгуку історик-аерокосміст Тед Спіцміллер.